Мета статті - теоретичне обгрунтування оптимальних форм і розмірів компенсаційних камер, визначення їх стійкості та впливу на якість видобутої рудної маси. Україна посідає провідне місце у світі з видобутку залізорудної сировини. Переважна частина багатих залізних руд видобувається підземним способом. Встановлено, що зі збільшенням глибини розробки продуктивність шахт падає, погіршується якість видобутої рудної маси. Причиною цього є погіршення гірничо-геологічних умов відпрацювання родовищ. Видобуток багатих залізних руд характеризується значними втратами та засміченням руди досягаючи, в окремих випадках, відповідно 14 - 20 і 12 - 18 %. Дані показники втрат є наслідком того, що видобуток ведеться застарілою технікою і технологіями. Досліджені та запропоновані удосконалені форми компенсаційних камер, які дозволяють збільшити об'єм компенсаційного простору, видобути більшу кількість чистої руди та підвищити якість видобутої сировини. Функціональний аналіз вимог світової металургійної промисловості до якості залізних руд підземного видобутку на шахтах України. Моделювання гірського масиву методом кінцевих елементів (МКЕ) з використанням спеціалізованої комп'ютерної програми Ansis 2021-Р2. Встановлені нові залежності впливу форми компенсаційних камер на їх стійкість, технологічні параметри та якість видобутої рудної маси. Застосування компенсаційних камер високої стійкості дасть можливість збільшити їх об'єм, що дозволить підвищити кількість вилученої чистої руди, зменшити її засмічення та досягти зростання якості видобутої рудної маси, що матиме позитивний вплив на підвищення її ціни та конкурентоспроможність товарної продукції. Доведено, що найвищу стійкість має вертикальна компенсаційна камера трапецієвидної форми, яка буде стійкою у діапазоні усіх розглянутих глибин (1400 - 2000 м) навіть у рудах невисокої міцності та стійкості. Дещо меншу стійкість мають вертикальні компенсаційні камери та камери склепистої форми, де вивали різної інтенсивності будуть мати місце в нижній частині оголень у рудах низької міцності на глибинах понад 1750 м.

Мета дослідження - встановлення доцільності і розроблення методу застосування оцінювання нелінійності процесу поширення ультразвукових хвиль другого та третього порядків у пульпі, яка осаджується у дешламаторі, для оптимізації його роботи. У процесі дослідження застосовано такі методи: аналіз результатів вітчизняних і зарубіжних досліджень, системний аналіз, математичне моделювання, аналітичний синтез, комп'ютерне моделювання, чисельне моделювання, комп'ютерні інформаційні технології. В умовах змінної швидкості поширення ультразвуку та змінної густини випадково-неоднорідного середовища для моделювання даного процесу необхідно використовувати методи розшарованого простору першого та вищих порядків. На основі математичного моделювання процесу поширення ультразвуку у рудній пульпі встановлено, що змінення форми імпульсу акустичних коливань кінцевої тривалості є наслідком нелінійних характеристик процесу поширення ультразвуку в пульпі, які, своєю чергою визначаються її густиною та гранулометричним складом. Запропоновано використовувати нелінійні ультразвукові вимірювання для оцінки параметрів осадження твердої фазі пульпи у процесі її згущення у дешламаторі. Зазначене дозволяє враховувати коливання характеристик технологічного потоку пульпи, який подається на переробку при реалізації алгоритму змінення кількості флокулянту та продуктивності вихідного потоку згущеного продукту при керуванні процесом згущення у дешламаторі. У даному випадку змінення властивостей збагачуваної руди розглянуто як додатковий збурюючий фактор, для урахування якого здійснюють вимірювання та регулювання швидкості осадження твердої фази пульпи. Отримані результати дозволяють зробити висновок про те, що оцінки нелінійності процесу поширення ультразвукових хвиль другого та третього порядків у пульпі, яка осаджується у дешламаторі, необхідно застосовувати для оптимізації його роботи. Запропонований підхід дозволяє врахувати густину пульпі та характер розподілу часток твердої фази рудного матеріалу у дешламаторі за крупністю, встановити характеристики вихідного продукту дешламатора, та у відповідності до параметрів процесу осадження часток руди і за рахунок цього зменшити витрати води на 3,5 % і втрати корисного компонента на 0,6 - 0,7 %.

Виконано ситовий аналіз матеріалу вихідної проби залізної руди із аравійсько-нубійського щита, що надійшов на дослідження. Проведений хімічний аналіз різних проб на вміст загального заліза та кремнію показав рівномірний розподіл компонентів по класам. Виконаний первинний огляд уламків +5 мм, котрий показав, що вони складаються, в основному, з двох компонентів - відокремлення кварцу і цементу, що їх зв'язує. За результатами аналізу виділено чотири типи уламків за вмістом цементу, котрий представлений сурико-охристо-глинистим цементом: мало-глиниста зі вмістом 5 - 10 % цементу, середньо-глиниста зі вмістом 10 - 50 % цементу, глиниста зі вмістом більше 50 % цементу і убого-глиниста. Проведена рудорозборка матеріалу із виділенням п'яти мінералого-петрологічних різновидів.

Мета дослідження - підвищення безпеки праці при проведенні гірничих виробок в умовах шахт. Для видобутку корисних копалин (залізна руда, кам'яне вугілля, мідні руди та ін.) при їх підземній розробці, гірничовидобувні підприємства проходять велику кількість гірничих виробок різного призначення (горизонтальні, вертикальні, похилі). Наявність розгалуженої системи гірничих виробок у шахтах створює великі труднощі для створення безпечних та комфортних умов праці за якістю складу шахтної атмосфери. Внаслі док низької ефективності вентиляції у вибоях тупикових виробок можуть відбуватись одиночні та групові гострі професійні отруєння, особливо при проведенні підняттєвих виробок, оскільки отруйні гази легші за повітря і збираються у верхній частині такої виробки. Методи дослідження. На основі аналізу умов проведення підняттєвих гірничих виробок та узагальнення літературних джерел були визначені основні небезпечні і травмуючі фактори, а також описані заходи для зменшення їх негативного впливу на працюючих. Наукова новизна. Надано характеристику небезпечного пилогазового утворення при проведенні підняттєвих виробок буропідривним способом та обгрунтовано метод його знешкодження за допомогою активованої водоповітряної суміші. Практична значимість. Розроблено конструкцію установки для знешкодження і видалення шкідливих пилогазових утворень після підривання шпурів за межі підняттєвої виробки. Застосування технічних засобів, які утворюють водоповітряну суміш, дозволяє нейтралізувати отруйні гази протягом регламентованого проміжку часу. Результати. Наведено кількісні величини і концентрації шкідливих речовин, що утворюються під час підривання шпурів у вибоях виробок, дається аналіз способів і засобів їх неефективного провітрювання. Розроблено пристрій для знешкодження і видалення шкідливих пилогазових утворень з вибою виробки, що дозволяє підвищити безпеку працюючих при проведенні підняттєвих виробок в умовах шахт. Дається організаційний алгоритм виконання робіт для проведення підняттєвої виробки в умовах шахти.

Розглянуто перспективний розвиток чорної металургії України на період до 2040 р. Цей розвиток буде відбуватись за рахунок структурних змін виробничих схем та технологічних заходів з більш ефективними характеристиками енергоресурсів, енергоносіїв та сировини, які формують енергоємність металургійної продукції. З внесенням доповнень до діючих методик визначення енергоємності виробництва продукції було проведено розрахунки повної технологічної енергоємності продукції чорної металургії, як найбільш енергоємної та багато продуктової галузі економіки країни. Визначення повної технології енергоємності продукції чорної металургії проведено для п'яти технологічних схем виробництва, які широко застосовуються на поточний час, так і з проведенням їх відповідного удосконалення на перспективу до 2040 р. шляхом структурних змін і впровадження енергоефективних технологічних заходів. При визначенні повної технологічної енергоємності металургійної продукції було враховані складові використання вторинних енергоресурсів, витрати енергії на внутрішнє транспортування, функціонування основних виробничих фондів, відновлення виробничої сили та на проведення захисту навколишнього середовища від забруднюючих викидів. Порівняння показників повної технологічної енергоємності кінцевої продукції чорної металургії (прокату) показали, що прокат, вироблений за новітніми енергоефективними технологічними схемами, які за прогнозами будуть впроваджені до 2040 р., буде мати повну технологічну енергоємність до 20 % меншу за аналогічний показник прокату за існуючими технологічними схемами, задіяними в базовому 2017 р. Наприклад, повна технологічна енергоємність прокату заготівок із киснево-конверторної сталі зменшиться на 17,2 % (за фізичним обсягом в прогнозному 2040 р. - 862,293 кг у.п./т порівняно з базовим 2017 р. - 1042,044 кг у.п./т), сталі скрап-процесу на 8,9 % (відповідно 923,999 кг у.п./т і 1014,120 кг у.п./т) і електродугової сталі на 20 % (703,292 кг у.п./т і 878,913 кг у.п./т). Для коксохімічного виробництва прогнозується зниження повної технологічної енергоємності коксу на 24,0 %: у 2040 р. складе 210,040 кг у.п./т (у базовому 2017 р. дорівнює 244,585 кг у.п./т), а коксового газу на 16,4 % (відповідно 33,468 кг у.п./т і 38,972 кг у.п./т). Проведено аналіз визначення ролі складових у формуванні енергоємності продукції, а саме для таких видів продукції, як залізна руда, кокс доменний, коксовий газ і чавун переробний. До основних складових відносяться енергоресурси, частка яких в енергоємності продукції складає від 60 до 90 %, а для інших видів продукції це є сировиною, частки якої знаходяться у тих же межах. Основною складовою в структурі формування повної технологічної енергоємності прокату є вихідна енергоємність сировини, значення якої знаходиться в межах 90 - 92 %.

Мета роботи - виробництво залізної руди в світі протягом останніх років постійно зростає в зв'язку з ростом попиту, при цьому спостерігається тенденція до посилення концентрації виробництва. На тлі закриття дрібних рудників, великі виробництва розширили свої потужності. Огляд і аналіз сучасного світового досвіду будівництва і експлуатації шахт на крутопадаючих родовищах міцних руд дозволяє говорити про ряд характерних тенденцій у розвитку геотехнологій, які без сумніву можуть бути перенесені і адаптовані для гірничо-геологічних умов Васіновського родовища. При вирішенні поставленої задачі використовуються сучасні програмні комплекси для моделювання розвитку запроектованих рішень, з урахуванням взаємодій та явищ. Вони відрізняються способами завдання вихідних параметрів, та мають свої певні інструменти для аналізу отриманих результатів. Актуальність даної роботи пов'язана із розв'язанням поставленої задачі. Її результатом є встановлення залежності річної продуктивності пускового комплексу за гірськими можливостями та за умови розкриття декількох покладів. Моделювання можливого розміру річного видобутку в залежності від стану, в якому перебуває підприємство. Дослідження дають змогу оцінити можливу інтенсивність відпрацювання обсягів підземного видобутку на родовищі та спрогнозувати термін служби періоду відпрацювання розвіданих запасів. Обгрунтовано продуктивність гірничих підприємств, що адаптовані для гірничо-геологічних умов Васіновського родовища. Встановлено річну продуктивність пускового комплексу за гірськими можливостями та за умови розкриття покладу Західний. Визначені умови збільшення можливої інтенсивності відпрацювання обсягу підземного видобутку на родовищі, а також недоліки розглянутих аналітичних методів визначення оптимальної потужності рудника. Вивчено вплив геометричних параметрів охоронного цілика, розташованого в межах Центрального покладу, на значення річної продуктивності пускового комплексу по даному покладу.

Мета дослідження - розробка методів та засобів ультразвукових вимірювань характеристик процесу осадження частинок твердої фази пульпи та оцінка можливості їх застосування у системі автоматичного керування дешламатором для підвищення ефективності його роботи. Для кількісного оцінювання мінеральних продуктів використано показник розподілу мінеральних часток по фракціях з різними фізичними властивостями, а також показник розподілу корисних компонентів. Зазначені показники дозволяють виконати кількісне оцінювання рудного матеріалу. Для кількісного оцінювання ефективності роботи технологічних апаратів використовуються сепараційні характеристики. Пропонований метод формування керування процесом згущення заснований на оцінці зміни густини пульпи і гранулометричного складу її твердої фази в початковій стадії осадження у дешламаторі, що дозволяє спрогнозувати характеристики згущеного продукту і за рахунок цього врахувати велику інерційність системи. З цією метою вимірюються характеристики ультразвукових хвиль, що пройшли через контрольований об'єм пульпи, який осаджується у дешламаторі. Визначені параметри дозволяють підтримувати продуктивність процесу дешламації у відповідності до характеристик рудної суспензії мінімізуючи втрати корисного компонента. Завдяки отриманню оперативної інформації щодо характеристик процесу осадження часток твердої фази рудної суспензії вже на його початковій стадії вдається зменшити тривалість перехідних процесів у системі автоматичного керування. Визначення вже на початковій стадії процесу осадження частинок подрібненої руди у дешламаторі таких показників, як динаміка зміни густини пульпи і гранулометричного складу її твердої фази дозволяє враховувати коливання параметрів технологічного потоку. Це досягається як за рахунок регулювання кількості флокулянту, так і швидкості відкачування продукту. Система автоматичного керування на основі отриманої інформації та сучасних програмно-технічних засобів дозволяє долати повільну динаміку відгуку на керуючі впливи та перехресні впливи керованих змінних. Для досягнення оптимальних показників процесів згущення-дешламації системи керування даними процесами мають бути сформовані як модулі ієрархічної структури управління всім технологічним процесом збагачення руди. Запропонований підхід дозволяє врахувати характер розподілу часток твердої фази рудного матеріалу у дешламаторі за крупністю, встановити характеристики вихідного продукту дешламатора, у відповідності до параметрів процесу осадження часток руди і за рахунок цього зменшити втрати корисного компонента на 0,6 - 0,7 %.

Проаналізовано еволюцію парламентської форми правління, що підкреслює зростання значення правління та прогресуючу маргіналізацію парламенту. Встановчі збори обрали форму парламентського правління. Вирішальним аргументом, висунутим під час обговорення на користь парламентської системи, стало занепокоєння надмірною концентрацією влади. Бажання не повторювати досвід фашистського режиму, а також завіса невігластва щодо результатів політичних виборів, які мали відбутися 18 квітня 1948 р., змусило політичні сили віддати перевагу парламентському уряду, в якому представники виконавчої та законодавчої влади були пов'язані відносинами довіри, оскільки вважалося, що це найкраще захистить тих, хто програв [1, с. 60]. Прийняття симетричної бікамералістичної системи, яка надає однакові повноваження обом палатам також можна віднести до цієї лінії міркувань. Подібні занепокоєння зумовили вибір виборчого регламенту та призвели до прийняття пропорційної системи, яка достовірно відображає баланс сил між партіями, визначений виборцями на відміну від мажоритарних систем, які винагороджують політичні сили, які стали переможцями на виборах. Навіть рішення про введення нового рівня децентралізованого уряду, що знаходиться на півдорозі між державою та місцевими адміністративними органами (комунами та провінціями), можна розглядати як пов'язане з розбіжністю щодо концентрації влади. Фактично законодавча функція була розподілена по осі центр-периферія, хоча й досить нерівномірно. По суті, Установчі збори керувалися інституційними рішеннями, які зосереджувалися на збалансованому розподілі влади щодо форми правління (парламентської) форми, державної (регіональної) та виборчого закону (пропорційне представництво) [2, с. 422]. Як бачимо, ця орієнтація, здається, принаймні частково та різними способами, з часом була залишена. Еволюція форми правління пішла в інший напрямок, оскільки рівновага між парламентом та урядом змінилася на користь останнього.

Продовжено цикл публікацій, присвячених універсумній еволюції античної цивілізації і її субцивілізацій. Проаналізовано еволюцію Мікенського цивілізаційного ареалу і революційні зрушення "темних віків". Показано, що Мікенський цивілізаційний ареал, як і крито-Кікладський, належить до серединного субтипу східного типу громадської еволюції, проте, на відміну від останнього, в ньому досить виразно окреслилися прибережний і внутрішньоматерикові субареали. При переважанні їх загальних серединно-східно-західних характеристик в першому порівняно висока значущість західного компонента, а тому йому притаманний серединно-західний субтип східного типу, а в другому переважає серединний компонент, що характерно для серединно-серединного субтипу східного типу еволюції. Дорійські завоювання субмикенського періоду перервали домінування східної лінії громадської еволюції Стародавньої Греції. Палацові господарства були зруйновані, а разом з ними - відповідні суспільні форми. "Залізна революція" X - XI ст. каталізувала процеси, іманентні серединному типу суспільної еволюції. У гомерівську епоху, з одного боку, про свої претензії на домінування "заявили" компоненти універсальної серединності, в тому числі технологічні патерни неполивного землеробства, скотарства, річкового і морського промислу, общинна військова демократія, КІ общинне привласнення неподільної землі, ключових знарядь діяльності і протоінститутів. З другого боку, з'являються компоненти нової, особливої серединності, наприклад, ККл(С)Пр форма екзоприсвоєння землі і знарядь діяльності, ККл(С)О форма ендоприсвоєння СЛСол і інститутів. На жаль, дефіцит історичних даних не дозволяє досить точно визначити субтип еволюції гомерівського суспільства.

Мета роботи - запропонувати ефективне технологічне рішення влаштування шламосховища для захоронення відходів, обгрунтувати параметри співвідношення грунту майданчика та бурового шламу при заповненні сховища відходів. Використано експериментальне визначення значень оптимальної вологості для співвідношення суміші бурового шламу та суглинку 60:40 при заповненні шламосховища. Запропоновано шламосховище влаштовувати із вертикальною протифільтраційною завісою із грунтоцементу за допомогою технології виготовлення грунтоцементних елементів за бурозмішувальною технологією без виймання грунту. Таким чином отримуємо циліндричні грунтоцементні елементи діаметром 0,3 - 0,8 м і довжиною до 30 м. Після твердіння грунтоцементних елементів по периметру шламосховища виконується виїмка до 60 % масиву грунту та його укладання шарами, чергуючи з буровим шламом. Протифільтраційна завіса по типу "стіна в грунті" з грунтоцементних елементів заглиблюється у водотрив на глибину не менше 1 м з метою забезпечення відсутності фільтрації. Важливим фактором проектування сховища є вибір місця розташування сховища при умові наявності водотривкого шару на оптимальній глибині від поверхні (8 - 20 м). Розміри грунтоцементних елементів та розміри гідроізоляції днища визначаються на стадії робочого проектування стосовно до конкретної ділянки будівництва, з урахуванням категорії грунту, глибини залягання грунтових вод. Після заповнення шламосховища рекомендовано влаштувати покриття із грунтоцементу, яке вкладається на загущений до тугопластичної консистенції буровий шлам із додаванням грунту майданчика будівництва. Після тужавіння грунтоцементу покриття шламосховища засипають шаром родючого грунту. Практична значимість виконаної роботи полягає в обгрунтуванні технологічного рішення шламосховища для захоронення відходів та співвідношенні бурового шламу до грунту. Розроблено та обгрунтовано доцільність застосування технологічного рішення влаштування шламосховища для захоронення відходів. Запропоновано наповнювати шламосховище сумішшю бурового шламу та грунту майданчика з чергуванням шарів грунту та бурового шламу. Визначено середнє значення оптимальної вологості суміші для влаштування перекриття із грунтоцементну при співвідношенні бурового шламу до грунту 60:40.

Підкреслено, що морські порти розглядаються як концентрація економічної діяльності, пов'язана з прибуттям та обслуговуванням суден і вантажів у портах. Як наслідок, деякі морські порти можуть стати концентрацією логістичної діяльності, комерційних центрів, "інформаційних вузлів" і "транспортних 2020 вузлів", інші ж не залучають таку діяльність. Порти також є промисловими зонами. Через необхідність зберігання в морських портах таких товарів, як нафта, вугілля та залізна руда, деякі виробничі заходи, включаючи хімічну та сталеву продукцію, часто розташовуються в морських портах. Порти також є центрами торгівлі. Для деяких товарів, таких як сталь, зерно та олія, торгівля відбувається там, де вони зберігаються, тому що покупці та продавці хочуть перевірити товар, або тому, що інформація про ціни на доставку є елементарною для торгових компаній. Таким чином, вантажно-розвантажувальна діяльність, транспортна діяльність, логістична діяльність, конкретна виробнича діяльність та конкретна торгівельна діяльність сильно взаємопов'язані. Перспектива кластера дозволяє провести аналіз таких процесів агломерації. Перспектива кластера збагачує існуючі теорії управління в морських портах. Зауважено, що аналіз управління в морських портах зводився здебільшого до ролі портової влади. Незважаючи на центральну роль портових органів влади (портові кластери), можна стверджувати, що портовий орган - це вид "домовленості" для поліпшення управління кластерами, але не єдина "організація". Інші домовленості включають утворення асоціацій, розвиток державно-приватного партнерства та використання мереж. Встановлено, що якість управління кластером залежить від рівня трансакційних витрат у кластері та "сфери координації над ціною". Визначено чотири змінних, які впливають на ефективність портового кластера. Управління кластером можна оцінити, проаналізувавши ці чотири змінні. Підкреслено, що портові органи влади вже не є центральним елементом й відіграють важливу роль в управлінні кластером, але їх роль взаємопов'язана з діяльністю приватних фірм, асоціацій та державно-приватних організацій. Проведений аналіз управління в портових кластерах дозволяє доповнити розуміння порту та конкурентоспроможності. Параметри управління кластером застосовуються до портового кластера Роттердаму. Одержані відповіді експертів щодо великої кількості питань управління кластером. Емпіричні результати підтверджують актуальність підходу управління кластером. Запропоновано аналітичну основу для аналізу управління портовими кластерами. Результати проведених досліджень, виступають основою для подальших емпіричних досліджень. Серед цікавих напрямків дослідження: порівняльний аналіз кластерів портів, порівняльний аналіз ролей портових органів управління кластерами та аналіз ролі фірмлідерів у портових кластерах, з особливою увагою до можливих ролей фірм-лідерів у портах країн, що розвиваються.

Підкреслено, що морські порти розглядаються як концентрація економічної діяльності, пов'язана з прибуттям та обслуговуванням суден і вантажів у портах. Як наслідок, деякі морські порти можуть стати концентрацією логістичної діяльності, комерційних центрів, "інформаційних вузлів" і "транспортних 2020 вузлів", інші ж не залучають таку діяльність. Порти також є промисловими зонами. Через необхідність зберігання в морських портах таких товарів, як нафта, вугілля та залізна руда, деякі виробничі заходи, включаючи хімічну та сталеву продукцію, часто розташовуються в морських портах. Порти також є центрами торгівлі. Для деяких товарів, таких як сталь, зерно та олія, торгівля відбувається там, де вони зберігаються, тому що покупці та продавці хочуть перевірити товар, або тому, що інформація про ціни на доставку є елементарною для торгових компаній. Таким чином, вантажно-розвантажувальна діяльність, транспортна діяльність, логістична діяльність, конкретна виробнича діяльність та конкретна торгівельна діяльність сильно взаємопов'язані. Перспектива кластера дозволяє провести аналіз таких процесів агломерації. Перспектива кластера збагачує існуючі теорії управління в морських портах. Зауважено, що аналіз управління в морських портах зводився здебільшого до ролі портової влади. Незважаючи на центральну роль портових органів влади (портові кластери), можна стверджувати, що портовий орган - це вид "домовленості" для поліпшення управління кластерами, але не єдина "організація". Інші домовленості включають утворення асоціацій, розвиток державно-приватного партнерства та використання мереж. Встановлено, що якість управління кластером залежить від рівня трансакційних витрат у кластері та "сфери координації над ціною". Визначено чотири змінних, які впливають на ефективність портового кластера. Управління кластером можна оцінити, проаналізувавши ці чотири змінні. Підкреслено, що портові органи влади вже не є центральним елементом й відіграють важливу роль в управлінні кластером, але їх роль взаємопов'язана з діяльністю приватних фірм, асоціацій та державно-приватних організацій. Проведений аналіз управління в портових кластерах дозволяє доповнити розуміння порту та конкурентоспроможності. Параметри управління кластером застосовуються до портового кластера Роттердаму. Одержані відповіді експертів щодо великої кількості питань управління кластером. Емпіричні результати підтверджують актуальність підходу управління кластером. Запропоновано аналітичну основу для аналізу управління портовими кластерами. Результати проведених досліджень, виступають основою для подальших емпіричних досліджень. Серед цікавих напрямків дослідження: порівняльний аналіз кластерів портів, порівняльний аналіз ролей портових органів управління кластерами та аналіз ролі фірмлідерів у портових кластерах, з особливою увагою до можливих ролей фірм-лідерів у портах країн, що розвиваються.

Дизайн костюмів Е. Настурціо та А. Урбані в театрі університету Райєрсона вніс інноваційний, креативний та унікальний підхід в побудову дії вистави та архітектури сценічного простору, де саме театральні костюми у виставі "Пенелопіада" стали фактором їх творення. Вистава випускного класу Школи виконавських мистецтв Університету ім. Е. Райєрсона "Пенелопіада" відомої сучасної канадської авторки М. Етвуд поставлено на великій сцені школи (її зала налічувала 1200 місць) у 2018 р. Для вистави цей простір був змінений на камерний, де 100 глядачів розміщувалося над оркестровою ямою, на спеціально збудованих трибунах, практично в самому просторі дії. Сам простір сценічної дії за задумом не мав мати ні початку, ні кінця як в просторі, так і в часі. Актори не мали зникати під час вистави для перевдягання у просторі сцени за лаштунками, завісами, палетами. При мінімумі інших сценографічно-світлових, просторових, декораційних рішень саме костюмам, рішення яких полягало у використанні магнітів, що утримували, а за потребою, могли падати на планшет і розкривати інший сценічний одяг, вдалося підтримувати.

Мета роботи - визначення стійкості міжкамерного цілика при розробці складноструктурних рудних покладів системами з відкритим очисним простором, що дозволить підвищити показники вилучення рудної маси за рахунок селективного виймання корисної копалини з виймального блоку. Методи досліджені. На практиці існує велика кількість теоретичних та лабораторних методик по визначенню конструктивних елементів системи розробки з відкритим очисним простором, які дозволяють визначити параметри ціликів та оголень для статичного об'єкту. При селективній розробці родовищ виймальний блок необхідно розглядати як динамічний об'єкт. Тому, для визначення стійкого оголення в залежності від черги відпрацювання очисної камери в межах виймального блоку необхідно визначати дію еквівалентних напружень в міжкамерному цілику за допомогою чисельних методів, або програмних комплексів створених на основі чисельного методу. Наукова новизна. Вперше за допомогою програмного комплексу ANSYS встановлено, що при формуванні цілика в виймальному блоці між очисними камерами в залежності від напрямку відпрацювання блоку в цілику еквівалентні напруження змінюються за параболічною функцією. Так, при відпрацюванні виймального блоку з лежачого до висячого боку еквівалентні напруження описуються параболічною функцією, а при веденні очисних робіт від висячого до лежачого боку - обернено-параболічною функцією. Практична значимість. Відпрацювання складноструктурних покладів Криворізького залізорудного басейну селективним способом, системами з відкритим очисним простором, дозволить вилучати камерні запаси руди без додаткового засмічення пустими породами із збереженням міжкамерного цілика представленого безрудним чи рудним включенням. Результати. Доведено, що відпрацювання виймального блоку селективним способом дозволить підвищити показники вилучення рудної маси. Відпрацювання блоку від висячого до лежачого боку зменшує концентрацію напружень в цілику з 30 - 35 МПа до 5 - 10 МПа, що сприяє підвищенню його стійкості в 1,5 - 2,0 рази. При відпрацюванні блоку від лежачого до висячого боку доцільно застосовувати підповерхово-камерну систему розробки для забезпечення стійкості цілику та очисним камерам під час вилучення руди.

Мета роботи - обгрунтування стійких параметрів конструктивних елементів камерної системи при розробці складноструктурних рудних покладів, яка дозволить підвищити показники вилучення рудної маси за рахунок селективного виймання. Методи досліджені - існуюча методика, яка застосовується на шахтах Кривбасу для визначення конструктивних елементів камерної системи розробки, при розрахунку прольоту оголення не враховує потужність налягаючої товщі порід зі сторони висячого боку очисної камери. Тому, необхідно розробити методику з визначення конструктивних елементів камерних систем розробки при відпрацюванні складноструктурних рудних покладів, для забезпечення стійкості оголень очисним камерам. При відпрацюванні виймального блоку запропоновано очисні роботи здійснювати послідовно від висячого до лежачого боку складноструктурного рудного покладу камерної системою розробки, з залишенням в блоці безрудного або рудного включення. Даний порядок очисних робіт дозволить зменшити концентрацію розтягуючих та стискаючих напружень в середній частині безрудного або рудного включення, що сприяє підвищенню його стійкості в 1,5 - 2,0 рази. Впровадження ресурсозберігаючої технології необхідно здійснювати на першому етапі, який безпосередньо пов'язаний з видобутком руди та впливає на вміст заліза в видобутій рудній масі. Підвищити вміст заліза в видобутій рудній масі можливо за рахунок застосування селективної розробки виймальних блоків камерними системами розробки. Встановлено, що на стійкість очисної камери, окрім її розмірів та фізико-механічних властивостейруди, впливають горизонтальна потужність включення, коефіцієнт тривкості, час його існування та порядок очисних робіт у виймальному блоці. Тому при коефіцієнті тривкості порід безрудного включення меншим за 10 - 12 доцільно застосовувати підповерхово-камерний варіант системи в іншому випадку поверхово-камерний варіант системи розробки.

Мета роботи - створення моделі ділянки секції збагачувальної фабрики з використанням віртуальних аналізаторів при моделюванні засобами програмованого контролера для моніторингу та контролю основних показників роботи технологічних механізмів та стану оброблюваного продукту на різних етапах операцій збагачення. Складність, інерційність, нестаціонарність та динамічність технологічних процесів, що відбуваються на збагачувальній фабриці, наявність складних зв'язків та рециклів між технологічними механізмами обумовлюють застосування нестандартного підходу для створення моделі секції, а саме розглядання моделі з точки зору застосування програмованих логічних контролерів і, відповідно, використання для створення моделі середовища програмування ПЛК. В умовах мультиагентного керування модель повинна розбиватись на окремі частини для кожного агента керування. Підтверджено можливість застосування нетрадиційного програмного середовища для моделювання роботи секції збагачувальної фабрики. У той час коли для створення моделі об'єкту керування зазвичай використовуються пакети чисто математичного характеру, дана стаття розглядає можливість застосування для поставленої мети середовища для програмування ПЛК, а саме Unity Pro XL фірми Schneider Electric. Розв'язання поставленої задачі складає актуальність роботи. Її метою є створення моделі секції фабрики збагачення залізної руди з використанням віртуальних аналізаторів при моделюванні засобами програмованого контролера з ціллю контролю основних показників роботи технологічних агрегатів та стану пульпи на різних етапах збагачення. Обгрунтовано застосування середовища програмування ПЛК для створення моделі секції збагачувальної фабрики. Створено попередню спрощену модель об'єкту керування, що може бути модернізована і доповнена для створення системи керування технологічним процесом з урахуванням більшої кількості параметрів управління. Розроблена модель з використанням віртуальних аналізаторів при моделюванні засобами програмованого контролера дозволяє контролювати найважливіші параметри перебігу збагачувальних процесів та стану оброблюваного продукту. При створенні моделі враховувалися лише найголовніші параметри, які найлегше вимірювати та контролювати у реальних умовах, тому модель є спрощеною Напрямком подальших досліджень є удосконалення моделі моніторингу та перетворення її у повноцінну модель системи керування.

Мета роботи - аналіз існуючих конструктивних рішень при проектуванні пилоосаджувальних камер для знепилення аспіраційного повітря, яке видаляється від джерел виділення пилу. Переробка корисних копалин призводить до утворення та виділення у навколишнє середовище значної кількості промислового пилу. Для попередження поширення пилу у виробничих цехах, джерела виділення пилу обладнують аспіраційними укриттями, з яких запилене повітря видаляється до пилоочисних установок. Незадовільна робота пилоочисних агрегатів призводить до забруднення промислових майданчиків і території гірничо-збагачувальних комбінатів та шахт пилом погіршуючи санітарно-гігієнічні умови праці їх робітників. Використано аналіз та узагальнення літературних джерел, охоронних документів на винаходи та корисні моделі щодо типів та конструктивних рішень пилоосаджувальних камер для очищення аспіраційного повітря від пилу. Розглянуто можливості підвищення ефективності пиловловлення промислового пилу з аспіраційного повітря пилоосаджувальними камерами за рахунок розміщення в них різних перешкод (горизонтальних або похилих полиць, напрямних пластин, вертикальних або горизонтальних перегородок, волоконних завіс та ін.) для подальшої розробки та дослідження нової конструкції пилоосаджувальної камери. Проведений аналіз показав, що на ефективність пиловловлення пилоосаджувальної камери можливо впливати не тільки зміною геометричних розмірів камери (довжини, поперечного перерізу), а і за рахунок зміни параметрів пилових часток (діаметра). За рахунок укрупнення пилових часток можна досягти збільшення швидкості їх витання (осадження) і підвищення ефективності роботи пилоосаджувальної камери при сталих її геометричних розмірах. Проведені дослідження різних конструкцій пилоосаджувальних камер показали доцільність розробки нової конструкції пилоосаджувальної камери підвищеної ефективності з розміщеними в середині камери волоконними завісами з капрону та полівінілхлориду. Така конструкція камери для очищення аспіраційного повітря дозволить поліпшити санітарно-гігієнічні умови праці робітників гірничо-збагачувальних комбінатів та шахт.

Мета роботи - створення моделі ділянки секції збагачувальної фабрики з метою моніторингу та контролю основних показників роботи технологічних механізмів та стану оброблюваного продукту на різних етапах операцій збагачення. Складність, інерційність, нестаціонарність та динамічність технологічних процесів, що відбуваються на збагачувальній фабриці, наявність складних зв'язків та рециклів між технологічними механізмами обумовлюють застосування нестандартного підходу для створення моделі секції, а саме розглядання моделі з точки зору застосування програмованих логічних контролерів і, відповідно, використання для створення моделі середовища програмування РАС. Підтверджено можливість застосування нетрадиційного програмного середовища для моделювання роботи секції збагачувальної фабрики. У той час коли для створення моделі об'єкту керування зазвичай використовуються пакети чисто математичного характеру, як Matlab, Mathcad, LabVIEW, дана стаття розглядає можливість застосування для поставленої мети середовища для програмування РАС, а саме Unity Pro XL фірми Schneider Electric. Розв'язання поставленої задачі складає актуальність роботи. Її метою є створення моделі секції фабрики збагачення залізної руди з ціллю контролю основних показників роботи технологічних агрегатів та стану пульпи на різних етапах збагачення. Обгрунтовано застосування середовища програмування РАС для створення моделі секції збагачувальної фабрики. Створено попередню спрощену модель об'єкту керування, що може бути модернізована і доповнена для створення системи керування технологічним процесом з урахуванням більшої кількості параметрів управління. Розроблена модель дозволяє контролювати найважливіші параметри перебігу збагачувальних процесів та стану оброблюваного продукту. Прив'язка значень цих параметрів до значень змінних у РАС дозволить у реальних умовах простіше реалізовувати підключення реального обладнання до математичної моделі в ПК. При створенні моделі враховувалися лише найголовніші параметри, які найлегше вимірювати та контролювати у реальних умовах, тому модель є спрощеною. Напрямком подальших досліджень є удосконалення моделі моніторингу та перетворення її у повноцінну модель системи керування.

На дробильно-сортувальних фабриках (ДСФ) семи шахт Криворізького басейну з видобутої рудної маси (вміст заліза 52-54 мас.%) виробляється то¬варна агломераційна руда (57-60 мас.%). В якості відходу утворюється круп¬нозернистой відсів ДСФ з середнім вмістом заліза 43 мас.%. Він складений гематитовими кварцитами з домішкою багатих руд та низько-, беззалізистих гірських порід. Продуктоутворювальними мінералами відсіву є гематит (мар- тит, залізна слюдка, дисперсний гематит) і кварц; другорядними - реліктовий магнетит, новоутворені гетит, каолініт та ін. - всього близько 50 мінеральних видів і різновидів. В дисертації міститься мінералогічне обгрунтування тех¬нологій повторного збагачення відсіву гранулометричним, магнітним, граві¬таційний методами. Порівняльні мінералого-технологічні експерименти по¬казали, що оптимальним є гравітаційний. Він дозволяє отримати з подрібне¬ної гематитової сировини гематитовий концентрат з вмістом заліза близько 67 мас.% та виходом 39%. Результати роботи використані при проектуванні працюючих установок зі збагачення вторинної гематитової сировини, забез¬печують виробництво додаткових об’ємів високоякісних залізорудних кінце¬вих продуктів низької собівартості, сприяють зменшенню техногенного на¬вантаження на довкілля.

Досліджено еволюцію традиційного промислового підприємства і ланцюга поставок (ЛП) під кутом розвитку його емерджентних якостей, ідентифіковано засади адаптації промислового підприємства (виробника) до умов функціонування в ЛП, структуровані характерні ознаки розвитку ЛП в умовах глобалізації світової економіки, окреслено емерджентні якості ЛП. Ідентифіковано детермінанти емерджентних якостей ЛП, розвинуто методику реструктуризації ЛП, встановлено особливості реструктуризації міжнародних ЛП. Обгрунтовано засади процесного структурування ланцюгів поставок, досліджено верхню частину ЛП товарів промислового призначення, ідентифіковано процеси у внутрішній частині ЛП, досліджено дистрибуцію у функціонуванні нижньої частини ЛП. Встановлено чинники зниження опору та умови гармонізації транспортних процесів в ЛП, ідентифіковано аспекти гармонізації складських процесів в ЛП та підвищення рівня відповідального використання засобів логістичної інфраструктури. Обгрунтовано результативність розвитку емерджентних якостей як рівня логістичного обслуговування клієнтів, ідентифіковано потенціал емерджентності ланцюгів поставок у формуванні його відповідальності, обгрунтовано положення щодо гармонізації емерджентних якостей ЛГІ в концепції Індустрія 4.0. На дробильно-сортувальних фабриках (ДСФ) семи шахт Криворізького басейну з видобутої рудної маси (вміст заліза 52-54 мас.%) виробляється то¬варна агломераційна руда (57-60 мас.%). В якості відходу утворюється круп¬нозернистой відсів ДСФ з середнім вмістом заліза 43 мас.%. Він складений гематитовими кварцитами з домішкою багатих руд та низько-, беззалізистих гірських порід. Продуктоутворювальними мінералами відсіву є гематит (мар- тит, залізна слюдка, дисперсний гематит) і кварц; другорядними - реліктовий магнетит, новоутворені гетит, каолініт та ін. - всього близько 50 мінеральних видів і різновидів. В дисертації міститься мінералогічне обгрунтування тех¬нологій повторного збагачення відсіву гранулометричним, магнітним, граві¬таційний методами. Порівняльні мінералого-технологічні експерименти по¬казали, що оптимальним є гравітаційний. Він дозволяє отримати з подрібне¬ної гематитової сировини гематитовий концентрат з вмістом заліза близько 67 мас.% та виходом 39%. Результати роботи використані при проектуванні працюючих установок зі збагачення вторинної гематитової сировини, забез¬печують виробництво додаткових об’ємів високоякісних залізорудних кінце¬вих продуктів низької собівартості, сприяють зменшенню техногенного на¬вантаження на довкілля.