Розглянуто питання специфіки етносоціології як наукової й навчальної дисципліни, її предмета та функцій. Проаналізовано сутність таких феноменів, як "етнос", "етнічність", "нація", "націоналізм". Визначено головні напрями та особливості методології етносоціологічного дослідження етнонаціональних груп як структурних складових суспільства.

Рассмотрены вопросы специфики этносоциологии как научной и учебной дисциплины, ее предмета и функций. Проанализирована сущность таких феноменов, как "этнос", "этничность", "нация", "национализм". Определены главные направления и особенности методологии этносоциологического исследования этнонациональных групп как структурных составляющих общества.

Розглянуто наявність спільного предметного поля таких понять як "етнос" та "нація", що спричинило їх тривале ототожнення та змішування у різних наукових практиках. Висвітлено теорію етносу Бромлея, розвинуту радянською етнографією у другій половині ХХ ст. Проаналізовано відому працю Ф.Барта "Етнічні групи та кордони", а також погляди В.Геннепа та його "Порівняльний трактат національностей", який є вичерпним джерелом з визначення відмінностей та розробки класифікації, диференційних символів, зокрема мови.

Рассмотрено наличие общего предметного поля таких понятий как "этнос" и "нация", что спровоцировало их длительное отождествление и смешивание в разных научных практиках. Освещена теория этноса Бромлея, развитая советской этнографией во второй половине ХХ ст. Проанализированы известная работа Ф.Барта "Этнические группы и границы", а также взгляды В.Геннепа и его "Сравнительный трактат национальностей", являющийся исчерпывающим источником по определению отличий и разработке классификации, дифференционных символов, в частности языка.

Розглянуто етносоціологію як наукову та навчальну дисципліну, її предмет і функції. Розкрито сутність феноменів "етнос", "етнічність", "нація", "націоналізм". Визначено основні напрями та наведено методологію етносоціологічного дослідження етнонаціональних груп як структурних складових суспільства та суб'єктів соціального життя. Запропоновано концептуальні моделі інтеграції поліетнічного соціуму, показано співвідношення у ньому інтеграційних і дезінтеграційних процесів. Охарактеризовано етнонаціональні процеси у сучасній Україні.

Рассмотрена этносоциология как научная и учебная дисциплина, ее предмет и функции. Раскрыта сущность феноменов "этнос", "этничность", "нация", "национализм". Определены основные направления и приведена методология этносоциологического исследования этнонациональных групп как структурных слагаемых общества и субъектов социальной жизни. Предложены концептуальные модели интеграции полиэтнического социума, показано соотношение в нем интеграционных и дезинтеграционных процессов. Охарактеризованы этнонациональные процессы в современной Украине.

Проаналізовано аспекти етнокультурної історії України. Розглянуто місце етнології у системі суспільних наук, її предмет і завдання, методи. Розкрито зміст понять "етнос", "етнічність". Наведено основні підходи до розуміння етнічного феномена (примордіалізму, інструменталізму, конструктивізму). Запропоновано географічну, антропологічну, мовну (лінгвістичну) та господарсько-культурну класифікацію етносів. Визначено основні етапи етнокультурогенезу на території країни. Значну увагу приділено характеристиці етнічної історії, методиці, етнічним дослідженням, сучасним етнічним процесам, що відіграють в українській державі важливу політичну роль. Висвітлено проблеми формування українського етносу.

Проанализированы аспекты этнокультурной истории Украины. Рассмотрены место этнологии в системе общественных наук, ее предмет и задачи, методы. Раскрыто содержание понятий "этнос", "этничность". Приведены основные подходы к пониманию этнического феномена (примордиализма, инструментализма, конструктивизма). Предложена географическая, антропологическая, языковая (лингвистическая) и хозяйственно-культурная классификаций этносов. Определены основные этапы этнокультурогенеза на территории страны. Значительное внимание уделено характеристике этнической истории, методике, этническим исследованиям, современным этническим процессам, которые оказывают заметное политическое влияние в украинском государстве. Освещены проблемы формирования украинского этноса.

Розглянуто дискусійні питання теоретичного і методологічного характеру в царині вивчення етнічного конфлікту, які досить часто лишаються непоміченими вітчизняними дослідниками.

Дисертацію присвячено комплексному вивченню етнонаціонального чинника як соціального і політичного феноменів, спроможних кардинально впливати на суспільство і державний устрій. Акцентовано увагу на взаємозв'язку етносу та нації, який характеризується сукупністю нелінійних процесів самоорганізації. Етнонаціональний чинник розглянуто з двох позицій: як прагнення етносу реалізувати свої соціально-культурні інтереси у різних галузях суспільного життя, що призводять до змін у соціумі, а також як чинник, що сприяє обгрунтуванню і реалізації певного політичного інтересу силами національної та політичної еліти.

Досліджено структуру міжетнічних відносин у крос-культурному аспекті, вивчено стан даних відносин серед студентської молоді Республіки Казахстан і визначено тенденції їх подальшого розвитку за умов мультикультурної держави. Виокремлено основні компоненти структури міжетнічних взаємин, якими є: етнічна ідентичність, що визначається когнітивним і афективним чинниками; міжетнічне сприймання, яке визначається авто- і гетеростереотипами; міжетнічна взаємодія, яка розкривається за допомогою характеристик спілкування, адаптації та міжетнічної напруги. На підставі результатів емпіричного дослідження встановлено, що за умови позитивних міжетнічних стосунків етнічна ідентичність поступається іншим ідентичностям і характеристикам (гендерним, професійним), а у разі негативних - категорії "національність", "етнічність" висуваються на перший план і задають свій ракурс соціальній перцепції. Розкрито закономірності трансформації типів етнічної ідентичності у процесі міжетнічної взаємодії. Зміст етнічних стереотипів детерміновано реальними специфічними психологічними рисами кожної національної спільноти, особливостями їх зміни у процесі реалізації механізмів міжетнічного сприймання, рівнем виявлення етнічної ідентичності національно-етнічних груп, що взаємодіють, всім комплексом їх економічних, політичних і культурних взаємовідносин. Обгрунтовано твердження, що об'єктивність характеристик, які складають зміст етнічних стереотипів, є відносною. Виявлено переважну кількість позитивних тенденцій у міжетнічній взаємодії представників казахської та російської спільнот.

Уперше досліджено міфологічний компонент у структурі ментальності особистості у глобалізаційну епоху та розглянуто глобальність й етнічність як полюсні тенденції прояву міфологічного компоненту ментальності особистості. Уперше запропоновано розгляд міфологізації етнічної ідентичності особистості й індивідуального авторського творення як альтернативних засобів актуалізації та трансформації енічної ментальності. Визначено психокультурні чинники міфологізації етнічної ідентичності за умов культурної глобалізації. Співвіднесено якісні особливості індивідуальної авторської міфотворчості Лесі Українки зі специфікою процесу самоактуалізації творчої особистості у контексті української ментальності. Введено поняття індивідуального авторського міфу в структуру системного прикладного психологічного дослідження міфологічного компоненту ментальності. Розвинуто уявлення про характер взаємовідносин між архаїчним й індивідуальним авторським міфом, зважаючи на архетипи колективного несвідомого в ментальності особистості. З застосуванням методу психо-історичної реконструкції (І.Г.Білявського) вивчено глобальні й етнічні виміри визначеного ахетипу колективного несвідомого (архетипу Світового Дерева). Апробовано психосемантичний аналіз для дослідження "Я"-маніфестації архетипу Світового Дерева в індивідуальній авторській міфотворчості, показано евристичний потенціал методу міфокритики (Н.Фрая) у культурно-історичній психології. Розроблено структуру системного прикладного дослідження міфологічного компонента ментальності особистості на основі методологічної засади історичної психології І.Г.Білявського.

Розкрито значення вживання термінів, які використовуються у сучасних дослідженнях етнічності в Україні та за її межами.

Раскрыты значения употребления терминов, используемых в современных исследованиях этничности в Украине и за её пределами.

Розглянуто специфіку етносоціології як наукової та навчальної дисципліни, її предмет і функції. Висвітлено сутність таких феноменів, як "етнос", "етнічність", "нація", "націоналізм". Визначено головні напрямки та методологію етносоціального дослідження етнонаціональних груп як структурних складових суспільства та суб'єктів соціального життя. Розглянуто концептуальні моделі та політичні практики інтеграції поліетнічного соціуму, співвідношення у ньому інтегративних і дезінтегративних процесів. Розкрито методологічні та методичні проблеми дослідження міжетнічних відносин. Увагу приділено аналізу етнонаціональних процесів в сучасній Україні.

Рассмотрена специфика этносиоциологии как научной и учебной дисциплины, ее предмет и функции. Освещена сущность таких феноменов, как "этнос", "этничность", "нация", "национализм". Определены главные направления и методология этносоциального исследования этнонациональных групп как структурных слагаемых общества и субъектов социальной жизни. Рассмотрены концептуальные модели и политические практики интеграции полиэтнического социума, соотношения в нем интегративных и дезинтегративных процессов. Раскрыты методологические и методические проблемы исследования межэтнических отношений. Уделено внимание анализу этнонациональных процессов в современной Украине.

Розглянуто давнє уявлення про етнічність племені і пов'язаний з ним місцинно-територіальний характер його укладу, відображення цього в етногенезі українців і можливості застосування у локалізації. З'ясовано розселення племен на території України у давній писемній історії. Виділено й уточнено територіальний контекст давньої обрядовості. Шляхом аналізу мікролокальності племені (поширення господарсько-територіальних підтипів) розкрито механізм формування великого етносу. Запропоновано локалізацію початку етногенезу на підставі прояву територіального чинника.

Розглянуто проблему політичного конструювання сучасної нації в найрозвиненішій поліетнічній, іммігрантській державі світу - Канаді. Проаналізовано концепт етнічність як інституційну базу формування сучасної канадської політичної нації, описано моделі канадського націєтворення. Висвітлено основні парадигми етнонаціонального розвитку сучасної Канадської федерації, проблеми та перспективи творення канадської національної ідентичності за умов різкого кількісного зростання етнорасових меншин в Канаді в 1990-х - на початку 2000-х рр.

Рассмотрена проблема политического конструирования современной нации в наиболее развитом полиэтническом, иммигрантском государстве мира - Канаде. Проанализирован концепт этничность как институционная база формирования современной канадской политической нации, описаны модели канадского нациеобразования. Освещены основные парадигмы этнонационального развития современной Канадской федерации, проблемы и перспективы созидания канадской национальной идентичности в условиях резкого количественного роста этнорасовых меньшинств в Канаде в 1990-х - начале 2000-х гг.

Висвітлено проблему етнічності в історичній ретроспективі та основні підходи до її трактування. Проаналізовано складові та категорії етнічності: етнос, нація, етнічність, етнічна група, етнічна ідентичність. Вказано на важливість дослідження поняття "етнічна група" як базового компонента етнічності в сучасних концепціях. Встановлено, що етнічність виражається через ідентичність, яка певною мірою простежує процес ідентифікації та самоідентифікації особистості в межах етнічної групи. Описано особливості формування українського національного характеру. Обгрунтовано прояв національного характеру в духовній культурі українського етносу.

На основі широкої джерельної бази запропоновано інтерпретації багатоаспектного феномену "етнічність". Формулюється уявлення про явище етнічності, показано його роль в сучасному світі та вплив на розвиток життєдіяльності конкретної людини та людських спільнот.

Досліджено різні підходи та погляди дослідників щодо вивчення понять етносу та етнічності. Наведено визначення до понять "етнос" та "етнічність". Розглянуто основні стадії етносоціального розвитку людства. Наголошено на потребі відмови від жорсткого дотримування тієї чи іншої наукової концепції.

Исследованы различные подходы и взгляды ученых по поводу изучения понятий "этнос", "этничность". Приведены обозначения к указанным терминам. Рассмотрены основные стадии этносоциального развития человечества. Подчеркнута необходимость в отказе от четкого соблюдения той или иной научной концепции.

The article deals with the various approaches and sights scientific concerning studying concepts "ethnos", "ethnic". Designations are resulted in the specified terms. The basic stages of ethnosocial development of mankind are considered. Necessity forrefusal of precise observance of this or that scientific concept is underlined.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф088

Рубрики:

Етнополітика

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.03

Рубрики:

Право і правосвідомість. Правова культура

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано концептуальний підхід до аналізу нації як поняття та соціокультурного феномену в контексті зарубіжної та вітчизняної теоретичної думки. Здійснено історико-філософський аналіз історичних передумов становлення нації крізь призму етносу. Виявлено необхідність чіткого розмежування процесів етно- та націогенези, уточнено змістове навантаження таких філософських категорій, як "етнос", "етнічність", "народ", "нація". Відтворено історичну послідовність становлення модерного змісту поняття "нація" в контексті вітчизняної та зарубіжної історико-філософської думки. На цій основі показано, що особливості змістового навантаження поняття "нація" обумовлені специфікою емпіричного матеріалу регіональних націєтворчих процесів, що відобразили три основні теорії нації - політичну, психологічну та культурну. Проведено філософський аналіз пануючих у європейській та вітчизняній інтелектуальній думці наукових підходів до проблеми хронологічних витоків нації - модернізму, переніалізму, примордіалізму та етносимволізму. З'ясовано, що теоретико-методологічні відмінності цих підходів тісно співвідносяться з визнанням націєтворчого значення об’єктивних та (або) суб’єктивних чинників націєтворення, що надає повне право спростовувати їх абстрактний і всезагальний характер. Відтворено основні історичні етапи становлення змісту поняття "держава" та виявлено, з одного боку, принципові відмінності домодерних державних утворень та сучасної держави, а з іншого - субстанційну спорідненість сучасної держави та нації. Висвітлено основні етапи становлення ідеї нації на вітчизняних теренах, проаналізовано специфіку націєтворчого процесу. Розкрито причини сучасної світоглядної деструкції українського суспільства та показано основні світоглядні напрями їх подолання.

Комплексно досліджено українознавчі проблеми формування, відтворення та збереження етнокультурної самобутності українців за умов впливу сучасних глобалізаційних процесів. Проаналізовано теоретичні підходи до її концептуалізації. Запропоновано авторське визначення ключових понять. За допомогою застосування диспозиційної концепції виокремлено й охарактеризовано умовно сталі (етнічність, звичаєвість) та більш змінні (мова, ментальність, релігійність) диспозиційні основи етнокультурної самобутності українців. Висвітлено місце та роль особистості, громадськості та держави у збереженні етнокультурної окремішності українців під впливом глобалізації в контексті сучасних процесів побудови в Україні громадянського суспільства та формування української політичної нації. З'ясовано, що значний вплив на успішність духовного та цивілізаційного поступу українського соціуму має етнокультурний, етнопсихологічний та соціально-економічний потенціал багатовікового досвіду українства.

Вперше визначено загальну етноцентричність вчень основних рідновірських течій України, а також їх амбівалентне ставлення до концепту панславізму. Показано паралелі між передумовами виникнення (програш національно-визвольних змагань, геноцид народів, тривале перебування під впливом метрополії) та умовами формування (необхідність відстоювання національної ідентичності, формування в новостворених національних державах) генетично різних течій вірменського та слов'янського неоязичництва зумовлюють етноцентричний шлях розвитку їх вчень, що відповідає загальносвітовим закономірностям. Введено до практично-релігієзнавчої сфери питання, пов'язані з проблематикою неоязичництва в сучасній Україні. Вдосконалено розуміння поняття "неоязичництво", у відповідності до всіх характеристик і вимог, що висуваються до наукового терміну як такого, стверджено абсолютну валідність вживання такого терміну на позначення новітніх релігійних течій політеїстичного характеру, що тяжіють до релігійних традицій дохристиянської Європи. Набули подальшого розвитку типологізація неоязичницьких течій, розгляд окремих течій в межах неоязичництва, як цілісного феномена в релігійному житті сучасного світу, уможливлюється через універсальний підхід до типологізації неоязичницьких течій, що базується на критеріях "еклектичність - реконструкціонізм" та "універсалістичність - етнічність", в межах останнього в окрему групу виводяться етноцентричні течії.