На основі правового матеріалу розкрито поняття "іноземець", основи правового статусу іноземних громадян на території України, основні їх права, свободи та обов'язки, порядок в'їзду іноземців в Україну та виїзду з її території, відповідальність іноземців та її підстави. Розглянуто поняття "біженець", умови набуття правового статусу біженця, права, свободи та обов'язки, підстави позбавлення правового статусу біженця.

Розкрито зміст закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1991 р. Викладено порядок перетинання українськими громадянами державного кордону України, а також розгляду заяв про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїздного документа дитини. Висвітлено питання щодо обмеження на виїзд з України з міркувань безпеки громадян, а також виїзду з країни військовослужбовців.

Раскрыто содержание закона Украины "О порядке выезда из Украины и въезда в Украину граждан Украины" от 21 января 1991 г. Изложен порядок пересечения украинскими гражданами государственной границы Украины, а также рассмотрения заявлений об оформлении паспорта гражданина Украины для выезда за границу и проездного документа ребенка. Освещены вопросы, касающиеся ограничений на выезд из Украины по соображениям безопасности граждан, а также выезда из страны военнослужащих.

Розкрито історичні аспекти щодо законодавства про громадянство України. Наведено постанову Генерального Секретаріату Внутрішніх справ про прийняття в підданство Української Народної Республіки від 29.12.1917 р., а також закони про громадянство та реєстрацію громадян Української республіки від 4.03.1918 р. Обговорено закон про українське громадянство на засіданні Київського юридичного товариства (7.04.1918 р.). Розглянуто законопроекти з даного питання М.Гросмана та Міністра Судових Справ С.Шелухіна, а також закони про громадянство Української Республіки від 2.07.1918 р. і 15.11.1921 р. Вміщено закони Кримського крайового уряду про Кримське громадянство та про право в'їзду та поселення в Криму від 11.09.1918 р. і деякі законодавчі історичні матеріали з проблеми кримського громадянства.

Освещены исторические аспекты о законодательстве относительно гражданства Украины. Приведено постановление Генерального Секретариатства Внутренних дел о принятии в подданство Украинской Народной Республики от 29.12.1917 г., а также законы о гражданстве и регистрации граждан Украинской республики от 4.03.1918 г. Прокомментирован закон об украинском гражданстве на заседании Киевского юридического товарищества (7.04.1918 г.). Рассмотрены законопроекты по данному вопросу М.Гросмана и Министра Судовых Дел С.Шелухина, а также законы о гражданстве Украинской Республики от 2.07.1918 г. и 15.11.1921 г. Предствавлены законы Крымского краевого правительства о Крымском гражданстве и о праве въезда и поселения в Крыму от 11.09.1918 г. и некоторые законодательные исторические материалы по проблеме крымского гражданства.

Проаналізовано основні положення Закону України "Про правовий статус закордонних українців" від 4 березня 2004 р. Розглянуто умови та порядок надання статусу закордонного українця (ЗУ), порядок в'їзду та перебування ЗУ на території України. Викладено питання видачі посвідчення ЗУ, відмови у наданні статусу ЗУ, прав, свобод і обов'язків ЗУ. Наведено законодавчі та нормативні акти з даного питання, зокрема, Декларацію про державний суверенітет України, Закон України про правовий статус іноземців і осіб без громадянства. Висвітлено основні положення Державної програми спільної діяльності стосовно ЗУ на період до 2010 р.

Проанализированы основные положения Закона Украины "О правовом статусе зарубежных украинцев" от 4 марта 2004 г. Рассмотрены условия и порядок предоставления статуса зарубежного украинца (ЗУ), порядок въезда и пребывания ЗУ на территории Украины. Изложены вопросы выдачи удостоверения ЗУ, отказа в предоставлении статуса ЗУ, прав, свобод и обязанностей ЗУ. Приведены законодательные и нормативные акты по данному вопросу, в частности, Декларация о государственном суверенитете Украины, Закон Украины о правовом статусе иностранцев и лиц без гражданства. Освещены основные положения Государственной программы сотрудничества с ЗУ на период до 2010 г.

Уточнено суть феномену нелегельної міграції. Удосконалено систему її класифікації. Визначено суб'єкти даної міграції, її критерії, характерні риси, види нелегальних мігрантів і шляхи їх в'їзду до України. Розглянуто вплив нелегальної міграції на стан національної безпеки України. Досліджено міжнародні механізми протидії нелегальній міграції у аспекті адаптації для потреб національної безпеки України. Проаналізовано шляхом ранжування чинники, що впливають на міграційну складову національної безпеки України та сприяють поширенню нелегальної міграції в Україні. Побудовано діаграми й одержано порядок зазначених чинників відповідно ступеня їх впливу на головний параметр дослідження. Запропоновано математичну модель контролю у сфері протидії нелегальній міграції, що є основою для побудови алгоритмів прогнозування міграційних процесів і автоматизації системи управління ними. Визначено перспективні напрями удосконалення протидії нелегальній міграції у системі національної безпеки України на базі розв'язання суперечностей у національному законодавстві та впровадження багатокомпонентного підходу до ефективної боротьби з цією міграцією з використанням потенціалу транснаціонального співробітництва спецслужб і правоохоронних органів.

Досліджено вплив міграційних проблем на формування та реалізацію зовнішньої політики України. Проаналізовано концептуальні підходи до розгляду міграційної складової зовнішньої політики держави з урахуванням сучасних українських реалій. Визначено передумови та внутрішні мотиви зовнішньої міграції українців та в'їзду іноземних громадян на територію України. Проаналізовано динаміку міжнародних міграційних переміщень, в яких активну роль відіграє Україна. Виявлено вплив зовнішньої трудової міграції на прийняття зовнішньополітичних рішень держави. Розглянуто можливі наслідки неконтрольованої транзитної міграції для національної безпеки України. Висвітлено зарубіжний досвід протидії незаконній міграції та захисту біженців. Розкрито значення підписання угоди про реадмісію між Україною та ЄС. Проведено комплексний аналіз стану виконання двосторонніх угод з найбільшими країнами-реципієнтами українських трудових мігрантів. Оцінено ефективність співпраці з міжнародними організаціями у сфері захисту прав мігрантів.

Вперше досліджено питання публічного адміністрування оформлення та видачі візових документів для в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну. Розкрито ознаки й особливості, які притаманні візовій сфері, наведено стадії її провадження. Проаналізовано підстави для оформлення та відмови в оформленні візових документів для в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну. Акцентовано увагу на змісті провадження щодо оформлення та видачі візових документів іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення сфери візової процедури. Викладено низку загальнотеоретичних висновків, обгрунтовано науково-практичні рекомендації щодо зваженого й ефективного порядку процедури оформлення та видачі візових документів іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)033.1

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виокремлено ознаки й особливості, що притаманні візовій сфері, наведено стадії провадження візової сфери. Проаналізовано підстави для оформлення та відмови в оформленні візових документів для в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну. Акцентовано увагу на змісті провадження щодо оформлення та видачі візових документів іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення сфери візової процедури. Викладено ряд загальнотеоретичних висновків, а також обгрунтовано науково-практичні рекомендації щодо зваженого й ефективного порядку процедури оформлення та видачі візових документів іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну.

Досліджено теоретичні аспекти конституційно-правового статусу закордонних українців, визначено специфіку змісту наукових категорій, що його розкривають, сформульовано визначення понять "закордонний українець", "конституційно-правовий статус закордонних українців". Проаналізовано правові вчення з питань конституційно-правового статусу закордонних українців та його законодавчі основи. Розглянуто умови, порядок надання та припинення правового статусу закордонного українця, в'їзду й імміграції закордонного українця в Україну та виїзду з неї, набуття закордонними українцями громадянства України. Проаналізовано права, свободи й обов'язки закордонних українців. Досліджено проблеми захисту прав і свобод закордонних українців в Україні та за її межами. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання конституційно-правового статусу закордонних українців в Україні.

Досліджено теоретичні, правові й організаційні проблеми реалізації заходів адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони державного кордону. Подано характеристику політики держави в сфері забезпечення державних кордонів і прикордонного режиму, а також діяльності спеціальних державних органів по забезпеченню прикордонного режиму. Досліджено сучасний стан прикордонного режиму та визначено основні напрями діяльності держави в сфері забезпечення недоторканості державних кордонів, а також розкрито компетенцію спеціальних державних органів України по забезпеченню державних кордонів, висвітлено питання підвищення ефективності прикордонних і митних служб України, Білорусії, Молдови, РФ. Досліджено правову природу адміністративного правопорушення як єдиної підстави адміністративної відповідальності, наведено характерні властивості юридичного складу адміністративних деліктів у сфері охорони державного кордону. Розглянуто питання про місце адміністративної відповідальності в механізмі боротьби з незаконним перетинанням державного кордону, обгрунтовано необхідність поетапної кодифікації по окремих сферах та інститутах міграційно-правового регулювання, та доцільність запровадження нового виду адміністративного стягнення - заборона особі подальшого в'їзду в Україну.

Подано характеристику країн Шенгенської зони. Розглянуто поняття "Шенгенської візи" та відмінність її від національної. Наведено правила першого в'їзду та відповідальність за недотримання візового режиму.

Проаналізовано основні показники міжнародної міграції, які характеризують відповідність міграційної політики сучасним вимогам, такі як: міграційний приріст населення, загальний коефіцієнт міграційного приросту населення, розподіл міжнародних мігрантів за країнами в'їзду в Україну; розподіл міжнародних мігрантів за країнами виїзду з України. Проведена оцінка даних показників дозволила виявити причини та відповідність ведення міграційної політики держави сучасним вимогам. Обгрунтовано та запропоновано рекомендації з питань ефективного функціонування міграційної політики на державному та міжнародному рівні для забезпечення її сталого розвитку та відповідності сучасним вимогам сьогодення. Загальним результатом досліджень і наведених розробок є набуті подальшого розвитку науково-практичні засади формування міграційної політики в Україні, інституційних, організаційних, економічних, соціальних, правових, та інших механізмах ефективної реалізації державної та міжнародної міграційної політики.

Показано роль міграційного права у правовій системі України. Розглянуто таке право як навчальну дисципліну та правове явище. Розкрито поняття, ознаки та структуру міграційно-правових відносин. Подано інформацію про суб'єктів міграційного права. Висвітлено правила в'їзду в Україну, виїзду за її межі та пересування по території України. Приділено увагу питанням нелегальної міграції та її профілактиці. Обгрунтовано види юридичної відповідальності за порушення міграційного законодавства. Охарактеризовано особливості міграційного права США, Канади, Австралії, ЄС тощо.

Проаналізовано сучасний досвід іноземних країн і міжнародних організацій щодо протидії російській пропаганді та визначено новітні тренди на цьому напрямі. Зазначено, що нині такі заходи мають як спонукальний, так і обмежувальний характер у мас-медійному просторі. Зокрема, до спонукальних заходів можуть бути віднесені: протидія російській пропаганді "позитивною" інформацією; запуск власних російськомовних телеканалів та розвиток і посилення іншомовних ресурсів; підтримка незалежних російськомовних мас-медіа; підготовка незалежних фахових журналістів у Росії, а також викриття дезінформації, яка надходить з-за кордону, тощо. До обмежувальних заходів можуть бути віднесені: зупинка ретрансляції російських каналів чи заборона трансляції окремих російських передач; уведення штрафів до ретрансляторів інформації, які здійснюють пропаганду війни, закликають до зміни конституційного ладу чи зазіхають на суверенітет країни; невидача ліцензій мас-медіа, що зарекомендували себе як такі, що подають інформацію не з журналістської позиції, а слугуючи інтересам міжнародної політики Росії; заборона в'їзду до країн ЄС окремим журналістам, які брали активну участь у пропагандистських зусиллях на підтримку анексії Криму з боку РФ і російської військової інтервенції в Україні тощо.

Надано огляд основних характеристик міграційної кризи, з якою стикнулися країни ЄС в 2014 - 2016 рр., а також ініціатив щодо її подолання та результатів їх імплементації. Зазначено, що міграційна криза в Європі впливає на умови міграції українців. Оскільки Україна безпосередньо межує з ЄС, масове прибуття біженців може стосуватися і її. Вимоги з боку ЄС до спроможності України регулювати міграційні процеси, як однієї з умов євроінтеграції, закономірно зростають. Стурбованість викликає активізація трудової міграції з України, передусім молоді, спеціалістів, а також збільшення числа українців - порушників правил в'їзду та перебування в країнах ЄС. З іншого боку, чисельність виявлених на території України нелегальних мігрантів також зросла. Посилення контролю на середземноморських кордонах ЄС обумовлює ризик переорієнтації частини нелегального міграційного потоку на маршрут територією України. Враховуючи складну соціально-економічну ситуацію навіть незначне збільшення чисельності шукачів притулку може перетворитися для країни на серйозну проблему. У зв'язку з цим необхідно розробити перспективні заходи реагування на виклики кризи. Варто посилити увагу до вдосконалення міграційної політики та законодавства України, що видається необхідним і з міркувань національної безпеки, і в контексті євроінтеграції.

Висвітлено актуальні проблеми реформування вітчизняної правоохоронної системи, соціального захисту працівників правоохоронних органів, військовослужбовців, учасників АТО й осіб, звільнених з військової служби. Розкрито питання забезпечення законності та відповідальності військовослужбовців, договірної роботи в Службі безпеки України (СБУ), представництва інтересів СБУ й інших правоохоронних органів у судах. Визначено можливі шляхи удосконалення законодавчого забезпечення контррозвідувальної діяльності на каналах в'їзду іноземців в Україну. Розглянуто проблемні питання, які виникають у практиці оперативних підрозділів і органів досудового розслідування, особливості забезпечення інформаційної безпеки та боротьби з тероризмом. Увагу приділено правопорушенням у сфері безпеки обігу комп'ютерної інформації, питанням техніко-криміналістичного забезпечення розслідування терористичних актів, вчинених з використанням саморобних вибухових пристроїв.

Проведено аналіз міграційних потоків країн Європи та України починаючи з 2008 року (світової кризи) до 2015 року і виокремлено загальну тенденцію до зростання частки іммігрантів в Німеччині та Франції, і зменшення кількості емігрантів та іммігрантів в Україні. Відображено структуру еміграції та імміграції України за країнам виїзду та в'їзду (з країнами Європи) у 2008 - 2016 рр, де найбільшу частку іммігрантів в Україні становлять громадяни Російської Федерації, Молдови і Білорусії, а самі українці емігрують до Російської Федерації, Німеччини і Білорусії. Зазначено основні соціальні, політичні, економічні та власного інтересу причини міграції населення, серед яких слід зазначити такі: здобуття освіти закордоном, підвищення рівня професійної кваліфікації, вигідні умови працевлаштування, низька ставка оподаткування доходів, вигідні економічні та політичні умови ведення бізнесу, значні витрати держави на сприяння розвитку науки, легкий доступ до інформації, високий рівень життя, розвинений рівень інфраструктури. Виокремлено позитивні та негативні наслідки міграції для країни, як експортера, так і імпортера робочої сили. Запропоновано та обгрунтовано методи регулювання міграції в Україні. Проведений аналіз надав змогу визначити основні країни Європи, з якими Україна має змогу розвивати міграційні відносини, серед яких слід виокремити Російську Федерацію, Молдову, Німеччину та Білорусію. Виявлено основні причини зростаючої імміграції в найбільших країнах Європи, основними з яких є: зростання рівня життя населення, створення сприятливих умов праці та лояльне і відкрите відношення до іноземних висококваліфікованих працівників. Результатом дослідження є сформований перелік методів регулювання міграційних потоків в Україні до країн Європи, серед них: вдосконалення законодавчої бази України, відповідність змістовності законодавства сьогоденню і врахування світових змін у міграційному законодавстві України та пріоритетах розвитку відносин України в сфері міжнародної міграції та інші.

Розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження кримінального законодавства щодо порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Увагу приділено особливостям застосування міжнародного досвіду щодо встановлення кримінальної відповідальності за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї. Визначено особливості кваліфікації та ознаки відмежування порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї від суміжних складів злочинів і покарання за нього.

Розкрито сутність національного бренда як одного з індикаторів соціально-економічного розвитку України. Визначено основні засади, що сприятимуть формуванню вищого рівня ефективності національної економіки та популяризації України на міжнародному туристичному ринку. Для вирішення поставлених завдань обгрунтовано важливість участі України у виставково-ярмаркових заходах, а також запропоновано розробити промоційний туристичний квиток. Це дозволить краще популяризувати національний бренд України, як туристичної країни, забезпечить вищий рівень поінформованості зарубіжних споживачів щодо пропозицій учасників ринку туристичних послуг. Досліджено основні параметри та елементи національного бренда, його індикатори, що впливають на соціально-економічний розвиток України. Виявлено низку чинників, які можуть створювати проблеми при побудові національного бренда України. Принципово новим, чого раніше не було, автором пропонується розробити промоційний туристичний квиток та впровадити пілотний проект з його практичного використання. Це забезпечить більші обсяги в'їзду іноземних туристів в Україну та зумовить придбання ними туристичних послуг. Впровадження пілотного проекту, щодо використання промоційного туристичного квитка, підвищить попит на туристичні послуги також на внутрішньому ринку України. Розробка промоційного туристичного квитка, визначення його типів, узгодження формування цінової політики та форм оплати, складення переліку туристичних об'єктів для показу позитивно вплине на формування національного бренда України та зумовить вищий рівень її соціально-економічного розвитку. Впровадження запропонованих практичних заходів та побудова скоординованих маркетингових комунікаційних процесів між учасниками ринку туристичних послуг та урядовими структурами забезпечить вищий рівень привабливості національного бренда України. Це дозволить отримувати нові конкурентні переваги у соціально-економічному розвитку України та формуванні більш сприятливого її туристичного іміджу в світі.