Викладено основні відомості з питань хорознавства, хорової літератури та виконавства. Досліджено творчість видатних українських композиторів, диригентів і хормейстерів: В.Д.Кирейка, В.Д.Зубицького, Л.В.Дичко, М.Д.Леонтовича, М.В.Лисенка, С.П.Людкевича та ін.

Висвітлено творчість композиторів України для народних інструментів, які сьогодні називаються вдосконаленими, концертними, академічними народними музичними інструментами. Досліджено творчість українських композиторів для баяна, бандури, гітари та академічних народно-інструментальних ансамблів. Розглянуто питання виконавського аналізу музичної мови, академізації та формотворчих особливостей неофольклорних творів. Зокрема, висвітлено творчість А.Білошицького, В.Бібіка, В.Власова, В.Зубицького, А.Сташевського.

Освещено творчество композиторов Украины для народных инструментов, которые сегодня называются усовершенствованными, концертными, академическими народными музыкальными инструментами. Исследовано творчество украинских композиторов для баяна, бандуры, гитары и академических народно-инструментальных ансамблей. Рассмотрены вопросы исполнительского анализа музыкального языка, академизации и формотворческих особенностей неофольклорных произведений. В частности, освещено творчество А.Билошицкого, В.Бибика, В.Власова, В.Зубицкого, А.Сташевского.

Розглянуто питання розвитку української фортепіанної мініатюри епохи Романтизму. Визначено стильові трансформації католицької меси у першій половині ХХ ст. з використанням сучасної музичної лексики. Висвітлено вплив джазу на розвиток неофольклористичних тенденцій у баянній творчості В. Зубицького, романтичну спрямованість творчості А. Білошицького в контексті еволюції української музики другої половини ХХ ст. Проаналізовано особливості розвитку музичної культури Чернігівщини наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. в контексті духовного відродження України. Розглянуто етапи формування технічної структури українського телебачення в історичному аспекті, становлення жанру кінокомедії в українському кінематографі. Описано дизайнерські технології в контексті побутової культури постмодерну.

Рассмотрены вопросы развития украинской фортепианной миниатюры эпохи Романтизма. Определены стилевые трансформации католической мессы в первой половине ХХ ст. с использованием современной музыкальной лексики. Освещены влияние джаза на развитие неофольклористических тенденций в баянном творчестве В. Зубицкого, романтическая направленность творчества А. Билошицкого в контексте эволюции украинской музыки второй половины ХХ ст. Проанализированы особенности развития музыкальной культуры Черниговского региона конца ХХ - начала ХХІ ст. в контексте духовного возрождения Украины. Рассмотрены этапы формирования технической структуры украинского телевидения в историческом аспекте, становления жанра кинокомедии в украинском кинематографе. Описаны дизайнерские технологии в контексте бытовой культуры постмодерна.

Проаналізовано естетико-психологічні та етико-філософські показники бандурного звука та його виконавського подання з обгрунтуванням спеціального поняття "бандурного вокалу" як культури християнського смирення та артистичної світської вишуканості в традиції виконавської майстерності бандуриста. Визначено специфіку синкретизму бандурної співогри - "театр одного актора в двох персонах" як втілення бандурної поетики творення та виконання. Запропоновано типологічні диференціювання художньо-образних та формально-діяльнісних надбань бандурного мистецтва. Розглянуто композиторські тексти творів С.Баштана, М.Дремлюги, В.Зубицького, В.Власова, О.Сокола та інших.

Встановлено причини та умови виникнення на початку XX ст. оригінального стилю у музичному мистецтві - неофольклоризму. На підставі вивчення творчості основоположників даного напряму (І.Стравинського та Б.Бартока) розглянуто музично-теоретичні засади та стилістичні особливості неофольклоризму. Досліджено розвиток неофольклористичних тенденцій у творчості українських композиторів. Визначено роль творчої особистості В.Зубицького у системах "композитор - фольклор" та "традиція і новаторство" у контексті розвитку вітчизняного неофольклоризму. На прикладах творів для баяна здійснено поглиблений аналіз музично-теоретичної системи композитора, творчість якого сприяла відкриттю нових можливостей музичної естетики у баянному мистецтві шляхом адаптації до "нової" музики виконавців-"народників".

Досліджено творчість сучасного українського композитора і виконавця В.Зубицького в контексті розвитку баянного репертуару. Виявлено функцію репертуару в системі музичної комунікації за матеріалом баянних творів композитора, новації композиторського письма. Доведено, що творчість В.Зубицького - значний етап в оновленні баянного репертуару, обгрунтовано нові шляхи розвитку баянного мистецтва.

Досліджено феномен жанру хорової мініатюри в сучасній українській музиці. Дослідження проведено на матеріалі хорової творчості В. Зубицького, в якій означений жанр здобув яскраве та багато в чому оригінальне втілення. Визначено співвідношення понять "монументальне - мініатюрне" в різних видах мистецтв. Розглянуто історико-теоретичні аспекти поняття "музична мініатюра" в його проекції на галузь хорового виконавства. Розкрито особливості розвитку жанру хорової мініатюри в українській музиці. Визначено специфіки означеного жанру та принципів його класифікації в українській музиці сучасного етапу. Запропонована внутрішньожанрова класифікація хорової мініатюри, що передбачає її диференціацію на фольклорну, духовну та світську, апробована на прикладі аналізу мініатюр В. Зубицького. Доведено спадкоємність музичної мови хорових мініатюр фольклорного типу від засновників жанру хорової обробки М. Лисенка та М. Леонтовича, виявлено риси індивідуально-авторського стилю в духовних і світських хорових мініатюрах В. Зубицького.

Уперше розглянуто оригінальну інструментальну творчість українських композиторів для бандури в її жанрово-стильовій еволюції. Визначено спадкоємність і основні етапи розвитку в тісному взаємозв'язку із соціальними функціями цієї групи творів у виконавському процесі, вдосконалення конструкції інструмента, професіоналізацією фахової освіти та концертної практики. Аналіз оригінальної інструментальної бандурної творчості грунтується на взірцях доробку В. Кирейка, С. Баштана, О. Герасименко, В. Зубицького, М. Дремлюги, І. Шамо, серед яких композиції різних жанрів і стильових орієнтирів (неоромантизму, неофольклоризму, нової фольклорної хвилі, необароко, джаз-, поп-, ф'южн-стилістик у поєднанні з привнесенням кобзарської традиції та надбаннями європейського академічного інструменталізму).

Висвітлено аспекти становлення та функціонування науково-практичної школи професора М. А. Давидова, його науково-педагогічну діяльність в контексті становлення та розвитку української баянної школи, специфіку підготовки виконавців на народних інструментах, значення творчості композиторів класики та сучасності для формування української оригінальної музичної літератури. Розглянуто питання етнологізації вокальної та академізації народно-інструментальної творчості, розвитку виконавської техніки як основи професійної підготовки бандуристів. Розкрито психологічні аспекти формування виконавської художньої майстерності. Проаналізовано творчість В. Зубицького в контексті формування Київської науково-практичної школи виконавської майстерності. Визначено основні тенденції у тембровому формуванні звучання українського народного оркестру.

Досліджено еволюцію жанрів сюїти та партити в українському баянному мистецтві, зумовлене інтенсивним розвитком і значною чисельністю названих жанрів в українській музиці періоду другої половини XX ст. Реалізовано типологічну атрибуцію жанру за умов сучасного композиторського мислення. Висвітлено основні тенденції розвитку української сюїти та партити для баяна, проведено модифікацію їх генотипних ознак, охарактеризовано функції названих жанрів у контексті стильових пошуків української композиторської школи на матеріалі баянних сюїт і партит, а також циклів мініатюр сюїтного типу. Серед них: цикли А. Білошицького, В. Власова, В. Губанова, В. Зубицького, Л. Козельчука, К. Мяскова, А. Нижника, А. Онуфрієнка, В. Пацукевича, В. Подвали, В. Підгорного, В. Рунчака, А. Сташевського, В. Стеценка, Ю. Шамо, Г. Шендерьова. Розглянуто форми позиціонування в баянній творчості українських композиторів характерної тенденції музичного мистецтва XX ст. - ретроспективного звернення до барокових жанрів, сюїти та партити, зокрема, їх модифікації, способів комунікування пластів минулого та сучасного.

Викладено матеріал про фітотерапевта Данила Зубицького - видатну особистість в галузі народної медицини. Ним розроблено фітопрепарати для профілактики і лікування багатьох захворювань. Ефективність фітопрепаратів підтверджено багаторічною практикою використання і позитивними відгуками пацієнтів.

Зроблено музикознавчий огляд духовної музики сучасних українських композиторів, які опановують складний напрям української псалмової традиції - Л. Дичко, Є. Станковича, В. Сільвестрова, В. Зубицького, І. Карабиця, В. Степурка, Ю. Алжнєва. Наголошено, що для цих представників українського авангарду є характерним поєднання традицій української духовної музики з сучасними прийомами хорового письма, що сучасна духовна музика збагатилася новими композиційними моделями, новими тембро-інтонаційними барвами, які значно ускладнили та розширили виконавські прийоми в сучасному хорі, примножила вітчизняні традиції музичної культури України.

Вивчено український баянний концерт, історію його становлення та розвитку, особливості переломлення характерних ознак жанру, відображення стильових рис, показових для української музики другої половини XX ст. у цілому. Розглянуто передумови виникнення жанру концерту в українській баянній музиці, висвітлено етапи його еволюції, охарактеризовано твори фундаторів українського баянного концерту - М. Різоля, В. Дикусарова, К. Мяскова, В. Власова. Проаналізовано особливості тематизму, форми, драматургії концертів, написаних в 1970 - 1980-ті рр. Виявлено напрямки оновлення жанру в музиці 1990 - 2000-х рр. (концерти В. Зубицького, А. Сташевського, О. Костіна, М. Шоренкова). Теоретичні аспекти дослідження пов'язані зі спробою простежити реалізацію в баянних концертах українських композиторів найважливіших ознак жанру. Розглянуто характер взаємодії сольної й оркестрової партій, перетворення ігрових моделей змагання, містифікації та мозаїки, форми солювання. Виокремлено провідні напрямки стильової еволюції - фольклорний, естрадний, академічний.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4Укр)26 л72 + Р11(4Укр)28

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж24348 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено біографію А. П. Чехова в аспекті зв'язків письменника та драматурга з музикою та узагальнено функції музичного начала його творчості. Уперше проаналізовано всі опери українських композиторів періоду 1963 - 2002 рр., створених за сюжетами А. П. Чехова: "Ведмідь" і "Пропозиція" Л. Грабовського; "Віронька", "Водевіль" і "Ми спочинемо" Ю. Іщенка, "Палата № 6" В. Зубицького; "Смерть чиновника" Г. Толстова; "Ведмідь" І. Губаренко, "Сліпа ластівка" (перший епізод "Червона пустеля" О. Щетинського). Розроблено критерії періодизації зазначених опер. Розроблено періодизацію, яка дозволила розподілити вивчені опери на три періоди та простежити їх розвиток у зв'язку з загальносвітовими, соціально-політичними тенденціями. Обгрунтовано значення українських опер на чеховські сюжети в контексті культурно-історичного процесу останньої чверті ХХ ст.

Розглянуто творчість сучасного українського композитора В. Зубицького у структурі баянного конкурсного репертуару. На основі аналізу музичних творів визначено основні ознаки індивідуального стилю композитора, окреслено його здобутки: оновлення музичної баянної мови сучасними засобами композиторського письма, збагачення баянного репертуару новими високохудожніми творами, формування сучасного педагогічного (дитячого) репертуару, створення нових тембрових поєднань баяна з іншими академічними інструментами в ансамблевій музиці. Висвітлено вплив творчості В. Зубицького на інтеграційні процеси вітчизняного баянного мистецтва у європейський та світовий культурний простір.

Досліджено витоки та принципи полістилістичного методу композиції в музичній сфері та розкриває можливості полістилізму як нового типу універсалізації культурно-філософського та мистецького досвіду. Мета роботи - означення та обгрунтування полістилізму в естетичній теорії в контексті сучасної музичної практики. Приклади полістилістичних творів є в різних областях музичної практики ХХ століття. У середовищі академічних композиторів можна назвати Г. Малера, Ч. Айвза, Л. Андріссена, Б. А. Циммермана, А. Шнітке. Елементи полістилістики наявні в композиторів "третьої течії", які поєднували академічну та джазову сфери (А. Копленд, І. Стравінський), а також в сучасній прибалтійсько-скандинавській музиці: деяких творах Еркі-Свен Тююра, Д. Сармана та Т. Ріпдала. Сюди можна віднести експерименти різних музикантів з джазового середовища: М. Девіс, К. Джарретт, Г. Генкок, Ч. Коріа. Полістилістичні риси притаманні tango Nuevo аргентинського композитора А. П'яццола; шведського колективу "New Tango Orquesta"; аргентинського виконавця Д. Салюці та українського композитора В. Зубицького. Полістилістика проявляється у середовищі "екстремального металу": рання творчість американського гурту "Cynic" та своєрідна еклектика шведського гурту "Diablo Swing Orchestra". За основу дослідження взято арт-практику та теоретичну спадщину композитора А. Шнітке, а також розглянуто структуру та типологію полістилістичного методу. Проаналізовано погляд Ю. Єремєєвої стосовно моностилістичних та полістилістичних тенденцій розвитку музики ХХ ст. на основі етапної класифікації полістилістики К. Штокгаузена. Розглянуто типологію Ю. Грібінєнко, яка досліджує музичну полістилістику у світлі теорії інтертекстуальності. Музичний полістилізм за зовнішньою формою та за внутрішнім змістом прагне поєднати найрізноманітніші шари музичного мистецтва, починаючи навіть з самих "вульгарних" та "маргінальних" для академічної культури зразків, і закінчуючи зразками "високої культури", з метою відтворення певних універсалій.

Проаналізовано значущість української хорової музики сучасного композитора В. Зубицького, окреслено здобутки композитора у розвитку хорової мініатюри. Дослідження проводилося на основі співставлення принципів роботи з фольклорним матеріалом В. Зубицького і творчого методу засновників жанру хорової обробки - М. Лисенка, К. Стеценка, М. Леонтовича. В результаті аналізу фольклорних мініатюр В. Зубицького визначені основні принципи побудови мініатюри фольклорного типу, виявлені їх органічний взаємозв'язок із традиціями української народнопісенної культури та подібність до принципів роботи з фольклорним матеріалом, віднайдених і запропонованих засновниками даного жанру.

Мета дослідження - перетин новітніх тенденцій у сучасному західно- та східноєвропейському музичному театрі й ідейно-філософських принципів театру абсурду. Основну увагу зосереджено на операх М. Фелдмана "Neither" та С. Луньова "Москва - Петушки". На основі цілісного аналізу зазначених опер зроблено основні висновки, зокрема наголошено на значенні літературних першоджерел (що належать перу С. Беккета та В. Єрофєєва відповідно) як естетичної платформи цих оперних творів. Відзначено драматургічні, композиційні, стилістичні та жанрові особливості опер. Здійснено панорамний огляд новітніх тенденцій у західно- та східноєвропейському музичному театрі, зокрема на прикладі опер XXI ст. Серед них - такі явища, як: тотальний artwork або mega-cinema Л. Андріссена, звуковий або аудіотеатр Б. Фуррера, музична мультимедійна драма М. ван дер Аа та міждисциплінарні перформанси М. Монк. Однією з основних рис, характерних для названих творів, стає долання літературо- та драмоцентризму, що визначається провідною ідеєю театру абсурду. Виявлено неочевидний, непрямий вплив естетики абсурду на сучасний музичний театр, у зв'язку з чим згадуються радикальні явища в опері останньої третини XX ст., а саме: інструментальний театр Дж. Кейджа, М. Кагеля, театр художника Р. Вілсона - Ф. Гласса. Спільною рисою цих оперних творів є реформування лібрето, театралізація музикування, зміна усвідомлення твору як сталого opus unicum, чим, своєю чергою, спричинено зміну ролі композитора. Ці явища визначено як симптоми нової епохи: пошуку нової мови, філософії, порушення жанрової парадигми та будь-якої закономірності та законності, що ріднить таку філософію з ідеями театру абсурду. Відзначено період оновлення музичного театру на пострадянському просторі, розглянуто опери українських і російських композиторів: В. Зубицького, Л. Десятникова, Е. Денисова, А. Шнітке й О. Щетинського. Як твори-попередники згадуються опери Д. Шостаковича і О. Мосолова. Описано також щодо особливості втілення естетики абсурду на західно- та східноєвропейській музичній сцені. Зазначено основні ідеї театру абсурду, які виявилися найбільш плідними для розвитку та трансформації сучасної опери. Серед них: антилітературність, порушення логічності сюжету, комічність (як низхідна метафора), стилістичний дисонанс, лапідарність і долання автоматизму.

Представлено досвід застосування методів і засобів народної (комплементарної) медицини, що досліджені й інтегровані в комплексну, превентивну терапію та медичну реабілітацію на основі наукових досліджень в осіб різних вікових груп. Розглянуто концепцію й актуальні питання щодо перспективи фундаментальних досліджень, розвитку народної (комплементарної) медицини та впровадження їх у національну систему охорони здоров'я. Увагу приділено профілактиці звичного невиношування в жінок з ожирінням і стеатозом печінки. Висвітлено особливості застосування спиртової настоянки підмору бджолиного в комплексному лікуванні хворих на остеоартроз і подагру. Визначено роль авторської фітотерапії Зубицьких у розвитку та становленні народної і нетрадиційної медицини України. Наведено результати дослідження можливої антимікобактеріальної активності окремих засобів народної медицини. Вивчено вплив тестостерону на співвідношення в жовчі метаболітів жовчнокислотного та ліпідного обмінів у різностатевих щурів.