Досліджено дві основні проблеми: розуміння "Гамлета" як художнього твору та усвідомлення онтологічної суті цієї трагедії В.Шекспіра. На підставі сприймання поетичного твору як художньої цілісності, автором розкрито повноту буття в первісній єдності, самотворчому відокремленні та глибинній неподільності таємного та явного за універсальними законами організації буття. Історію принца Гамлета з цього боку подано як ланцюг трагічних подій, що пов'язані з необгрунтованим втручанням людини в гармонію таємного та явного.

Розглянуто питання театрознавства, музикознавства, образотворчого мистецтва, культурології. Висвітлено теоретичні проблеми сучасного театрознавства, типологію театральної гри у драматичному аспекті. Визначено особливості філософсько-сценографічного осмислення трагедії В.Шекспіра "Гамлет" англійським режисером та художником Г.Крейгом та випускником Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, сценографом А.Романченком. Проаналізовано прояви естетики постмодернізму в українській фортепіанній музиці 1960 - 1990 рр. Описано типологізацію українських в'язаних виробів кінця ХІХ - першої половини ХХ ст., а також типологізацію композиційних структур шляхетських гербів Галичини. Розкрито ідейно-філософські та естетичні засади українського футуризму в полілозі з італійськими та російськими інваріантами у першій третині ХХ ст. Висвітлено процеси акультурації та інкультурації у міжнародних фестивалях сучасної музики в Україні.

Рассмотрены вопросы театроведения, музыковедения, изобразительного искусства, культурологии. Освещены теоретические проблемы современного театроведения, типология театральной игры в драматическом аспекте. Определены особенности философско-сценографического осмысления в трагедии В.Шекспира "Гамлет" английским режиссером и художником Э.Крейгом и выпускником Национальной академии изобразительного искусства и архитектуры, сценографом А.Романченком. Проанализированы проявления эстетики постмодернизма в украинской фортепианной музыке 1960 - 1990 гг. Представлены типологизация украинских вязаных изделий конца ХІХ - первой половины ХХ ст., а также типологизация композиционных структур гербов Галиции. Раскрыты идейно-философские и эстетические основы украинского футуризма в полилоге с итальянскими и русскими инвариантами в первой трети ХХ ст. Освещены процессы акультурации и инкультурации в международных фестивалях современной музыки в Украине.

Освещены актуальные проблемы современного литературоведения, вопросы поэтики, истории литературы. Описана семантика структурных элементов драматургии Леси Украинки. Рассмотрена проблема гамлетизма в русской культуре "серебряного века". Проанализированы индивидуальное своеобразие филологизма поэзии Л.Лосева, поэтика писательских образов в интеллектуальной драме Т.Стоппарда "Изобретение любви".

Уперше в українському шекспірознавстві визначено типологічні зв'язки між творчим методом В.Шекспіра та ренесансним діалектичним вченням. Розглянуто взаємовплив між літературою та філософією в творчості англійського драматурга як характерну рису культурної спадщини, яку засвоювали тогочасні письменники. Наведено порівняльне дослідження принципів створення словесних образів світла в творчості Ф.Петрарки, Д.Бруно, Ф.Сідні, В.Шекспіра. Розглянуто еволюцію образів Гамлета, Отелло, Макбета з урахуванням впливу на неї діалектичної думки доби Відродження.

Впервые в украинском шекспироведении определены типологические связи между творческим методом В.Шекспира и ренессансным диалектическим учением. Рассмотрено взаимовлияние между литературой и философией в творчестве английского драматурга как характерную черту культурного наследия, усваиваемую писателями того времени. Приведено сравнительное исследование принципов создания словесных образов света в творчестве Ф.Петрарки, Д.Бруно, Ф.Сидни, В.Шекспира. Рассмотрена эволюция образов Гамлета, Отелло, Макбета с учетом влияния на нее диалектической мысли периода Возрождения.

Запропоновано концепції античності Й.Вінкельмана та Ф.Ніцше, розглянуто інтонаційний малюнок оригіналу та його переклад на матеріалі перекладу Б.Мельника твору І.Франка "Лис Микита". Описано матеріали архіву Д.Чижевського у бібліотеці Гайдельберзького університету. Висвітлено теоретичні та методологічні особливості французького постструктуралізму. Проаналізовано твір В.Шекспіра "Гамлет" в інтерпретаціях Л.С.Виготського.

Предложены концепции античности Й.Винкельмана и Ф.Ницше, рассмотрены интонационный рисунок оригинала и его перевод на материале перевода Б.Мельника произведения И.Франко "Лис Мыкита". Описаны материалы архива Д.Чижевского в библиотеке Гайдельберзского университета. Освещены теоретические и методологические особенности французского постструктурализма. Проанализировано произведение В.Шекспира "Гамлет" в интерпретациях Л.С.Выготского.

Розкрито витоки народної астрономії та астронімії (мова астральної символіки української народної творчості). Висвітлено перспективи дослідження мовно-фольклорного відображення українських концептів сфери права, лінгвістичного стратифікування питомої лексики української мови, соціально-правову лексику у драмі І. Франка "Украдене щастя". Розглянуто проблему відтворення сенсової домінанти оригіналу В. Шекспіра "Гамлет" мовою українського постмодерністського дискурсу. Проаналізовано особливості функціонування пасивної лексики в паремійних одиницях японської мови, значення числа у світовій та турецькій міфологіях, мовне втілення природних ритмів часу в лексиці англійської мови.

Раскрыты истоки народной астрономии и астронимии (язык астральной символики украинского народного творчества). Освещены перспективы исследования языково-фольклорного отражения украинских концептов сферы права, лингвистического стратифицирования удельной лексики украинского языка, социально-правовая лексика в драме И. Франко "Украденное счастье". Рассмотрена проблема восстановления смысловой доминанты оригинала В. Шекспира "Гамлет" на языке украинского постмодернистского дискурса. Проанализированы особенности функционирования пассивной лексики в паремийных единицах японского языка, значение числа в мировой и турецкой мифологиях, языковое воплощение природных ритмов времени в лексике английского языка.

Уперше, крізь призму етики та естетики романтичної концепції перекладу, розглянуто перекладацьку шекспіріану П.Куліша як цілісне явище романтизму в західноєвропейському контексті. Зокрема, проаналізовано текст перекладу "Гамлета" з погляду системи перекладацьких прийомів, націлених на втілення романтичного ідеалу перекладу.

Вперше в українському літературознавстві систематизовано та зіставлено рецепцію та інтерпретацію традиційного образу Гамлета та досліджено явище гамлетизму в його різноманітних символічних аплікаціях в українській, російській та англійській літературах першої половини XX ст. Проведено порівняльне вивчення національних типів гамлетизму даного періоду з урахуванням специфіки історичного розвитку літератури різних країн європейського регіону. Вперше здійснено узагальнюючу інтерпретацію образу Гамлета та явища гамлетизму у наукових працях Л.Виготського та З.Фройда, присвячених дослідженню літературознавчої проблематики.

Обгрунтовано теоретичні засади для укладання та практичної реалізації словника мови перекладу/перекладача у вигляді диференціального тлумачного словника стилістично забарвленої лексики перекладу "Гамлета" Л.Гребінкою. На основі принципів закономірних відповідників і перекладацьких трансформацій запропоновано систему порівняння лексичних, граматичних і стилістичних характеристик перекладів і першотвору. Встановлено міру формальної точності відтворення перекладачами лексичного та стилістичного багатства оригіналу, подібність і розбіжність словників першотвору й перекладів.

Реконструйовано хронологію сценічних постановок "Гамлета" на сценах австрійського, польського й українського театрів Львова. Створено схему географічного та хронологічного поширення постанов "Гамлета" наприкінці XVIII - у першій чверті XIX ст. на території сучасної України. Розглянуто сценічні постановки "Гамлета" В.Шекспіра в іншомовних театрах Львова. Показано значний вплив українського театру, його нагальних потреб і проблем розвитку на появу, мовну та сценічну якість перекладів "Гамлета". Розкрито динаміку ідейно-мистецьких концепцій та історії створення чотирьох постановок "Гамлета" (1943 р., 1957 р., 1981 р., 1997 р.) на українській сцені Львова. Запропоновано авторську актантну модель трагедії "Гамлет" та її застосування у процесі аналізу драматичного твору та його сценічного прочитання. Показано особливе місце Львова в інтеграційних загальноєвропейських культурно-мистецьких процесах. Уперше в українському театрознавстві здійснено системне дослідження сценічної історії "Гамлета" В.Шекспіра у контексті історії професіональної театральної культури Львова з застосуванням сучасних теоретичних методів аналізу п'єси та вистави.

Досліджено проблему функціонування "вічних" образів в українській літературі 1920-х рр. Проаналізовано історію вивчення поняття "вічні" образи. Доведено, що між українською та західноєвропейською літературами у 1920-х рр. існували незаперечні зв'язки. Розглянуто шляхи взаємодії прози, поезії та драматургії українських митців із творчістю М.Сервантеса, Ф.Достоєвського, В.Шекспіра, античною та біблійною міфологією, розкрито суть понять "донкіхотство", "гамлетизм", "карамазовщина", "достоєвщина". Обгрунтовано естетичні принципи поетів-"неокласиків". Визначено естетичні функції "вічних" образів, які є варіантом атрибутування позитивних якостей класичного образу.

Комплексно досліджено німецький шекспірівський дискурс другої половини XVIII - першої половини XIX ст. Запропоновано дефініцію поняття шекспірівського дискурсу, досліджено генезис, етапи та механізми його структурування.На підставі аналізу шекспірівського дискурсу на трьох рівнях (репродуктивному, продуктивному, аналітичному) висвітлено особливості перекладів і театральних репрезентацій шекспірівської спадщини в Німеччині, виокремлено основні конституенти даного дискурсу Німеччини часів преромантизму (міф про В. Шекспіра, німецький гамлетизм, деміфологізація), а також розглянуто інституалізацію інтересу до В. Шекспіра в Німеччині XIX ст.

У музикознавчому аспекті досліджено феномени вічного образу, концепту та концептосфери. Виявлено спільні риси категоріальних значень вічного образу та концепту, що дозволяє досліджувати вічний образ як концепт. На підставі вивчення інтерпретацій (словесних, музичних) образу Гамлета обгрунтовано його визначення як різновиду концепту. Зроблено порівняльний аналіз художніх втілень культурного концепту Гамлета у літературі та музиці та виділено два історичні етапи його прояву в мистецтві: як локалізацію, фіксацію в словесних емблемах і подальше розфокусування за допомогою музики. Багатозначність звуку протиставлено обмеженості слова, що має словесне "фіксоване" значення. Виявлено, що різні принципи концептуалізації музики та літератури демонструють переваги музики, яка дозволяє швидше осягнути смисл, оскільки музична лексема завжди більш контекстуальна, об'ємна, ніж слово або словосполучення і може належати до певної жанрово-стилістичної сфери. Обгрунтовано цілісне системне уявлення про феномен музичного концепту, що розуміється, перш за все, як інструмент аналізу смислу та як внесення певного предметного смислу в звукову структуру, яка виявляє свої можливості як невербальна мова. Музичну концептосферу у творах композиторів XIX - XX ст. розглянуто як жанрово-стилістичну концептуальну єдність музичного образу Гамлета та як індивідуальну композиторську поетику С. Слонимського, центром якої є Гамлет-концепт. Визначено особливості використання С. Слонимським прийомів концептуалізації.

Введено у науковий обіг вітчизняного літературознавства стратегію аналізу метатекстуальної природи літературного твору, яка включає визначення основних структурних і фукціональних особливостей такого типу тексту. Визначено три основні рівні актуалізації метатекстового потенціалу Шекспірового "Гамлета": внутрішньотекстовий, міжтекстовий та міжсеміотичний - і надано характеристику кожному з них. Запропоновано поняття "літературної проекції", яке виступає сутнісним корелятом розгортання метатекстуального потенціалу. Серед літературних проекцій "Гамлета" виокремлено два типи - текстоцентричні та контекстуальні. Доведено думку про те, що використання категорії "метатексту" за дослідження поетики літературних проекцій Шекспірової трагедії уможливлює виявлення тих чинників, завдяки яким творіння Великого Барда стабільно посідає центральну позицію у каноні світової літератури та спричиняє появу потужного гамлетівського дискурсу.

Структуровано цілісну діахронічну візію українського шекспірівського дискурсу, що формувався за умов жорсткого протистояння з ідеологічними дискурсами влади (імперським і тоталітарним) і в наші дні має яскраво виражений постколоніальний характер та несе відбиток постгеноцидної свідомості. Рецепція трагедії "Гамлет" розглядається як одне з ключових джерел дискурсивності, когнітивні резерви якого використовуються митцями (М. Рильський, С. Плужник, В. Стус, І. Драч, Д. Лавличко, О. Забужко) для означення важливих для українського інтелектуально-духовного простору екзистенційних проблем.

Запропоновано аналіз механізмів актуалізації ціннісної семантики шекспірівського Гамлета в авторському інтенційному синтезі Б. Пастернака в романі "Доктор Живаго". Розглянуто багатошаровість семантики вірша "Гамлет" у контексті роману і продемонстровано спроможність феномену культури виступати засобом розширення інтенційного горизонту літературного твору.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-318.3 + Ш5(4ВЕЛ)4-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж69408 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в українському театрознавстві дослідження зосереджено виключно на базовому сегменті сценічного процесу - на виставі, яка, на думку авторів, є альфою та омегою будь-якого історичного періоду розвитку театру. Антологія є зібранням театрознавчитх "портретів" спектаклів театрів України XX - XXI ст., емблематичних для окремої стадії творчого руху. Кожна з розглянутих вистав вміщена у відповідний контекст, який ознайомлює з історією написання її драматургічного базису, його перекладами, якщо йдеться про іншомовну п'єсу, з його сценічними першопрочитаннями, з драматургами, постановниками, художниками, композиторами та з трупою, що репрезентує аналізовану версію спектаклю. Матеріал в антології розміщено за певними історичними періодами в розвитку українського театру: 1900-ті рр. - оновлення парадигми "психологічного реалізму" (п'єси "Наталка Полтавка" І. Котляревського, "Сава Чалий" І. Карпенка-Карого, "Ревізор" М. Гоголя, "Брехня" В. Винниченка та ін.); 1910 - 1930 рр. - від інтенцій модерну до утвердження "соціалістичного реалізму" ("Чорна Пантера і Білий Медвідь" В. Винниченка, "Едіп-цар" Софокла, "Гайдамаки" Т. Шевченка та ін.); 1940 - 1980 рр. - від утвердження до кризи "соціалістичного реалізму" ("Тріумф прокурора Дальського" К. Гупала, "Фронт" О. Корнійчука, "Гамлет" В. Шекспіра та ін.); 1990 - 2000-ті рр. - період пошуків сучасної моделі національної культури ("Археологія" О. Шипенка, "Біла ворона" Ю. Рибчинського, "Берестечко" Л. Костенко та ін. Переважна кількість статей антології споряджена бібліографією, що надає можливість читачеві доступитись до інших дописів про кожен зі спектаклів.

Виокремлено та проаналізовано систему метатекстуальних зв'язків дебютного роману сучасного американського письменника Д. Вроблевські з трагедією В. Шекспіра "Гамлет". Роман розглянуто як контекстуальну літературну проекцію трагедії, визначено ключові особливості актуалізації його метатекстуальної природи.

Висвітлено питання інтерпретації образу Гамлета з однойменної п'єси Шекспіра в творчості М.П. Бажана. Розглянуто гамлетизм поета як сприймання ним себе та української дійсності через призму образу Гамлета. Зазначено, що у творчості М. Бажана шекспірівські образи слугують ідеології нової епохи, зокрема засуджуються вагання та сумніви, як власні, так і інтелігенції взагалі.

Освещена интерпретация образа Гамлета из одноименной пьесы Шекспира в творчестве Н.П. Бажана. Рассмотрен гамлетизм поэта как его восприятие себя и украинской действительности сквозь призму образа Гамлета. Отмечено, что в творчестве Н.П. Бажана шекспировские образы служат идеологии новой эпохи, в частности осуждаются колебания и сомнения, как собственные, так и интеллигенции вообще.

The article focuses on the interpretation of Hamlet's image in M. Bazhan's works. The poet's hamletism is investigated as the perception of his own personality and the Ukrainian reality against the background of Hamlet's image. In M. Bazhan's works Shakespeare serves the ideology of the new epoch, not only his own hesitations and doubts are blamed in Hamlet's image, but the intellectuals' in general.