Джерельною основою наукового дослідження є свідчення античних авторів, епіграфіка, зображення римської скульптури (колона та трофей Трояна), нумізматичні та речові матеріали, а також військово-оборонні пам'ятки. Розглянуто історичну ситуацію в Карпато-Дунайському ареалі та викладено у хронологічній послідовності події протистояння даків і римлян, кельтських племен бойїв і таврисків та населення міст - полісів Західного та Північно-Західного Понту, сарматських племінних об'єднань язигів і роксолан. На підставі аналізу предметів озброєння встановлено особливість екіпірування та складу дакійського війська. За результатами дослідження реконструйовано зразки військового зодчества. Розглянуто місцеві традиції зброярства, військового будівництва й виділення елементів, запозичених внаслідок контактів з кельтами, греками, римлянами та сарматами. З метою з'ясування місця дакійського війська серед озброєних формувань варварського й античного світу проаналізовано здобутки військового навчання римлян, сарматів і германців. Зроблено висновок, що військова справа даків відповідала рівню своєї епохи, а дакійське військо може бути віднесеним до найбільш боєздатних формувань варварського світу.

Досліджено еволюційний розвиток сирійсько-турецьких відносин, їх вплив на спричинену так званою "Арабською весною" громадянську війну в САР. Надано відомості про джерела з історії дипломатичних відносин Кримського ханства XVII - XVIII, знайдені в каталогах Державного архіву Швеції. Наведено підсумки та перспективи вивчення археологічних джерел тюркологічних досліджень в Україні. Представлено результати дослідження археологічною експедицією музею м. Чанаккале в 1998 р. розграбованого підкурганного склепу VI ст. до н. е. з мармуровим саркофагом, стінки якого декоровані рельєфами. Наведено текст і переклад українською мовою до цього часу не перекладених зразків епіграфіки турецькою мовою грецьким письмом (могильний камінь з мармуру, виточний для поховання Марії Грігоріу, що зберігається в обласному краєзнавчому музеї турецького м. Нігде, а також епіграфіка з добре збереженої церкви християнского села Курдонос. За матеріалами державних архівів України вивчено загальні положення щодо становища турецьких підданих в Росії в цілому, поглиблено знання про етнічних турків і представників інших народів у цьому регіоні. Розглянуто історію перших територіальних надбань Птоломея Філадельфа на півдні Малої Азаї, історію української діаспори в контексті розвитку сучасної історіографії Узбекистану (1990-ті рр. - початок XIX ст.). Подано бачення політичної ролі держави в трактаті Юсуфа Баласагуні "Кудалагу Біліг". Надано відомості про релігійне періодичне видання мусульман Криму "Асрій мусульманлик". З'ясовано історичну долю торків Південної Русі.

Розглянуто інститут афінських магістратів амфіктіонів на Делосі у IV ст. до Р. Х. та їх діяльність.

Висвітлено історію грецької рукописної справи. Наведено типи грецького письма й оформлення тексту в різні історичні періоди (крито-мікенський, архаїчний, класичний, елліністичний, візантійський) та на різних видах матеріалу (камінь, кераміка, метал, вощені таблички, папірус, пергамент, папір). Викладено основи критики та герменевтики написів. Розглянуто діалектні особливості написів і алфавітів. Увагу приділено історії та теорії тексто-, папіро- та кодикології. Книга ілюстрована відомими та показовими в навчальному аспекті епіграфічними та палеографічними джерелами, таблицями графіки грецького унціалу та мінускула різних періодів.

Дослідження є першою комплексною спробою осягнення в українській історіографії постаті та наукової спадщини представника болгарської національної історіографії – Васила Николова Златарського (1866 - 1935). Здійснено класифікацію джерельної бази та проаналізовано стан розробки теми в історичній науці. Охарактеризовано обставини та середовище, в яких відбувалось формування особистих та наукових поглядів історика. Розроблено та подано власну періодизацію наукової роботи дослідника. Здійснено історіографічний аналіз наукової спадщини В. Златарського. Виділено основні напрямки дослідницьких інтересів вченого: історія державотворення, етногенез болгар, болгаро-візантійські відносини, християнізація, історія церкви, нумізматика, археологія, епіграфіка, історія культури болгар. Підкреслено, що у творах науковця велика увага приділялась значенню діяльності окремих осіб в історії Болгарії. Проаналізовано внесок В. Златарського у розвиток болгарської історичної науки. Окремо охарактеризовано викладацьку та науково-громадську діяльність вченого. Доведено, що В. Златарський став основоположником болгарської національної історіографії. Виділено основні концептуальні лінії у працях вченого.