Розкрито суть понять антропонімів, зокрема, імен, імен по батькові, прізвищ, прізвиськ, псевдонімів. Охарактеризовано форми звертань у найскладніших, прогнозованих і непрогнозованих ситуаціях. Розглянуто близькі до антропонімів лексичні розряди слів - міфоніми, постноніми. Проаналізовано особливості відтворення російських і деяких інших прізвищ іншомовного походження українською мовою.

Раскрыто содержание понятий антропонимов, в частности, имен, отчеств, фамилий, псевдонимов. Охарактеризованы формы обращений в сложнейших, прогнозируемых и непрогнозируемых ситуациях. Рассмотрены близкие к антропонимам лексические разряды слов - мифонимы, постнонимы. Проанализированы особенности перевода русских и других фамилий иностранного происхождения на украинский язык.

Висвітлено особливості антропонімії Житомирщини періоду першої половини XVII ст. Охарактеризовано міфоніми в драматичній поемі Л.Українки "Лісова пісня", а також античну міфологію як поетичну зброю. Проаналізовано особливості концептуалізації власних назв у художньому творі. Висвітлено динаміку зустрічальності імен серед студенток філологічного факультету українського відділення денної форми навчання Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова.

Освещены особенности антропонимии Житомирщины периода первой половины XVII в. Охарактеризованы мифонимы в драматической поэме Л.Украинки "Лесная песня", а также античная мифология как поэтическое оружие. Проанализированы особенности концептуализации собственных имен в художественном произведении. Освещена динамика встречаемости имен среди студенток филологического факультета украинского отделения дневной формы обучения Одесского национального университета им. И.И.Мечникова.

Проаналізовано поетонімію романів "Майстер корабля" (1928), "Чотири шаблі" (1930), "Вершники" (1935), "Мир" ("Жива вода") (1947, 1956) видатного українського письменника першої половини XX ст. Ю.І.Яновского (1902 - 1954), відомого своїми новаторськими художніми пошуками та яскравим експериментуванням зі словом, тонким відчуттям мови. Виявлено ономастичні розбіжності в романах "Чотори шаблі", "Вершники", "Мир" ("Жива вода") різних років видання. Досліджено усі класи онімної лексики (антропоніми, топоніми, ідеоніми, ергоніми, хрононіми, хрематоніми, теоніми (міфоніми), зооніми, космоніми). Простежено динаміку використання онімів і зроблено висновок про зростання кількості власних назв у художніх творах Ю.І.Яновського. Розкрито роль пропріальних одиниць у мовленнєвих текстах романів, з'ясовано особливості ономастичного малюнка ідіостилю письменника.

Проанализирована поэтонимия романов "Мастер корабля" (1928), "Четыре сабли" (1930), "Всадники" (1935), "Мир" ("Живая вода") (1947, 1956) выдающегося украинского писателя первой половины XX ст. Ю.И.Яновского (1902 - 1954), известного своими новаторскими художественными поисками и ярким экспериментированием со словом, тонким чувством языка. Выявлены ономастические отличия в романах "Четыре сабли", "Всадники", "Мир" ("Живая вода") разных годов издания. Исследованы все классы онимной лексики (антропонимы, топонимы, идеонимы, эргонимы, хронимы, хрематонимы, теонимы (мифонимы), зоонимы, космонимы). Прослежена динамика использования онимов и сделан вывод о возрастании количества собственных названий в художественных произведениях Ю.И.Яновского. Раскрыта роль проприальных единиц в речевых текстах романов, установлены особенности ономастического рисунка идиостиля писателя.

Досліджено номінативну систему українських народних чарівних казок, вміщених у відомих збірниках В.Гнатюка, А.Димінського, С.Руданського, О.Кольберга, І.Рудченка, П.Чубинського. Проаналізовано особливості називання осіб, міфічних і фантастичних істот і співвідносних з ними зоо- та флороназв. Виявлено, що основний сегмент охоплює особові найменування, міфоніми й одиниці позаонімної номінації, об'єднані в номінативні ряди у складі чотирьох парадигм, виділених на підставі функціональної типології казкових персонажів. Запропоновано парадигматичну систематизацію назви й її структурування, що забезпечує адекватне встановлення семантико-функціональної близькості аналізованих номінатем й виявлення формально-структурної варіантності певних назв, а також кореферентності найменувань, які належать до різних класів номінативних одиниць (онімів, апелятивів, дескрипцій). Семантику, внутрішню форму, етимологію, структуру онімів та їх зв'язок з одиницями позаонімної номінації, особливості вживання назв рослин і тварин розкрито з урахуванням текстових і деяких позатекстових, зокрема, міфологічних, чинників, що обумовлено архаїчністю народної чарівної казки, в якій світи людей, міфічних і фантастичних істот, рослин і тварин співіснують і перетинаються. З'ясовано семантичне навантаження та символічну маркованість назв, які функціонують у дослідженому масиві текстів, на підставі вивчення яких розкрито певні коди, поглиблено розуміння казкового епосу й української культури загалом.

Досліджено міфопоетику творчості М. Рильського, проаналізовано специфіку вираження міфоелементів-корелятів, які тяжіють до "неоміфологічного" відтворення (архетипні образи, ритуалеми, міфоніми, міфологеми, міфосюжет), вибудовано міфопростір у вертикально-горизонтальній проекції, специфіка якого зумовлена продуктивною семантикою міфологічних структур, адаптаційні можливості міфологічної темпоральної структури, специфіки репрезентації структури "універсального кола" пошуку "Я-ідентичності". Проаналізовано сегменти витоків міфопоетики митця (дитинство, творчі діалоги, неокласицистична концептуалізація, віталізм, гілоїзм, амбівалентність художнього мислення, пантеїстична складова). Рецепція традиційних сюжетів і компонентів міфу фокусує оригінальність мистецького осягнення онтології, уміння віднайти в первісній культурі нові конотації, адекватні для дескрипції образів і реалій.

Репрезентовано лінгвокультурний простір англійської народної казки. Встановлено теоретико-методологічне підгрунтя вивчення лінгвокультурного простору цього жанру. Окреслено лексико-семантичне та онімне поле як складники лінгвокультурного простору англійської народної казки. У складі лексико-семантичного поля виділено п'ять тематичних груп позамовної дійсності КАЗКОВИЙ ПЕРСОНАЖ, ПОБУТ, ПРИРОДА, ЕТНІЧНІСТЬ, АБСТРАКТНІСТЬ, у межах яких виокремлено тематичні підгрупи. Визначено найуживаніші ЛО, які є складниками національно-культурного компоненту та представляють міфологічне уявлення англійського етносу. Проаналізовано ядерно-периферійні зв'язки онімного поля. Визначено конституенти цього поля: антропоніми, які формують його ядро, зооніми та міфоніми, які віддаленні від центру, та топоніми, які знаходяться на периферії.

Розглянуто містичні назви персонажів української літературної казки ХIХ століття. Зосереджено увагу на класифікації подібних назв. З'ясовано значення цих персонажів у віруванні українців та висвітлено їхнє відображення у художніх текстах в авторській інтерпретації.

Описано літературні власні назви, зафіксовані в романі Володимира Лиса "Соло для Соломії". Здійснено аналіз онімного простору роману як однієї з ознак ідіостилю письменника. Визначено групи власних назв (власні імена, прізвища, прізвиська, топоніми, назви свят, теоніми, міфоніми, клички тварин) та описано лінгвостилістичні функції поетонімів у художньому тексті.