Висвітлено основні терміни та поняття з проблем кінотелережисури, зокрема, з питань психології творчості, режисерської майстерності, естетики, історії українського телебачення, жанрової структури телевізійного мовлення, кінотелевиробництва. Розкрито сутність таких понять, як гармонія, креативність, герменевтика, кіносценарій, композиція, кінопубліцистика, кастинг, лінійний монтаж, сторіборд. Подано інформацію про етапи становлення українського телебачення.

Досліджено застосування семіотичної методології щодо компаративістичного аналізу знакових систем першотвору, його українського перекладу й авторського кіносценарію, додатково увиразненого однойменною екранізацією. Встановлено "виміри" тексту - синтактика, семантика, прагматика - сукупний та грунтовний аналіз яких, дозволяє визначити смислову інваріанту оригіналу. Визначено рівень еквівалентності інтеркультурного й інтракультурного перекладів з їх оригіналом "Oliver's Story".

Досліджено погляди українського письменника і кінорежисера Олександра Довженка на кіносценарій як художньо-літературну форму роботи. Виходячи з такого бачення ним кіносценарію, вивчено і структурно проаналізовано сценарій та фільм "Арсенал" в ракурсі стилю експресіонізму.

Марія Вайно - відома майстриня сучасної новели ("Шкіци на одвірках" (2011), "Станіславські фрески" (2012), романів у новелах ("Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету"(2001), "Пасіонарія" (2012), "Нотатки її життя, або Кохання в запропонованих обставинах" (2020), "Редакторка" (2022), кіносценаріїв ("Чоловік у кредит, або Четвертий варіант" (2000 та ін.), посібника "Сценарна майстерність" (2015), всього 20 видань). Власне, за найкращі із них письменниця була удостоєна звання лауреатки міської та обласної премій в галузі літератури, відповідно, імені І. Франка та імені В. Стефаника, Всеукраїнської - імені Г. Тютюнника, двічі лауреатки Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова" в номінаціях "кіносценарій" і "проза". Та починала свою творчість із лірики. Мета роботи - оскільки на сьогодні відсутнє синтезоване осмислення поезій авторки (за винятком окремих відгуків на першу чи другу збірку (скажімо, Є. Барана, Р. Михайловського та здебільшого інформативного плану повідомлення про презентації в місцевій періодиці), то доцільно проаналізувати поетичні книги М. Вайно "Терпкість" (1992), "Нитка Аріадни" (1999) та "Ужгородський цикл" (2018), простеживши динаміку емоційного світу ліричної героїні від початку творчості авторки, що припадає на останнє десятиліття XX ст., до кінця другого десятиліття XXI ст. Методи дослідження: конкретно-історичний, герменевтичний, а також рецептивної естетики. Наукова новизна: вперше в літературознавчій науці синтезовано осмислено внутрішній світ ліричної героїні, рух її почувань, мотивну та образну сферу лірики М. Вайно.