Висвітлено аспекти "окциденталізму", "західництва" та "європеїзму" в українській літературі у контексті особливого типу дискурсу, спрямованого на подолання розщепленої ідентичності. Розглянуто "римський комплекс" українського окциденталізму від романтизму до модернізму, європеїзм в аспектах імперського та колоніального дискурсів. Проаналізовано постмодерні та постколоніальні варіанти описування ідентичності у творчості Ю. Андруховича, О. Забужко, Ю. Тарнавського, С. Жадана, рецепцію європейської ідентичності в діалогічному зв'язку з формулюванням національної і літературної традицій.

Освещены аспекты "окцидентализма", "западничества" и "европеизма" в украинской литературе в контексте особенного типа дискурса, направленного на преодоление расщепленной идентичности. Рассмотрен "римский комплекс" украинского окцидентализма от романтизма к модернизму, европеизм в аспектах имперского и колониального дискурсов. Проанализированы постмодерные и постколониальные варианты описания идентичности в творчестве Ю. Андруховича, О. Забужко, Ю. Тарнавского, С. Жадана, рецепция европейской идентичности в диалогической связи с формированием национальной и литературной традиций.

Вперше проведено дослідження творчого доробку відомого українського письменника С.Чарнецького як цілісної художньої системи у контексті вивчення мистецько-світоглядних пошуків першого тридцятиріччя XX ст., зокрема, проаналізовано ідейно-естетичні теорії літературного угруповання "Молода Муза". Визначено місце поета у даному угрупованні, встановлено чинники формування молодомузівської естетики, розкрито роль інтимної лірики І.Франка та новітніх літературних течій Західної Європи у даному процесі. Простежено еволюцію естетичної свідомості митця, а також зміну домінантних мотивів і образів, увиразнення національного та філософсько-психологічного начала у ліриці С.Чарнецького в аспекті втілення у ній поетичної моделі буття. Особливу увагу приділено вивченню воєнної лірики поета. Досліджено автобіографічні моменти у художніх творах митця. Проаналізовано проблемно-тематичну та жанрово-композиційну специфіку прозових книжок С.Чарнецького "Дикий виноград" і "Квіти й боляче", виданих з однаковим підзаголовком "Нариси й замітки з дороги життя". Здійснено періодизацію творчої діяльності та критичної рецепції письменника. Проаналізовано індивідуальний стиль С.Чарнецького у контексті змінних історичних обставин і критичного дискурсу 1900 - 1930-х рр. Досліджено критичну рецепцію перекладу поеми А.Міцкевича "Конрад Валленрод". Вперше залучено до наукового обігу архівні матеріали та спогади доньки поета - О.Чарнецької-Кучми (1918 - 2005), покладені в основу книги "Меланхолія Степана Чарнецького" (2005). Осмислено новаторство митця, який на підставі органічного поєднання народнопісенних, романтичних і модерних естетичних засобів

Розглянуто різні аспекти "окциденталізму", "західництва" та "європеїзму" в українській літературі в контексті меланхолії - особливого типу дискурсу, спрямованого на компенсацію ідеальної втрати та подолання розщепленої ідентичності. Проаналізовано "римський комплекс" українського окциденталізму від романтизму до модернізму, європеїзм в аспектах імперського та колоніального дискурсів. Досліджено постмодерні та постколоніальні варіанти описування ідентичності у творчості Ю. Андруховича, О. Забужко, Ю. Тарнавського, С. Жадана. Проаналізовано рецепцію європейської ідентичності в діалогічному зв'язку з формулюванням національної та літературної традицій.

Рассмотрены разные аспекты "окцидентализма", "западничества" и "европеизма" в украинской литературе в контексте меланхолии - особого типа дискурса, направленного на компенсацию идеальной потери и преодоления расщепленной идентичности в творчестве Ю. Андруховича, О. Забужко, Ю. Тарнавского, С. Жадана. Проанализирована рецепция европейской идентичности в диалогической связи с формулированием национальной и литературной традиций.

Розглянуто концепцію закінчення роману "Піп Чира і піп Спира" С. Сремца, зокрема проблемне питання відомих поетичних відходів і дестабілізованого становища закінчення традиційного реалістичного роману кінця XIX ст., а також наближення роману С. Сремца до модерністського роману. Закінчення у ньому зміщується з події на літературний образ. Зроблено екскурс визначення функції меланхолійного закінчення у переформуванні гумористичного жанру.

Проаналізовано проблему репрезентації, літературний і культурний контексти травми як однієї з центральних категорій у сучасній літературній антропології. Зосереджено увагу на питаннях про роль свідка та функцію свідчення у процесі дослідження травми. До аналізу залучено праці дослідників, які репрезентують студії травми як автономний розділ сучасної гуманітаристики, заснований на результатах психоаналітичних спостережень.