Запропоновано загальний метод побудови динамічного та дисипативного членів у рівнянні руху магнетизації на основі кінетичних рівнянь Онзагера. Особливу увагу приділено явищам дисипації. Розвинено теорію дисипативної функції феромагнетиків, антиферомагнетиків та парамагнетиків. Показано, що ефективні магнітні поля, що відповідають магнетизації та магнітному моменту (або їхній лінійній комбінації) підрешітки, можуть бути визначальними змінними дисипативної функції. Метод побудови дисипативної функції складається з трьох етапів. По-перше, проводиться класифікація взаємодій в магнетиках, а саме розділення їх на обмінні та релятивістичні; по-друге, побудовано інваріанти ефективного магнітного поля відповідно до симетрії кристалів; по-третє, розглянуто мікроаспекти коефіцієнтів дисипації в магнетиках. При цьому враховуються найнижчі степені ефективного магнітного поля в розкладі дисипативної функції. Дисипативна функція кристала дозволяє знайти релаксаційні доданки в рівняннях магнітних моментів мігнітної підрешітки. З метою ілюстрації методу розглянуто затухання спінових хвиль, рухливість доменної стінки та ширини ліній магнітного та феромагнітного резонансів. Розглянуто також релаксаційні процеси динамічних солітонів у феромагнетиках.

Числовими методами досліджено автолокалізовані електронні стани в дискретних анізотропних двовимірних кристалах з урахуванням електрон-фононної взаємодії. За умови відповідних значень фізичних параметрів такі системи моделюють квазіодновимірні сполуки класу спряжених полімерів (полідіацетиленів) з урахуванням міжланцюжкової взаємодії. Побудовано параметричні діаграми станів, що визначають області значень параметрів ланцюжків та міжланцюжкової взаємодії, за яких основний стан квазічастинки (електрона, дірки або екситону) відповідає автолокалізованому солітоноподібному стану, полярону малого радіуса або повністю делокалізованому стану.

Запропоновано метод дослідження кінетичних властивостей локалізованих збуджень (солітонів, бризерів і фононів) у моделі синус - Гордона. Розглянуто двочастинкові зіткнення і побудовано вирази для ймовірностей відповідних процесів. Показано, що ці вирази для ймовірностей є сумою двох доданків, що описують перенормування швидкості збудження і перемішування станів збудження. Сформульовано новий принцип детальної рівноваги, який дає можливість побудувати інтеграли зіткнень та вивести кінетичні рівняння. Доведено, що зростання ентропії в системі локалізованих збуджень можливе тільки у випадку неоднорідного розподілу збуджень у просторі координат і/або фаз. З використанням стандартного підходу виведено транспортні рівняння для щільностей, температур і середніх швидкостей солітонів та бризерів. Це означає наявність інших кінетичних коефіцієнтів, крім коефіцієнта дифузії. Для прикладу розраховано коефіцієнти дифузії для солітонів і бризерів у координатному і фазовому просторах. Показано, що коефіцієнт дифузії бризерів у координатному просторі набагато більший, ніж у просторі фаз.

Розглянуто концентраційну залежність коефіцієнтів дифузії в бінарних системах у випадках необмеженої та обмеженої розчинності компонентів. Аналіз особливостей концентраційної залежності базується на емпіричній кореляції Вігнеса - Бірченалла між коефіцієнтом взаємної дифузії та температурою солідуса сплаву. Показано, що ця кореляція справедлива у модифікованій формі для експериментальних даних як для необмежених, так і для обмежених твердих розчинів різних типів (ГЦК та ОЦК) бінарних систем. Зроблено припущення, що кореляція Вігнеса - Бірченалла для бінарних металевих систем має універсальний характер.

Розглянуто деякі солітонні ефекти в рамках статистичної та стохастичної теорій.

Показано, що автолокалізовані стани кількох надлишкових електронів у молекулярному ланцюжку з урахуванням деформації описуються багатокомпонентним нелінійним рівнянням Шредінгера. Доведено, що у випадку двох надлишкових електронів мінімуму повної енергії системи відповідає синглетний бісолітонний стан. У триплетному стані два електрони утворюють два майже вільних солітони, що знаходяться на певній відстані один від одного, а величина цієї відстані визначається конкуренцією між відштовхуванням у відповідності з принципом Паулі та притяганням завдяки взаємодії з фононною підсистемою. Аналогічно чотири електрони утворюють два зв'язані бісолітони.

Розглянуто питання використання кільватерних полів у плазмі для потужних ВЧ-генераторів, релаксації неідеальної нестисливої плазми із течією у магнітному полі, взаємодії плазмового струменя з пиловими частинками. Описано тривимірне комп'ютерне моделювання релаксації плазми у плазмовому кристалі, взаємодія згустку пилових частинок з плазмою, збудження солітонних збурень у плазмовому потоці з від'ємними іонами. Висвітлено особливості формування та динаміки перехідного прошарку під час взаємодії потужного замагніченого потоку плазми з перешкодою, вплив імпульсних плазмових потоків на структурний та фазовий склад модифікованого поверхневого шару вуглецевих сталей тощо.

Досліджено зв'язані багаточастинкові стани в бозе-газі із складною парною міжчастинковою взаємодією. Показано, що комбінація притягання та відштовхування між частинками приводить до виникнення можливості існування зв'язаних станів з незвичайними фізичними властивостями. При найбільшій кількості зв'язаних частинок у наближенні Хартрі ці стани близькі по структурі та властивостям до екзотичних солітонів (компактонів та піконів) в класичних системах з слабкою просторовою дисперсією. Розглянуто приклади екзотичних солітонів різних типів в магнітовпорядкованих середовищах.

Досліджено взаємодії в системах аніонні барвники (азобарвники - сполуки титану (титанілоксалова кислота та її калієва сіль) і аніонні барвники - сполуки титану - колаген. Показано, що в подвійних системах взаємодія перебігає шляхом утворення іонних та координаційних зв'язків, причому другий тип зв'язків є переважаючим у випадку калієвої солі титанілоксалової кислоти. Встановлено вплив хімічного складу і будови азобарвників на їх сорбцію голинним порошком у присутності сполук титану.

Наведено результати дослідження густини, коефіцієнта зсувної в'язкості та електропровідності водних розчинів ОБС з добавкою солі NaCl в інтервалі температур 293 - 333 К. Показано вплив солі на процеси міцелоутворення.

Проаналізовано результати розрахунків фазових рівноваг та властивостей сумішей вуглеводнів, води, метанолу, гліколів і солі, виконаних за програмами HYSYS, PRO-2 і ГазКондНафта. Показано, що для таких сумішей найкращі результати дає програмна система ГазКондНафта.

Методом молекулярної динаміки досліджено динамічні властивості кристалічної гратки системи La - Sr - Cu - O. Показано, що густина коливальних станів системи з часом періодично деформується і має характер "перекачування" між основними піками (фононними і солітонної природи) густини коливальних станів. Ефект пов'язано з нелінійними резонансними процесами в системі.

Наведено результати робіт із синтезу детергентних присадок до моторних олій, подібних до лужних алкілсаліцилатів на основі жирних кислот, виділених з ріпакової та гідрованої ріпакової олії. Жирні кислоти під час взаємодії з хлористим тіонілом перетворювали на хлорангідриди, а при додаванні саліцилової кислоти одержували естери з карбоксильною групою при бензольному кільці, як у алкілсаліцилатів. Отримані сполуки перетворювали на нейтральні солі взаємодією з гідроксидом кальцію, а на лужні - реакцією одержання колоїдного карбонату в присутності нейтральних солей. На основі вихідної ріпакової олії отримано розчинну в олії присадку з лужністю 70 мг КОН/г.

Розглянуто спінову динаміку колінеарних доменних границь та солітоноподібних локалізованих станів у легкоплощинному магнетику. У межах суттєво дискретної моделі Такено - Хомма знайдено залежність частот внутрішніх мод таких збуджень від величини обмінної взаємодії за малих значеннь останньої.

З метою поліпшення технологічних характеристик процесу виливання триацетатцелюлозної (ТАЦ) плівки в ТАЦ композицію вводились модифікуючі домішки - четвертинні амонійові солі різної будови. Показано, що ці добавки знижують у 2 - 3 рази динамічну в'язкість ТАЦ композиції, позитивно впливають на фізико-механічні властивості плівок з неї, а також покращують міцність плівок та інші експлуатаційні характеристики. ІЧ-спектри ТАЦ плівок довели, що домішка зменшує ІЧ-пропускання. Механізм дії домішки полягає в тому, що вона сприяє протіканню релаксаційних процесів, внаслідок чого збільшується стійкість мікроструктури.

За реакціями 1,1-диметилгідразину з етилхлор- та етилбромацетатами, етилброммалонатом, монохлоргідрином гліцерину, етиленхлоргідрином, гліцидолом та епіхлоргідрином отримано нові похідні гідразину. Методом диференціальної скануючої калориметрії досліджено кінетику цих реакцій. Структуру та склад отриманих сполук досліджено та визначено методами ІЧ-спектроскопії, потенціометричного титрування та ебуліоскопії. Продуктами реакцій є, головним чином, солі гідразинія, в тому числі внутрішні солі, та алкілпохідне 1,1-диметилгідразину.

Досліджено процес випарювання електролітичного лугу заводу каустичної соди. Показано, що середній розмір кристалів осаду зменшується внаслідок додавання розсолу хлориду натрію заводу калійних добрив. У цьому випадку фільтрувальні властивості суспензії погіршуються, а осад солі має підвищену адгезію до твердих поверхонь. Установлено, що причиною зазначеного є не наявність домішок калію в галітових розсолах заводу калійних добрив, а недостатнє їх очищення від домішок магнію, внаслідок чого його концентрація є в 3-4 рази вищою, ніж в очищеному розсолі з природного галіту.

Проведено експериментально-клінічне дослідження з метою апробації нового склянокристалічного матеріалу біоситалу М31. Експериментальне дослідження проведено на 11 безпородних собаках. Щомісячно вивчались гематологічні, імунологічні, біохімічні показники, а також кількісна оцінка кровотворних ростків кісткового мозку, а після забою тварин проводилось морфологічне дослідження. В клініці біоситал застосований у двох хворих із солітарними кістковими кістами для заміщення невеликих дефектів. Встановлено, що біоситал марки М31 є нейтральним матеріалом, який не перешкоджує формуванню новоутвореної кісткової тканини навколо імплантату. Але перебудова імплантату не завершилася через 1 рік спостереження. Автори вважають, що біоситал можна використовувати для заміщення невеликих кісткових порожнин.

Матеріали I Українського з'їзду терапевтичних радіологів та радіаційних онкологів. 24 - 27 січня 1999 р., Харків.

Проаналізовано ефективність запропонованого складу лікарських засобів для профілактики гнійно-септичних ускладнень у постраждалих похилого та старечого віку. Встановлено, що на початковому етапі травматичної хвороби імунологічні розлади стосуються не лише одного кільця імунної системи, а усіх - клітинного і гуморального. Кожний із показників імунітету був знижений на 30 - 40 %, що обумовлено крововтратою, перерозділом крові, гіпоксією тканин під час шоку та у постшоковому періоді. Постраждалих розподілили на дві групи. У першій групі (n = 40) застосовували стандартне лікування, у другій (n = 47) - додатково вводили комплекс фармакологічних засобів, який складався з контрикалу, пірацетаму, рибоксину, аскорбінової кислоти, дексаметазону, магнезії, натрієвої солі АТФ. Засоби вводили в одному шприці внутрішньовенно (повільно) щодобово протягом 10 днів, починаючи з 2-го дня. Встановлено: під час лікування хворих запропонованим комплексом ліків відновлюються показники імунного гомеостазу. У комплексній терапії постраждалих може мати місце і неспецифічна стимуляція імунної системи за допомогою фармакологічних засобів. Запропоновано лікувальний комплекс препаратів, що знижує частоту ускладнень травматичної хвороби в осіб похилого та старечого віку.