Наведено тлумачення понятійних номінацій "гайдамацька Коліївщина", відтворених у поемі Т.Шевченка "Гайдамаки", які не запозичені з тюркських чи інших мов, а були зумовлені низкою соціальних обставин. Зазначено, що ці традиційно вживані терміни лише перенесені з суспільного побутування на політичну, національно-визвольну арену в певний вирішальний для українського народу історичний період здобуття своєї незалежності.

Приведены толкования понятийных номинаций "гайдамацкая Колиивщина", воспроизведенных в поэме Т.Шевченко "Гайдамаки", которые не заимствованы из тюркских или других языков, а были обусловлены рядом социальных обстоятельств. Указано, что эти традиционно употребляемые термины только перенесены из общественного обихода на политическую, национально-освободительную арену в определенный, решающий для украинского народа, исторический период завоевания своей независимости.

Досліджено художню спадщину М. Сиротюка, В. Кулаковського та М. Глухенького. Вперше в українському літературознавстві висвітлено генезу й основні етапи еволюції світоглядно-естетичних переконань зазначених авторів. Проаналізовано жанрово-стильову специфіку, образну систему та структурні особливості романів "Побратався сокіл", "На уманських високих кручах", "Слава переможеним" М. Сиротюка; "Коліївщина" та "Колії" М. Глухенького; "Володимир Мономах", "Северин Наливайко", "Максим Кривоніс", "Іван Сірко", "Мартин Пушкар", "Дике поле" В. Кулаковського. Наведено літературний дискурс їх історичної та художньої правди. Охарактеризовано головні моменти вирішення проблеми "людина - історія" в аналізованих творах. Визначено здобутки та втрати історичної прози митців, запропоновано їх літературознавчу оцінку, а також встановлено місце та роль у вітчизняному письменстві зазначеного періоду.

Комплексно проаналізовано мілітарну тематику в різножанровій національній літературі та фольклорі V - XVIII ст., провідною ідеєю якої був культ українського воїна, оборонця Батьківщини, натхненника рицарського виховання та жертовної любові до рідного краю. Розглянуто літературні версії доби Рюриковичів, продержавницькі рухи XIV - XVI ст., національно-соціальні та визвольні рухи XVII - XVIII ст. Різнобічно досліджено фольклорні, книжні різножанрові твори учасників, сучасників і жертв гайдамацького повстання 1768 - 1770 рр., відомого під назвою Коліївщина. Вперше у вітчизняній літературознавчій науці опрацьовано твори різного ідейного звучання православних, греко- та римокатоликів у тісному переплетінні з соціально-національними проблемами українців і колонізаторськими планами Польської та Московської монархій.

Висвітлено життя та діяльність відомого кінорежисера, скульптора, театрального діяча, письменника, педагога, художника кіно, народного артиста УРСР Івана Петровича Кавалерідзе (1887 - 1978). Основну увагу приділено окремим сторінкам життя і творчості митця, які з різних причин були забуті або знищені, акцентовано на кінопедагогічній діяльності, яка розпочалася наприкінці 1920-х рр. у м. Одеса фільмом ""Злива" і тривала до початку 1960-х рр. (фільм "Повія", 1961 р.). У творчому доробку кінематографіста - фільми "Перекоп", "Коліївщина", "Прометей", "Наталка Полтавка", "Запорожець за Дунаєм", "Григорій Сковорода".

Увагу приділено інформаційній війні як сфері суспільної свідомості у процесі інформатизації суспільства. Проведено порівняльну характеристику збірнику "Окаянні дні" та "Сонячний удар" І. Буніна з екранізацією "Сонячний удар". Досліджено творчий внесок І. Кавалерідзе в розвиток кіномови фільмом "Коліївщина". Подано інформацію про народний пісенний фольклор у кінотворчості І. Миколайчука.

Представлено публікацію джерел, що стосуються повстання на Правобережній Україні 1768 року. Джерельна база публікацій охоплює справи № 227, 228 та 229 фонду № 229, що зберігається в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ. Подано відомості про перебіг Коліївщини на Правобережжі та про активізацію гайдамацького руху на Запорожжі в цей час, висвітлено превентивні заходи Коша у боротьбі з гайдамацтвом на території Вольностей, розкрито невідомі та маловідомі прізвища гайдамацьких ватажків та діяльність їхніх загонів. Вміщено відомості про запорозько-польські і козацько-татарські стосунки цієї доби. У цьому томі продовжено серійну багатотомну публікацію корпусу документів архіву Коша Нової Запорозької Січі; водночас розпочато нове видання документальних і наративних джерел до історії Коліївщини, 250-річчя якої відзначалося 2018 року. Зазначено, що серед продукованих українським соціумом у ранньомодерну добу самобутніх форм масового протесту, особливе місце посідає Коліївщина. Акцентовано, що, попри доволі різнобічну джерельну презентативність і чималий рівень наукової зацікавленості проблемою, історія потужного соціального і національного руху, що обрамив 1768-1769 рр. продовжує залишатися недостатньо вивченою. Визнано, що відкритим залишається питання про хронологічні рамки Коліївщини.