Наведено плани семінарських занять з курсу "Історія економічних учень", тематику курсових робіт і методичні вказівки щодо їх виконання, перелік питань для підготовки до іспиту з курсу, стислий термінологічний словник ключових понять, критерії і форми оцінювання знань студентів. Розглянуто меркантилізм, маржиналізм, кейнсіанство та його особливості в різних країнах, а також неолібералізм та інституціоналізм. Наведено загальну характеристику розвитку економічної теорії у ХХ ст. Висвітлено економічні концепції соціал-демократії. Проаналізовано розвиток радянської економічної думки.

Розкрито сутність базових понять економічної теорії, мікро- та макроекономіки. Наведено характеристику ресурсів і факторів виробництва, розглянуто класифікацію економічних суб'єктів. Описано моделі ринкової економіки та типи економічного зростання. Викладено закони попиту та пропозиції, розкрито роль інвестицій у макроекономіці. Проаналізовано закономірності розвитку світового господарства, висвітлено теорію порівняльних переваг Д. Рікардо та її сучасну модифікацію. Визначено сутність і структуру платіжного балансу, охарактеризовано етапи еволюції та сучасний стан валютної системи. Розглянуто основні напрями розвитку економічної думки, зокрема, вчення А.Сміта та класичну школу політекономії, маржиналізм, кейнсіанство, монетаризм, інституціоналізм і неоінституціоналізм. Наведено відомості про лауреатів Нобелівської премії в галузі економіки.

Раскрыта сущность базовых понятий экономической теории, микро- и макроэкономики. Приведена характеристика ресурсов и факторов производства, рассмотрена классификация экономического роста. Рассмотрены законы спроса и предложения, раскрыта роль инвестиций в макроэкономике. Проанализированы закономерности развития мирового хозяйства, освещена теория сравнительных преимуществ Д.Рикардо и ее современная модификация. Определены сущность и структура платежного баланса, охарактеризованы этапы эволюции и современное состояние валютной системы. Рассмотрены основные направления развития экономической мысли, в частности, учение А.Смита и классическая школа политэкономии, маржинализм, кейнсианство, монетаризм, институционализм и неоинституционализм. Даны сведения о лауреатах Нобелевской премии в отрасли экономики.

Розглянуто питання історії зародження та розвитку економічних учень, висвітлено концептуальні підходи до визначення економічних явищ та процесів у різних теоріях і вченнях. Проаналізовано меркантилізм, класичну політичну економію, економічні вчення соціалістів-утопістів, розвиток марксистської економічної теорії, маржиналізм, кейнсіанство, інституціоналізм, неокласичну теорію ХХ ст., неолібералізм.

Рассмотрены вопросы зарождения и развития экономических учений, освещены концептуальные подходы к определению экономических явлений и процессов в разных теориях и учениях. Проанализированы меркантилизм, классическая политическая экономия, экономические учения социалистов-утопистов, развитие марксистской экономической теории, маржинализм, кейнсианство, институционализм, неоклассическая теория ХХ ст., неолиберализм.

На основі використання методології науково-дослідних програм І. Лакатоса розкрито сутність монетаризму як цілісної теоретичної системи наукових поглядів на функціонування господарства на визначеному етапі його розвитку. З позицій еволюційного підходу та системного аналізу проаналізовано генезу, становлення та розвиток класичного монетаризму, відображено його еволюцію в останній третині XX ст. - на початку XXI ст. Висвітлено модифікацію класичних і появу нових монетаристських теорій під впливом змін у функціонуванні світової господарської системи у цей період. Перспективи розвитку монетаризму пов'язано з інтеграцією його наукових ідей з теоретико-методологічними положеннями основних напрямів сучасної економічної думки (кейнсіанством та інституціональною теорією).

Розкрито в контксті системного підходу сутність та зміст циклічних процесів в цілісній господарській системі. Проаналізовано розвиток існуючих теорій циклічності та проведено їх класифікацію в межах основних напрямів сучасної економічної думки (кейнсіанство, неокласика та інституціоналізм) другої половини XX - початку XXI ст. Запропоновано класифікацію підходів до висвітлення економічного циклу відповідно до розуміння сутності циклічної динаміки господарських систем. Висвітлено особливості циклічної динаміки господарства України та проведено аналіз їх розгляду у працях вітчизняних економістів.

На основі використання методології науково-дослідних програм І. Лакатоса досліджено тенденції розвитку сучасного монетаризму як цілісної теоретичної системи наукових поглядів. З позицій еволюційного підходу та системного аналізу проаналізовано генезу, становлення та розвиток класичного монетаризму, відображено його еволюцію в останній третині XX - на початку XXI ст. Висвітлено модифікацію класичних і появу нових монетаристських теорій під впливом змін у функціонуванні світової господарської системи у цей період. Перспективи розвитку сучасного монетаризму пов'язано з інтеграцією його наукових ідей, із теоретико-логічними положеннями основних напрямів сучасної економічної думки (кейнсіанством, неокейнсіанством і інституційною теорією). Проведено оцінювання результативності монетаристських заходів в економічній політиці ряду провідних країн.

Розглянуто адекватність різних напрямів неокейнсіанської теорії задачам наукового обгрунтування економічної політики України, яка спрямована на вихід з кризи. Зазначено, що в такій депресивній економіці слідом за зростанням інвестицій неминуче почне зростати і споживання, не загрожуючи при цьому посиленням інфляції. На конкретному прикладі показано, що перенесення акценту зі споживчого на інвестиційний попит надає можливість вирішити протиріччя між кейнсіанством і монетаризмом. Висловлено пропозицію, щоб випуск нових грошей був інституційно як можна більш безпосередньо пов'язаний з інвестиціями в розвиток реального виробництва і тим самим забезпечений товарним покриттям. Зроблено висновок, що за тих конкретно-історичних умов, в яких перебуває сьогодні Україна, можна стимулювати вихід з кризи і пожвавлення економіки, не вдаючись до інфляційного фінансування.

Невизначеність сьогодні стає найважливішим фактором, який гальмує інвестиції та економічний розвиток України. Тим часом неокласична школа наполегливо продовжує підміняти невимірну невизначеність вимірним ризиком, попри те, що це різко відриває її від реального життя. При цьому, залишаючись "мейнстримом" сучасної економічної думки, неокласична школа, як і раніше, встановлює загальну спрямованість практичних заходів у сфері економічної політики. Звідси випливає, що повніше врахування фактора невизначеності, спроможний подолати цей відрив від життя, може стати теоретичною основою розробки зовсім інших практичних рекомендацій для економічної політики, яка проводиться на національному і регіональному рівнях. Тому головними завданнями є постановка проблеми повнішого врахування в економічній теорії фактора невизначеності та обгрунтування з цих позицій альтернативного підходу до управління процесом економічного розвитку шляхом перерозподілу невизначеності між різними рівнями інвестиційної системи. Такий перерозподіл передбачає інвестиційну систему нового типу, в центрі якої перебуває інститут розвитку, який виконує роль центрального інвестиційного банку. Він купує акції нових підприємств, фінансуючи таким чином їх створення, а потім, коли вони почнуть працювати, продає підприємства у приватні руки. У подальшому ці підприємства можуть функціонувати на приватній основі та конкурувати на ринку з іншими підприємствами. Тим самим центральний інвестиційний банк бере на себе левову частку невизначеності та звільняє від неї приватних інвесторів. У результаті відбувається перерозподіл невизначеності з одного рівня системи на інший. Головний висновок полягає в необхідності доповнення пануючої у сучасній економічній теорії рівноважної парадигми нерівноважним підходом до аналізу економіки, який дозволяє повніше враховувати фактор невизначеності не тільки в теорії, але й на практиці.

Проаналізовано й узагальнено еволюції теорій державного регулювання з точки зору домінуючої ідеології масштабів, інтенсивності та глибини державного втручання в ринкову економіку, її методології та реалізації. Державна регуляторна економічна політика покликана встановити та реалізувати найважливіші, з точки зору суспільства, заходи, спрямовані на покращення економічної ситуації в країні в цілому. Важливо зазначити, що держава, органи державної влади й органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. При цьому вони мають реальні важелі впливу на всіх учасників господарських правовідносин. Проведено порівняльний аналіз теорій регуляторної політики. Узагальнено принципи регуляторної політики, які спостерігалися протягом еволюції держаної регуляторної політики. Визначено основні проблеми та шляхи розвитку державної регуляторної політики, які спостерігаються в XXI ст.

Мета роботи - визначення місця державного фіскального регулювання в постулатах основних економічних теорій ХХ - ХХI ст. Проведено аналіз, систематизацію та узагальнення наукових праць видатних учених - засновників та представників різних напрямів економічної теорії ХХ - ХХI ст. - щодо участі держави в регулюванні економічного розвитку. Виокремлено головні постулати державного регулювання економіки в таких концепціях, як кейнсіанство, монетаризм, теорія економіки пропозиції, інституціоналізм. Обгрунтовано, що участь держави в перерозподільчих процесах через використання податково-бюджетних важелів визначена практично у всіх економічних теоріях, проте з різним рівнем домінування та ефективності як інструменту економічних реформ. Продемонстровано широке використання фіскальних важелів для стабілізації економічної кон'юнктури, згладжування циклічних коливань, підтримки високих темпів зростання і високого рівня зайнятості в кейнсіанській моделі, теорії економіки пропозиції, інституціоналізмі. Засвідчено невизнання монетаристами фіскальної політики як засобу стабілізації економіки. Зроблено висновок про наявність переваг і недоліків щодо фіскального регулювання економіки в кожній з розглядуваних економічних теорій. Визначено, що переважання тієї чи іншої концепції залежить від загальної економічної політики держави і цілей державного регулювання. Аргументовано, що в новітній історії фіскальної політики України домінують підходи, визначені теорією економіки пропозиції, зокрема, з часу набуття чинності Податковим кодексом України зменшено кількість податків і зборів, знижено ставку податку на прибуток та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є визначення економічної доктрини України й ефективних інструментів фіскального регулювання економіки для забезпечення економічного зростання.

Досліджено незаперечну єдність і долається асиметричність таких понять як фінансова система і фінансово-кредитна система (ФКС) на базі двох основних інструментів - фінансів і кредиту. Обгрунтовано, положення, що грошовий механізм разом із механізмом оподаткування та державних видатків, механізм кредитування, заощадження та інвестування визначають основні компоненти фінансово-кредитної системи і забезпечують фінансову активність суспільства. Увагу приділено дослідженню теоретико-методологічної основи ФКС, які формують дві потужні наукові конструкції - кейнсіанство і монетаризм. Вони відрізняються між собою не так за суттю, як за засобами державного впливу на формування ФКС. Зокрема теорія Дж. М. Кейнса передбачала найбільш дієвим інструментом державного регулювання економіки монетарні і фіскальні механізми з переважанням бюджетної політики. Передусім це прямі державні видатки на стимулювання ефективного попиту, а також вилучення державних заощаджень за допомогою системи податків і позик. Позиція ж монетаристів передбачала, що грошова сфера і прозиція грошей були основним предметом державного регулювання, згідно з чим, інфляція - це грошовий феномен, а її основною причиною є форсована емісія грошей. Через це грошові інструменти вважалися головними у своєму впливові на національну економіку. Отже, кожна з цих теорій - кейнсіанство чи монетаризм - не могли довести свою перевагу у формуванні ФКС і форм державного впливу на національну економіку. Дискусійні питання між ними надає можливість розв'язати теорію "великого неокласичного синтезу", яка узагальнила теоретичні і практичні досягнення різних наукових концепцій та усунула протистояння між кейнсіанством і монетаризмом. В результаті була подолана невідповідність в розумінні таких понять як "фінансово-кредитна система" і "фінансова система". Підтвердженням цього слугують різні моделі фінансових систем США, Японії та європейських країн, а також України.

Досліджено незаперечну єдність і долається асиметричність таких понять як фінансова система і фінансово-кредитна система (ФКС) на базі двох основних інструментів - фінансів і кредиту. Обгрунтовано, положення, що грошовий механізм разом із механізмом оподаткування та державних видатків, механізм кредитування, заощадження та інвестування визначають основні компоненти фінансово-кредитної системи і забезпечують фінансову активність суспільства. Увагу приділено дослідженню теоретико-методологічної основи ФКС, які формують дві потужні наукові конструкції - кейнсіанство і монетаризм. Вони відрізняються між собою не так за суттю, як за засобами державного впливу на формування ФКС. Зокрема теорія Дж. М. Кейнса передбачала найбільш дієвим інструментом державного регулювання економіки монетарні і фіскальні механізми з переважанням бюджетної політики. Передусім це прямі державні видатки на стимулювання ефективного попиту, а також вилучення державних заощаджень за допомогою системи податків і позик. Позиція ж монетаристів передбачала, що грошова сфера і прозиція грошей були основним предметом державного регулювання, згідно з чим, інфляція - це грошовий феномен, а її основною причиною є форсована емісія грошей. Через це грошові інструменти вважалися головними у своєму впливові на національну економіку. Отже, кожна з цих теорій - кейнсіанство чи монетаризм - не могли довести свою перевагу у формуванні ФКС і форм державного впливу на національну економіку. Дискусійні питання між ними надає можливість розв'язати теорію "великого неокласичного синтезу", яка узагальнила теоретичні і практичні досягнення різних наукових концепцій та усунула протистояння між кейнсіанством і монетаризмом. В результаті була подолана невідповідність в розумінні таких понять як "фінансово-кредитна система" і "фінансова система". Підтвердженням цього слугують різні моделі фінансових систем США, Японії та європейських країн, а також України.

У 2020 р. виповнюється 137 років від дня народження філософа і економіста Джона Мейнарда Кейнса. Тому актуальним є розгляд наукової спадщини мислителя, методологічних принципів кейнсіанської теорії, їх впливу на розвиток сучасної економічної науки та глобалізаційних викликів сьогодення. Мета статті - аналіз методологічних принципів та суперечностей кейнсіанської традиції у взаємозв'язку з актуальними проблемами таргетування ділового циклу - інфляцією, безробіттям, рецесією виробництва, що поглиблюються внаслідок процесів фінансової глобалізації, експансії країн в напрямі неоколоніалізму, надмірного захоплення урядів політикою неокласичного лібералізму, яка виявилася нездатною вирішити покладені на неї завдання у XXI ст. Розглянуто методологію та суперечності кейнсіанства, зокрема, дискусію Дж. Кейнса з Я. Тінбергеном з приводу застосування методу наукового дослідження при таргетуванні ділового циклу. Критикуючи метод Тінбергена, Кейнс вказує на перехід від статистичного опису економічних процесів і явищ до індикативного узагальнення у випадку простої кореляції. На прикладі робіт вченого розглянуто формування специфічного підходу Кейнса до економічних проблем, що об'єднують аналіз реальних подій, теорію та формулювання практичних рекомендацій. Сучасний період розвитку світової економіки характеризується новими чинниками нестабільності, інтелектуальна спадщина Кейнса дозволяє дослідникам застосовувати історичний досвід осмислення кризових явищ в економіці. Зроблено висновок, що кейнсіанство і є справжнім "мейнстримом" сучасної економіки. Кейнс розробив методи й апарат, за допомогою якого концептуальне бачення економіки перетворюється в конкретні уявлення економічної теорії. Пройшовши довгий науковий шлях, що відображений у його роботах, зокрема в "Загальній теорії зайнятості, процента і грошей", Кейнс зробив своє бачення економічних та суспільних явищ аналітично функціональним. Він остаточно зруйнував логічну спроможність віри в здатність вільної ринкової економіки автоматично підтримувати повну зайнятість, визначив можливості впливу регулювання грошового обігу на ціни, експорт, імпорт, виробничий процес і зайнятість населення. Незважаючи на критику його теоретичних доводів, навіть непримиримі опоненти погодилися, що його ідеї підтвердилися на практиці. Наведено докази неспроможності політики "неоліберального мейнстриму" подолати наслідки глобалізаційних викликів XXI ст.

Мета роботи - дослідження основ економічного зростання в кейнсіанській теорії. У ході дослідження використанно такі наукові методи: дедукції та індукції, аналіз і синтез, узагальнення, історико-генетичний, сходження від абстрактного до конкретного. Проаналізовано ключові постулати економічного зростання в кейнсіанській теорії (від класичного до нового кейнсіанства) та виявлено, що кейнсіанська теорія економічного зростання базується на подоланні економічної кризи шляхом стимулювання сукупного попиту з боку держави шляхом промислової політики, активної підтримки підприємців, фінансового сектору та забезпечення зайнятості. Практична значущість полягає у теоретичному обгрунтуванні актуальності кейнсіанських концепцій для регулювання сучасних економічних процесів. Заслуговують на увагу механізми державного регулювання ринкової економіки, що мають гарантувати підтримку підприємницького сектору та стимулювання споживання з метою посилення відтворювальних процесів.