У роботі аналізуються замовляння як найдавнійший сакральний текст, езотеричний досвід українського народу. Заговірні тексти вважаються проявом первісного містицизму, що лежить в основі психічної діяльності давньої і сучасної людини. Вербальна магія пов'язується з інтуїтивно-творчим відкриттям психофізіологічного феномену, основна суть якого полягає у вірі в духовну силу слова, яка здатна впливати своєю енергією на мікро- і макросвіт. Присутність в інших народнопоетичних жанрах "магічної" теми виявляє духовну цілісність фольклору, праосновою якого є заговірне слово. Поетичність замовлянь розглядається як основа магічного смислотворення. Метафоричні і символічні мовні структури, заговірний ритм, вживання семантичних дублів та ін. зумовлювали функціонування особливої утаємниченої мови. Закономірно, що вербальна магія як давнє явище у багатьох народів стала джерелом різних епічних і поетичних жанрів.

Визначено, що текст - складне семантичне, структуроване за певними зразками й правилами мовне утворення, яке характеризується інформативністю, зв'язністю, цілісністю, відносною завершеністю та спрямоване на виконання певного комунікативного завдання. Вперше в українському мовознавстві розглянуто використання магічної функції мови в особливій - сакральній - сфері буття народу; на прикладі українських замовлянь показано аспекти реалізації даної мовної функції. Обгрунтовано поділ текстів українських замовлянь на однофразові й кількафразові, описано головні типи та варіанти семантико-синтаксичних структур українських заговірних текстів. Тексти українських замовлянь проаналізовано у тісному зв'язку їх структурних, семантичних, функціональних, комунікативно-прагматичних властивостей із залученням даних інших гуманітарних наук (фольклористики, філософії, релігієзнавства та ін.).