Проаналізовано західноукраїнську культуру, літературу 30-х років ХХ ст. Висвітлено поширеність явищ національної ідентичності, творення та розповсюдження ідеології, телеології та риторики національної самототожності всіх семантичних структурах - від масової свідомості (формування галицького культурно-психологічного феномену) до літератури. Досліджено космологічні й етноохоронні жанри львівського літературного дискурсу 30-х років ХХ ст. - історичну белетристику, "сільську" та жіночу прозу, поезію. Наведено методи дослідження - нові літературознавчі теорії. Досліджено культурологічний та психологічний феномен Галичини: семний та символічний виміри. Розкрито історіософську концепцію минулого.

Висвітлено художню специфіку белетристики для дітей, комунікативні аспекти дитячої книги. Описано функцію антропонімів у дитячій літературі. Проаналізовано соціокультурну роль літературної казки. Розглянуто питання рецепції української народної казки в болгарській дитячій літературі.

Освещены художественная специфика беллетристики для детей, коммуникативные аспекты детской книги. Описана функция антропонимов в детской литературе. Проанализирована социокультурная роль литературной сказки. Рассмотрены вопросы рецепции украинской народной сказки в болгарской детской литературе.

Проаналізовано внесок видатного вітчизняного вченого М.Максимовича (1804 - 1873 рр.) в дослідження українського письменства Х - ХVІІІ ст., зокрема визначної памятки "Слова про Ігорів похід". Наведено результати досліджень вченого про історію книгодрукування в Україні, панегіричне віршування в національній літературі XVII - XVIII ст., українську історичну белетристику зазначеного періоду.

Проанализирован вклад известного отечественного учёного М.Максимовича (1804 - 1873 гг.) в исследования украинского письменства X - XVIII ст., в частности известной памятки "Слова об Игоревом походе". Приведены результаты исследования учёного об истории книгопечатания в Украине, пенегирическое стихоповествование в национальной литературе XVII - XVIII ст., украинская историческая беллетристика указанного периода.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(7СОЕ=Ук)-4 + Ш5(Ук=7СОЕ)-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати наукових досліджень з питань поезії, белетристики, драматургії, публіцистики відомої громадської діячки О.Пчілки, а також відомої української поетеси Лесі Українки, зокрема, поетичного циклу "Сім струн", драматичної поеми "Одержима", драми-феєрії "Лісова пісня".

Приведены результаты научных исследований по вопросам поэзии, беллетристики, драматургии, публицистике известной общественной деятельницы Е.Пчелки, а также известной украинской поэтессы Леси Украинки, в частности, поэтического цикла "Семь струн", драматической поэмы "Одержимая", драмы-феерии "Лесная песня".

Розглянуто методологічні засади, методику та моделі діалогічного вивчення української літератури, її інтегрування у загальноєвропейську культуру. Проведено діалогічний аналіз художнього тексту. Проаналізовано прозу О.Стороженка, художньо-дидактичну поезію М.Підгірянки. Особливу увагу приділено діалогам національно-соціально-визвольних рухів в Україні та їх фольклорним та літературним версіям (від доби Руїни до кінця XVIII ст.), фольклору та літератури на матеріалах періодичних видань першої половини ХІХ ст. Висвітлено діалогічно-фольклорні особливості белетристики В.Наріжного, О.Сомова, А.Погорільського. Визначено гендерну складову шкільного діалогічного прочитання художнього твору.

Рассмотрены методологические основы, методика и модели диалогического изучения украинской литературы, ее интегрирование в общеевропейскую культуру. Проведен диалогический анализ художественного текста. Проанализирована проза А.Стороженко, художественно-дидактическая поэзия М.Подгорянки. Особое внимание уделено диалогам национально-социально-освободительных движений в Украине и их фольклорным и литературным версиям (с периода Руин до конца XVIII в.), фольклора и литературы на материалах периодических изданий первой половины ХІХ в. Освещены диалогически-фольклорные особенности беллетристики В.Нарожного, О.Сомова, А.Погорельского. Определена гендерная слагаемая школьного диалогического прочтения художественного произведения.

Висвітлено есхатологічні мотиви в сучасній українській поезії, реалізацію міфотворчої моделі ініціації у дитячій прозі Я.Стельмаха, джерела концепції прози шістдесятників ХХ ст. Розглянуто питання рецепції особистості в ранніх літературних портретах І.Франка. Визначено своєрідність історичної белетристики В.Шевчука у контексті інтерпретаційних моделей, історіософський контекст лірики М.Вінграновського.

Освещены эсхатологические мотивы в современной украинской поэзии, реализация мифотворческой модели инициации в детской прозе Я.Стельмаха, источники концепции прозы шестидесятников ХХ ст. Рассмотрены вопросы рецепции личности в ранних литературных портретах И.Франка. Освещены своеобразие исторической беллетристики В.Шевчука в контексте интерпретационных моделей, историософский контекст лирики Н.Винграновского.

Описано емотивну функцію антропонімів австралійських поетичних творів. Проаналізовано жанрову "взаємопов'язаність" документалістики з белетристикою в художній прозі російської, української, польської та англійської літератур. Розкрито загальні аспекти відповідності освітньої лексики англійської та української мов. Описано графічні особливості запозичень-арготизмів у французькій мові, семантико-структурні особливості складних слів і словосполучень в англійській мові, семіотичну типологію словесних образів-символів у американській поезії ХХ ст. Наведено структурно-семантичну характеристику фразеологічних одиниць з тео- і міфонімним компонентами. Визначено конотативну складову у семантиці однослівних ідіом. Розглянуто питання функціонування трансформованих прецедентних феноменів у франкомовному медіа-дискурсі.

Описана эмотивная функция антропонимов австралийских поэтических произведений. Проанализирована жанровая "взаимосвязанность" документалистики с беллетристикой в художественной прозе русской, украинской, польской и английской литератур. Раскрыты общие аспекты соответственности образовательной лексики английского и украинского языков. Описаны графические особенности заимствований-арготизмов в французском языке, семантико-структурные особенности сложных слов и словосочетаний в английском языке, семиотическая типология словесных образов-символов в американской поэзии ХХ ст. Приведена структурно-семантическая характеристика фразеологических единиц с тео- и мифонимным компонентами. Определена конотативная составная в семантике однословных идиом. Рассмотрены вопросы функционирования трансформированных прецедентных феноменов в франкоязычном медиа-дискурсе.

Розглянуто питання літературної адаптації космогонічних міфів у найдавнішому українському літописі "Повесть временных лет", формування авангардної літературної репутації твору за умов його офіційної заборони за матеріалами роману Е. Хемінгуея "По кому подзвін". Визначено парадокси рецепції англійської популярної романістики доби Ренесансу у контексті новітніх методологій, біблійні та алегоричні прототипи блазня в англійських драмах XV - XVI ст. Розкрито семантичні зміни фольклорних образів русалки та віли-посестри в ліричному епосі Л. Українки, джерельну базу її рукописної спадщини, родо-жанрові особливості "поезій в прозі" наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., специфіку символізму в українській поезії даного періоду. Висвітлено морально-етичну проблематику у маловідомих драмах Г. Хоткевича. Проаналізовано особливості документалізації белетристики як наслідок синтезу з жанром щоденника в сучасній українській прозі.

Рассмотрены вопросы литературной адаптации космогонических мифов в древнейшей украинской летописи "Повесть временных лет", формирования авангардной литературной репутации произведения в условиях его официального запрета по материалам романа Э. Хемингуэя "По ком позвон". Определены парадоксы рецепции английской популярной романистики эпохи Ренессанса в контексте новейших методологий, библейские и алегорические прототипы шута в английских драмах XV - XVI ст. Раскрыты семантические изменения фольклорных образов русалки и виллы-посестры в лирическом эпосе Л. Украинки, архивная база её рукописного наследования, родо-жанровые особенности "поэзий в прозе" конца ХІХ - начала ХХ ст., специфика символизма в украинской поэзии данного периода. Освещена морально-этическая проблематика в малоизвестных драмах Г. Хоткевича. Проанализированы особенности документализации беллетристики как следствие синтеза с жанром дневника в современной украинской прозе.

Досліджено проблеми кореляції наукового та художнього пізнання в українській літературі XX ст. на дохристиянську тематику. На підставі системного аналізу запропоновано класифікацію творів праісторичної тематики, вказано на пізнавальні та виховні можливості прози цього спрямування, актуальність її вивчення. Визначено схему розгляду поетики науково-популярної прози Д.Гуменної та В.Шевчука. Доведено дієвість використання власне літературознавчих і фахових методик для аналізу історико-археологічного, фольклорно-міфологічного та лінгвістичного компонентів творів. Встановлено специфіку української художньої белетристики щодо дохристиянськіх часів. Доведено, що пафос і часопростір прози Д.Гуменної стосовно дописемної епохи мають проукраїнську спрямованість; художнє осмислення наукових знань відбувається через прийоми стилізації та рефлексії; персонажі уособлюють загальні тенденції розвитку прадавнього суспільства. Визначено способи поєднання наукового та художнього пізнання в історико-художніх, художньо-історичних і художньо-документальних романах І.Білика стосовно писемних дохристиянських епох, акцентовано на проявах національного в характеристиці образів його творів.

  Скачати повний текст

Визначено жанрово-типологічні особливості мемуарного жанру щоденника у літературному процесі другої половини XX - початку XXI ст., виявлено його модифікаційні зміни. Вперше предметом спеціального дослідження обрано публіцистичні та белетристичні елементи, досліджено їх взаємозв'язок у структурі щоденника, розкрито його жанрову неоднорідність. Осмислено філософські засади й образно-символічну систему щоденників українських письменників на межі тисячоліть. Проаналізовано зворотний вплив жанру щоденника на белетристику кінця XX - початку XXI ст. На підставі результатів наукового дослідження зроблено висновок про повноцінне функціонування у літературному процесі трьох модифікацій щоденника: фактографічного (О.Гончара, О.Забужко, Р.Іваничука, Ю.Луцького, В.Стуса, Л.Танюка, Г.Тютюнника), белетризованого (В.Медведя, К.Москальця, П.Сороки) та белетристичного (щоденник-містифікація П.Сороки, щоденникова форма у творах С.Андрухович, Н.Мориквас, Т.Прохаська), зроблено їх компаративний аналіз. Розглянуто специфіку вираження авторської свідомості в текстах відповідно до трьох модифікацій щоденника, виокремлено основні тенденції розвитку даного мемуарного жанру.

Здійснено всебічний аналіз поетики та жанрової системи ранньої прози М.Горького 1890-х рр. у зіставленні з традиціями реалізму та романтизму та з "високою" модерністською літературою, а також белетристикою кінця XIX - початку XX ст. Установлено, що твори письменника являють собою "нову" літературу, свідомо орієнтовану на найширшу аудиторію. Зауважено, що з творчістю модерністів твори письменника зближуються завдяки його прагненню до переоцінки цінностей, відображення філософської проблематики, взаємопов'язаної з осмисленням типу сильної особистості, співвіднесеної з ніцшеанською "надлюдиною", а також наявність певних характерних рис поетики символізму, а саме: міфопоетичності образів, мета- та інтертекстуальності; важливої ролі образів-символів і мотивів, імпресіоністичності та синестетичності художньої мови. За результатами дослідження виявлено певні риси масової літератури, зокрема, тиражування прийомів і конструкцій, своєрідну "серійність", явну риторичність, схематичність окремих творів.

Проаналізовано генезу й естетичну природу художньої белетристики М. Старицького, влив на неї світової романістики та класичної української літератури. З'ясовано образну систему твору на рівні її ідейно-тематичного навантаження, архітектоніки, внутрішньої композиції, мовно-стильових особливостей. Конкретизовано фольклорні, історіографічні джерела образу Івана Кармелюка. Визначено реалістичні та новоромантичні способи моделювання дійсності, характер історичного конфлікту роману, його художню реалізацію крізь виміри жанру твору.

Досліджено поетику жанрово-композиційної специфіки романного триптиха Р.Іваничука "Вогненні стовпи" у контексті жанрової системи історичної прози митця. Висвітлено історичні умови становлення та розвитку творчості історичного белетриста у типологічному аспекті прози II половини XX ст. Визначено способи організації образної системи твору. Установлено його місце у стилетворчій структурі історичної белетристики Р.Іваничука. Значну увагу приділено особливостям жанрових моделей історичного роману, а саме: легенди, притчі, реквієму, які є складовими романного триптиха. З'ясовано значення авторських жанрових визначень у смисловому навантаженні твору. Розглянуто мистецьку реалізацію історичного конфлікту роману у створенні антитетичних моделей художніх світів, а саме: українського та "совєтського".

Уперше в українському літературознавстві здійснено спробу по-новому осмислити проблему української російськомовної літератури на матеріалі прози В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського. Українські російськомовні прозаїки, орієнтуючись на мову середовища, в якому фомувався їх світогляд, продовжують традиції даної української літератури, що творилася чужими мовами (латинською, польською). Відзначено, що проза В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського належить до української літератури, тому що відображає українську культурну та літературну парадигму. З'ясовано, що прозаїки у творах відображають "колективне несвідоме" українців у вигляді архетипів (Великої Матері, хати), міфем (Перуна, Купала). У даній прозі відображено українські прислів'я, легенди, перекази, пісні, казки. Зазначено, що у етнічній компетентності літераторів має прояв їх етнічна свідомість, що уможливлює розгляд прозової спадщини у контексті української літератури. На підставі аналізу української російськомовної прози кінця XVIII - першої третини XIX ст. у аспекті зв'язків з національною культурою та літературою доведено, що вона є ланкою, яка поєднує давню українську белетристику з прозою нового часу, яку започаткував Г. Квітка-Основ'яненко.

Дисертацію присвячено дослідженню художньої прози відомого російського письменника, журналіста і критика 1-ої половини ХІХ століття О.І.Сенковського. В ній розглянуто фантастичну прозу письменника, а також його фейлетони, сатиричні повісті та романи з елементами моралізаторства. Аналізуються особливості, які виділяють прозу Сенковського із російської белетристики 1-ої половини ХІХ століття. Зроблено спробу дати класифікацію його прозових текстів, висвітлено особливості розміщення в них образів, їх ідейно-тематичний зміст, своєрідність архітектоніки.

Осмислено специфіку художнього світу романів популярної російської письменниці 1870 - 1890 рр. С.І.Смирнової-Сазонової, художню, публіцистичну та мемуарну спадщину якої на сучасний період належно не оцінено науковцями. Художній світ романів С.І.Смирнової ("Вогник", "Сіль землі", "Попечитель навчального округу", "Сила характеру", "Біля пристані") досліджено шляхом послідовного аналізу його складових: художньої характерології, просторово-часового континууму, наративного дискурсу. Показано новаторство С.І.Смирнової щодо розробки традиційних для белетристики 1870-х рр. типів - "нової людини" та емансипованої жінки. Встановлено зв'язок романного хронотопу з авторською концепцією особистості та сучасності, проаналізовано специфіку функціонування суб'єктів нарації (оповідача, розповідача). Визначено функції іронії як стильової домінанти романів письменниці.

На підставі аналізу опублікованих і неопублікованих джерел розглянуто та систематизовано політичні, організаційні, інтелектуальні, особистісні чинники процесу розвитку української науки кінця XIX - початку XX ст. Обгрунтовано, що формування інституту української науки як цілісного спеціалізованого комплексу засад, корпоративних норм та інституцій, елементами якого є кафедри, університетські лекційні курси та наукові семінари, мало лінійно-поступовий характер. Доведено наявність взаємозалежності між статутними реформами у Науковому товаристві ім. Шевченка (НТШ), суспільно-політичними акціями стосовно перетворення його на Академію наук і епізодами піднесення боротьби за відкриття українського національного університету у Львові. Відокремлено політизацію діяльності НТШ та схематичне трактування Українського наукового товариства (УНТ) як культурологічного утворення. Висвітлено засоби підтримки інституціонального розмежування науки з позанауковими сферами інтелектуальної національно спрямованої діяльності, зокрема, журналістикою, белетристикою, педагогікою. Доведено, що іманентною метою українського наукового руху було порушення монополії інонаціональних пізнавальних практик й інтерпретацій у аспекті українознавчої тематики та наявності предметно-дисциплінарних змін у галузі українства від регіонально-краєзнавчого до інтегрально-національного формату.

Досліджено особливості інтелектуального інтертексту прози Д. Гуменної. Визначено генологічну специфіку есе та сюжетних творів письменниці. Розкрито суть поняття "інтелектуальний інтертекст". До аналізу науково-популяризаторської фантастики залучено праці Геродота, М. Грушевського, М. Рудинського, Б. Рибакова, Митрополита Іларіона, Ф. Вовка, М. Сумцова, М. Марра, О. Потебні. Сюжетну наукову белетристику Д. Гуменної аналогізовано з науково-фантастичними творами у світовій літературі, які можна визначати як інтелектуальну прозу (О. Гакслі, Р. Шеклі). На прикладі науково-фантастичної прози письменниці висвітлено процес естетизації та інтелектуалізації жанру. Виявлено способи реалізації інтертексту в науково-популяризаторській прозі й інтертексту та голосу автора в науковій фантастиці. Дешифровано певні образи, епізоди та лексеми в сюжетних творах.