Рассмотрены мотивы похоти, как разновидности эротизма в англоязычных произведениях В.Набокова.

Розглянуто мотиви хіті, як різновиду еротизму в англомовних творах В.Набокова.

Досліджено суть філософсько-естетичної рефлексії М.Гоголя та розкрито динаміку її становлення у контексті західноєвропейського романтизму. Проаналізовано духовну спорідненість мислителя та німецьких романтиків. З'ясовано багатоаспектність романтичної естетики М.Гоголя на різних етапах його творчості. На підставі аналізу ранніх творів письменника виявлено елемент еротичної чутливості в естетичній парадигмі М.В.Гоголя. Висвітлено оригінальне трактування естетичного й охарактеризовано інверсійну орієнтацію його творчості. Упорядковано антиномії естетичної концепції письменника й визначено специфічні аспекти "мертвого еротизму" як вияву апофатичності екзистенційно-художнього характеру філософського пошуку мислителя.

Висвітлено модерністські елементи в найвідомішому романі Б. Станковича "Нечиста кров". Увагу приділено новому типу героїні - не лише психологічно "освітленому", а й такому, що відіграє роль "рефлектора". Завдяки вираженому опису характерів героїв через тіло, розкрито особливу роль тіла в романі. Наголошено на домінуючих еротичних елементах, які можна проаналізувати з точки зору психоаналітичної теорії. Наголошено й на питанні форми (традиціоналістська форма порушена модерністським змістом, що підтверджено негативними судженнями сучасників і критиків). Мета статті - виділити інновації, якими Б. Станкович збагачує сербський роман як з точки зору тематики, так і щодо способу, яким він описує характери своїх героїв.

Досліджено новелістику Д. Г. Лоренса, визначено співвіднесеність традиційного та новаторського в ній, уточнено роль письменника в літературному процесі межі століть. Проаналізовано збірки Д. Г. Лоренса "The Prussian Officer and Other Stories" (1914), "England, My England and Other Stories" (1922), "The Woman Who Rode Away and Other Stories" (1928), що репрезентують ранній, зрілий і пізній періоди творчості митця, визначено провідні теми, мотиви та художні особливості їх реалізації. Докладно проаналізовано маловивчені новели, що яскраво маркують той чи інший період ("Запах хризантем", "Прусський офіцер", "Спокусниця", "Сутінки весни", "Жених про запас", "Англіє, моя Англіє", "Макака в хакі", "Межа", "Зникла жінка", "Сонце", "Зимовий павич", "Закохані", "Новомодна Єва і старомодний Адам", "Переможець на дерев'яному конику", "Мила леді", "Самсон і Даліла"). Встановлено, що на різних етапах творчості, яка розвивалася в рамках модернізму, Д. Г. Лоренс синтезував творчі принципи, характерні для імпресіонізму, експресіонізму, натуралізму та реалізму. Підкреслено, що в його новелах об'єктом художнього осмислення є підсвідомість персонажів, що проявляється незалежно від волі останнього, та пробудження якої може спричинити як трагедію ("Слабак", "Прусський офіцер"), так і надати нового сенсу життю героїв ("Дочка баришника", "Жених про запас"). Акцентовано, що оригінальність автора оприявнилася через прийоми художнього відтворення внутрішнього світу, підсвідомості героїв, а також тонкий психологізм, витонченість у зображенні почуттів, чуттєвість стосунків між чоловіком і жінкою, а також елементи еротизму, що було нетиповим для тогочасної англійської літератури загалом.

Представлено комплексний аналіз традиції та новаторства в спадщині видатної японської поетеси Йосано Акіко (1878-1942). Досліджено дебютну збірку поезії жанру танка ''Скуйовджене волосся'' (''Мідареґамі'', 1901 р.).

Проаналізовано творчість Йосано Акіко та розкрито виняткову роль поетеси в процесі реформування та оновлення класичного японського поетичного жанру танка наприкінці XIX - на початку XX ст., а також продемонструє нерозривний зв'язок її творчості з романтичною течією. Простежено з метою визначення ролі традиції в поетичній творчості Йосано Акіко аспекти, в яких японська поетична традиція була нею дотримана: було встановлено зв'язок поезії Йосано Акіко з традиційною естетичною концепцією ''югєну'' продемонстровано наявність у творчості поетеси традиційної тематики та художньо-стилістичних прийомів; розглянуто систему кольорів-символів, доведено суттєвий влив роману Мурасакі Шікібу ''Повість про принца Генджі'' на поетичну спадщину Йосано Акіко, проведено розвідку головних джерел низки релігійних мотивів у творчості поетеси. Встановлено й описано головні ознаки новаторського підходу Йосано Акіко до поетичної творчості. Зокрема, було визначено основні джерела еротизму збірки, естетичні риси цього еротизму та проаналізовано окремі еротичні образи; розкрито романтичну сутність ключового образу збірки - ''країни весни'', виділено особливості образу ліричної героїні. Значну увагу приділено аналізу ідіостилю поетеси.