Розглядаються історіософські концепції Шевченка, його творчість в контексті розвитку ідей економічної свободи, трактування української нації в його посланні "І мертвим, і живим...". Висвітлюється початок шевченкознавства у Канаді, відродження національної риторичної школи, один з напрямів дослідження духовно-визвольного компонента світогляду Т.Шевченка. Досліджується діяльність Братерства тарасівців, українського січового стрілецтва як виразника національної ідеї Т.Шевченка, описуються національно-визвольні мотиви спадщини Шевченка в соціально-національному контексті Молдови кінця XIX - початку XX століття тощо.

Розглядаються основні проблеми раннього етапу лінгвістичної україністики в Галичині в 1772 - 1849 рр., головні етапи історії Волині у XIV - XV ст., еміграційне та діаспорне франкознавство, зокрема, критика, літературознавство, публіцистика. Показані методологічні пошуки в польській історіографії 50 - 60-х рр. ХХ ст., деякі аспекти українсько-польських літературних взаємин, а також динаміка етнічного самоусвідомлення українців. Висвітлюються еміграційний рух на Північній Буковині на початку ХХ ст., регіоналізми, мікронаціоналізми і проблеми прикордонної ідентичності Білорусії, Польщі та України. Підкреслюється роль "Слова о полку Ігоревім" в культурному житті в західних землях України та ін.

Проведено дослідження розвитку конкуренції у сфері літературної діяльності. Розглянуто дружні стосунки Т.Шевченка та П.Куліша та особливості творчого суперництва письменників. Показано невідповідність між народною популярністю та якістю художніх творів на прикладі вивчення творчості російськомовного письменника А.Курникова. Проаналізовано публіцистичну діяльність сучасних українських журналістів - А.Богуславської, О.Стусенко, Г.Тарасюк, М.Слабошпицького, Л.Таран, показано суперечності деяких тверджень в їх літературних статтях. Розглянуто прояви конкуренції на конкурсах і в боротьбі за премії (на прикладі вивчення умов проведення Всеукраїнського рейтингу "Книжка року" та літературного конкурсу "Коронація слова"). Наведено маловідомі факти з життя Т.Шевченка та відомості про його творчу діяльність у період 1845 - 1850 рр., викладено тези з шевченкознавства від 17 січня 2005 р.

Проведено исследование развития конкуренции в сфере литературной деятельности. Рассмотрены дружественные отношения Т.Шевченка и П.Кулиша и особенности творческого соперничества писателей. Показано несоответствие между народной популярностью и качетвом художественных произведений на примере изучения творчества русскоязычного писателя А.Курникова. Проанализирована публицистическая деятельность современных украинских журналистов - А.Богуславской, А.Стусенка, Г.Тарасюк, М.Слабошпицкого, Л.Таран, показаны противоречия некоторых утверждений в их статьях. Рассмотрены проявления конкуренции на конкурсах и в борьбе за премии (на примере изучения условий проведения Всеукраинского рейтинга "Книга года" и литературного конкурса "Коронация слова"). Приведены малоизвестные факты из жизни Т.Шевченка и сведения о его творческой деятельности в период 1845 - 1850 гг., изложены тезисы по шевченковедению от 17 января 2005 г.

Висвітлено теоретичні та типологічні аспекти літературного процесу в Україні в ХІХ ст. Розглянуто проблеми української народної творчості на сторінках російського революційно-демократичного журналу "Современник" наприкінці 1850 - на початку 1860-х рр., проаналізовано російсько-українські літературні взаємозв'язки, проблематику шевченкознавства та огієнкознавства.

Освещены теоретические и типологические аспекты литературного процесса в Украине в ХІХ ст. Рассмотрены проблемы украинского народного творчества на страницах русского революционно-демократического журнала "Современник" в конце 1850 - начале 1860-х гг., проанализированы российско-украинские литературные взаимосвязи, проблематика шевченковедения и огиенковедения.

Проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку шевченкознавства. Досліджено особливості художньої інтерпретації фольклорних жанрів, мотивів, образів, поетики та стилістики у творчості Т.Шевченка. Розглянуто використання думової традиції у поетичних творах Кобзаря. Висвітлено християнсько-релігійні засади творчості Т.Шевченка. Досліджено семантику метафори, думовий вірш, автентичне кобзарство та образ кобзаря, традиційні епітети та дидактичні мотиви у шевченковій поезії. Проаналізовано біблійні та фольклорні ремінісценції у вірші Т.Шевченка "І Архімед, і Галілей..."

Проанализировано современное состояние и перспективы развития шевченковедения. Исследованы особенности художественной интерпретации фольклорных жанров, мотивов, образов, поэтики и стилистики в творчестве Т.Шевченко. Рассмотрена думовая традиция в поэтических произведениях Кобзаря. Освещены христианско-религиозные основы творчества Т.Шевченко. Исследована семантика метафоры, думовые произведения, автентическое кобазарство и образ кобзаря, традиционные эпитеты и дидактические мотивы в шевченковой поэзии. Проанализированы библейские и фольклорные реминисценции в произведении Т.Шевченко "И Архимед, и Галлилей..."

Наведено відомості про життя, творчість й особистість Т.Шевченка, його епоху та оточення, місце в національній і світовій культурі з урахуванням новітніх літературознавчих, культурологічних та історіософських концепцій. Проаналізовано досвід вивчення різних аспектів шевченкіани в українському та зарубіжному шевченкознавстві. Виконано поглиблений комплексний аналіз художнього світу, поетики, жанрової системи, віршової майстерності, особливостей прози великого письменника. Показано його роль в українському літературному процесі та вплив на подальший розвиток усієї української культури. Висвітлено проблематику, пов'язану з образотворчою спадщиною геніального митця в контексті розвитку світового мистецтва.

Приведены основные сведения о жизни творчестве и личности Т.Шевченко, его эпохе и окружении, месте в национальной и мировой культуре с учетом новейших литературоведческих, культурологических и историософских концепций. Проанализирован опыт изучения разных аспектов шевченкианы в украинском и зарубежном шевченковедении. Выполнен углубленный комплексный анализ художественного мира, поэтики, жанровой системы, стихотворного искусства, особенностей прозы великого писателя. Показана его роль в украинском литературном процессе и влияние на дальнейшее развитие всей украинской культуры. Освещена проблематика, связанная с изобразительным наследием гениального художника в контексте развития мирового искусства.

Уперше науково прокоментовано шевченкознавчі праці. Розглянуто проблеми рецепції творчості Т.Шевченка.

Впервые научно прокомментированы шевченковедческие работы. Рассмотрены проблемы рецепции творчества Т.Шевченко.

Розглянуто питання мовної політики на Сході України, показано роль бібліотек Слобожанщини в розвитку українознавства. Висвітлено проблеми шевченкознавства в спадщині Ю.Шереха. Проаналізовано особливості формування світогляду та менталітету молоді в контексті української національної ідеї, а також наукову та педагогічну діяльність професора Харківського університету В.І.Добротворського. Охарактеризовано взаємодію Харківської обласної бібліотеки для юнацтва та закладів освіти у справі вивчення українознавства.

Рассмотрены вопросы речевой политики на Востоке Украины, показана роль библиотек Слобожанщины в развитии украиноведения. Освещены проблемы шевченковедения в наследии Ю.Шереха. Проанализированы особенности формирования мировоззрения и характера молодежи в контексте украинской национальной идеи, а также научная и педагогическая деятельность профессора Харьковского университета В.И.Добротворского. Охарактеризовано взаимодействие Харьковской обласной библиотеки для юношества с учебными заведениями по вопросу изучения украиноведения.

Розглянуто питання української літератури ХІХ - ХХ ст., а також шевченкознавства, франкознавства. Розкрито аспекти дискурсивної специфіки неоромантизму та специфіки взаємин героя і Бога в українській прозі та поезії кінця ХІХ - початку ХХ ст. Охарактеризовано архівні фонди як джерельну базу для вивчення діяльності родини Косачів-Драгоманових. Визначено функції комічного у повістях Т.Шевченка. Висвітлено українську національну ідею у віршах-алегоріях І.Франка, а також проблему ідентичності в поезії Л.Костенко, В.Стуса, Д.Павличка. Проаналізовано поему Т.Осьмачки "Міщани" в контексті філософії екзистенціалізму.

Рассмотрены вопросы украинской литературы ХІХ - ХХ ст., а также шевченковедения и франковедения. Раскрыты аспекты дискурсивной специфики неоромантизма и специфики взаимоотношений героя и Бога в украинской прозе и поэзии конца ХІХ - начала ХХ ст. Охарактеризованы архивные фонды как база первоисточников для изучения деятельности семейства Косачей-Драгомановых. Определены функции комического в повестях Т.Шевченко. Освещены украинская национальная идея в стихах-аллегориях И.Франка, а также проблема идентичности в поэзии Л.Костенко, В.Стуса, Д.Павличка. Проанализирована поэма Т.Осьмачки "Мещане" в контексте философии экзистенциализма.

Наведено тлумачення різних термінів українського віршознавства. Викладено віршознавчі термінологічно-понятійні проблеми, пов'язані з шевченкознавством.

Приведены толкования разных терминов украинского стиховедения. Изложены стиховедческие терминологично-понятийные проблемы, касающиеся шевченковедения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)5-4 + Ш4г(7США=Ук)д

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено місце міфу у творчості Т.Шевченка. Проаналізовано роботу Г.Грабовича "Шевченко як міфотворець" (1988), у якій концептуально описано Шевченків міф. Показано, що дана робота започаткувала новий етап у шевченкознавстві, вивела постать Т.Шевченка та його творчість за межі тимчасових історичних, політичних доктрин і визначила позачасове існування поетової спадщини в статусі міфу.

Освещено место мифа в творчестве Т.Шевченко. Проанализирована работа Г.Грабовича "Шевченко как мифосоздатель" (1988), в которой концептуально описан Шевченковский миф. Показано, что данная работа положила начало новому этапу в шевченковедении, вывела личность Т.Шевченко и его творчество за границы временных исторических, политических доктрин и определила вневременное существование наследия поэта в статусе мифа.

На підставі дослідження джерельного газетно-журнального матеріалу комплексно проаналізовано особливості становлення та функціонування преси української міжвоєнної еміграції в Європі 1919 - 1939 рр., а також розвиток політичної полеміки та дискусії як форм публіцистики. Охарактеризовано публіцистику М.Грушевського, В.Винниченка, В.Липинського, Є.Чикаленка. Розкрито тенденції та специфіку державотворчих концепцій різних політичних груп, основні суперечності між ними, а також їх вплив на еміграційне суспільство.

На основе исследования первоисточников, газет и журналов, комплексно проанализированы особенности становления и функционирования прессы украинской межвоенной эмиграции в Европе 1919 - 1939 гг., а также развитие политической полемики и дискуссии как форм публицистики. Охарактеризована публицистика М.Грушевского, В.Винниченко, В.Липинского, Е.Чикаленко. Раскрыты тенденции и специфика концепций построения государства разных политических групп, основные противоречия между ними, а также их влияние на эмиграционное общество.

Висвітлено проблеми осмислення історії та перспектив шевченкознавства як галузі українського літературознавства. Розглянуто історико-літературні, компаративні, інтерпретаційні, мистецтвознавчі питання шевченкознавства. Проаналізовано гносеологічний і аксіологічний аспекти проблеми генези особистості, конвергенцію локального й універсального, полімерію, танатологічні мотиви, релігійний аспект, проблему насильства, обрядову символіку, національний характер і концепцію народу, філософські рефлекції, мовні засоби вираження часу, етикетні антропоніми, українську безеквівалентну лексику в творах Т.Шевченка.

Освещены проблемы осмысления истории и перспектив шевченковедения как отрасли украинского литературоведения. Рассмотрены историко-литературные, компаративные, интерпретационные, искусствоведческие вопросы шевченковедения. Проанализированы гносеологический и аксиологический аспекты проблемы генезиса личности, конвергенция локального и универсального, полимерия, танатологические мотивы, религиозный аспект, проблема насилия, обрядовая символика, национальных характер и концепция народа, философские рефлексии, языковые средства выражения времени, этикетные антропонимы, украинская безэквивалентная лексика в произведениях Т.Шевченко.

Розглянуто актуальні проблеми шевченкознавства. Проаналізовано такі поеми Т.Г.Шевченка, як "Катерина", "Наймичка", "Сон". Охарактеризовано постать поета в ранній "добі романтичного націоналізму". Наведено результати дослідження Шевченкового тайнопису, його поетику умовчань, незримі субстанції художності - емоційно-психологічні паузи (апосіопези в "Кобзарі"), знамениті образи-символи - співця Кобзаря, Слова, Волі, Дніпра, а також поетичні образи Сонця, Місяця, Зірок.

Рассмотрены актуальные проблемы шевченковедения. Проанализированы такие поэмы Т.Г.Шевченко, как "Катерина", "Наймичка", "Сон". Охарактеризована личность поэта в ранний "период романтического национализма". Приведены результаты исследования Шевченковой тайнописи, его поэтику умолчаний, незримые субстанции художественности - эмоционально-психологические паузы (апосиопезы в "Кобзаре"), знаменитые образы-символы - певца Кобзаря, Слова, Воли, Днепра, а такж поэтические образы Солнца, Луны, Звезд.

Проаналізовано філософську інтерпретацію творчості Т.Г.Шевченка в українській діаспорі як складову української філософії. Виявлено основні об'єкти та проблеми діаспорних досліджень стосовно відношення "людина і світ" у творчості Т.Г.Шевченка. Висвітлено діаспорні інтерпретації за категоріальним принципом, розглянуто категорії, що розкривають філософський зміст творчості поета: "світу", "людини", "суспільства", "Бога", "зла", "морального ідеалу". Обговорено суспільно-релігійні погляди поета щодо взаємодії об'єктивного та суб'єктивного в його творчості. Доведено спорідненість всього діаспорного шевченкознавства зі світовим гуманітарно-філософським дискурсом.

Уперше в українському літературознавстві зібрано та комплексно проаналізовано творчу спадщину академіка С. Смаль-Стоцького (від статей-виступів, приурочених до ювілеїв визначних діячів української літератури до шевченкознавчих студій празького періоду діяльності), визначено її місце в українському літературному процесі кінця XIX - перших десятиліть XX ст. Досліджено взаємини ученого з Ю. Федьковичем, І. Франком, О. Кобилянською, В. Стефаником. Вивчено праці ученого, присвячені творчості цих письменників, а також І. Котляревського. Проведено комплексне вивчення шевченкознавчих студій С. Смаль-Стоцького, розкрито його роль у заснуванні нової галузі літературознавчих досліджень - наукового шевченкознавства. Проаналізовано науково-методичні підходи С. Смаль-Стоцького, наведено рекомендації щодо їх використання у процесі вивчення української літератури XIX - початку XX ст у сучасних ВНЗ.

Висвітлено концепцію розвитку української прозової Шевченкіани у 1960 - 1990-х рр., переглянуто колишні уявлення про її здобутки та втрати, проаналізовано літературознавчі та художні прорахунки радянської доби, що призвели до схематизму та заданості в інтерпретації світогляду та характеру поета, творчих задумів і втілень, контактів та інтимних стосунків. Вперше в шевченкознавстві досліджено еволюцію художньої інтерпретації постаті Т.Шевченка у 1980 - 1990-х рр., контамінацію жанрово-стильових ознак творів, особливості модифікації хронотопа, інтенсивності оповіді, асоціативно психологічного осмислення образу, компонентів поетики. Проаналізовано маловідомі твори, та ігноровані раніше літературознавчі праці.

Розглянтуо поезію Т. Шевченка в контексті аналітичної психології К. Юнга, одним з основних понять якої є архетипи, досліджено художні особливості, виникнення, формування та функціонування архетипних образів, їх видозміна, що відбувалася протягом усього життя поета. Акцентовано увагу на трьох першообразах, що в різних варіантах найчастіше зустрічаються у Шевченкових творах, зокрема, Велика Матір, Тінь і Самість. Розкрито значення кожного з цих архетипів у глобальному, загальнолюдському сенсі, визначеному К.Юнгом, і в контексті всього корпусу поезії Т.Шевченка. Розглянуто відгалуження теорії архетипів, заявлені послідовниками К.Юнга, здобутки "архетипного" шевченкознавства та розроблено цілковито нову систему аналізу творів літератури, що базується на розбудові моделі архетипного образу, закладеного в основу будь-якого твору та здатного наближати зміст цього твору до читача.