Утворення нафти в таких великих кількостях мало місце тільки один раз в історії планети - у неогені, і не мало аналогів у минулі геологічні періоди. Це було пов'язане з післяпермським розколом Гондвани. Деcтрукція цього монолітного масиву, у якому було зосереджено 2/3 докембрійської сіалічної кори Пангеї з потужною (500 - 700 км) літосферою, привела до утворення рифтових зон. Ії характерною рисою було те, що вони проявилися у внутрішніх плитових областях, не підпорядковувалися границям літосферних плит і не зумовлювалися їх взаємодією. Ці зони забезпечили глибокий дренаж "первозданної" недеплетованої нижньої мантії. Саме вона, а не деплетована верхня мантія, була джерелом флюїдних систем, насичених донаторами хімічних елементів, необхідних для синтезу нафти.