Розглянуто нетрадиційні підходи у етимології, пропаговані О. С. Мельничуком. Зроблено спробу показати значення сформульованих ним принципів вивчення глибинних етимологічних зв'язків, застосування яких може забезпечити якісно новий рівень результатів етимологічних досліджень, значний прогрес генетичного мовознавства, зокрема у вивченні питань віддаленої мовної спорідненості та походження мови.

Теоретично обгрунтовано та практично доведено домінантну роль загальномовного принципу іконічності для ранніх етапів мовної еволюції. Розроблено оригінальну концепцію та методику дослідження формально-змістової мотивованості у праіндоєвропейській лексиці. Обгрунтовано доцільність інтеграції діахронічної й синхронічної типологій, доповненої лінгвокогнітивним та лінгвокультурологічним аспектами для семіотичної інтерпретації мовної еволюції. Доведено релевантність загальномовного принципу іконічності, виявлено особливості його реалізації в лексиці індоєвропейської прамови. Визначено роль іконічних знаків на ранніх етапах лінгвогенезу, яка полягає у спрямуванні коеволюції мови й пізнання, забезпеченні переходу від стратегії відтворення перцептивного сприйняття дійсності до стратегії її концептуальної репрезентації. Проаналізовано структуру й семантику індоєвропейських коренів, встановлено відповідності між їх матеріальною оболонкою та внутрішнім наповненням, розкрито еволюційно-адаптивну роль іконічності у процесах мовної еволюції, висвітлено мотивованість фонологічного контрасту кентум-сатем. Виявлено важливість звукозображання в системній організації мовної картини світу. Уперше на матеріалі різноструктурних мов продемонстровано універсальний характер мовної іконічності, її незалежність від типологічного, історичного, генетичного й ареального параметрів, що засвідчує особливие призначення принципу іконічності у процесі становлення вербальної картини світу.