Согласно теории театральной семиотики все театральные знаки можно разделить на три подвида: иконические (аналогии), указательные и символические. Рассмотрены особенности функционирования принципа художественной аналогии (или иконической образности) в контексте ренессансной предметно-изобразительной эстетики. Предпринята попытка показать, как лингвистическая аналогия функционирует в драматургических произведениях У.Шекспира.

Проанализировано становление западноевропейской модернистской драмы в XIX - XX вв. Значительное внимание уделено некоторым закономерностям литературной эволюции, становления художественной коммуникации, жанровым процессам в русской литературе рубежа XVIII - XIX вв. Освещены проблемы классической филологии и современного языкознания. Детально рассмотрено творчество Т.Манна, Э.М.Форстера, К.Маккензи, Т.Шевченка, А.Пушкина, У.Хогарта, И.Тургенева, И.Бродского, О.Мандельштама, И.Котляревского.

Визначено предмет та матеріал режисерського мистецтва, досліджено принципи дійового аналізу режисером літературного твору, а також генезис сценарно-драматургічних засад.

Розглянуто проблеми режисури екранних творів, рушійні сили та специфічні ознаки архітектоніки фільмів, тобто ті режисерсько-методичні засади, внаслідок використання яких формуються особливості їх структури. Досліджено специфічну природу цілісності кінематографічного твору, природу та межі епічного, драматичного, ліричного, гносеологічну динаміку їх освоєння, а також методологічні засади формування типологічно різнорідних фільмів.

Розкрито тему формоутворення в сучасній українській музиці, зокрема, в творчості композиторів Харкова С.Пілютикова та Ю.Алжнєва. На основі порівняльного аналізу різних стильових композицій визначено загальні закономірності варіантної форми як композиційного цілого: саморух заданої звукової ідеї, первісне інтонаційно-конструктивне утворення; взаємна функціональна рівність варіантів; інтонаційне та структурне проростання, що грунтується на функціональній подібності: від ядра (теми) до цілого (частина, цикл); принципова відкритість до якісного оновлення первісної ідеї, до взаємодії з іншими принципами тематичного розвитку та множинність її вирішень; принципова відсутність обмежень паретворення; зниження чіткої межі структурованості і розвитку форми, за якої межа між експозиційним і розвиваючим викладенням виявляється умовною; розширення семантичних та драматургічних функцій, перехід із однієї функції до іншої.

Вивчено українську драматургію першої половини ХХ ст., передусім, найпродуктивнішої в жанрово-стильовому та тематичному аспектах доби - епохи модернізму. Висвітлено життєвий і творчий шлях українського драматурга Миколи Куліша. Викладено основні художні засади новітньої драми. Наведено термінологічний словник, який містить необхідний матеріал з питань теорії літератури: проблеми жанру, стилів, напрямів тощо.

Наведено загальні відомості з питань методики викладання української літератури в школі, запропоновано шляхи її розвитку. Розглянуто форми, методи та методичні прийоми викладання літератури, зокрема, метод лекції, бесіди, самостійної роботи та ін. Висвітлено особливості уроку як основної форми вивчення літератури, показано його структуру та методику, наведено класифікацію типів уроків. Викладено методологічні й методичні питання роботи з текстом, охарактеризовано особливості вивчення окремих тем і розділів програмового матеріалу. Аналізуються питання розвитку зв'язного мовлення учнів та система творчих робіт з літератури, а також пропонується методика вивчення творів різних жанрів (фольклорних, епічних, ліричних, драматичних, літературно-критичних статей).

Проаналізовано хорові твори М.Кармінського - значний внесок у розвиток хорового мистецтва України. Жанри, пов'язані з літературним текстом, складають ядро спадщини композитора. Перші кроки роботи М.Кармінського в синтетичних жанрах починаються зі співробітництва з Харківським театром юного глядача, який став своєрідною лабораторією творчих пошуків, вплинув на його формування як театрального композитора. Домінантою творчості М.Кармінського є пісня. Жанр пісні приваблював композитора своїми виразними можливостями синтезу музики та слова. Логічним був перехід від музики драматичних спектаклів до музики у кінематографі, де реальність, зримість образів художніх фільмів відточувала індивідуальність композитора.

Предпринята авторская попытка рассмотреть творческую историю пьесы "Тени" М.Е.Салтыкова-Щедрина, показать своеобразие идейно-образной концепции этой драматической сатиры, ее роль и значение в идейно-художественной эволюции писателя, в развитии его реалистического метода, а также место и значение "Теней" в истории русской драматургии. Раскрываются основные моменты в творческой биографии И.Бабеля, проанализированы некоторые его произведения (пьесы "Закат", "Мария", цикл "Одесские рассказы"), а также приведены некоторые критические рецензии, посвященные спектаклям Харьковского театра им. Т.Г.Шевченко "Ярослав Мудрый" И.Кочерги, "Гроза" А.Н.Островского, "Егор Булычов и другие" М.Горького, "Софья Ковалевская" братьев Тур.

Робота є першою спробою цілісного, системного дослідження і докладного викладу основ етнополітології - нової та перспективної науки про взаємовідносини етнічностей і політики. Розробляються теоретико-методологічні засади аналізу втаємниченої і знехтуваної етнополітичної царини людського буття. Висвітлюються складні проблеми розвитку етнополітології на Заході та її становлення в Україні. Досліджується драматична історія зародження і еволюції світової етнополітичної думки, розглядаються наймодерніші західні й вітчизняні теорії етносу та нації, з'ясовуються парадокси їх взаємовідносин між собою, з державою та людством. Виявляються закономірності розвитку етнополітичних процесів, причини і наслідки етнічного ренесансу, розкриваються таємниці політизації етнічностей в світі та в Україні. Дається порівняльний аналіз інтеграційних (Західна Європа) та дезінтеграційних (Східна Європа) етнополітичних процесів, їх теорії та практики. Узагальнюється світовий досвід національного будівництва.

З сучасних наукових позицій аналізуються ключові моменти української історії, що визначили драматизм історичної долі українців та їхньої держави. До них належать своєрідність геополітичної позиції України на карті Євразії, проблеми походження українського народу та його східнослов'янських сусідів, історичної спадщини Київської Русі, устрою імперій взагалі та Російської зокрема. Особливу увагу приділено фатальним наслідкам перебування України у складі останньої, сучасним проблемам будівництва незалежної України, її майбутній долі та місцю у світовій історії.

Висвітлено питання теорії вірша та практичної роботи з віршованою формою. Наведено методику роботи з віршем та віршованою драматургією, що поєднує віршоритмічний, а також дійовий аналіз поетичного твору. Детально розглянуто народну систему віршування, українські народні ритми тощо.

Розглянуто віршування І.Франка або версифікацію - ту частину поетики, що є певною системою організації поетичного мовлення. Діахронічно і синхронічно досліджено всі віршовані твори Каменяра (поезії, поеми, віршовані драми) у плані метрики, ритміки, строфіки і римування. Частково розглянуто риму поета, з'ясовано елементи віршової майстерності та новаторства І.Франка, а також визначено його роль у розвитку українського віршування ХІХ ст.

Розглянуто питання варіативності словозмінних форм англійського дієслова, реінтерпретації синтаксичних одиниць, контекстуальну зумовленість аргументативних оцінних висловлювань в англомовному дискурсі. Проаналізовано образ автора та його реалізацію в драмі модернізму і постодернізму, роль фонічної структури слова у створенні поетичного образу, фонемне варіювання у структурі лексики американського варіанта англійської мови. Висвітлено структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості вставних речень у сучасній французькій пресі тощо.

Розглянуто вплив семантичних чинників на становлення аналітичної форми майбутнього часу в дієслівних парадигмах української та російської мов, особливості референціювання якісно-оцінної координати людського буття прислівниковими еквівалентами, номінативні властивості фразеологічних одиниць сучасної німецької мови. Висвітлено комунікативно-прагматичний аспект номінації-звертання в англомовному драматичному творі, мовні засоби втілення стильових рис текстів іспаномовних законодавчих документів, особливості реалізації образу автора в англомовній постмодерністській літературі.

Проаналізовано психологію селянина у драматургії М.Кропивницького, художню символіку Л.Українки. Детально розглянуто структуру і функції паронімічної атракції у поетичній мові раннього Тичини. Значну увагу приділено образам І.Мазепи в українському письменстві, особливості відображенню культурно-освітнього руху в мемуаристиці М.Загірної, а також словотвірним новаціям у мові сучасного публіцистичного дискурсу.

Робота знайомить з особистістю та творчим доробком церковного й громадського діяча, письменника, мислителя й філософа ХVIII ст. - Г.Кониського, який створив драму-мораліте в українській літературі, завершив процес переорієнтації філософії від схоластичного арістотелізму до дослідного природознавства, послідовно відстоював права православного населення в Речі Посполитій. У додатках вміщено уривки з його філософського курсу та окремих промов в українському перекладі.

Представлено многообразие мира диалога как универсального свойства мышления новых типов текстов. Исследованы проблемы общения и разобщенности в русской драматургии 90-х годов ХХ ст., проблемы соотнесенности и функционирования современных социолектов (социальный, когнитивный и внутрилингвистический аспекты), некоторые проблемы современной студенческой речи (дана характеристика лингво-культурной ситуации), коммуникации в интернет-культуре. Освещены стиледифференцирующие свойства перфекта (по материалам английского языка). Приведены особенности функционирования глаголов желания в английском и украинском языках, диалога в психотерапевтической работе с учащейся молодежью.

Исследуется проблема функционирования в литературе периода становления и укрепления Московской Руси древней церковной традиции поучения. Рассматривается реализация этой традиции в различных жанрах средневековой литературы (русской афористике, лирической поэзии (гимнографии), житийной литературе, драматургии XVІІ века), важнейшие идейно-тематические блоки поучительной литературы указанного периода в контесте мировой дидактической словесности древности и средневековья. Особое внимание уделено миру семьи и частной жизни в трактовке русских средневековых писателей.

Проаналізовано літературне життя Львова у роки Другої світової війни, зокрема, видавничу діяльність (вихід відомих журналів "Вісник", "Назустріч", "Дзвони", газет "Львівські вісті", "Волинь" та ін.), виникнення та розвиток різних літературних напрямів і груп, у т.ч. Товариства письменників і журналістів ім. І.Франка (1925 - 1939), групи "Дванадцять" (1935 - 1939), Літературно-мистецького клубу у рамках Українського центрального комітету. Зроблено стислий огляд творчості львівських письменників і поетів даного періоду - Т.Осьмачки, М.Ореста, С.Гординського, М.Струтинської та ін. Висвітлено складний шлях української літератури 1944 - 1953 рр., у період найбільшого панування більшовицької цензури та репресій.