Книгу складають науково-біографічні статті та документальні нариси про репресованих діячів української науки, культури, робітничого руху: археологів М.Макаренка і В.Пархоменка, етнографа Н.Онацького, літераторів М.Драй-Хмару, П.Капельгородського, Г.Коваленка, Г.Майфета, В.Поліщука, М.Філянського, поета В.Труша-Коваля, музиканта О.Навроцького, священика В.Зеленцова, теоретика космонавтики Ю.Кондратюка, лідера полтавських меншовиків К.Ляховича та ін. Представлено рідкісні документи, які висвітлюють життєвий шлях названих подвижників, механізм функціонування тоталітарної держави.

Висвітлено життєвий шлях та наукову, педагогічну і громадську діяльність відомого українського вченого, професора Національного університету "Києво-Могилянська академія", Соросівського професора, доктора біологічних наук, академіка Академії наук вищої освіти, заступника Голови обласного відділення Товариства охорони природи, літератора і журналіста - В.І.Комендара. Включено монографії (з розкриттям їх змісту), навчальні посібники, доповіді на всесоюзних, республіканських, регіональних, міжвузівських конференціях, статті з енциклопедій та Червоної книги України, численні науково-популярні статті з періодичних видань, зокрема, видань Карпатського краю щодо захисту довкілля.

Зроблено спробу дослідити взаємовідносини партійно-радянського керівництва і літературно-мистецької інтелігенції України у 1920-х рр. Проаналізовано політику українізації у цей період, а також розглянуто процес поширення політико-ідеологічного тиску на літераторів та митців країни (М.Хвильового, М.Куліша, Л.Курбаса, Л.Сердюка, Г.Хоткевича, О.Довженка та ін.) з боку партійно-радянського керівництва наприкінці 20-х рр. ХХ ст.

Аналізуються соціальне становище та позиції літературно-мистецької інтелігенції в умовах політики українізації, специфіка її взаємовідносин з радянською владою, прояви опору діячів літератури і мистецтва становленню тоталітарної системи. Розкрито основні напрямки професійної діяльності літературно-мистецької інтелігенції та її роль у процесі українізації. Виявлено внесок літераторів та митців у відродження національних традицій в культурі, піднесення культурного рівня та національної свідомості громадян України. Показано засоби радянської влади, спрямовані на встановлення партійної монополії в культурі, проаналізовано негативний вплив ідеологізації суспільного і культурного життя на становище та діяльність літературно-мистецької інтелігенції. В контексті посилення репресій тоталітарного режиму, згортання українізації висвітлено трагічну долю літературно-мистецької інтелігенції України.

Розглянуто теоретичну проблему художнього вираження національно-духовної ідентифікації ліричного героя у поетичному дискурсі П.Скунця - українського письменника, "шістидесятника"-нонконформіста, лауреата Шевченківської премії 1997 р. Розкрито філософсько-естетичний зміст національних емпатії та абстрагування. Вперше в українському літературознавстві проведено детальний аналіз поетичного дискурсу письменника у контексті творчості закордонних та українських літераторів. Здійснено когерентно-когезійну інтерпретацію художнього вираження національно-духовної ідентифікації протагоніста на трьох фундаментальних герменевтично-психологічних рівнях: культурних кодів, національно-екзистенціальних модусів та архетипів національного підсвідомого. Запропонований тип дослідження поезії П.Скунця засвідчує концептуальну важливість естетичної експресії національно-духовної ідентифікації ліричного героя у процесі інтерпретації лірики національного митця.

Висвітлено проблему жанрового пошуку російських літераторів Срібного віку. Розглянуто питання синтезу жанрів. Описано процес створення нових форм у контексті боротьби літературних шкіл та напрямів періоду ХІХ - ХХ ст.

Досліджено проблеми українсько-німецько-австрійських літературних взаємин першої половини XX ст., зокрема, 1910 - 30-х рр. До наукового обігу у порівняльному літературознавстві вперше залучено художню спадщину В.Винниченка, Г.Косинки, Б.Лепкого, Олександра Олеся, Миколи Хвильового, О.Грицая та ін., а також нові аспекти й особливості генези бінарних літературних контактів даного періоду. Осмислено важливий невідомий і малознаний в попередні десятиліття фактичний матеріал для вивчення ролі екстериторіальних культурних центрів (Відень і Берлін) і німецькомовної україніки в популяризації української літератури в Австрії та Німеччині. На основі аналізу художньої спадщини, перекладацької, літературознавчої та публіцистичної діяльності українських письменників, німецьких і австрійських діячів культури, численних представників української діаспори виявлено особливу посередницьку роль журналістики і публіцистики, літератора, перекладача і вченого в популяризації та рецепції української літератури в німецькомовному світі, а відтак і в генезі українсько-німецько-австрійських літературних взаємин.

Зазначено, що вперше в Україні надруковано академічне видання Пересопницького Євангелія XVI ст. за участі Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, Інституту Української мови та Українського мовно-інформаційного фонду НАН України. згадано імена видатних науковців-літераторів, зокрема, Т. Шевченка, М. Максимовича, І. Франка, які вивчали раритет. Наголошено на надзвичайній важливості даної пам'ятки для проведення подальших спеціальних досліджень.

Висвітлено теоретичні засади модернізму. Проаналізовано творчість Л.Українки з позиції модернізму, зокрема: проблему чоловічого і жіночого у драматичній поемі "Одержима", питання інтертексту в поемі, особливості художнього мислення Л.Українки-драматурга. Всебічно охарактеризовано творчість визначних українських літераторів останньої чверті ХІХ - початку ХХ ст.: Є.Маланюка, В.Пачовського, Г.Косинки, Р.Іваничука, Ф.Потушняка, М.Коцюбинського, В.Барки, Н.Кибальчич, В.Винниченка, О.Кобиляньскої та ін.

Діяльність братів Барвінських в літературі, наукових дослідженнях та у політичному житті вплинула на вибір напрямів досліджень у літературних та наукових колах України. Українські історики-дослідники писали про Барвінських ще за їх життя. Інформація про їх культурну та освітню діяльність, вміщена в енциклопедіях та словниках ХIХ - ХХ ст. (А. Карнуа, Фр. Ржегорж, Р. Тісеран, І. Полівка), має велике наукове значення. Ці статті висвітлюють різноманітність інтересів братів Барвінських у різних галузях людської діяльності. У науково-довідкових виданнях ХIХ - ХХ ст. розкрито усю багатогранність інтересів цих українських літераторів, науковців та громадських діячів-просвітників, спроектовану на різні сфери людської діяльності.

Вміщено 697 біографій письменників, критиків, літературознавців, фольклористів, етнографів, журналістів, які представляють давню, нову та новітню українську літературу Вінниччини. Наведено дані щодо їх псевдонімів, дати життя, місця народження та смерті, присудження премій, наукових звань та ступенів, принадлежності до літературних груп, організацій. Подано перелік основних видань і публікацій літераторів.

Помещено 697 биографий писателей, критиков, литературоведов, фольклористов, этнографов, журналистов, которые представляют древнюю, новую и новейшую украинскую литературу на Винниччине. Приведены данные об их псевдонимах, датах жизни, местах рождения и смерти, присуждении премий, научных знаний и степеней, принадлежности к литературным группам, организациям. Дан перечень основных изданий и публикаций литераторов.

Проаналізовано художню ідею В.Винниченка про чесність з собою, втілену митцем у його творах, зокрема, на прикладі його визначної п'єси "Брехня". Зауважено, що драматургічні новаторські прийоми автора були втілені на сцені небагатьма художніми колективами, це вдалося зробити лише театру "Alienus", який постановкою "Брехні" відкрив нову еру в історії європейського мистецтва. Наведено висловлювання відомих літераторів та діячів театрального мистецтва, зокрема М.Вороного, про те, що автор створив драматичний образ, цілком новий для нашої національної драматургії у своїй п'єсі-портреті, де за допомогою вишуканої гри підтекстів осягається внутрішній світ головної героїні.

На підставі узагальнення архівних матеріалів польських бібліотек, музеїв, а також матеріалів української галицької преси висвітлено місце української культури (культури національної меншості), зокрема літератури, у культурному житті Другої Речі Посполитої. Проаналізовано міжлітературні контакти українських і польських літераторів на підставі приватного листування, зокрема Є.Маланюка.

На основе обобщения архивных материалов польских библиотек, музеев, а также материалов украинской Галицкой прессы освещено место украинской культуры (культуры национального меньшинства), в частности литературы, в культурной жизни Второй Речи Посполитой. Проанализированы межлитературные контакты украинских и польских литераторов на основе частной переписки, в частности Е.Маланюка.

Охарактеризовано роль Богдана Лепкого в українсько-польських літературних взаєминах, яку розглянуто крізь призму літературних стосунків митця та Василя Стефаника з польським літератором Владиславом Орканом. Проаналізовано типологічні перегуки та схожість елементів малої прози Б.Лепкого та В.Оркана на проблемно-тематичному та жанрово-стильовому рівнях. Зроблено типологічні зіставлення повістей "Веселка над пустарем" та "В розтоках" в аспекті концепції героя та оновлення жанрової структури.

Розглянуто суспільно-політичні та соціально-економічні процеси у Великій Британії наприкінці 1970-х рр. Детально проаналізовано діяльність А.Рубльова у контексті культурно-мистецьких зв'язків Східної Європи XIV ст. Всебічно досліджено формування національної свідомості літераторів Лівобережної та Слобідської України наприкінці XVIII - початку XIX ст. Окремі статті присвячено автоматизованій обробці економічної інформації, системі дистанційного навчання тощо.

Подано відомості майже про всю світову інтелектуальну еліту - провідних фізиків, хіміків, медиків, економістів, літераторів, суспільних діячів - тих, хто, за заповітом Альфреда Нобеля, шведського інженера-хіміка та промисловця, удостоєні Нобелівської премії впродовж 1901 - 2001 рр. Довідник містить алфавітний та тематичний покажчики статей.

Висвітлено основні історичні терміни та поняття. Наведено стислі відомості про найважливіші події української історії, біографії українських і зарубіжних державних, політичних, громадських, культурних і військових діячів, літераторів, учених і митців, життя та діяльність яких пов'язані з Україною.

Виявлено синкретизм власне поетичного, живописного та музичного начал, взаємопроникнення прийомів у поетиці І.Северянина. Встановлено, що синестетичність є основним фактором формування структури поетичного образу. Проведено паралелі між естетикою лірики поета та живописом кінця XIX - початку XX ст. (російського та західноєвропейсього). Вперше здійснено аналіз живописно-зображального начала в творчості літератора, докладно розглянуто особливості відтворення пейзажу, портрету, інтер'єра, колористики, а також своєрідно перенесених до поетичної сфери живописних прийомів. Розглянуто музичність лірики митця - від звуків до музичних асоціацій, виділено віршовий твір ("Друга симфонія"), композиція якого створена відповідно до законів сонатно-симфонічної форми. Досліджено психологізм, визначено основні особливості структури образів і прийомів художньої типізації. Визначено вплив скандинавського імпресіонизму на лірику І.Северянина.

На підставі різноманітного джерельного матеріалу відтворено творчу біографію М.Кононенка. До літературного обігу введено невідомі та маловідомі твори письменника, які дають можливість більш детально характеризувати його творчість. Розкрито національно-патріотичний та антикріпосницький пафос, екзистенційну проблематику збірок "Хвилі. Книги I - V", прозових творів ("Хахол", "Злодій", "Візник"). Здійснено фахову інтерпретацію жанрово-стильової та художньої природи поетичної та прозової сторінок спадщини літератора. Виявлено своєрідність образної системи поетичних творів М.Кононенка, композиційно-сюжетні ознаки прози, самобутність письменницької манери, константність її філософської та релігійної основи. На базі мікроаналізу художньої прози письменника зроблено висновок про оригінальність його індивідуального стилю в літературному процесі кінця XIX - початку XX ст.

Проаналізовано християнську лірику І.Величковського - українського барокового поета - крізь призму теоретико-методологічного поняття самототожності. Визначено тематичний поділ спадщини літератора - Богопошук (шляхи людини до Бога: праця, гріх, його спокута, терпіння), антитетичні теми життя - смерті, Бога - антибога (диявола), Едему - кінця світу, добра - зла. Зауважено, що двовимірність літературного християнського світу І.Величковського в часі та просторі доведена до досконалості.

Проанализирована христианская лирика И.Величковского - украинского бароккального поэта - через призму теоретико-методологического понятия самототожности. Определено тематическое деление наследия литератора - поиск Бога (пути человека к Богу: труд, грех, его покаяние, терпение), антитетичные темы: жизнь - смерть, Бог - антибог (дьявол), Эдем - конец мира, добро - зло. Отмечено, что двухмерность литературного христианского мира И.Величковского во времени и пространстве доведена до совершенства.