Капіталізація українського суспільства здійснюється, головним чином, насильницькою приватизацією одержавленого майна. Доведено, що товарним відносинам постсоціалістичних суспільств властива планомірно-ринкова форма. Стихійні товарні відносини, на його думку, застосовано як механізм неконтрольованої приватизації одержавленого майна і руйнування економіки України.

Проаналізовано капіталізацію як основу ринкової трансформації, розкрито її сутність та описано форми. Визначено класичний та інверсійний типи капіталізації, розглянуто питання монетизації та капіталізації економіки. Висвітлено методологічні аспекти оцінки капіталізації, її роль в банківській системі України та в механізмах капіталізації економіки, вплив іноземного капіталу на капіталізацію даної системи.

Проанализирована капитализация как основа рыночной трансформации, раскрыта её сущность и описаны формы. Определены классический и инверсионный типы капитализации, рассмотрены вопросы монетизации и капитализации экономики. Освещены методологические аспекты оценки капитализации, её роль в банковской системе Украины и в механизмах капитализации экономики, влияние иностранного капитала на капитализацию данной системы.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади капіталізації земель приміських зон великих міст, описано моделі зростання міст та визначено неоднорідності регіонального простору, систематизовано та узагальнено теоретичні положення просторової економіки та міських агломерацій, висвітлено світовий досвід регулювання метрополій. Проаналізовано особливості функціонування даних зон великих міст України, зокрема ефекти функціональної та агломераційної взаємодії. Визначено основні напрями удосконалення системи управління розвитком цих зон в контексті їх капіталізації за нових економічних умов.

Обоснованы теоретико-методологические основы капитализации земель пригородных зон крупных городов, описаны модели роста городов и определены неоднородности регионального пространства, систематизированы и обобщены теоретические положения пространственной экономики и городских агломераций, освещен мировой опыт регулирования метрополий. Проанализированы особенности функционирования данных зон крупных городов Украины, в частности эффекты функционального и агломерационного взаимодействия. Определены основные направления усовершенствования системы управления развитием данных зон в контексте их капитализации в новых экономических условиях.

Висвітлено теоретичні та методологічні проблеми капіталізації сільського господарства, обгрунтовано основні напрями її здійснення. Розглянуто мотиви вливання капіталу в галузь зовнішніми інвесторами, проаналізовано переваги та загрози, що несе в собі цей напрям капіталізації. Ідентифіковано нові види агропромислових формувань, розкрито особливості їх виникнення та функціонування. Визначено економічні важелі регуляторного характеру з прискорення темпів капіталізації галузі на підставі створення сприятливого економічного середовища та внесення змін і доповнень до ряду законодавчих актів. Запропоновано методологію і методику проектування агропромислових формувань нового типу як цілісних підприємств і як холдингових структур, наведено методику виміру й аналізу ефективності їх діяльності.

Освещены теоретические и методологические проблемы капитализации сельского хозяйства, обоснованы основные направления ее осуществления. Рассмотрены мотивы вливания капитала в отрасль внешними инвесторами, проанализированы преимущества и риски, которые несет в себе это направление капитализации. Идентифицированы новые виды агропромышленных формирований, раскрыты особенности их возникновения и функционирования. Определены экономические рычаги регуляторного характера по ускорению темпов капитализации отрасли на основе создания благоприятной экономической среды и внесения изменений и дополнений в ряд законодательных актов. Предложена методология и методика проектирования агропромышленных формирований нового типа как целостных предприятий и холдинговых структур, приведена методика измерения и анализа эффективности их деятельности.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)262.4

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто різні аспекти категорії "капіталізація економіки". Проаналізовано капіталізацію української економіки щодо виявлення "вузьких" місць, резервів зростання та можливих шляхів їх активізації.

Проаналізовано емпіричні дослідження щодо впливу індикаторів фінансового розвитку на ВВП. Розглянуто основні фактори, що визначають особливості цих взаємозв'язків. Зроблено статистичні оцінки взаємозв'язку капіталізації та темпів зростання української економіки.

Розглянуто питання номінальної та ринкової оцінки капіталізації фінансового ринку України в трьох сегментах: банківський сектор, фондовий і страховий ринки. Застосовано системно-діалектичний та індуктивний методи дослідження. Обгрунтовано доцільність і можливість впровадження інституційних передумов підвищення рівня капіталізації вітчизняного фінансового ринку.

Надано оцінку рівня капіталізації банківської системи та перспектив її підвищення. Висвітлено основні закономірності та тенденції розвитку вітчизняної банківської системи у контексті вирішення проблеми підвищення капіталізації банків; досліджено регіональний розподіл банків та рівень концентрації банківського капіталу; здійснено аналіз рівня капіталізації комерційних банків та дієвості фінансових інструментів нарощування капіталізації.

Зазначено, що капіталізація власних доходів сільськогосподарських товаровиробників не стала головним напрямом капіталізації через обмеженість власних коштів. Однією з причин цього є той факт, що протягом десятиріч матеріально-технічна база сільського господарства руйнувалась, а основні засоби не оновлювались. Розглянуто невідкладні заходи державної політики за умов фінансової кризи щодо реалізації ефективної технічної політики в сільському господарстві.

На підставі грунтовного дослідження відомих і маловідомих творів В.Лесевича, а також поглядів опонентів ученого в ідейному аспекті представлено більш деталізовану концепцію еволюції філософських орієнтацій українського мислителя. Встановлено вплив на розповсюдження ідей позитивізму в Російській імперії таких чинників, як капіталізація економічного життя, спеціалізація освіти (поява "реальних" освітніх закладів), антисхоластичні (антиметафізичні) духовні тенденції в середовищі "спеціалістів". З'ясовано, що позитивістські погляди В.Лесевича грунтуються на ідеях просвітництва. Розроблено періодизацію еволюції філософських поглядів ученого, визначено контіанський, кантіанський, емпіріокритичний етапи. Охарактеризовано основні фази кожного періоду - асиміляцію, обгрунтування, застосування. Детально описано третю (прагматичну) фазу першого етапу, пов'язану з методологією позитивістської критики магістерської дисертації В.Соловйова. Показано, що саме дискусія з В.Соловйовим зумовила звернення В.Лесевича до кантіанства з його антропологічними орієнтаціями, які домінували у поглядах мислителя протягом другого (кантіанського) етапу. Доведено вплив провідних ідей кантіанства на формування емпіріокритичних поглядів мислителя. На підставі наявності антропологічних тенденцій в емпіріокритицизмі В.Лесевича зроблено висновок про відповідність його позитивістського вчення загальному гуманному характерові вітчизняної філософської думки. Доведено українську культурну належність В.Лесевича та його статус найбільш визначного представника філософії позитивізму в Україні.

Обгрунтовано форми та методи забезпечення фінансової стійкості, стабільності та ефективної діяльності комерційних банків України на основі підвищення рівнів капіталізації та концентрації банківського капіталу. На підставі узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіду управління ліквідністю, платоспроможністю та прибутковістю комерційних банків поглиблено економічний зміст та взаємозв'язок категорій "фінансова стійкість", "ліквідність" та "капіталізація", удосконалено методики розрахунку окремих показників з урахуванням дії системи ризиків, уточнено схему збалансування динаміки активів та пасивів комерційних банків з метою управління структурою комерційного банку та підвищення рівня ефективності банківської діяльності. Обгрунтовано механізм управління та розроблено матрицю режимів ліквідності комерційного банку залежно від рівня концентрації банківського капіталу, наведено пропозиції щодо формування оптимальної структури балансу. Поглиблено методологічні та методичні засади організації страхування банківських депозитів, механізми забезпечення фінансової реструктуризації та фінансової стійкості комерційного банку, удосконалено організаційно-економічну схему створення банківського холдингу на основі об'єднання різних організаційно-правових форм господарських структур, що функціонують на ринку банківських та фінансових послуг.

Вперше визначено економічну суть поняття "капіталізація інноваційно активного підприємства" як процесу зростання його ринкової вартості, яка визначається величиною матеріальних і нематеріальних активів, наявних та очікуваних доходів. Розкрито сутність капіталізації підприємств, досліджено форми взаємовпливу капіталізації й інноваційної діяльності підприємств. Розглянуто основні методичні підходи до оцінки капіталізації інноваційно активних підприємств. Проаналізовано інноваційну активність підприємств та інтелектуальну працю з врахуванням рівня капіталізації. Обгрунтовано основні напрямки підвищення капіталізації інноваційно активних підприємств, запропоновано методичний підхід до оцінки інтелектуального капіталу підприємств.

Доведено необхідність створення на підприємстві мотиваційного механізму відтворного капіталоутворення на базі формування системи мотивацій власників на підставі ринкової оцінки вартості активів промислових підприємств як речовинного втілення капіталу. Наведено визначення поняття "капіталізація" як економічної категорії та реального процесу транзитивної економіки з урахуванням необхідності зміни економічної форми основних засобів, запропоновано розглядати всі форми та напрямки формування капіталу як вартості, що приносить підприємницький доход. З'ясовано послідовність стратегічного планування процесу капіталоутворення, етапами якого є дослідження стану факторів зовнішнього середовища підприємства, аналіз внутрішнього економічного та виробничого потенціалу, визначення місії та обгрунтування загальної стратегії, розробка фінансово-інвестиційної стратегії, а також капітального бюджету, оцінка ефективності формування та використання капіталу. Розвинуто методичні підходи щодо визначення системи критеріїв і показників ефективності основних засобів підприємства у процесі її капіталізації, загальним критерієм запропоновано вважати ділову активність, тобто узагальнений результат здійснення підприємницької діяльності суб'єктів ринкових відносин. Надано рекомендації щодо оцінки стану та визначення організаційних і економічних передумов підвищення ефективності речовинних елементів капіталу підприємств, активізації капіталотвірних інвестицій.

Розглянуто теоретичні та методологічні питання організації управління використанням комплексу джерел формування капіталу підприємства: власних ресурсів, які можуть бути реалізовані підприємством безпосередньо; залучених джерел, які реалізовуються за участю фінансових і торгових партнерів і партнерів-виробників на засадах взаємної вигоди, та організаційно-економічних джерел, пов'язаних зі зміною структури управління підприємством. Запропоновано економіко-математичну модель оптимізації структури капіталу підприємства на етапі його організації. Висвітлено результат впровадження моделі за умов спеціальної економічної зони "Яворів". Наведено визначення поняття "капіталізація" як процесу перетворення коштів, майна, нематеріальних активів на капітал підприємства. Досліджено особливості управління капіталізацією на рівні підприємства та державного регулювання капіталізацією.

Досліджено аспекти формування, фінансування та використання оборотного капіталу підприємствами сфери оптової торгівлі. Виявлено особливості взаємов'язку й основні недоліки між масштабом діяльності підприємства та нормування щодо інструментарію управління оборотним капіталом. Розкрито суть поняття "капіталізація залученого капіталу". Запропоновано багатокритеріальну структурно-логічну схему фінансування оборотного капіталу. Визначено ступінь впливу кредиторської заборгованості на показник даного капіталу підприємств сфери оптової торгівлі. Відзначено, що практичне використання запропонованого інструментарію стосовно визначення складових показника оборотного капіталу дає змогу підвищити обгрунтованість прийнятих рішень на всіх етапах фінансового управління.

Обгрунтовано роль і функції страхування у вирішенні соціально-економічних проблем суспільного розвитку (СР). Висвітлено сутність страхового захисту фізичних і юридичних осіб і форми його прояву на різних етапах СР. Особливу увагу приділено дослідженню становлення і розвитку страхового ринку України у процесі ринкової трансформації національної економіки. Розглянуто питання використання ресурсного потенціалу страховиків на основі аналізу результатів функціонування страхових компаній (СК) і страхового ринку. Доведено, що за умов наростання глобалізації та міжнародної інтеграції стратегічні завдання в забезпеченні конкурентоспроможності вітчизняного страхового ринку - підвищення ефективності використання капіталу страховиків і ринкової капіталізації СК. Обгрунтовано показники виміру рівня капіталізації СК, визначено стратегії розвитку страхового ринку на базі підвищення капіталізації та механізми їх реалізації на рівні СК.

Обоснованы роль и функции страхования в решении социально-экономических проблем общественного развития (ОР). Освещены сущность страховой защиты физических и юридических лиц и формы его проявления на разных этапах ОР. Внимание уделено исследованию становления и развития страхового рынка Украины в процессе рыночной трансформации национальной экономики. Рассмотрены вопросы использования ресурсного потенциала страховщиков на основе анализа результатов функционирования страховых компаний (СК) и страхового рынка. Доказано, что в условиях нарастания глобализации и международной интеграции стратегические задачи в обеспечении конкурентоспособности отечественного страхового рынка - повышение эффективности использования капитала страховщиков и рыночной капитализации СК. Обоснованы показатели измерения уровня капитализации СК, определены стратегии развития страхового рынка на базе повышения капитализации и механизмы их реализации на уровне СК.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)291.6

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено роль і функції капіталізації як критерію забезпечення ефективності розвитку акціонерних товариств (АТ). Розглянуто основні проблеми, які гальмують процеси підвищення капіталізації на національному та міжнародному фінансових ринках. Визначено методичні підходи до оцінки ринкової капіталізації (РК) вітчизняних АТ: майновий, ринковий та дохідний. Проаналізовано показники РК промислових АТ Львівщини 2004 - 2009 рр. Наведено схему взаємозв'язків між рівнем РК та фінансовим станом АТ. Запропоновано напрями підвищення капіталізації АТ і визначено підходи оптимізації структури капіталу шляхом зменшення вартості позикового та збільшення суми власного капіталу. Розглянуто комплексну стратегію розвитку вітчизняних АТ на основі підвищення рівня РК.

Обгрунтовано основні теоретичні та методичні засади забезпечення капіталізації банків (КБ). Розкрито економічну сутність поняття та видів банківського капіталу (БК). Проаналізовано сучасний рівень капіталізації та концентрації банків в Україні, взаємозв'язок між основними монетарними, макроекономічними показниками та БК, присутність іноземного капіталу у вітчизняному банківському секторі. Визначено основні напрямки підвищення капіталізації банківської системи (БС): збільшення регулятивного капіталу банків за рахунок сек'юритизації активів, концентрацію капіталу злиттям і поглинанням банків, підвищення конкурентноздатності БС на основі створення банківських об'єднань. Розглянуто питання збільшення капітальної бази за рахунок зниження банківських ризиків, обгрунтовано підходи до функціонування системи страхування депозитів та її вплив на рівень КБ.

Обоснованы основные теоретические и методические основы обеспечения капитализации банков (КБ). Раскрыта экономическая сущность понятия и видов банковского капитала (БК). Проанализированы современный уровень капитализации и концентрации банков в Украине, взаимосвязь между основными монетарными, макроэкономическими показателями и БК, присутствие иностранного капитала в отечественном банковском секторе. Определены основные направления повышения капитализации банковской системы (БС): увеличение регулятивного капитала банков за счёт секьюритизации активов, концентрация капитала слиянием и поглощением банков, повышения конкурентоспособности БС на основе создания банковских объединений. Рассмотрены вопросы увеличения капитальной базы за счёт снижения банковских рисков, обоснованы подходы к функционированию системы страхования депозитов и её влияние на уровень КБ.