Узагальнено наукові розробки українських і зарубіжних фахівців щодо формування системи обслуговування читачів. Досліджено особливості зміни читацького складу в 1990-х рр. - у період зменшення ідеологічного впливу та посилення ролі читача як основного об'єкту бібліотечної діяльності. Наведено детальну характеристику послуг, які пропонуються читачеві згідно з запитом. Вперше в українському бібліотекознавсті з залученням значного статистичного матеріалу та з використанням соціологічного методу визначено соціально-демографічні характеристики читацького складу Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (НБУВ) у 1990-х рр., їх динаміку та тенденції змін. Здійснено комплексний аналіз сучасної системи обслуговування з організаційним, технологічним та методичним забезпеченням читацьких інформаційних потреб і створенням сприятливого бібліотечного середовища. Проведено соціологічне опитування фахівців щодо оцінки бібліотечно-інформаційних послуг і формування номенклатури, зорієнтованої на потреби користувачів з широким використанням в обслуговуванні елементів бібліотечного маркетингу. Вивчено реальний попит читачів НБУВ на бібліотечні, бібліографічні й інформаційні послуги як основний чинник формування якості системи обслуговування. Запропоновано автоматизовану технологію створення бази даних відомостей про читачів (БД ВЧ), розроблено метод реєстрації, впроваджено новий читацький квиток і структуру читацького номера, що дозволяє забезпечити диференційоване обслуговування різних категорій читачів. Досліджено еволюцію й обгрунтовано структурні зміни читацького складу НБУВ на основі сформованої БД ВЧ.

Розглянуто питання необхідності формування як теоретичних основ (філософії) маркетингу вищих навчальних закладів, так і системи конкретних маркетингових технологій, вироблення інструментарію активної маркетингової політики ВНЗ. Наголошено на відсутності внутрішньої інтеграції між блоками "наука - освіта - бізнес" на основі внутрішньої кооперації в межах промислової політики. На прикладі роботи кафедри міжнародних економічних відносин Київського міжнародного університету висвітлено діяльність кафедри, узгоджену з вимогами Болонської декларації.

Проаналізовано залежність використання тарифу від площі міста і кількості його населення (дані за 2014 р.). Для аналізу відібрано 46 міст, які мають як спільний тариф на всі види транспорту (тобто ввесь міський транспорт оперується єдиною компанією-перевізником), так і ті, де різні види транспорту оперуються різними перевізниками. Всього до розгляду було прийнято 80 різних тарифних планів. Більшість великих міст світу (особливо з чисельністю понад 1 млн осіб) відштовхуються від простого, але неефективного єдиного тарифу на користь більш складніших. З одного боку, це зумовлює наявність додаткових засобів контролю за безквитковим проїздом, а з іншого, - усуває "зрівнялівку" і надає змогу пасажирам самим визначати оптимальну для себе вартість поїздки за критерієм швидкість (час, відстань)/дешевизна. Крім того, гнучка тарифікація надає змогу уникнути покладання на водія додаткових функцій касира, що унеможливлює приховування виручки, з одного боку, і відволікання від дорожнього руху, - з іншого.

Розкрито сутність національного бренда як одного з індикаторів соціально-економічного розвитку України. Визначено основні засади, що сприятимуть формуванню вищого рівня ефективності національної економіки та популяризації України на міжнародному туристичному ринку. Для вирішення поставлених завдань обгрунтовано важливість участі України у виставково-ярмаркових заходах, а також запропоновано розробити промоційний туристичний квиток. Це дозволить краще популяризувати національний бренд України, як туристичної країни, забезпечить вищий рівень поінформованості зарубіжних споживачів щодо пропозицій учасників ринку туристичних послуг. Досліджено основні параметри та елементи національного бренда, його індикатори, що впливають на соціально-економічний розвиток України. Виявлено низку чинників, які можуть створювати проблеми при побудові національного бренда України. Принципово новим, чого раніше не було, автором пропонується розробити промоційний туристичний квиток та впровадити пілотний проект з його практичного використання. Це забезпечить більші обсяги в'їзду іноземних туристів в Україну та зумовить придбання ними туристичних послуг. Впровадження пілотного проекту, щодо використання промоційного туристичного квитка, підвищить попит на туристичні послуги також на внутрішньому ринку України. Розробка промоційного туристичного квитка, визначення його типів, узгодження формування цінової політики та форм оплати, складення переліку туристичних об'єктів для показу позитивно вплине на формування національного бренда України та зумовить вищий рівень її соціально-економічного розвитку. Впровадження запропонованих практичних заходів та побудова скоординованих маркетингових комунікаційних процесів між учасниками ринку туристичних послуг та урядовими структурами забезпечить вищий рівень привабливості національного бренда України. Це дозволить отримувати нові конкурентні переваги у соціально-економічному розвитку України та формуванні більш сприятливого її туристичного іміджу в світі.

Досліджено процеси управління сучасною системою місцевого громадського транспорту у той її частині, яка безпосередньо відноситься до прямої взаємодії між учасниками процесу перевезень - пасажирами та транспортними підприємствами, а саме тією її частиною, яка відповідає за оплату проїзду мешканців і своєчасний облік різних категорій громадян, у тому числі пільгових, що надає можливість місцевим бюджетним установам ефективніше здійснювати фінансові розрахунки з перевізниками і, як наслідок, підвищити рівень надання транспортних послуг мешканцям міст. Сучасне реформування транспортних систем у місті, першою чергою пасажирських, вимагає не тільки регулювання діяльності транспортних підприємств з боку держави, але і обгрунтування методів і засобів оптимізації їх діяльності. Мета дослідження - запропонування сучасної моделі автоматизованої системи оплати проїзду та обліку пасажирів у громадському транспорті, яка має у своєму складі як декілька структурних рівнів, так і матеріальних складових частин. Вона базується на використанні безконтактних карток, які, як говорить досвід останніх років, є ефективнішим із точки зору надійності, безпеки, швидкості, вартості. Матеріальна частина системи складається з мережі платіжних терміналів, в яких пасажир має змогу придбати картку або поповнити її та мережі обладнання на транспорті, за допомогою якого відбувається оплата проїзду. Кожен рівень ієрархії системи, як то рівень виконавчих пристроїв, рівень автоматизованих робочих місць для адміністрування та рівень центрального серверного вузла, надає можливість у найкоротший термін отримати повну інформацію про стан системи, сформувати необхідні звіти, прийняти та як можна швидше застосувати рішення з її керування. Серед очікуваних результатів втілення даної системи - підвищення рівня обліку наданих послуг із перевезення пасажирів, надання повної та деталізованої інформації про виконану транспортну роботу та стовідсотковий облік перевезень пільгових категорій пасажирів. Цю систему реалізовано у м. Харків як систему "Електронний квиток", що надало змогу отримувати повну, достовірну та деталізовану інформацію про проїзди пасажирів за категоріями різними видами транспорту, маршрутами; зменшити експлуатаційні витрати транспортних підприємств та впровадити нові продукти та засоби оплати. Серед найважливіших перспектив подальшого розвитку досліджень у даному напряму є вивчення можливості використання віртуального носія (мобільного додатку) замість безконтактної картки та можливості її поповнення у особистому кабінеті користувача за допомогою відповідної системи он лайн розрахунків.