Вперше у вітчизняній лексикографічній практиці подається тлумачення та енциклопедичний опис ключових реалій молодих лінгвістичних дисциплін та напрямів, більшість з яких сформувалася переважно у другій половині ХХ сторіччя на перетині лінгвістики з іншими галузями знань: computer science, теорією математичних моделей, філософією та логікою, когнітивністикою, штучним інтелектом. У словнику представлені генеративна лінгвістика, кібернетична та комп'ютерна лінгвістика, когнітивна лінгвістика, комунікативна лінгвістика, лінгвістична прагматика, лінгвістика тексту, герменевтична лінгвістика (моделі розуміння природної мови), логічний аналіз природної мови, теорія діалогу, теорія дискурсу та ін. Міститься близько 350 понять та, відповідно, 1400 термінів і термінологічних сполучень українською, російською, англійською та німецькою мовами.

Висвітлено проблеми лексичної семантики, зокрема, питання, пов'язані з аспектами її модифікацій, які потребують використання нових, сучасних методів дослідження. Лінгвістична семантика не може вивчатися окремо від концептуальної структури та когнітивного розвитку лексичних одиниць, за значеннями слів стоять пов'язані з ними когнітивні структури, процеси семантичного переосмислення відтворюють зміни, що відбуваються на концептуальному рівні свідомості та в мові як частині складної когнітивної системи світосприйняття та мислення.

Словник включає близько 10 тисяч термінів та словосполучень, найбільш уживаних у сучасній метеорології та суміжних науках. Словник складається з 12 розділів, які висвітлюють основні розділи метеорології. Крім фахової репрезентації термінів, у словнику подана їх лінгвістична характеристика: наголос, закінчення родового відмінка, особливості правопису.

Розглянуто проблеми соціокультурологічного аспекту викладання іноземних мов. Надано визначення поняття соціокультури, наголошено на неможливості виділення соціокультурологічного аспекту в окрему дисципліну та висловлено думку про необхідність комплексного викладання, яке є значно ефективнішим. Проаналізовано відмінності між курсами лекцій з країнознавства та лінгвокраїнознавства, якому притаманна суто лінгвістична природа. Відзначено, що лінгвокраїнознавство є невід'ємною частиною будь-якої мовної дисципліни. Зроблено висновок, що лінгвокраїнознавство - це особливий підхід до викладання усіх мовних аспектів, коли країнознавча інформація здобувається з фактів мови. Саме таким чином реалізується кумулятивна функція слова. Соціокультурологічний підхід сприяє створенню більш глибокої комунікативної компетенції. У зв'язку з тим, що більшість слів будь-якої мови мають свій фон, запропоновано на рівні слова розробити шкалу труднощів соціокультурологічного характеру. Висунуто тезу про те, що між лінгвістичними завданнями та соціокультурною метою існує специфічне співвідношення, відображене у методиці викладання.

Розглянуто основні аспекти лінгвістичної концепції професора А.П.Загнітка. Проаналізовано засади функціональної морфології української мови, системність категорійних відношень у структурі мови та ієрархію іменних категорій. Встановлено формально-граматичну та семантичну корелятивність / некорелятивність дієслівних категорій. Висвітлено особливості міжрівневої граматичної категорії валентності дієслова, морфологічні категорії в системі предикатності та предикативності речення. Виявлено основні типи синтаксичних зв'язків і семантико-синтаксичних відношень. Розглянуто систему та ієрархію синтаксичних одиниць в кваліфікації А.П.Загнітка, описано динамічні процеси у граматичному ладі сучасної української мови. Особливу увагу приділено загальним проблемам текстової лінгвістики, категорії художнього тексту, а також особливостям сучасної синтаксичної поетики.

Рассмотрены основные аспекты лингвистической концепции профессора А.П.Загнитка. Проанализированы основы функциональной морфологии украинского языка, системность категориальных отношений в структуре языка и иерархия именных категорий. Установлена формально-грамматическая и семантическая коррелятивность / некоррелятивность глагольных категорий. Освещены особенности межуровневой грамматической категории валентности глагола, морфологические категории в системе предикатности и предикативности предложения. Выявлены основные типы синтаксических связей и семантико-синтаксических отношений. Рассмотрена система и иерархия синтаксических единиц в квалификации А.П.Загнитка, описаны динамические процессы в грамматическом порядке современного украинского языка. Особое внимание уделено проблемам текстовой лингвистики, категории художественного текста, а также особенностям современной синтаксической поэтики.

З'ясовано, що предків сучасних балтів (особливо західних), з одного боку, та нині найвіддаленіших від них південних слов'ян - з другого, в доісторичному минулому об'єднувало спільне мовне явище - утворення одного типу назв лісів (чагарників) за моделлю дендронім + суфікс збірності -or- / -arь. Зокрема, деякі праслов'янські форми, рефлекси яких збереглись у сербській і хорватській мовах, виявляють безперечні балтійські, а також імовірні фрако-дакійські зв'язки.

In the prehistoric times ancestors of the Balts of today (particularly Western Balts) on the one hand and most distant from them now Southern Slavs on the other hand had to be neighbours to some extent. They were united by the common language experience, namely by the formation of the forests (bushes) names on one and the same model: dendronim + suffix of collectivity -or- / -arь. In particular protoslavic forms *berzarь, *lescarь and *liparь - the reflexes which are best preserved in the Serbian andCroatian languages - display undoubted Baltic and probable Thracio-Dacian connections.

Висвітлено теоретичні аспекти лінгвістичної генології, розкрито витоки теорії мовленнєвих жанрів. Розглянуто проблеми та викладено підходи до виділення, розмежування і організації мовленнєвих жанрів, проаналізовано мовленнєві жанри різних дискурсів.

Освещены теоретические аспекты лингвистической генологии, раскрыты истоки теории речевых жанров. Рассмотрены проблемы и изложены подходы к выделению, размежеванию и организации речевых жанров, проанализированы речевые жанры разных дискурсов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(4УКР)

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено структурно-семантичний і комунікативний аспекти простого речення у сучасній лінгвістиці. Проаналізовано функціонально-стильові особливості структури підмета в сучасній німецькій мові, динаміку формування присвійного відмінка в англійській мові. Розглянуто питання навчання іншомовної фразеології в контексті професійно-комунікативної підготовки студентів. Розкрито аспекти формування соціокультурної компетенції вчителів іноземної мови. Вивчено вплив позамовних факторів на вибір мовних засобів у процесі комунікації.

Освещены структурно-семантический и коммуникативный аспекты простого предложения в современной лингвистике. Проанализированы функционально-стилевые особенности структуры подлежащего в современном немецком языке, динамика формирования притяжательного падежа в английском языке. Рассмотрены вопросы обучения иноязычной фразеологии в контексте профессионально-коммуникативной подготовки студентов. Раскрыты аспекты формирования социокультурной компетенции учителей иностранного языка. Изучено влияние внеязычных факторов на выбор языковых средств в процессе коммуникации.

Розглянуто концепцію жанру в сучасних філологічних науках, зокрема, у новій риториці, функціональній стилістці, лінгвістиці тексту, а також когнітивній і прикладній лінгвістиці. Висвітлено теорію мовленнєвих жанрів М.М. Бахтіна. Розкрито сутність жанрів наукового спілкування як соціокомунікативних, соціокогнітивних і мовних феноменів. Розроблено процедуру жанрового аналізу, визначено характерні особливості різних жанрів сучасного англомовного наукового дискурсу (наукової статті, міжнародної наукової конференції, електронного дискурсу та електронної групової дискусії). Проаналізовано варіативність і динаміку процесів жанротворення. Розкрито роль прагматичних чинників у формуванні жанрових ознак наукових текстів. Запропоновано жанрову лінгводидактичну модель навчання англомовної наукової комунікації.

Рассмотрена концепция жанра в современных филологических науках, в чаcтности, в новой риторике, функциональной стилистике, лингвистике текста, а также когнитивной и прикладной лингвистике. Освещена теория речевых жанров М.М. Бахтина. Раскрыта сущность жанров научного общения как социокоммуникативных, социокогнитивных и языковых феноменов. Разработана процедура жанрового анализа, определены характерные особенности различных жанров современного англоязычного научного дискурса (научной статьи, международной научной конференции, электронного дискурса и электронной групповой дискуссии). Показана вариативность и динамика процессов жанрообразования. Раскрыта роль прагматических факторов в формировании жанровых признаков научных текстов. Разработана жанровая лингводидактическая модель обучения англоязычной научной коммуникации.

Дослідження присвячене виявленню особливостей функціонування прагмем та інформем у химерній прозі. На матеріалі творчості Є. Гуцала розглянуто особливості прагмем та інформем як прагмалінгвістичних одиниць вищого порядку.

Продолжен цикл публикаций автора, посвященный исследованию прагмалингвистических единиц на материале украинской химерной прозы. Данная работа раскрывает особенности функционирования прагмем и информем в творчестве Е. Гуцало.

The article continues the cycle of publications of author, devoted to research of pragmalinguistical units on material of Ukrainian chimera prose. This work exposes the features of functioning of pragmems and informems in creation of E.Gutsalo.

Розглянуто сучасні вимоги до засобів підтримки лінгвістичного забезпечення бібліотек. Описано структуру та засоби організації авторитетних файлів лінгвістичних даних. Представлено досвід розробки лінгвістичної бази даних у Національній бібліотеці імені В. І. Вернадського.

Розглянуто системний підхід та методичні засади розробки, внесення змін і доповнень до рубрикатора наукової бібліотеки. Висвітлено авторську розробку розділів Рубрикатора Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського "Інформаційна та обчислювальна техніка" і "Кібернетика".

Розглянуто питання про місце перекладу у лінгвістичній підготовці юристів. Проаналізовано головні мовленнєві компетенції, яким навчають у вищих навчальних закладах на заняттях з іноземної мови. Описано основні характеристики юридичних текстів і запропоновано вправи на розвиток перекладацьких навичок у студентів-правознавців.

Наведено результати досліджень з історії лінгвістичного вивчення узагальнено-символічної паралелі. Зокрема акцентовано увагу на дослідженні поняття "символ" як явища екстралінгвістичного, наділеного досить варіабельним ефектом створювати лінгвістично-символізовані мікрополя, що можуть служити індикатором слововживання.

Показано, що хлібопекарське виробництво є дійсно складним об'єктом керування. В такому випадку, одним із ефективних способів керування є застосування сценарного підходу. Обгрунтовано необхідність використання теорії нечітких множин для побудови систем керування технологічними процесами виробництва хліба. Наведено функції належності для основних технологічних показників даних процесів.

На підставі аналізу поетичних текстів В. Стуса виділено 3 площини (лінгвістичну, релігійну та концептуальну), у межах яких розглянуто функціонування мотиву гріха. Лінгвістична площина передбачає розгляд концепту гріха з точки зору лінгвокультурології - таким чином можливо відстежити, як відбувається реактуалізція концепту в поезії Стуса. Релігійна площина дає підстави розглядати пов'язані з концептом гріха мотиви та сюжети - первородного гріха, гріховності світу, серця як духовного локусу, кари Божої, покутування чужих гріхів та ін. Виявлено також інтертекстуальні референції до "Саду Божественних пісень" Г. Сковороди, пов'язані з мотивом гріха. У межах концептуальної площини розглянуто зв'язок поетової концепції творчості з мотивом гріха.

Розглянуто процес формування та розвитку арабської національної традиції у галузі дослідження мови. Досліджено генетичну спадкоємність методів та прийомів вивчення мовних факторів на середньовічному Арабському Сході. Викладено базисні концепції традиційної граматики, лексикології та лексикографії. Зроблено оцінку внеску окремих філологів у арабське мовознавство, а також розглянуто зв'язок його принципових положень з концепціями сучасної лінгвоарабістики. Використано матеріал оригінальних джерел VIII - XV ст., в авторському перекладі російською мовою введено у науковий обіг фрагменти з творів видатних арабських мовознавців.

Проаналізовано сучасні наукові підходи щодо визначення сутності таких базових понять дослідження, як терміносистема та термінологія, статус метамови, її онтологічні ознаки та взаємозв'язок з лінгвістичною термінологією. Сформульовано визначення понять "термін", "термінологія", "терміносистема", "номенклатура". Описано динамічні процеси у лінгвістичній терміносистемі кримськотатарської мови, визначено коло джерел, які можна використати у процесі діахронічного дослідження даної проблеми. Зроблено періодизацію формування лінгвістичної термінології у кримськотатарській мові, яка корелює з етапами життя кримськотатарського народу, а також з періодами розвитку лінгвістичної термінології в інших тюркських мовах. На підставі аналізу лінгвістичної термінології кримськотатарської мови встановлено її системний статус. Виявлено й охарактеризовано різноманітні системні відношення: парадигматичні (синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, омонімія, полісемія, партитивні зв'язки, генетичні пласти, структурно-граматичні типи термінів, частиномовні розряди, термінологічні блоки) й епідигматичні, зокрема, дериваційні, які формують термінологічні гнізда.

Досліджено в інтерпретації М.Рильського проблеми української мови та загального мовознавства, а також перекладознавства та лексикографії. На матеріалах наукової, публіцистичної та епістолярної спадщини письменника (статей, виступів, заміток, рецензій, відгуків на докторські та кандидатські дисертації, зауважень на полях рукописів, листів) наведено оцінку його теоретичної та практичної діяльності як ученого-мовознавця. Висвітлено погляди ученого щодо основних питань нормативних засад і стилістичних засобів сучасної української літературної мови. Проаналізовано міркування М.Рильського з питань історії національної мови українського народу та української літературної мови. Досліджено рекомендації вченого-мовознавця у сфері лексикографії, насамперед перекладної, та перекладознавства, спрямовні на поліпшення лексикографічної техніки, перекладацької майстерності та підвищення загальної культури української мови.