Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.2-5

Рубрики:

Пухлини шийки матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено детальний аналіз захворюваності на краснуху в різні роки в різних вікових групах. Визначено найбільш вразливі до хвороби вікові групи дітей та професійні категорії дорослого населення, а також стратегічні напрямки вакцинопрофілактики краснухи. Доведено необхідність щеплення для дівчат віком 15 - 16 років з детальним вивченням анамнезу щодо захворювання на краснуху. Вперше в Україні встановлено безпечність та імунологічну ефективність вакцинації проти краснухи серед різних вікових груп населення з використанням моновакцин і комбінованої вакцини проти кору, краснухи та епідемічного паротиту. Запропоновано заходи щодо удосконалення епідеміологічного нагляду за хворими на краснуху та з випадками вродженої краснухи за рахунок збільшення параметрів статистичної звітності та забезпечення проведення лабораторної диференціальної діагностики випадків вродженої краснухи, організації серологічного обстеження у разі необхідності вагітних жінок з метою запобігання виникненню випадків вродженої краснухи.

Визначено прояви епідемічного процесу вітряної віспи (ВВ) в Україні та вивчено ефективність вакцини "Варілрикс" для її профілактики. Проведено ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на віспу, зокрема в Києві: вивчено багаторічну динаміку, сезонність, захворюваність за регіонами, інтенсивність і структуру серед різних вікових і соціально-побутових груп. Надано характеристику кількісних та якісних проявів епідемічного процесу ВВ за сучасних умов. Досліджено території, групи (вікові та соціально-побутові), колективи та час ризику, тенденції розвитку даного процесу, а також ймовірні місця зараження, перебіг розвитку спалахів та особливості клінічного перебігу. Доведено імунологічну ефективність вакцини для профілактики ВВ. Науково обгрунтовано рекомендації щодо проведення вакцинопрофілактики та розроблено шляхи удосконалення епідеміологічного нагляду за ВВ в Україні.

Розкрито теоретичні основи вакцинопрофілактики, наведено класифікацію та визначено склад вакцин, шляхи їх введення та методи вакцинації, протипоказання до вакцинації, реактогенність і побічну дію вакцин. Увагу приділено вакцинації проти вірусу папіломи, питанням лікування та профілактики ускладнень вакцинації. Проаналізовано особливості сучасної вакцинопрофілактики, імунізації за віком та станом здоров'я, а також імунізації дітей з різною патологією. Висвітлено індивідуальну тактику проведення імунізації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р193.952

Рубрики:

Запобіжні щеплення серед окремих груп населення

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано різні типи вакцин та їх можливості щодо контролю чи ерадикації особливо небезпечних для людства хвороб.

Наведено результати розрахунково-теоретичних досліджень, пов'язаних з оцінюванням показників ефективності вакцинопрофілактики протиротавірусною вакциною в Україні серед дітей віком до 5 років. Показники цього впливу одержані реалізацією комп'ютерної моделі дерева прийняття рішень на основі Марківських процесів. В межах стратегій вакцинації і без вакцинації одержано прогнозні показники захворюваності, кількості госпіталізацій, смертності у випадку ротавірусної інфекції та інші показники. Показано, що вакцинопрофілактика протиротавірусною вакциною матиме суттєве медичне значення в Україні.

В останні роки вірусні гепатити стали великою не тільки медичною, але й соціально-економічною проблемою. Застосування сучасних методів боротьби з вірусом гепатиту B (ВГB) визначає комплексний підхід, спрямований на три ланки епідемічного процесу - джерела вірусу, розрив шляхів передачі вірусу, захист сприйнятливого населення. Найбільш ефективним та довготривалим засобом захисту проти ВГВ є імунопрофілактика. Універсальна масова вакцинація дітей першого року життя проти ВГB захищає дітей раннього віку, запобігає життєво небезпечним наслідкам інфекції - хронізація захворювання і можливість розвитку цирозу, гепатоцелюлярної карциноми в майбутньому. Запровадження у Національний календар щеплень гнучких схем вакцинації, рекомендованих ВООЗ, двома або трьома дозами вакцини проти ВГB у складі комбінованої гексавалентної вакцини збільшить рівень охоплення вакцинацією проти ВГB в Україні щонайменше до рівня охоплення трьома дозами КДП, одночасно знизивши кількість ін'єкцій дітям та візитів у поліклініку, що сприятиме покращанню та своєчасності вакцинації.

Вакцинація проти вірусу гепатиту B актуальна для України. Це - основний засіб запобігання поширенню зазначеної інфекції, незважаючи на деякі дискусійні питання про момент початку вакцинації, про вибір схеми імунізації тощо. Вибір схеми проведення імунізації може бути індивідуалізованим. Успіх у боротьбі проти гепатиту B у нашій країні можливий за умови формування достатньо великого прошарку прихильників вакцинації серед медичних працівників усіх ланок і рангів, а також державного забезпечення пріоритетності вакцинопрофілактики як основного напряму боротьби з інфекційними хворобами.

Рассмотрены медико-социальные аспекты иммунопрофилактики инфекционных заболеваний, представлена история вакцин и вакцинации, а также перспективы развития вакцино-профилактики.

Дифтерія - інфекційне захворювання, поширеність якого обмежується колективним поствакцинальним імунітетом. У системі епідеміологічного нагляду за дифтерією для об'єктивної оцінки та прогнозування епідемічної ситуації за умов низької інтенсивності епідемічного процесу даної інфекції серологічний контроль стану імунітету є вирішальним. Мета дослідження - прогнозування епідемічної ситуації щодо ризику спалаху дифтерії в Україні шляхом визначення рівня колективного поствакцинального імунітету проти дифтерії серед населення Дніпропетровської області та оцінка ефективності проведення масової вакцинопрофілактики. Усього у 2015 р. обстежено 483 особи віком від 0 до 78 років (дітей - 234, дорослих - 249 осіб). Оцінка рівня специфічного імунітету проти дифтерії здійснювалась за наступними критеріями: осіб з рівнем антитіл 0,015 - 0,06 МО/мл слід вважати умовно-захищеними; 0,1 - 0,5 МО/мл - із середнім рівнем захисту; >> 1,0 МО/мл - високоімунними. Захисним титром антитіл необхідно вважати концентрацію не менше ніж 0,1 МО/мл. Встановлено, що рівень протективного імунітету проти дифтерії становив 69,5 %. Переконливий рівень імунологічного захисту серед дітей - 70,9 %, серед дорослих - 68,3 %. Жодна з вікових груп не мала достатнього порогового рівня антитоксичного імунітету, необхідного для припинення трансмісії збудника дифтерії. Відсоток захищених осіб знижувався зі збільшенням віку людей (як серед дітей, так і серед дорослих осіб). Така ситуація може створювати передумови для спалахів дифтерії у Дніпропетровській області. Висновок: наведені результати свідчать про важливість підтримки захисних рівнів антитіл завдяки масової імунізації дітей, а також проведення бустерної вакцинації серед підлітків і дорослих осіб, що дозволить виключити категорію сприйнятливого прошарку населення.

Підлітковий вік - це час бурхливого зростання і величезного потенціалу, однак при цьому - і час значних ризиків, коли соціальний контекст має суттєвий вплив. Сексуальна поведінка молоді в Україні зазнала значних змін і характеризується більш розкутим ставленням до питань сексу. Середній вік перших статевих стосунків серед дівчат-підлітків становить 15,1 років, серед хлопчиків - 14,7 років. Поширеність дошлюбних статевих відносин з одного боку є свідченням "лібералізації" сексуальних установок сучасної молоді, а з іншого - актуалізує проблему профілактики небажаної вагітності та передавання під час сексуальних контактів інфекцій, що передаються статевим шляхом. У структурі захворювань шийки матки у сексуально активних дівчат-підлітків дисплазії шийки матки діагностовано у 25,83 % пацієнток. Вакцинопрофілактика надає нову можливість - первинну профілактику дисплазій і раку шийки матки. Таким чином, існує необхідність проведення належної інформаційної кампанії для підлітків та їх сімей з участю громадських організацій, шкіл, служб охорони здоров'я.

Наведено дані щодо стану імунізації проти основних вакцинокерованих інфекцій у міжнародному та регіональному субнаціональному аспектах. Визначено деякі чинники погіршення епідеміологічної ситуації в Україні та роль вакцинації в системі епіднагляду за інфекціями, що контролюються засобами специфічної імунопрофілактики. Висвітлено особливості та причини антивакцинального руху та можливі шляхи протидії.

Ряд досліджень показав, що саме ротавірусам належить провідна роль у структурі дитячих гострих кишкових інфекцій (ГКІ) вірусної етіології. В календарі профілактичних щеплень вакцинацію проти ротавірусної інфекції (РВІ) віднесено до рекомендованих, очікуваною метою якої є зменшення кількості тяжких випадків РВІ серед дітей п'ятирічного віку. Мета роботи - епідеміологічне обгрунтування фармацевтичного забезпечення ефективної вакцинопрофілактики РВІ в Україні. Сценарій епідемічного процесу РВІ як гострої кишкової інфекції з точки зору математичної епідеміології найкраще описується моделлю, запропонованою У. Кермаком і А. Маккендріком у 1927 р. Інформаційним підгрунтям визначення параметру передачі вірусного збудника стали ретроспективні епідеміологічні дані щомісячної захворюваності на РВІ в Україні, а також кількості наявного населення з 2010 по 2016 рр. Результати моделювання можливої вакцинопрофілактики дитячого населення з використанням визначеного параметру передачі збудника РВІ надали змогу визначити оптимальний рівень охоплення добровільною вакцинопрофілактикою РВІ на рівні 0,9 % всього населення або близько 8 % дитячого населення віком до п'яти років. Висновки: ретроспективні моделюючі дослідження показали, що досягнення навіть незначного рівня охоплення добровільною вакцинацією (8 %) надасть змогу в цілому запобігти близько 7300 випадкам РВІ протягом чотирьох сезонів підйому захворюваності на РВІ.

Грип є одним із найбільш розповсюджених інфекційних захворювань в усьому світі, залишаючись стратегічно важливою медичною проблемою. Незважаючи на позитивні епідеміологічні та клінічні ефекти вакцинації проти грипу, залишається незрозумілим, наскільки фармакоекономічно обгрунтованим є впровадження вакцинації серед певних груп населення, розмір такої групи, а також рівень відшкодування витрат на вакцинацію, необхідний для покриття частини витрат населення. Мета роботи - розробка фармакоекономічної моделі забезпечення населення України вакцинами проти грипу, що грунтується на властивостях епідемічного процесу вірусної інфекції. Епідемічний процес грипу може бути описаний за допомогою моделі, за якій всіх осіб у популяції можна розподілити на сприйнятливих та інфікованих зі спрощенням на популяційному рівні, що одужання після перенесеної інфекції супроводжується поверненням до групи сприйнятливих осіб. В такій моделі ключовим параметром є параметр передачі збудника грипу. На основі запропонованої моделі параметр передачі збудника було визначено з використанням ретроспективних щомісячних епідеміологічних даних захворюваності на грип в Україні у 2016 - 2017 рр. На основі визначеного параметра передачі збудника грипу було проведено числове моделювання, що надало змогу дослідити залежність рівня відшкодування витрат на вакцинацію як частки від вартості захворювання на грип залежно від обраної цільової групи та рівня охоплення вакцинацією. Результати дослідження розробленої моделі показали, що за існуючих епідеміологічних умов незалежно від рівня охоплення вакцинацією відшкодування частини витрат на вакцинацією у певній цільовій групі населення є обгрунтованим, якщо співвідношення частки цієї групи серед хворих осіб до частки цієї групи серед сприйнятливих осіб не перевищує значення 2,545. Висновки: розроблено математичну модель епідеміологічного процесу грипу в Україні та визначено її параметри з використанням наявних ретроспективних щомісячних даних захворюваності на грип, яку було інтегровано у методологію фармакоекономічного аналізу вакцинопрофілактики грипу. Представлена модель може бути використана фахівцями для проведення фармакоекономічної оцінки забезпечення населення вакцинами проти грипу також за інших епідеміологічних умов.

Наведено аналіз доступних джерел наукової літератури, присвячених сучасним аспектам специфічної імунопрофілактики дифтерії.

Наведено аналіз доступних джерел наукової літератури, присвячених сучасним аспектам специфічної імунопрофілактики дифтерії.

Досліджено проблеми підвищення ефективності специфічної вакцинації від Streptococcus pneumoniae, у дітей з НДСТ на підставі поглибленого вивчення неспецифічного місцевого імунітету. Проведений аналіз анамнестичних, клінічних, інструментальних, лабораторних досліджень визначив фактори ризику розвитку НДСТ та рекурентних респіраторних захворювань у дітей з- та без клінічних ознак НДСТ. На основі результатів проведених досліджень доведено зміни місцевого гуморального і клітинного імунітету у дітей з НДСТ. Виявлено менший вміст ІЛ-4, ІЛ-10, секреторного IgA, компоненту комплементу та більший рівень IgG у слині дітей з НДСТ. Імуноцитохімічне та морфологічне дослідження мазків зішкрябів зі слизової оболонки мигдаликів, у дітей з НДСТ виявило зниження показників експресії IgА, маркерів макрофагів CD16 та CD68, високі показники експресії IgЕ. Показними щодо прогнозування розвитку рекурентних ГРЗ у дітей є співвідношення коефіцієнтів ІЛ10/ІЛ4, ІЛ10/γ-інтерферон, IgG/IgА, CD68/CD16. Проведена оцінка ефективності специфічної вакцинації проти Streptococcus pneumoniae у дітей з- та без клінічних ознак НДСТ показала, що вакцинопрофілактика від Streptococcus pneumoniae є одним із найбільш ефективних методів профілактики рекурентних респіраторних захворювань та розвитку ускладнень під час їх перебігу. Обґрунтовано доцільність корекції неспецифічного місцевого імунітету у дітей з НДСТ, як захід первинної профілактики рекурентних ГРЗ.

На підставі експериментальних досліджень представлено результати аналізу епізоотичної ситуації щодо сказу тварин в Україні. Надано просторову-часову характеристику епізоотії сказу в Чернігівській області. Проведено оцінку популяції безпритульних тварин і пероральну імунізацію проти сказу безпритульних собак із використанням рекомбінантної вакцини «Броварабіс V-RG», здійснено короткострокове прогнозування поширення сказу на території Чернігівської області на 2017–2021 рр. Геоінформаційним аналізом епізоотії сказу в Чернігівській області за 2011–2016 рр. виявлено 18 просторово-часових кластерів із трендом «спорадичний» (hotspot), що є статистично достовірно доведеними стаціонарно неблагополучними зонами щодо сказу на території Чернігівської області. Виявлено три кластери із трендом «новий» в останній часовий крок, які розміщені на крайньому південному сході області, що свідчить про поширення сказу в цьому напрямку. Проведені в контрольованому експерименті та польові дослідження оральної імунізації собак проти сказу з використанням вакцини «Броварабіс V-RG» показали можливість застосування цього методу, що є перспективним у впровадженні в систему антирабічних протиепізоотичних заходів як окремого заходу або в комбінації з парентеральним щепленням собак проти сказу.

Правець - гостре інфекційне захворювання людини та тварин, що викликається анаеробними рановими бактеріями. Ураження структур нервової системи токсином збудника призводить до тонічного напруження скелетної мускулатури і періодичних генералізованих судом. Якщо вчасно не надати медичну допомогу, правець закінчується летально. Захворюваність на правець відносно невисока завдяки широко впровадженій вакцинації, однак ця інфекція може траплятись і у попередньо імунізованих осіб. Поширена інфекція переважно в країнах з низьким економічним рівнем та слабкою медичною системою. Небезпека є для всіх верств населення, але найбільш вразливі новонароджені та вагітні. За даними Центру громадського здоров'я, за 2022 р. в Україні було зареєстровано 14 випадків правця. Клінічна картина правця, за визначенням ВООЗ, включає болісні м'язові скорочення, "сардонічну посмішку" (стійкий спазм м'язів обличчя) та тризм (неможливість відкрити рота). В анамнезі у таких пацієнтів наявність травми або пошкодження м'яких тканин, шкіри чи слизових оболонок. Однак правець - захворювання з множинним ураженням, тому що окрім нервової системи в процес залучається серцево-судинна, дихальна та інші системи. Діагноз правця встановлюється на основі клінічних ознак і не вимагає лабораторного підтвердження. При лікуванні важливим є якнайшвидше введення специфічного людського протиправцевого імуноглобуліну, хірургічна обробка рани, антибактеріальна терапія та ситуативна терапія. Слід все ж таки пам'ятати, що найбільш ефективним та важливим напрямком є вакцинопрофілактика правця. Наведено клінічний випадок правця у 18-річного попередньо імунізованого пацієнта, який у результаті травми потрапив до районної лікарні. Мета публікації - нагадування лікарям про настороженість щодо правця. Наголошено на ймовірності розвитку захворювання навіть у попередньо щеплених пацієнтів. Наявність попередньої вакцинації та високий рівень антитоксичних антитіл не можуть виключати діагноз правця.