Розглянуто міфологічну та історичну концепції виникнення християнства, його еволюцію в процесі формування та питання утворення християнських церков. Висвітлено особливості християнських течій: монтанізму, гностицизму, антитринатаризму, маніхейства, новатіанства, аріанства.

Рассмотрены мифологическая и историческая концепции возникновения христианства, его эволюция в процессе формирования и вопросы создания христианских церквей. Освещены особенности христианских течений: монтанизма, гностицизма, антитринатаризма, манихейства, новатианства, арианства.

Розглянуто проблеми генеалогії художнього тексту, функціонування соціологічного літературознавства в Україні. Проаналізовано жанро- і стилетвірну роль автологічного слова у збірці І.Франка "З вершин і низин", його імпресіоністичну лірику, описано поетику модернізму, типологію гностицизму, функції полонізмів у публіцистичних текстах письменника.

Рассмотрены проблемы генеалогии художественного текста, функционирования социологического литературоведения в Украине. Проанализированы жанро- и стилетворческая роль автологического слова в сборнике И.Франка "С вершин и низин", его импрессионистическая лирика, описаны поэтика модернизма, типология гностицизма, функции полонизмов в публицистических текстах писателя.

Проаналізовано особливості виявів свободи в інформаційному суспільстві. Розглянуто її естетичні, моральні й антропологічні виміри. Охарактеризовано особливості уявлень про свободу в китайській філософській традиції, філософії П.Рікера, гностицизмі, історіософії М.Бердяєва. Висвітлено методологічні засади феномена соціального відчудження, зокрема політичного відчудження мас від влади в індустріальному суспільстві.

Проанализированы особенности проявлений свободы в информационном обществе. Рассмотрены ее эстетические, моральные и антропологические измерения. Охарактеризованы особенности представления о свободе в китайской философской традиции, философии П.Рикера, гностицизме, историософии Н.Бердяева. Освещены методологические основы феномена социального отчуждения, в частности политического отчуждения масс от власти в индустриальном обществе.

Розглянуто історичні умови виникнення християнства, біографічні відомості щодо особи Ісуса Христа, міфологічні елементи у Новому Завіті, утворення християнської церкви, ранні христянські єресі, зокрема, монтанізм, гностицизм, антитринітаризм, маніхейство, аріанство. Увагу приділено утворенню сучасних напрямів християнства, питанням християнського культу та віровчення, особливостям православ'я, католицизму, протестантизму, східних християнських церков, ісламу, секулярних вчень релігійного характеру, автохтонних релігій Африки, Америки, Австралії та Океанії.

Рассмотрены исторические условия возникновения христианства, биографические сведения о личности Иисуса Христа, мифологические элементы в Новом Завете, образование христианской церкви, ранние христианские ереси, в частности, монтанизм, гностицизм, антитринитаризм, манихейство, арианство. Уделено внимание образованию современных направлений христианства, вопросам христианского культа и вероучения, особенностям православия, католицизма, протестантизма, восточных християнских церквей, ислама, секулярных учений религиозного характера, автохтонных религий Африки, Америки, Австралии и Океании.

Досліджено дуалізм в античному гностицизмі. Його розглянуто як важливу для самовизначення людини проблему, що має прояв у системах античних гностиків, світовідчуття та світорозуміння яких є близьким і зрозумілим для сучасної людини. На підставі аналізу оригінальних текстів гностиків вирішено проблему дуалізму. Як головну ідею у вченнях гностиків виявлено ідею подвійності світу та протиставлення його Богу, диспозиції знання та незнання, свободи та несвободи, духовного та тілесного начал у людині, темного та світлого, чоловічого та жіночого. Як найважливішу опозицію античного гностицизму визначено опозицію "Бог - світ", але вона "знімається" завдяки активній ролі людини, яка є учасницею протистояння Бога та світу. На підставі результатів дослідження встановлено, що людина - центральна постать у подоланні дуалізму, саме людина прагне до духовного світу, вищих цінностей.

На матеріалах малої прози та повістей М. Яцківа висвітлено екзистенційне підгрунтя художнього світу. У контексті естетичного феномену свободи вперше проінтерпретовано природу негативного трактування реальності як абсурдної дійсності. Простежено функціонування категорії піднесеного як формотворчого принципу трагедійного наративу письменника. Розкрито засади символістського ірраціонально-чуттєвого трактування буття й ілюзорного світу небуття, гностицизму як складової суб'єктивного ідеалізму митця-модерніста. Охарактеризовано жанрові форми малої прози автора - поезій у прозі, "новели долі", їх трансцендентне начало. Визначено внутрішньотекстові засади вираження авторської суб'єктивності, взаємодію точок зору персонажів та оповідача, інтенції вибору фокалізації, наративного темпу, висвітлено специфіку модифікації наративних ситуацій з гетеро- та гомодієгетичним наратором.

Висвітлено процес виникнення та становлення ранньохристиянської літератури II - III ст., а також основні етапи формування патрологічних досліджень. З'ясовано культурно-історичні передумови виникнення християнської апологетики й її основні завдання. Наведено зміст апологій Афінагора Афінянина "Прохання за християн", твору "Про воскресіння мертвих". Розкрито богословську проблематику твору св. Меліона "Про Пасху". Наведено зміст твору св. мученика Юстина "Розмова з Трифоном юдеєм", його богословські погляди. Висвітлено вчення Татіана про Бога і створення світу, св. Феофіла Антіохійського про Св. Торійцю, богословські погляди Минуція Фелікса. Показано церковно-істричне та богословське значення творів християнских апологетів II ст. Досліджено боротьбу Церкви з гностицизмом у II ст. Розкрито зміст твору св. Іполита Римського "Про Христа й антихриста", проаналізовано твори "Філософумени", "Апостольське Передання", трактат "Проти Ноета".

Висвітлено результати проведеного наукового дослідження антропомістичних ідей як автономної парадигми, виявленої в контекстах еволюції різних світоглядних систем: буддизму, даосизму, суфізму, західноєвропейської філософії, вітчизняної культури. Проаналізовано основні стратегії дослідження антропомістичного вчення буддизму. Визначено структурно-семантичну специфіку буддистської антропологічної моделі суб'єкта духовного становлення. Здійснено аналіз місця та ролі філософії даосизму в контексті загальної антропомістичної традиції, розглянуто передумови її виникнення, етапи становлення, трансформації у сучасному світі. Розглянуто проблеми історико-філософського дослідження витоків і становлення концептуальних елементів антропомістичної парадигми суфізму, виокремлено характер ісламських і неісламських джерел формування суфійського містицизму, виявлено спектр ангропофілософських аспектів дослідження специфіки культурної традиції суфізму. Досліджено процес становлення антропомістичних вчень давньоєгипетського й елліністичного періодів, а саме герметизму, розкрито специфіку герметичної філософії, показано її тісний зв'язок з гностицизмом та іншими містичними вченнями, розглянуто унікальну систему герметичної філософії.

На основі етимолого-герменевтичної методології встановлено глибинний зв'язок між тотожністю, ідентичністю та самістю. Виникаючи у піфагорійсько-орфічній традиції та набуваючи концептуальності у поемі Парменіда, поняття тотожність стає однією з провідних категорій античної метафізики та патристичної теології. Розглянуто дві провідні парадигми тотожності: атрибутивна та релятивна, перша з яких пов'язана з іменем Платона, друга - з іменем Аристотеля, та їх подальші метаморфози у стоїцизмі, гностицизмі та неоплатонізмі. Визначено загальні риси античної ідентифікаційної матриці, основою якої виступає космоцентризм. Проведено порівняльний аналіз цієї матриці з юдейською оламістською та зазначено, що вони виступають передумовами христоцентричної ідентичності. Остання визначається як теофанічна, в основі якої лежить обожнення через подолання власної самості. Розглянуто трансформації концепту тотожності у патристиці, де він виступає як засіб обгрунтування тринітарного та христологічного догматів. Проаналізовано роботи Василія Великого та інших каппадокійців, Августина Аврелія, Марія Вікторина, Діонісія Ареопагіта, Максима Сповідника, Йоана Дамаскіна. На основі ретельного дослідження стверджено, що поняття "identitas" виникає саме під час теологічних суперечок навколо цієї догматики.

Розглянуто "лабіринт" творчості аргентинського письменника Х.Л.Борхеса, що складається з філософських ідей, сновидінь і периферійних факторів історії культури. Висвітлено сутність постмодерністської культурно-естетичної парадигми, монотеїстичних релігій християнства й ісламу, а також гностицизму, який конкурує з християнською релігією. Зауважено, що подібність між ранньосередньовічним гностицизмом і філософією постмодерну вказує на існування в історії людської думки певних періодів, яким властиво сполучати погляди багато в чому повністю протилежні один одному. Показано, що на відміну від релігійних вчень, адресованих великій кількості людей, гностичні, теософські, постмодерністські вчення не можуть виробити ясної та чіткої догматики, здатної об'єднати значну частину населення, але вони стають долею нечисленної групи інтелектуалів, до яких належить Х.Л.Борхес.

Рассмотрен "лабиринт" творчества аргентинского писателя Х.Л.Борхеса, складывающийся из философский идей, сновидений и периферийных факторов истории культуры. Освещена сущность постмодернистской культурно-эстетической парадигмы, монотеистических религий христианства и ислама, а также гностицизма, конкурирующего с христианской религией. Замечено, что подобность между раннесредневековым гностицизмом и философией постмодерна указывает на существование в истории человеческой мысли определенных периодов, которым свойственно объединять в себе взгляды много в чем полностью противоположные друг другу. Показано, что в отличии от религиозных учений, адресованных большому количеству людей, гностические, теософские, постмодернистские учения не могут выработать ясной и четкой догматики, способной объединить значительную часть населения, но они становятся судьбой немногочисленной группы интеллектуалов, к которым принадлежит Х.Л.Борхес.