Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(7СОЕ)-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано творчість В.Шевчука в категоріях мови культури з використанням підходів літературознавства та культурології та у контексті типологічних явищ світових літературних джерел. Уперше визначено об'єктом дослідження окремі семіотичні утворення - знаки культури - образи, що набувають знакових характеристик у необароковій парадигмі: слово, книга, сад, бібліотека, околиця. Виявлено художні кореляти основних необарокових знаків культури письменника, розглянуто їх генезу та специфіку в порівнянні з західними версіями Х.Л.Борхеса, У.Еко, М.Павича.

Проанализировано творчество В.Шевчука в категориях языка культуры с учетом подходов литературоведения и культурологии и в контексте типологических явлений мировых литературных источников. Впервые выбраны объектом исследования отдельные семиотические образования - знаки культуры - образы, приобретающие знаковые характеристики в необарокковой парадигме: слово, книга, сад, библиотека, окраина. Выявлены художественные корреляты основных необарокковых знаков культуры писателя, рассмотрены их генеза и специфика по сравнению с западными версиями Х.Л.Борхеса, У.Эко, М.Павича.

Висвітлено проблеми дослідження поетики літературного твору, множинність сучасних літературознавчих підходів до трактування літературних явищ, особливості структурної організації та жанрову специфіку художнього тексту. Проаналізовано філософські повісті епохи Просвітництва, роль авторської суб'єктивності у формуванні жанрової своєрідності оповідань І.Буніна, стильові особливості роману Кобо Абе "Людина-коробка", специфіку міфопоетичного мислення в новелі Х.Л.Борхеса "Троянда Парацельса".

Освещены проблемы исследования поэтики литературного произведения, множественность современных литературоведческих подходов к трактованию литературных явлений, особенности структурной организации и жанровая специфика художественного текста. Проанализированы философские повести эпохи Просветительства, роль авторской субъективности в формировании жанрового своеобразия рассказов И.Бунина, стилевые особенности романа Кобо Абе "Человек-коробка", специфика мифопоэтического мышления в новелле Х.Л.Борхеса "Роза Парацельса".

Розглянуто питання про українську самобутність у полеміці "малоросів" і росіян 1870 - 1890 рр. Описано неореалістичний тип персонажа у творчості В. Винниченка та Г. Тютюнника, архітектоніку полістрофічних нерівнострофічних творів В. Брюсова та М. Вороного, мотив свободи у романі М. Кундери "Безсмертя". Визначено інтертекстуальні компоненти роману А. Мердок "Дилема Джексона", інтертекстуальність малої прози Х. Борхеса. Обгрунтовано доцільність застосування психофізіологічного концепту домінанти в літературознавчій когнітивістиці. Проаналізовано концепцію мультикультуралізму в контексті питань естетики, проблему літературознавства та мультикультуралізму у площині методологічної та теоретичної рефлексії, герменевтичну проблему мультикультуралізму у біблійних проекціях. Розкрито феномен сповіді в літературних жанрових інтерпретаціях, зокрема, латинської, французької та російської літератур.

Рассмотрен вопрос об украинской самобытности в полемике "малороссов" и россиян 1870 - 1890 гг. Описаны неореалистический тип персонажа в творчестве В. Винниченко и Г. Тютюнника, архитектоника полистрофических неравнострофических произведений В. Брюссова и Н. Вороного, мотив свободы в романе М. Кундеры "Бессмертие". Определены интертекстуальные компоненты романа А. Мердок "Диллема Джексона", интертекстуальность малой прозы Х. Борхеса. Обоснована целесообразность применения психофизиологического концепта доминанты в литературоведческой когнитивистике. Проанализированы концепция мультикультурализма в контексте вопросов эстетики, проблема литературоведения и мультикультурализма в плоскости методологической и теоретической рефлексии, герменевтическая проблема мультикультурализма в библейских проекциях. Раскрыт феномен исповеди в литературных жанровых интерпретациях, в частности, латинской, французской и русской литератур.

Реконструйовано теоретичну картину психологічного та соціального аспектів ідентифікації. З'ясовано недостатність опрацювання естетичного та мистецтвознавчого аспектів ідентифікації. Виявлено естетико-психологічний потенціал ідентифікації, який сприяє визначенню можливостей психоаналітичного методу З.Фрейда та "глибинної психології" К.-Г.Юнга. На основі концепції даної орієнтації використано сферу позасвідомого та специфічні прояви взаємодії свідомості та позасвідомого, зокрема: "витіснення", "перенесення", "контрперенесення", "компенсація". Розглянуто ідентифікацію у контексті суміжних понять і на підгрунті значного літературознавчого матеріалу - аналізу творчого процесу, мотивів і стимулів у творчості Т.Шевченка, Ф.Достоєвського, М.Гоголя, І.Тургенєва, Л.Толстого, М.Булгакова, В.Набокова, Х.Л.Борхеса та ін.

Проаналізовано творчість В.Шевчука у контексті сучасної "прози культури", і, зокрема, її необарокового напрямку, що дозволяє найбільш плідно виявити та охарактеризувати специфіку його художньої прози. Зазначено, що об'єктом спеціального дослідження постають окремі семіотичні утворення - знаки культури - образи, що набувають у письменника знакових характеристик у межах необарокової парадигми: слово, книга, сад, бібліотека, околиця. Виявлено художні кореляти основних необарокових знаків культури В. Шевчука, розглянуто їх генезу та специфіку на грунті українського бароко у порівнянні з західними версіями Х.Л.Борхеса, У.Еко, М.Павича.

Проаналізовано поетичний доробок Ю.Тарнавського з метою виявлення художньої моделі світу в його поезіях, співвіднесення модифікацій моделі світу й характеру мовленнєвих опозицій як мисленнєвого підгрунтя. Відзначено, що на сучасному етапі пріоритетності формування гуманітарного світогляду, гуманітарного пізнання й гуманітарного мислення важливим є осмислення моделі світу митця як цілісного уявлення про світ. Досліджено поетичні твори Ю.Тарнавського: цикли "Життя в місті", "Пополудні в Покіпсі", "Спомини", "Без Еспанії", "Пісні Є-Є", "Поезії про ніщо", "Нулі й одиниці", "Зео півонії", "Фотографії, це квіти", "Ось, як я видужую", "Ідеальна жінка", "Врослі вірші", "Дорослі вірші", поеми "Оперене серце", "Місто київ та ям", "У ра на". На підставі порівняння з творами українських (Лесі Українки, І.Драча, Т.Мельничука, Ю.Клена, Є.Маланюка, О.Ольжича), західноєвропейських авторів (Х.Л.Борхеса, Р.-Гріє, Т.Еліота, П.Неруди, Дж.Лондона, Т.Драйзера, С.Льюїса, Р.Райта, Д.Болдуїна) та представників української діаспори (П.Килини, В.Вовк, Б.Бойчука, Е.Андієвської), з використанням елементів алгоритмічного аналізу та структуралістської термінології здійснено чітке диференціювання художньої моделі світу за типами, наявними у творах Ю.Тарнавського.

Проаналізовано творчість письменників новітньої латиноамериканської літератури, зокрема тих, які стали помітним явищем світової літератури ХХ - ХХІ ст.: Г. Містраля та П. Неруди (славетних чилійських поетів ХХ ст.), О. Паса (провідного мексиканського поета), Х.Р. Хіменеса (одного із найвидатніших поетів Іспанії, лауреата Нобелівської премії), М.В. Льоса (одного з провідних перуанських письменників-новаторів сучасної латиноамериканської літератури), К. Кастанеда (провідного американського письменника та філософа латиноамериканського походження), Х.Л. Борхеса (майстра та засновника аргентинської прози), А. де Куатьє (мексиканського письменника), Ж. Амуду (найвидомішого бразильського письменника).

Проанализировано творчество писателей новейшей латиноамериканской литературы, в частности тех, которые стали заметным явлением мировой литературы ХХ - ХХІ ст.: Г. Мистраля и П. Неруды (знаменитых чилийских поэтов ХХ в.), О. Паса (ведущего мексиканского поэта), Х.Р. Хименеса (одного из выдающихся поэтов Испании, лауреата Нобелевской премии), М.В. Льоса (одного из ведущих перуанских писателей-новаторов современной латиноамериканской литературы), К. Кастанеды (известного американского писателя и философа латиноамериканского происхождения), Х.Л. Борхеса (мастера и основателя аргентинской прозы), А. де Куатье (мексиканского писателя), Ж. Амуду (наиболее известного бразильского писателя).

Сформульовано та підтверджено гіпотезу про те, що міфоритуал є універсальним носієм своєрідного генетичного коду культури. Теоретичне обгрунтовано смислопороджувальну функцію міфу через трансгресію когнітивності міфосвідомості в історії культури. Розглянуто специфіку літературного міфу і здійснено класифікацію його специфічних особливостей та соціальних функцій. Досліджено феномен реміфологізації, який за умов панування естетики постмодернізму набув поширення. З'ясовано, що в постмодернізмі поняття "міф" формується в загальному контексті постметафізичного стилю мислення. Здійснено порівняльний аналіз досвіду побудови філософсько-літературного міфу на прикладі творчості С. Кржижанівського та Х. Борхеса.

Проведено дослідження творчості письменників зарубіжної літератури XX - XXI ст., зокрема, П. Коельо, М. Кундери, М. Павича, Х. Муракамі, У. Еко, Х. Борхеса, висвітлено їх суттєвий внесок у розвиток новітньої літератури.

Рассмотрено творчество писателей зарубежной литературы XX - XXI ст., в частности, П. Коэльо, М. Кундеры, М. Павича, Х. Мураками, У. Эко, Х. Борхеса, раскрыт их существенный вклад в развитие новейшей литературы.

Розглянуто оригінальну модель теологічного канону та міфопоетичний комплекс в новелах Х. Л. Борхеса. Висвітлено особливості ідейно-філософських, релігійних і міфопоетичних концептів у творчості аргентинського письменника.

Висвітлено особливості впливу гіпотези британського мислителя Дж. Данна про багатомірну модель часу на літературний процес ХХ ст. Гіпотеза знайшла своє продовження на різних рівнях: комбінаторні ігри з модусами часу, принцип серійного відображення реальності, розмиття меж між реальністю і текстом про неї тощо. Розглянуто твори Х. Л. Борхеса, А. Жіда, Б. Шульца, Х. Кортасара, Дж. Барта, П. Акройда, Ж. Перека, Ю. Іздрика та ін.

Розглянуто "лабіринт" творчості аргентинського письменника Х.Л.Борхеса, що складається з філософських ідей, сновидінь і периферійних факторів історії культури. Висвітлено сутність постмодерністської культурно-естетичної парадигми, монотеїстичних релігій християнства й ісламу, а також гностицизму, який конкурує з християнською релігією. Зауважено, що подібність між ранньосередньовічним гностицизмом і філософією постмодерну вказує на існування в історії людської думки певних періодів, яким властиво сполучати погляди багато в чому повністю протилежні один одному. Показано, що на відміну від релігійних вчень, адресованих великій кількості людей, гностичні, теософські, постмодерністські вчення не можуть виробити ясної та чіткої догматики, здатної об'єднати значну частину населення, але вони стають долею нечисленної групи інтелектуалів, до яких належить Х.Л.Борхес.

Рассмотрен "лабиринт" творчества аргентинского писателя Х.Л.Борхеса, складывающийся из философский идей, сновидений и периферийных факторов истории культуры. Освещена сущность постмодернистской культурно-эстетической парадигмы, монотеистических религий христианства и ислама, а также гностицизма, конкурирующего с христианской религией. Замечено, что подобность между раннесредневековым гностицизмом и философией постмодерна указывает на существование в истории человеческой мысли определенных периодов, которым свойственно объединять в себе взгляды много в чем полностью противоположные друг другу. Показано, что в отличии от религиозных учений, адресованных большому количеству людей, гностические, теософские, постмодернистские учения не могут выработать ясной и четкой догматики, способной объединить значительную часть населения, но они становятся судьбой немногочисленной группы интеллектуалов, к которым принадлежит Х.Л.Борхес.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч730.026

Рубрики:

Культурно-просвітницька функція бібліотечної справи

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ