Охарактеризовано новелістику видатного українського прозаїка В.Стефаника в аспекті експресіоністичної поетики. Наведено біографічні відомості про письменника, його епістолярну спадщину.

Охарактеризована новелистика выдающегося украинского прозаика В.Стефаника в аспекте экспрессионистической поэтики. Представлены биографические сведения о писателе, его эпистолярном наследии.

На великому текстовому матеріалі української новелістики кінця XIX - початку XX ст. розглянуто особливості символічної поетики новели з урахуванням стилістичного спрямування прозового твору (неоромантичного, символічного, імпресіоністичного, експресіоністичного). Проаналізовано символічне вираження парадигми людської долі у фабульній структурі новели. Наведено тезаурус символів української новелістики кінця XIX - початку XX ст. Розглянуто специфіку формування та вираження тотемістичної символіки та символіки кольору. На підставі порівняльного вивчення творів української новелістики визначено роль символу у формуванні оповіді та образів новел. Досліджено особливості використання прийому синтезу мистецтв у літературному творі, зокрема на прикладі вивчення новел І.Франка та М.Коцюбинського. Розглянуто символіку музичного твору, скульптури, картини та пісні, характерну для української малої прози кінця XIX - початку XX ст.

На основе изучения текстового материала украинской новеллистики конца XIX - начала XX ст. рассмотрены особенности символической поэтики новеллы с учетом стилистической направленности прозаических произведений (неоромантический, символический, импрессионистический, эксрессионистический). Проанализировано символическое выражение парадигмы судьбы человека в фабульной структуре новеллы. Приведен тезаурус символов украинской новеллистики конца XIX - начала XX ст. Рассмотрена специфика формирования и выражения тотемистической символики и символики цвета. На основе сравнительного изучения произведений украинской новеллистики определена роль символа в формировании повествования и образов новелл. Исследованы особенности использования прийома синтеза искусств в литературном произведении, в частности на примере изучения новелл И.Франка и М.Коцюбинского. Рассмотрена символика музикального произведения, скульптуры, картины и песни, характерная для украинской малой прозы конца XIX - начала XX ст.

Розглянуто питання історії і права, мовознавства, літературознавства, педагогіки та методики початкового навчання, фізики, математики, проблеми фізичної підготовки юних спортсменів. Висвітлено аспекти розмежування повноважень органів місцевого самоврядування та державної виконавчої влади в чинному законодавстві України. Проаналізовано особливості перекладу німецьких фразеологізмів українською мовою, метафоризації значень українських та німецьких зоологізмів, закономірності семантичних перетворень слів у мовленнєвій структурі художнього тексту. Описано експресіоністичні мотиви в творчості О.Довженка. Розглянуто питання виховання патріотизму у молодших школярів на уроках української мови та літератури, моделі педагогічних комп'ютерних тестів. Розкрито основи загальної фізичної підготовки юних важкоатлетів, особливості сучасної технічної підготовки баскетболістів масових та вищих розрядів.

Рассмотрены вопросы истории и права, языковедения, литературоведения, педагогики и методики начального обучения, физики, математики, проблемы физической подготовки юных спортсменов. Освещены аспекты размежевания полномочий органов местного самоуправления и государственной исполнительной власти в действующем законодательстве Украины. Проанализированы особенности перевода немецких фразеологизмов на украинский язык, метафоризации значений украинских и немецких зоологизмов, закономерности семантических преобразований слов в речевой структуре художественного текста. Описаны экспрессионистические мотивы в творчестве А.Довженко. Рассмотрены вопросы воспитания патриотизма у младших школьников на уроках украинского языка и литературы, модели педагогических компьютерных тестов. Раскрыты основы общей физической подготовки юных тяжелоатлетов, особенности современной технической подготовки баскетболистов массовых и высших разрядов.

Уперше розглянуто модернізм як цілісність (епоху) в історії європейської культури, а типологію модернізму як художній метод. Визначено концепцію особистості. Висвітлено психіку людини як основу для структуризації епохи, описано психологічний тип символіста, експресіоніста, футуриста, сюрреаліста. Акцентовано увагу на проблемі літературознавчого психоаналізу.

Впервые рассмотрен модернизм как целостность (эпоха) в истории европейской культуры, представлена типология модернизма как художественный метод. Изложена концепция личности. Освещена психика человека как основа для структуризации эпохи, описан психологический тип Символиста, Экспрессиониста, Футуриста, Сюрреалиста. Акцентировано внимание на проблеме литературоведческого психоанализа.

Розглянуто особливості експресіоністичних рис, притаманних творчості представників школи Михайла Бойчука, простежено зв'язок цих особливостей з конкретною суспільно-політичною ситуацією, що склалася в Україні в першій третині ХХ ст.

Рассмотрены особенности экспрессионистических качеств, присущих творчеству представителей школы Михаила Бойчука, связь этих особенностей с конкретной общественно-политической ситуацией, сложившейся в Украине в первой трети ХХ в.

The article deals with the peculiarities of expressionism features in creative works of Mykhailo Boichuk school representatives and connection of these features with specific public-political situation in Ukraine of the first third of the 20th century.

Висвітлено амбівалентні взаємозв'язки між експресіонізмом і психоаналізом, що відбувалися на грунті спільного інтересу до несвідомого. Розглянуто варіанти експресіоністичної проекції особистісного "я" на прикладі драм Ф.Верфеля, Г.Кайзера, Е.Барлаха, а також феномен експресіоністичного мовлення на матеріалі роману А.Дьобліна.

Освещены амбивалентные взаимосвязи между экспрессионизмом и психоанализом, которые происходили на почве общего интереса к несознательному. Рассмотрены варианты экспрессионистической проекции личностного "я" на примере драм Ф.Верфеля, Г.Кайзера, Э.Барлаха, а также феномен экспрессионистической речи на материале романа А.Дёблина.

Висвітлено шляхи та типи раннього українського модернізму, періоди художнього процесу, міжлітературні взаємозв'язки. Розглянуто християнськість як універсальну засадничу основу творчості, наведено релігійну концепцію драми "Убите щастя" В.Мельника-Лімниченка. Приділено увагу драматургії Галичини періоду міжвоєння (1914 - 1939 рр.), О.Олеся та М.Матерлінка. Проаналізовано історично-релігійну драматургію Г.Лужницького, історичну драматургію М.Ласовської-Круг, експресіоністські новели В.Ткачука. Розкрито фольклорну природу прозових творів С.Пушина.

Освещены пути и типы раннего украинского модернизма, периоды художественного процесса, межлитературные взаимосвязи. Рассмотрена христианизация как универсальная основа творчества, приведена религиозная концепция драмы "Убитое счастье" В.Мельника-Лимниченко. Уделено внимание драматургии Галиции межвоенного периода (1914 - 1939 гг.), О.Олеся и М.Матерлинко. Проанализирована историко-религиозная драматургия Г.Лужницкого, историческая драматургия М.Ласовской-Круг, экспрессионистские новеллы В.Ткачука. Раскрыта фольклорная природа прозаических произведений С.Пушина.

Проаналізовано поетичний доробок Т.Осьмачки - поета, прозаїка, перекладача українського вітчизняного та зарубіжного літературного процесу 1920-х та 1940 - 1950 рр. в аспекті стильових домінант. Висвітлено експресіоністичні та сюрреалістичні стильові тенденції в поезії. Визначено фольклорні домінанти як чинник проявів національної ідентичності у творах Т.Осьмачки "Семен Палій" та "Дума про Зінька Самгородського".

Проанализировано поэтическое творчество Т.Осьмачки - поэта, прозаика, переводчика украинского отечественного и зарубежного литературного процесса 1920-х и 1940 - 1950 гг. в аспекте стилевых доминант. Освещены экспрессионистические и сюрреалистические стилевые тенденции в поэзии. Определены фольклорные доминанты как фактор проявлений национальной идентичности в произведениях Т.Осьмачки "Семён Палий" и "Дума о Зеньке Самгородском".

Розглянуто творчість Т.Осьмачки - відомого українського поета, прозаїка, перекладача, літературного критика. Проаналізовано психологію творчої особистості, літературно-критичну діяльність, світоглядно-естетичні погляди митця. Розглянуто питання експресіоністичної естетики та мистецької свідомості в Україні на початку XX ст.

Рассмотрено творчество Т.Осьмачки - известного украинского поэта, прозаика, переводчика, литературного критика. Проанализированы психология творческой личости, литературно-критическая деятельность, мировоззренческо-эстетические взгляды художника. Рассмотрены вопросы экспрессионистической эстетики и художественного сознания в Украине в начале XX в.

Проаналізовано концепцію генезису апокрифічної літератури І. Франка, його внесок у розвиток міжнародної славістики. Розглянуто питання створення нової концепції світу у романі І. Франка "Борислав сміється", визначено своєрідність розвитку світогляду особистості в міському середовищі у період зародження й становлення промислових міст в Україні. Висвітлено проблеми періодизації української літератури ХХ ст. Описано образ смерті у творчості В. Підмогильного, експресіоністські елементи в художній структурі творів Ю. Яновського. Розкрито проблему суїциду як "літературно-художньої фікції" в українській літературі початку ХХ ст. Розглянуто питання захисту власної ідентичності, ксенофобії та автизму як рецидивів колоніалізму в сучасній слов'янській прозі.

Проанализированы концепция генезиса апокрифической литературы И. Франка, его вклад в развитие международной славистики. Рассмотрены вопросы создания новой концепции мира в романе И. Франко "Борислав смеётся", определено своеобразие развития мировоззрения личности в городской среде в период зарождения и становления промышленных городов в Украине. Освещены проблемы периодизации украинской литературы ХХ ст. Описаны образ смерти в творчестве В. Подмогильного, экспрессионистские элементы в художественной структуре произведений Ю. Яновского. Раскрыта проблема суицида как "литературно-художественной фикции" в украинской литературе начала ХХ ст. Рассмотрены вопросы защиты собственной идентичности, ксенофобии и автизма как рецидивов коллониализма в современной славянской прозе.

Висвітлено проблеми рецепції та поетики художніх текстів у компаративному аспекті. Проаналізовано "Слов'янські переробки Едіпової історії" в літературознавчій концепції М. Драгоманова, взаємодію мистецтв у творчості В. Винниченка-експресіоніста. Визначено вплив мистецько-естетичної концепції Рембрандта на живопис Т.Г. Шевченка. Розглянуто питання рецепції роману О. Забужко "Польові дослідження..." в російській і білоруській культурі.

Освещены проблемы рецепции и поэтики художественных текстов в компаративном аспекте. Проанализированы "Славянские переработки Эдиповой истории" в литературоведческой концепции М. Драгоманова, взаимодействие искусств в творчестве В. Винниченка-экспрессиониста. Определено влияние художественно-эстетической концепции Рембрандта на живопись Т.Г. Шевченко. Рассмотрены вопросы рецепции романа О. Забужко "Полевые исследования..." в русской и белорусской культуре.

У творах Григорія Косинки знайшли відображення трагічні події життя українського села у післяреволюційний період. Найбільш адекватними для вираження атмосфери тих часів стали засоби експресіоністичної поетики. Основну увагу в роботі зосереджено на розкритті механізму творення прози митцем через посередництво "ліричного героя", в екзистенційній свідомості якого відчай, страждання, непевність стали співмірними створюваним образам. Саме в цьому виявляється одна з основних особливостей національного варіанта експресіонізму.

Досліджено життєвий і творчий шлях станіславського художника О.Сорохтея, виявлено обставини формування його світоглядних та художніх пріоритетів. На підставі вивчення біблійних циклів визначено стилістичні особливості творчого методу митця. Висвітлено аспекти духовно-етичних пошуків художника, встановлено вплив європейського мистецтва, зокрема експресіонізму, на його творчість. Виявлено чинники формування експресіоністичної манери у творчості О.Сорохтея. Проаналізовано твори сакрального характеру, встановлено художні особливості та аналогії у зіставленні з творами спорідненої тематичної групи. Здійснено каталогізацію творів релігійної тематики. Простежено зв'язок творів художника з витоками народної творчості у контексті засобів художньої виразності. Впроваджено у науковий обіг групу маловідомих творів митця.

Досліджено процес становлення експресіонізму в західноєвропейській культурі початку XX ст., визначено його найважливіші ознаки. Проаналізовано шляхи поширення експресіонізму в багатьох видах мистецтва, що зумовило відображення в творах літератури, музики, живопису, театру, кінематографа складних психо-фізіологічних станів людини (тривожності, страху смерті, крику, болю, божевілля, передчуття трагедії). Встановлено, що експресіонізму властива тенденція синтезу видів мистецтва (живопис - танець, живопис - музика, література - живопис), яка виразно модифікується у синтез як співтворчість і збагачує мистецьку практику. Вперше в українському мистецтвознавстві цілісно проаналізовано досвід використання експресіоністичних художньо-виражальних засобів у таких видах мистецтва, як живопис, театр, кіно, хореографія та показано, що твори українських митців не копіювали західні моделі, а значною мірою відтворювали національні традиції, витоки яких сягають часів міфо-поетичного світоставлення.

Дисертація присвячена дослідженню феномена "експресіонізм" в контексті західноєвропейської культури XX століття. Розглядається естетико-мистецтвознавче підгрунтя західноєвропейського експресіонізму та його місце в діалозі культур "Захід-Схід" в контексті компаративістського аналізу. Реконструйована історія становлення і розвитку експресіонізму, обгрунтовані його естетико-мистецтвознавчі засади, специфіка прояву у різних видах мистецтва. Експресіонізм досліджено як напрямок у сучасному мистецтві, що має корені у світовій філософській думці і обумовлений динамікою розвитку художнього мислення. З'ясовані типи творчого процесу експресіоністів відповідно до видової специфіки мистецтва. В пропонованому дослідженні експресіонізм розглядається не лише як мистецький напрямок, а, передусім, як специфічний духовний простір в західноєвропейській культурі XX століття, якому притаманне самобутнє світобачення, здатне виконати інтегративну функцію у діалозі "Захід-Схід".

Визначено, що теоретично поглиблене поняття "музичний театр" як індивідуальне жанрово-композиторське явище є головним результатом оперної революції кінця XIX - початку XX ст. Доведено, що музичний театр Дж. Пуччіні становить креативне національне та загальноєвропейське художнє явище, яке суттєво вплинуло на формування засад сучасної оперної естетики. Показано, що в пізніх операх Дж. Пуччіні були сконцентровані новаційні жанрові тенденції: розбудова нових оперних моделей (триптиху, опери-вестерн) та радикальне осучаснення традиційних оперних моделей grand opera, opera buffa, ліричної мелодрами. Зазначено, що музичний театр композитора нерозривно пов'язаний з загально-мистецькими стильовими тенденціями доби модернізму, зокрема, символістськими. Розроблено конкретні літературні, театральні та інтонаційні складові оперної режисури Дж. Пуччіні. У процесі стильового аналізу виявлено постромантичні, символістські, експресіоністичні та неокласичні компоненти музичної мови композитора. Здійснено перегляд упереджених оцінок щодо опери Дж. Пуччіні "Ластівка".

Досліджено міфологемні засади формування оригінального в модерністській культурі "кларнетичного" світовідчуття П.Тичини. Доведено, що основу переважної більшості поетичних метафор П.Тичини складають різні міфологічні структури, асоціації та ремінісценції, сигніфікатом яких здебільшого виступає міфологічний уламок - міфологема. На підставі аналізу герметичних смислів, наявних у поезії міфологем та архетипних образів зроблено висновок про ацентрично-поліфонічну модель "кларнетичної" творчості митця. Розглянуто концептуальний зміст ранньої лірики П.Тичини (збірку "Сонячні кларнети") як інваріантну художню структуру в цілому таксономічному ряді міфологічної образності, що виражає засадничу світоглядну ідею митця - ідею амбівалентного процесуального саморозгортання буття як креативного хаосу. Висвітлено подальші стильові зміни у творчості П.Тичини, внаслідок яких міфологеми втрачають "історичну пам'ять", що зрештою призводить до семіотичного перетворення їх на знаки іконічного порядку. Симптомами інволюції авторської поетики визначено появу доти відсутньої у Тичини доцентрової поетичної структури, удосконалення окремих стильових прийомів до рівня стильових домінант (експресіоністичних, футуристичних і конструктивістських).

Досліджується неповторний масив прози Ольги Кобилянської, поетику якої ми вперше окреслили як інтегральну, одночасно антропологічну й ліричну, а також неоромантичну, імпресіоністичну, реалістичну й експресіоністичну. У пошуках нових засобів художньої виразності, нових енергоносіїв слова письменниця звернулася до синтезу словесного, музичного і колористичного початків. Поєднання барв, звуків, епічних описів, зображення психічних станів і настроїв та відповідних чи контрастних пейзажів - усе це разом творило "симфонізм" її прози.

Дисертацію присвячено дослідженню однієї з центральних проблем художньої прози М.Хвильового - проблемі стилю ранньої новелістики, який є ключем до розуміння художньої та людської особистості М.Хвильового. Основою художнього світу новелістики М.Хвильового - фрагментарність і орнаментальність, що відбивають оригінальний світогляд письменника і основні тенденції розвитку української пореволюційної дійсності. Особливості стилістики ранньої прози М.Хвильового розглянуто на трьох рівнях структури твору: емоційно-оціночному, просторово-часовому, а також мовному. Стиль новелістики М.Хвильового виразно відбиває еволюцію письменника: від суто ліричних, експресіоністичних елементів стилю - до лірико-імпресіоністичних. Підкреслено, що новаторство письменника полягає в його експериментах із синтаксисом та іншими шарами мови. Просторово-часові координати художнього світу новелістики М.Хвильового виразно позначено метафізичною тональністю.

З'ясовано експресіоністичну поетику українських письменників у структурі певних творів. Дану поетику проаналізовано у моделі загального художньо-естетичного явища. Зроблено висновки щодо витоків українського експресіонізму. Висвітлено специфіку вияву експресіоністичної виразності у художньому доробку українських митців періоду 1920 - 1940-х рр., зокрема з використанням системи художньо-виражальних засобів. З'ясовано характер інтерпретації образу міста, "мотив двійництва". Досліджено художню реалізацію українськими авторами (Г.Косинки, Ю.Яновського, М.Бажана, О.Бурггардта) основних положень експресіоністичного типу художнього мислення, що грунтувалася головним чином на відтворенні суб'єктивного світу особи завдяки інтенсивному ритмові, образним і звуковим асоціаціям, контрастному зображенню, трагічно-вибуховому настроєвому сюжету, а також зверненні до психічного аналізу неповторного потоку імпульсів внутрішнього буття людини.