Освещен жизненный путь известного киевского дерматовенеролога, профессора В. К. Боровского.

Вивчено мероморфні майже періодичні функції та голоморфні майже періодичні відображення у проективний простір. Доведено, що добуток двох мероморфних майже періодичних функцій у смузі також є майже періодичною функцією. Описано дивізори мероморфних майже періодичних функцій у смузі. Одержано повний опис мероморфних майже періодичних функцій, які можна подати у вигляді відношення двох голоморфних майже періодичних функцій без спільних нулів. Знайдено повний опис тих неперервних відображень з Боровської компактифікації смуги на сферу Рімана, яким відповідають мероморфні майже періодичні функції у смузі. Доведено, що рівномірно неперервна мероморфна у смузі функція, що майже періодична на одній прямій у цій смузі, є майже періодичною в усій смузі. Одержано повний опис дивізорів координатних функцій голоморфних майже періодичних відображень. Доведено, що рівномірно неперервне голоморфне відображення зі смуги у проективний простір, яке майже періодичне на одній прямій у цій смузі, є майже періодичним в усій смузі.

Увагу зосереджено на вивченні творчості композитора, скрипаля, музикознавця, музичного діяча О. Зноско-Боровського. Досліджено еволюційний шлях стилю митця зі встановленням етапів його творчої діяльності, виявленням особливостей трактовки жанрів, стилістики творів, характеру світосприйняття автора, окресленням ідейно-естетичних засад творчості композитора та встановленням значення його творчої постаті для української музичної культури. Творчість О. Зноско-Боровського представлено трьома періодами, продемонстровано яскраву стильову динаміку його музичного письма. З'ясовано, що митець від модерністських пошуків на початковому етапі поступово відходить до класичних засад, які стають основою неофольклорної та неокласичної тенденцій. Контрастна неконфліктна драматургія, динамізм матеріалу, концертність звучання партитур - головні ознаки його композиторського стилю. Показано, що О. Зноско-Боровський значно збагатив українську музичну спадщину, виконавський склад, особливо камерно-інструментальний репертуар жанровими новаціями, неповторним поєднанням інструментальних тембрів. Композитор продовжив характерну для епохи лінію концертності мислення. Контрастна неконфліктна драматургія, динамізм музичного матеріалу, яскраві образні зіставлення ведуть до насиченого, концертного звучання партитур, що стало однією з головних ознак композиторського стилю митця.

Задля порівняльного аналізу громадсько-політичної активності жителів європейських країн застосовано методологічний підхід Європейського соціального дослідження (ЄСД, 2010 - 2012 - 2014). Зокрема, аналізуючи політичний складник основного поняття, ми виявили, що висока зацікавленість політикою передбачає більш активну участь у національних виборах, роботу в організаціях політичного та неполітичного спрямування, практику звернень до політичних діячів. Найбільше цікавиться політикою населення країн із високим рівнем життя (Німеччини (21,1 %), Данії (20,5 %), Ізраїлю (16,6 %), Швеції (18,0 %), Швейцарії (16,4 %), Великобританії (16,0 %)). Згідно з індексами громадсько-політичної активності (О. Боровський), до групи країн-лідерів входять Швеція (0,33), Фінляндія (0,28), Німеччина (0,27), Франція (0,26), Данія (0,24), Норвегія (0,24). Усі держави Східної Європи займають найнижчі сходинки рейтингу. Результати методики верифікують попередні висновки про те, що населення країн із високим рівнем життя є активним учасником політичного життя держави. Жителі тих країн, які більше довіряють парламенту своєї держави, частіше звертаються до представників влади різного рівня (трійка лідерів - Норвегія, Данія, Швеція), і навпаки. Вплив довіри до інституцій на громадсько-політичну активність потребує додаткового вивчення.

Уперше досліджено українські рецепції художньої й есеїстичної прози (в оригіналі та перекладах) польських письменників XX ст. А. Бобковського, Т. Боровського, Г. Герлінга-Грудзінського, В. Гомбровича, Т. Конвіцького, Ч. Мілоша, А. Стасюка. Динаміку рецептивного процесу простежено на діахронному зрізі порівняно з польськими, а принагідно й іншими європейськими трактуваннями аналізованих творів. Виявлено інтерпретаційні домінанти українських текстів-реакцій (Ю. Андруховича, О. Бойченка, А. Бондаря, О. Коцарева, Б. Матіяш, К. Москальця, М. Рябчука, А. Павлишина, Ю. Прохаська, О. Сливинського, Н. Сняданко, С. Яковенка та ін.). Розкрито й осмислено проблематику рецептивних текстів, які систематизовано відповідно до виявлених у них культурно-аксіологічних акцентів. Більшість зібраних та упорядкованих матеріалів уведено в науковий обіг уперше.

Індекс рубрикатора НБУВ: З970.403

Рубрики:

Шифрування даних

Шифр НБУВ: Ж101341 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено шляхи розвитку жанру багателі у фортепіанній творчості сучасних українських композиторів, визначаються індивідуально-стильові риси фортепіанної багателі у розмаїтті композиторських інтерпретацій багательного жанру. З'сясовано присутність фортепіанної багателі у творчості українських композиторів від XIX століття та особливості її розвитку на сучасному етапі, що відкриває можливість простежити ґенезу української багателі від традиційної п'єси-"дрібнички" до музичного мікрокосму у багательному стилі В. Сильвестрова. Виявлено активний інтерес українських композиторів на межі ХХ - ХХІ століть до жанру багателі, що сприяє значному його розвитку в сфері фортепіанної творчості. Охарактеризовано феномен багательного стилю В. Сильвестрова як оригінальне явище сучасного українського музичного мистецтва. Проаналізовано зразки фортепіанних багателей вітчизняних композиторів демонструють різноманітність композиторських трактувань багательного жанру та надають підстави для їх типологізації відповідно до індивідуального стилю кожного з композиторів і художньої концепції того чи іншого музичного твору. Представлено зразки багательних циклів українських композиторів утворюють такі жанрово-стильові типи фортепіанної багателі: романтична мініатюра (В. Кирейко), багатель-пейзаж (Б. Стронько), багатель-стилізація (П. Захаров, І. Степанова-Боровська), концертна багатель (Л. Шукайло), багатель-перформанс (О. Шмурак). Виокремлено багательний стиль В. Сильвестрова у якості унікальної авторської концепції музичної творчості українського композитора, що набула універсального значення в масштабах його творчого мислення взагалі. Висвітлено основні ознаки багательного стилю В. Сильвестрова на рівні композиційної структури, музичної мови та змістовного наповнення його макроциклу багателей "Цикл циклів". Визначено фортепіанні багателі В. Сильвестрова у якості унікального зразка переосмислення структурно-композиційних та музично-семантичних нормативів багателі як жанрового типу інструментальної мініатюри. Доведено необхідність спеціального дослідження виконавсько-інтерпретаційного аспекту жанру багателі у творчості В. Сильвестрова, що зумовлено незатребуваністю величезного масиву багателей визнаного українського класика у сучасній виконавській практиці.

Проведено огляд історіографії правового підгрунтя діяльності культурно-освітніх організацій Волині у період 1921 - 1939 рр. Західноукраїнські землі, а саме Волинь та Східна Галичина, у міжвоєнний період були включені до складу Польщі. Історіографія правового підгрунтя діяльності національно-культурних організацій Волині 1921 - 1939 дає можливість показати їх вагому роль у формуванні світогляду та самоідентифікації українців регіону. Насамперед - це "Просвіта", дослідженням активності якої займаються зарубіжні та вітчизняні науковці. Серед перших дослідників діяльності "Просвіти" був С. Перський, який вважав її головною чеснотою - аполітичність. Один із керманичів просвітянського руху В. Дорошенко визначає основні напрямки та цілі діяльності товариства. Він вважає, що саме "Просвіта" сприяє національному усвідомленню українцями реалізації ідеї власного державотворення. Аналізуючи наукові доробки періоду незалежності, автори прийшли до висновку, що саме у цей період почалося глибоке дослідження внеску "Просвіти" у формування національної самоідентифікації західних українців. Еволюціонізм просвітянського руху (Б. Савчук, Л. Євселевський, Ж. Ковб) та його різнотиповість, що проявляється у формуванні своєрідних "дочірніх" організацій та товариств ("Рідна школа", "Рідна хата", "Основа", "Світло", "Юнацтво"). Просвітянські відділи завжди у своїй діяльності "скооперовувалися" із Союзом українок, педагогічними, театрально-мистецькими товариствами. Значна роль у просвітянському русі відводилася роботі із молоддю, яка у той період гартувалася для свідомої боротьби за національну державність (праці Б. Савчука, Г. Бухала, В. Боровського, В. Максимова). Зроблено висновок, що дослідження даної проблеми дає можливість формувати основні ідейно-правові засади діяльності сучасний національно-культурних організацій та товариств в умовах війни сучасної московії проти України.