Наведено український переклад книжки відомого американського історика Л. Вулфа, в якій проаналізовано витоки концептуального поділу Європи на Східну та Західну, що винайшли мандрівники та мислителі доби Просвітництва. Показано, що перш, ніж з'явитись на мапі, Східна Європа постала у свідомості людини Просвітництва у процесах входження, заволодіння, уявляння, картографування, звернення і залюднення, що були результатом химерних поєднань уяви, інтересу й об'єктивного факту. Цей інтелектуальний продукт XVIII ст. пережив епоху свого народження і, збігшись з геополітичними реаліями XX ст., породив культурно-філософські аномалії, наслідки яких не подолано.

Приведен украинский перевод книги известного американского историка Л. Вулфа, в которой проанализированы истоки концептуального разделения Европы на Восточную и Западную, который изобрели путешественники и мыслители эпохи Просветительства. Показано, что прежде, чем появиться на карте, Восточная Европа предстала в сознании человека Просвещения в процессах вхождения, овладения, представления, картографирования, обращения и заселения, которые были результатом химерных соединений воображения, интереса и объективного факта. Этот интеллектуальный продукт XVIII в. пережил эпоху своего рождения, и совпав с геополитическими реалиями XX в., породил культурно-философские аномалии, последствия которых не преодолены.

Проведено клініко-епідеміологічне вивчення випадків завізної малярії в Криму протягом останніх 10-ти років. Малярію діагностовано у 15-ти пацієнтів, які перебували в інфекційному відділенні лікарні № 7 м. Сімферополь. Найчастіше завозили тропічну малярію. Клінічна картина триденної малярії залишається типовою. Відзначено недоліки лікування і хіміопрофілактики в ендемічному осередку. Використання тільки гематошизотропних засобів є причиною рецидивів триденної та овале-малярії. Терапія та хіміопрофілактика стійкої до хлорохіну малярії неефективні. Найбільший ризик завізної малярії становлять мандрівники, які повертаються з ендемічного регіону.

Проведено клинико-эпидемиологическое изучение ввезенной малярии в Крыму напротяжении последних 10-ти лет. Малярия была диагностирована у 15-ти пациентов, которые находились в инфекционном отделении больницы №7 г. Симферополь. Чаще всего завозили тропическую малярию. Клиническая картина трехдневной малярии остается типичной. Отмечены негативные аспекты лечения и химиопрофилактики эндемического сосредоточения. Использование только гематошизотропных средств является причиной рецидивов трехдневной и овале-малярии. Терапия и химиопрофилактика стойкой к хлорохину малярии неэффективны. Малярию необходимо подозревать у всех туристов, которые возвращаются из эндемического региона.

Дитячий і юнацький екологічний туризм у нас розвивається досить активно і набуває все більшої популярності. Він передбачає подорожі у райони з незайманою природою. Основний принцип за такої подорожі - не нанести шкоди навколишньому середовищу. У разі экотуризму мандрівники користуються тільки екологічно чистим транспортом (велосипеди, безмоторні човни), організовують привали в спеціальних місцях, збирають дарунки природи в дозволених зонах. Характерною рисою екологічного туризму є те, що він розвиває повагу до природи, підвищує екологічну культуру мандрівників, бере до уваги інтереси місцевого населення та запобігає негативному впливу на екологію, культуру й естетику. Об'єктами, властивими екотуризму, є як природні об'єкти, так і об'єкти культурної спадщини, природні та природно-антропогенні ландшафти, де традиційна культура становить єдине ціле з навколишнім середовищем. Туристичні маршрути проходять через національні парки й заповідники. Мандрівники мають змогу познайомитися із природними й природно-антропогенними ландшафтами, спостерігати за рідкісними зникаючими видами безпосередньо на лоні природи. Проаналізовано основні природно-заповідні території, об'єкти природи та господарювання людей, в межах яких активно може розвиватись дитячий екологічний туризм. Надано характеристику форм виховання екологічного мислення - екологічні стежки й екологічні табори, головне призначення яких - виховання культури поведінки дітей і молоді у природі.

Розглянуто проблему актуалізації сутності поняття "культурний туризм" (КТ) у науковому дискурсі. Виокремлено та узагальнено дослідницьке поле наукової проблематики явища КТ. На підставі аналізу низки наукових праць зарубіжних дослідників з'ясовано характерні особливості, що вирізняють КТ від інших видів дозвілля. Підкреслено зв'язок КТ і культурної спадщини місцевої громади як ресурсів її сталого розвитку. Окреслено міждисциплінарну перспективу подальших наукових досліджень цієї проблематики.

Здійснено новаторський підхід до вивчення арабських джерел ІХ - ХІІ століть, розглянувши їх крізь призму фольклористики у широкому значенні. Зауважено, що розширивши предметне значення фольклору до всіх явищ матеріальної та духовної культури, які охоплюють мову, слово, поезію, музику, танці, жести, міфи, обряди, ремесла, архітектуру та інші різновиди художньої творчості, арабські джерела залучено до тлумачення певних явищ, які згодом мали місце у багатовіковій історії українського народу, яку свідомо заперечували та яку замовчували у радянський час. З урахуванням хронологічного поділу арабських джерел з історії слов'ян проаналізовано географічно-описові праці, написані у ІХ - ХІІ століттях. Зазначено, що на противагу джерелам більш раннього та пізнішого періоду, вони містять переважно оригінальну інформацію, в основі якої є відомості арабських купців і мандрівників про східних слов'ян і русів. Доступні авторам фрагменти про русів і слов'ян досліджено з погляду того, наскільки інформація, подана у них, знаходить своє відображення у нашому фольклорі, чи є аналоги або водночас приклади існування того чи іншого явища на наших теренах, чи справді та інформація, яку подають арабські мандрівники про східних слов'ян і русів не є чужою для нашої фольклорної традиції.