Наведено переклад та тлумачення російською й українською мовами близько 1 400 психологічних термінів. Розкрито сутність таких понять, як адитивний індекс, аперцепція, групова свідомість, міжособистісні відносини, передсуди, марновірство, ціннісна орієнтація особистості.

Приведены перевод и толкование на русском и украинском языках около 1 400 психологических терминов. Раскрыта сущность таких понятий, как аддитивный индекс, апперцепция, групповое сознание, межличностные отношения, предрассудки, суеверие, ценностная ориентация личности.

Проаналізовано політичний міф про баптистів, який створювала радянська атеїстична пропаганда впродовж 1950 - 1980-х pp. На основі архівних документів, матеріалів преси та інших джерел доведено, що пропаганда формувала образ "ідеологічно ворожої баптистської секти", спираючись на народно-побутові уявлення про баптизм як "чужу віру".

Розглянуто соціально-економічні причини поширення марновірства та містицизму в суспільстві. Визначено наслідки зростання прихильності населення до марновірств. Проаналізовано взаємозв’язок марновірств та міфологічного типу світогляду. Висвітлено підходи до аналізу марновірства як психічного явища: когнітивний, афективно-мотиваційний, психоаналітичний, біхевіористський, соціально-моральний, еволюційний та діяльнісний. Запропоновано критерій оцінювання марновірства як настанови акцентування когнітивного, афективно-мотиваційного або поведінкового та розкрито їх сутність. Досліджено марновірства як окремий випадок соціальних настанов. Виявлено перспективні напрямки подальших досліджень марновірств: з’ясування особливостей і рівнів прояву марновірств, а також вивчення марновірності як властивості особистості.

Рассмотрены социально-экономические причины распространения суеверия и мистицизма в обществе. Определены последствия роста приверженности населения к суевериям. Проанализирована взаимосвязь суеверий и мифологического типа мировоззрения. Освещены подходы к анализу суеверия как психического явления: когнитивный, аффективно-мотивационный, психоаналитический, бихевиористский, социально-нравственный, эволюционный и деятельностный. Предложен критерий оценки суеверия как установки акцентирования когнитивного, аффективно-мотивационного или поведенческого и раскрыта их сущность. Исследованы суеверия как частный случай социальных установок. Выявлены перспективные направления дальнейших исследований суеверий: выяснение особенностей и уровней проявления суеверий, а также изучение суеверия как свойства личности.

Considered are the socio-economic causes and spread superstition and mysticism in society. Determined are the effects of increasing the adherence of the population to superstitions. Analyzed is the relationship of superstitions and mythological type of outlook. Elucidated are the approaches to the analysis of superstitions as psychic phenomena: cognitive, affective-motivational, psychoanalytic, behavioral, social and moral evolution and activity. Proposed is the criterion to estimate the superstition as guidelines emphasizing cognitive, affective-motivational and behavioral and disclosed their identity. Superstition is investigated as a special case of social attitudes. Identified are the promising areas for further research superstitions: clarify the characteristics and levels of manifestation of superstitions and learning superstitiousness as individual properties.

Проаналізовано феномен віри як екзистенціал, що зумовлює трансцендуючий характер людського буття. Зауважено, що віра усвідомлюється як продуктивний вихід за межі проблемних життєвих ситуацій, а марновірство і фанатизм як замкненість у їх межах. Відзначено, що віра тлумачиться як особлива ідеалізуюча діяльність, яка поєднує екзистенцію та трансценденцію. Проаналізовано онтологічні та гносеологічні виміри віри, її зв'язок з екзистенціалами сумніву та розпачу. Наведено поняття "віротворення" для означення продуктивної ідеалізуючої здатності людини. Визначено місце, роль та способи віротворення в структурі екзистенції. Досліджено темпоральні вияви віри, що мають різновекторну інтенцію: переконаність - у минуле, довіра - у теперішнє, впевненість - у майбутнє. Зазначено, що віра виступає трансцендуванням за межі сучасного через відтворення неповторного минулого і невизначеного прийдешнього.

Надано аналіз екзистенціалу віри, який зумовлює трансцендуючий характер людського буття і є особливою ідеалізуючою діяльністю, що гармонізує трансценденцію та екзистенцію. Віра усвідомлюється як продуктивний вихід за межі проблемної життєвої ситуації, а марновірство як замкненість в її межах. Віра як особлива духовна діяльність створює етичні та логічні підстави для мудрого вибору життєвого шляху.

Виходячи з радикальних трансформацій культури Нового часу, окреслено основні моменти тлумачення Юмом базового проекту епохи як антропологічного. Викладено сучасне бачення антропології Юма як форми відповіді на запит епохи та завершення базового проекту Нового часу. Автор оцінює сучасну рецепцію місця антропологічного проекту в філософії Юма як незадовільне. Розробка базового проекту як антропологічного для нього укорінена в науковій революції, є його продовженням та завершенням. Поширеність деантропологізованих версій філософії Юма автор вважає результатом недооцінки ключової значимості поняття природи в широкому значенні. Звертаючись до текстів філософа, автор наголошує на наявності евристичного потенціалу позиції Юма. Мова йде про критику ним сучасної йому версії базового проекту Нового часу, котрий потребує радикалізації, тобто антропологізації. Сучасні рецепції філософії Юма як антропологічного проекту є незадовільними з позицій історико-філософської науки та мають бути уточнені. Нині є евристичною форма переосмислення Юмом базового проекту філософії Нового часу як недостатньо антропологізованого. До числа форм прояви останнього належать емпіризм, догматизм, марновірство та скептицизм. Епоха постає для Юма як незавершений антропологічний проект, а його спадщина - як найбільш повна форма експлікації. Нині посилений інтерес до феномену людини надає достатні підстави для кваліфікації сучасності як змістовно спорідненої з епохою Юма, а отже, правомірності тези щодо доцільності розробки його непересічних ідей як неюміанства.