Викладено результати геохімічних досліджень об’єктів довкілля територій пралісів Українських Карпат (Всесвітня природна спадщина ЮНЕСКО) для еколого-геохімічної оцінки заповідних територій. Зазначено, що результати досліджень уможливлюють проведення заходів щодо відтворення порушених екосистем та наближення їх до природного стану. Визнано, що під пралісами розуміють лісові угруповання, які виникли і розвиваються природним шляхом під впливом лише природних стихій без будь-якого втручання людини. Встановлено, що букові праліси Карпат є винятково цінним зразком натуральних незайманих лісів помірної кліматичної зони, їх вважають найбільш репрезентативною екологічною моделлю, яка відображає процеси, які відбуваються у чистих та мішаних лісах за різних кліматичних умов. Наголошено, що у Карпатах збереглися лісові буки та багато інших видів рослин, букові праліси Карпат дуже важливі для розуміння процесу еволюції 134 виду буків, розповсюдженого у північній півкулі. Акцентовано, що бук є одним з найважливіших елементів листяних лісів помірної зони, які 6500 років тому покривали 40 % території Європи. Визначено, що в Українських Карпатах заміна букових лісів монокультурами смереки завдає не тільки великих екологічних, але й економічних збитків. Як результат господарської діяльності - колись домінуючі на значних територіях старовікові букові ліси стали сьогодні великою рідкістю в Європі. Виявлено, що на сьогоднішній день не існує даних щодо геохімії об’єктів довкілля території пралісів Українських Карпат (мікрокомпонентного складу, закономірностей розподілу хімічних елементів та їх водорозчинних форм у грунті, воді, рослинності та ін.). Запропоновано геохімічні параметри - індикатори, коефіцієнти, асоціації хімічних елементів для кожного масиву пралісів з метою встановлення їх сучасного стану та визначення динаміки змін геохімічного стану об’єктів довкілля цих територій. У дольодовиковий час букові ліси покривали більше третини території сучасної Європи. В епоху заледеніння вони збереглися лише в кількох місцях, включаючи Українські Карпати. Карпатський біосферний заповідник (КБЗ), де проведено дослідження, розташований на території Виноградівського, Рахівського, Тячівського, Хустського районів Закарпатської області.

Шифр НБУВ: Ж72342 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж72342 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У результаті випробувань ядерної зброї, роботи підприємств ядерного паливного циклу, атомних електростанції та радіаційних аварій радіостронцій, як продукт поділу урану, став компонентом навколишнього середовища. Цей радіонуклід є аналогом кальцію, тому розвиток методів селективного видалення радіостронцію зі стічних вод є актуальною проблемою. Мінерали діоксиду мангану розглядаються як перспективні адсорбційні матеріали для селективного видалення радіостронцію з водних розчинів. Синтетичний криптомелан (мінерал з тунельною структурою) був синтезований в кислому розчині з використанням гідротермального методу. Результати рентгенівської дифракції та інфрачервоної спектроскопії Фур'є підтвердили тунельну структуру синтезованого матеріалу. Результати сканувальної електронної мікроскопії показали, що криптомелан утворюється у вигляді округлих частинок мікронного розміру, які складаються з нановолокон. З метою визначення селективних властивостей синтезованого мінералу з багатокомпонентних розчинів проведено детальні дослідження впливу часу реакції, концентрації катіонів що конкурують (Na, K, Ca), та рН розчину на адсорбційну поведінку іонів стронцію. Синтетичний криптомелан продемонстрував швидку кінетику і підвищену адсорбцію в лужному середовищі, а також високу ефективність адсорбції з багатокомпонентних розчинів. Десорбційні експерименти показали, що іони стронцію, які вилучаються синтетичним криптомеланом, не можуть бути легко десорбовані. Отримані результати дозволяють розглядати синтетичний криптомелан як перспективний матеріал для селективного вилучення іонів стронцію з багатокомпонентних розчинів.

Шифр НБУВ: Ж72342 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У модельному експерименті вивчено особливості перерозподілу водної форми тритію в закритій екосистемі на основі свіжозрізаних живців верби білої (Salix alba L.). Дослід виконано за відсутності у живців листя та коріння. Живці вирощували у середовищі тритієвої води - джерело живлення (FS), розташоване у прозорій закритій камері з органічного скла. Вивчено кінетику поглинання тритію в системі FS - жива речовина. Встановлено, що питома активність тритієвої води FS під дією рослин істотно зменшується, так само, як і у випадку розвинених олистяних живців. Процеси фракціонування ізотопів водню під час вирощування верби білої в середовищі тритійованої води відбуваються незалежно від наявності у живців листя і кореневої системи. Це свідчить про визначальну роль біофізичних процесів (ймовірно дифузійно-осмотичних) та транспірації, і другорядну - фотосинтетичних у фракціонуванні тритію безлистими живцями. Свіжозрізані живці верби, без коріння та листя, здатні ефективно всмоктувати тритій із середовища живлення та випаровувати тритієву воду в повітря, вдіграючи роль "тритієвої" помпи. Концентрація 3Н у транспіраційних газах також істотно зменшується з часом відповідно до зменшення питомої активності FS. Попри відсутність листя, свіжозрізані живці здатні транспірувати значну кількість води у повітря. Зелена перидерма пагонів бере участь у протилежно спрямованих процесах. Нижня її частина, занурена у воду, разом з нижнім зрізом виконує сисну функцію, аналогічну до такої коріння, а верхня, надводна, разом з верхнім зрізом забезпечує транспірацію. Очевидно, що обидві функції перидерма пагонів і нижній та верхній зрізи виконують значно менш ефективно, ніж спеціалізовані розвинені органи рослини. Біокінетичні параметри фракціонування тритію у середовищі живлення під час вирощування верби співпадають за величиною з експериментально визначеними нами раніше у ході вирощування вкорінених живців верби з листям. Водночас кінетика накопичення тритію у транспірованих газах та сокові пагонів помітно відрізняється від аналогічної для розвинених живців з корінням та листям.

Мета роботи - уточнення структурного контролю зруденінь. Застосовано комплексний підхід вивчення параметрів рудовмісних докембрійських структур Українського щита (УЩ). Для провідних петротипів північної частини Оріхово-Павлоградської шовної зони УЩ виділено дислокаційні структури декількох генерацій, які відрізняються одна від одної за просторовим розміщенням та РТ значеннями речовинного наповнення. Структури перших п'яти генерацій сформовано мінеральними парагенезисами від гранулітової до зеленосланцьової фацій метаморфізму; їх вік прив'язано до часового діапазону 3,6 - 1,8 млрд років. Пізніші дислокаційні структури є постметаморфічними. На мікро- мезорівнях організації виділені структури представлено смугастістю, сланцюватістю, лінійністю, кліважем, тріщинами тощо; на макрорівні - в'язкими й крихкими розломами. Тобто, структурно-речовинні трансформації в об'ємах досліджуваних породних різновидів відбувалися кооперативно/одночасно, в декілька етапів у суттєво здвигових тектонічних умовах на фоні регресивної зміни РТ параметрів середовища. Систематизовано дані щодо структурно-речовинної організації U-, Th- вмісної Північно-Терсянської складчастої форми відповідно до принципу ієрархічності геологічних структур. Показано, що даний U-, Th- перспективний об'єкт є високовпорядкованою приздвиговою структурою. Отже, її формування провоковане палеопротерозойськими здвиговими зміщеннями й відбувалося синхронно становленню вмісних геологічних тіл шляхом підвертання докембрійських утворень зі створенням нових структурно-речовинних парагенезисів. Побудовано ідеалізовану модель формування одиночної U-, Th- перспективної структури, яка може бути застосованою у подальших дослідженнях.

Шифр НБУВ: Ж72342 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано основні потенційні джерела засолення підземних вод гравійно-галькового водоносного горизонту Калуш-Голинського родовища калійних солей. Досліджено розподіл тритію (3Н) в підземних та поверхневих водах території, прилеглої до Домбровського кар'єру. Ізотопно-геохімічними методами проаналізовано напрямки та рівні впливу можливих джерел хімічного забруднення підземних вод: водами Домбровського кар'єру, хвостосховища та шламонакопичувача, солевідвалів, засолених грунтів. Концентрації 3Н змінюються від величин 4 - 6 Бк/л у підземних водах до 9 - 12 Бк/л у поверхневих природних водах (рр. Сівка та Лімниця) та поверхневих техногенних водах (хвостосховища, шламонакопичувача, Домбровського кар'єру та інших). Отримані дані із застосуванням ізотопного методу дозволили визначити гідрогеологічні та гідрохімічні умови гравійно-галькового водоносного горизонту, який використовується для питного водопостачання населення м. Калуш (Івано-Франківська обл.). Спостерігається збагачення важкими ізотопами водню (3Н) в пробах води з відкритих сховищ розсолів, що утворилися в процесі експлуатації Калуш-Голинського родовища калійних солей та після його виведення з експлуатації. Формування підземного стоку висококонцентрованих розсолів передусім відбувається внаслідок радіального потоку з хвостосховища й шламонакопичувача, що дозволяє ідентифікувати їх як джерела техногенного забруднення. Зростання концентрацій ізотопів характерно і для проб підземних вод із свердловин, розташованих нижче за течією підземних вод від сховищ поверхневих техногенних вод (хвостосховища, шламонакопичувача та ін.). Результати досліджень планується використати при створенні 3-мірної математичної моделі та прогнозуванні змін гідрогеологічних умов території розташування Домбровського кар'єру та Добрівлянського водозабору питних підземних вод.

У рамках відомчих фундаментальних досліджень за темою "Мінерагенія, прогнозна оцінка та перспективи комплексного використання мінеральної сировини ядерної енергетики України" 2021 року виконано комплекс фонових геоекологічних досліджень, які включали натурні вимірювання у санітарно-захисній зоні шахти "Інгульська" та на територіях, прилеглих до неї, і лабораторні аналізи відібраних проб. Встановлено радіоекологічні параметри довкілля, необхідні для вивчення сучасного стану радіаційної безпеки на підприємстві і за його межами. Виміряні показники потужності еквівалентної дози (радіаційного гаммафону) на проммайданчику шахти помітно перевищували фон прилеглої місцевості, а також усереднені значення для України і глобальні показники. Інтенсивність гамма-випромінювання у природному середовищі формується космічною складовою та випромінюванням присутніх у довкіллі радіонуклідів. Серед останніх умовно розрізняють "природні" радіонукліди і "радіонукліди техногенного походження", тобто такі, що утворились чи потрапили в навколишнє середовище унаслідок діяльності людини. Хоча уран і продукти його розпаду самі по собі, безумовно, мають бути віднесені до радіонуклідів природного походження, видобування уранової руди, подача її на поверхню, складування та переробка є факторами техногенного впливу. Таким чином, додаткову потужність еквівалентної дози, сформовану внаслідок виробничої діяльності шахти, слід розглядати як таку, що має техногенне походження. Виходячи з цього положення можна оцінити і порівняти внески у гамма-фон, сформовані природними та техногенними чинниками. Для цього необхідно визначити кількісні параметри впливу активності природних радіонуклідів у грунті на показники потужності дози гамма-випромінювання у навколишньому середовищі. Такі вимірювання та аналізи були виконані, а для кращої інтерпретації отриманих результатів досліджень побудовані карти просторового розподілу виміряних показників. Аналіз отриманих кількісних та якісних результатів показує, що радіоекологічна ситуація на території санітарно-захисної зони підприємства визначена факторами техногенного походження, а на прилеглих площах - природного. Діяльність шахти "Інгульська" з видобування урану не спричиняє радіаційних загроз за межами її санітарно-захисної зони.

Чотиримісячний досвід російського вторгнення в Україну показав недосконалість системи світової безпеки, насамперед, ядерної безпеки. І хоча це предмет майбутніх досліджень на десятиліття, попередні висновки та нагальні завдання можна визначити вже сьогодні. Україна є ядерною державою, яка має більшість складових ядерного паливного циклу. Майже половина виробленої в Україні електроенергії, припадає на АЕС. Протягом війни російські війська постійно бомбардували, обстрілювали та окупували ядерні об'єкти України. Найбільша в Європі Запорізька АЕС і найнебезпечніша у світі радіоактивно забруднена Чорнобильська зона відчуження були окуповані на самому початку російського вторгнення. Ядерний тероризм Росії призвів до радіоактивного забруднення атмосфери, пожеж на проммайданчиках ядерних об'єктів та на радіоактивно забруднених територіях. З усіх джерел техногенної радіоактивності основна кількість штучних радіоізотопів (понад 90 %) зосереджена у відпрацьованому ядерному паливі (ВЯП). Сховища ВЯП "мокрого" і "сухого" типу, побудовані з бетону, значно вразливіші, ніж ядерні реактори, розраховані на вплив високого тиску, падіння літаків і балістичних ракет. Обсяг радіоактивності ВЯП у Чорнобилі та Енергодарі відповідає приблизно 1 000 000 ядерних бомб, скинутих на Хіросіму. Російським терористам і мародерам не потрібно стріляти ядерними ракетами. Радіоактивна хмара, яка може утворитися внаслідок тисяч "чорнобилів", зосереджених у ВЯП, що зберігаються на окупованих ядерних об'єктах, може знищити біосферу Землі. Міжнародні організації, покликані забезпечити безпеку ядерних об'єктів у воєнний час, виявилися неспроможними виконувати статутні функції. Сучасна структура світової системи воєнної оборони не в змозі забезпечити глобальну безпеку та захист. Для запобігання глобальній ядерній катастрофі система ядерної безпеки потребує кардинальної перебудови шляхом невідкладного вирішення низки інженерно-технічних, екологічних та соціально-політичних проблем.

Сучасний характер змін, особливо зміни клімату, вимагає переходу до регіональних і глобальних досліджень і прогнозування. Проте локальна та відомча диференціація мережі моніторингу не дає змоги робити оцінки регіонального рівня, а висновки та прогнози - глобального. Вода є складовою довкілля, що пов'язує всі сфери Землі, є універсальним розчинником, переносником і накопичувачем речовини та енергії. Для того, щоб забезпечити регіональний та глобальний рівні оцінок спостереження слід проводити за басейновим принципом, а предметом досліджень повинні бути шляхи, процеси та чинники міграції речовин, в основі яких лежать особливості формування балансу вологи. Такі принципи цілком виправдовують себе під час виконання різноманітних завдань: визначення бар'єрних функцій середовища по відношенню до різних полютантів; визначення реакції гідросистеми басейну на господарську діяльність; оцінка стійкості грунтово-рослинних комплексів до накопичення токсичних речовин; оцінка стійкості басейнів до гідрологічної та гідрогеологічної посухи в залежності від ландшафтних умов тощо. Розглянуто загальну методологію та окремі результати, отримані завдяки застосуванню ландшафтно-басейнового підходу до визначення бар'єрної стійкості басейнів до радіостронцію у Чорнобильській зоні відчуження. Для цього було проаналізовано дані моніторингових спостережень за 20 років. Виділено природні та техногенні чинники, що впливають на бар'єрну стійкість басейнів по відношенню до стронцію. Потенціал водного винесення радіонуклідів з водозбору та рівень бар'єрної стійкості визначено шляхом оцифрування типових для водозборів ландшафтних ознак та кореляційного аналізу. Показник бар'єрної стійкості виражає здатність водозбірного басейну протистояти водному винесенню радіонуклідів завдяки переважанню ландшафтно-геохімічних ознак (елементів) з утримуючими здатностями. У 2002 - 2010 рр. позитивно на концентрацію 90Sr у воді річок впливали швидкість потоку і рН води, а зростання окиснюваності співпадало із збільшенням концентрації 90Sr. У цей час частка притоку грунтових вод перейшла до чинників, що мали позитивну кореляцію із винесенням 90Sr, як і щільність гідромережі, западин та загальна дренованість площі.

Опубліковано тези доповідей учасників IX Всеукраїнської молодіжної наукової конференції, що висвітлюють сучасні напрями геологічної науки в Україні. Узагальнено результати досліджень молодих вчених інститутів Відділення наук про Землю НАН України за такими напрямами: загальна та регіональна геологія; палеонтологія та стратиграфія; геологія родовищ металевих та неметалевих корисних копалин; геологія нафти і газу; літологія. Звернено увагу також на такі питання, як: геологія морів та Світового океану; гідрогеологія та інженерна геологія; екологічна геологія; географічні дослідження; геоінформаційні технології та дистанційне зондування Землі; геохімія, мінералогія, петрологія. Узагальнено геофізичні методи прогнозування моніторингу геологічного середовища. Розкрито питання регіональної геофізики та сейсмічної небезпеки. Матеріали подано українською мовою з перекладом кожної тези англійською мовою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432

Рубрики:

Геологічна історія земної кори. Стратиграфія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж72342 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж72342 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для руд, що підлягають магнітній сепарації, магнітні властивості мінералів і руд є головними, що визначають особливості технологічного процесу збагачення. Зміна магнітних характеристик мінералів і руд унаслідок подрібнення впливає на ефективність флотації, магнітної й електростатичної сепарації, фільтрації та інших технологічних процесів. Вивчення цих змін у процесах переробки корисних копалин є актуальним для вдосконалення раціональних схем та методів переробки і комплексного використання мінеральної сировини. Головна тенденція змін магнітних властивостей корисної копалини (магнетитових кварцитів), яка фіксується нами під час подрібнення і відповідного зменшення розміру зерен мінералів (зокрема, зерен магнетиту), - це поступове зменшення питомої намагніченості насичення, що є наслідком кристалохімічних змін магнетиту в ході технологічного процесу тонкого подрібнення руди. Такі зміни ми відносимо до якісних, бо вони безумовно впливають на результат технологічного процесу - отримання концентрату з максимально можливим вмістом заліза. На етапі мокрого збагачення фіксуються істотні якісні зміни магнітних властивостей як загалом корисної копалини, тобто - поступове зменшення питомої намагніченості насичення вихідної руди під час подрібнення в кульових млинах з подальшим розділенням на магнітний концентрат і немагнітні хвости, так і поступове зменшення питомої намагніченості насичення агрегатів магнетиту в результаті порушення його доменної структури та часткового окиснення з утворенням нових мінеральних фаз - магеміту і гематиту / мартиту. Мінеральні новоутворення - магеміт і гематит / мартит - унаслідок багатостадійної магнітної сепарації потрапляють здебільшого у відходи збагачення, завдяки чому забезпечується можливість отримання концентрату високої якості з максимальним вмістом заліза. Поряд зі змінами намагніченості нами зафіксовано закономірне поступове зменшення температури Кюрі промпродуктів у процесі збагачення магнетитових залізистих кварцитів.

Шифр НБУВ: Ж72342 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж72342 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю розширення сировинної бази ядерної енергетики України та визначення впливу урановидобувних підприємств на навколишнє природне середовище. Проаналізовано екологічну обстановку в санітарно-захисній зоні і околицях Смолінської шахти, що видобуває уранові руди Ватутинського родовища. Проведено оцінювання і вивчення факторів та джерел впливу діяльності шахти на повітря, грунт, водне середовище, донні відклади, рослинність на основі даних інструментальної радіометричної зйомки і аналітичних лабораторних досліджень вмісту шкідливих речовин; карт розподілу потужності дози гамма-випромінювання на висоті 1 м від поверхні і в поверхневому шарі грунту, потужності еквівалентної дози, сумарної питомої активності гамма-випромінювальних радіонуклідів у грунті, активності 238U та 210Pb (за результатами бета-спектрометрії), за результатами гамма-спектрометрії: суми всіх гамма-випромінювальних радіонуклідів, радіонуклідів уранового ряду, торієвого ряду, а також вмісту мікроелементів у грунтах. Наведено аналіз дослідження шахтних відходів, їх породний і мінеральний склад, геохімічні властивості. Показано, що в процесі взаємодії відходів із довкіллям відбувається еволюція їхнього складу, яка, з одного боку, веде до вилуговування шкідливих компонентів відвалів і їх винесення в довкілля, а з іншого - до перерозподілу і накопичення низки елементів, які можна розглядати як можливі вторинні ореоли накопичення урану та інших елементів у ділянках з відновними умовами. Розглянуті можливі природоохоронні заходи з ліквідації шкідливого впливу на екологічну обстановку навколишнього середовища Смолінскої шахти.