Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(2)622-64(4Вел)

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчається внесок Миколи Мушинки у дослідження проблем етнічної історії українців та діяльність москвофілів-русинів на північній Лемківщині в XIX - на початку XX ст. Висвітлюються питання функціонування наукового центру музичного карпатознавства і початки культу книгозбереження на Закарпатті: від монастирських осередків до перших світських бібліотек. Велика увага приділяється етапам формування західноукраїнської модерної поезії та поглядам М.Грушевського про місце казкового епосу в етнокультурному процесі українського народу. Аналізується діяльність Кирило-Мефодіївського товариства в українському національно-визвольному русі. Містяться дані про церковно-офіційну писемність карпато-русинів (Листи єпископа М.М.Ольшавського) тощо.

Вміщено доповідь проголошену на IV Міжнародній Кондратьєвській конференції в Москві 15 травня 2001 р.

Досліджено проблему розвитку політичних відносин керівництва Війська Запорозького з офіційними Москвою та Варшавою у контексті пошуку ним способів легітимації політико-соціального статусу козацтва як повноправного політичного народу. Детально проаналізовано діяльність Ю.Хмельницького, І.Брюховецького та П.Тетері. Основну увагу приділено Переяславсько-Московському договору 1654 р., українсько-польській угоді 1658 р., політичним і соціальним передумовам Чорної ради, а також міжусобній боротьбі на Правобережній Україні 1663 - 1664 рр.

Каталог репрезентує найбільш давню частину збірки ЦДІАК України - стародруковані книги 1494-1764 рр. У запропонованому виданні подаються описи 414 стародруків; відповідно до набору певним друкарським шрифтом - латинським (антиквою і готичним), грецьким, кириличним (старослов'янським) та різновидом кириличного шрифту - гражданським (світським), книги поділено на 3 самостійні розділи: І розділ - книги, друковані латинським і грецьким шрифтами (235 одиниць); ІІ розділ - книги, друковані кириличним шрифтом (125 одиниць); ІІІ розділ - книги, друковані гражданським шрифтом (54 одиниці). Каталог нараховує порівняно велику кількість латиношрифтних видань вітчизняного друку (книги видані польською, латинською, німецькою і французькою мовами), котрі були випущені в світ в друкарнях Львова, Києва, Чернігова, Бердичева, Почаєва, Вільнюса, Несвіжа, Москви і Петербурга. Велику історичну цінність становлять також додані до стародруків і описані у каталозі різноманітні рукописні додатки: статути, декрети, хронікальні записи подій ХVІ-ХVІІІ ст., рукописні книги. В описових позиціях каталогу наводяться численні власницькі записи і поміти, які дозволяють простежити шляхи міграції стародруків, з'ясувати рівень писемності та культури населення нашої Вітчизни у ХVІІ-ХVІІІ ст., а також соціальний стан власників стародруків - читачів.

Проаналізовано зміну ідей "Третього Риму" на рубежі XV - XVI ст. Розглянуто філософсько-релігійні твори того часу, зокрема, "Повесть о Белом Клобуке" Геннадія, погляди Феофана Грека, Андрія Рубльова, Філофея Псковського. Ідея "Третього Риму" - тлумачення особливої місії Москви, що виправдовувало не лише зовнішню експансію, а й внутрішню консолідацію московської держави. Розвиток цієї ідеї спричинили історичні події навколо Московщини. Висунуто гіпотезу, що ідея "Третього Риму" була чи не єдиним культурним надбанням тогочасної Московщини. Вона відповідала ідеології зміцнення централізованої держави та піднесенню царської влади.

Зазначено, що на початку ХVІ ст. псковський ігумен Філофей, намагаючись припинити розправи і пограбування псковичів, написав декілька листів московським правителям, у яких висловив ідею про особливу місію Москви як Третього Риму. Сформульована Філофеєм месіанська ідея впала на благодатний грунт московської дійсності. Розглянуто шість функціональних аспектів концепції Третього Риму, що, на думку автора, найбільше вплинули на закорінення цієї форми месіанства в російській свідомості та дійсності (експансіоністську функцію, функцію національної ідеї, релігійну, етатичну, історіософську та міфотворчу функції).

На основе корпуса ранее неизвестных источников воссоздана история становления и деятельности музеев Крыма. Приведены биографические очерки деятелей музейного дела в Таврической губернии, а также список их опубликованных и рукописных трудов. Изучена роль ученых из ведущих университетских центров страны (Санкт-Петербург, Киев, Москва, Одесса) в становлении и развитии научных центров в Крыму.

Висвітлюється діяльність у Галичині музичних навчальних закладів по підготовці скрипалів-професіоналів і аматорів у 1848-1939 рр., аналізується вплив освітньо-виховної роботи на рівень концертного життя і смичкового виконавства. Головну увагу зосереджено на педагогічних та методологічних принципах діяльності найбільш яскравих представників галицької скрипкової школи - Є.Перфецького, Й.Москвичіва, Р.Криштальського, К.Гладилович, І.Левицького, Ю.Криха та ін.

На основании многочисленных источников, сосредоточенных в архивах, музеях, библиотеках Крыма, Москвы, Санкт-Петербурга изложена биография И.Гаспринского, одного из величайших личностей в истории Крыма, внесшего неоценимый вклад в культурную и общественную жизнь. Проанализированы мировоззрение и общественная, издательская и педагогическая деятельность И.Гаспринского. Раскрыта роль выдающегося деятеля культуры и образования в становлении и развитии национальной периодической печати, реформировании системы народного образования крымских татар, в частности, разработке и построении перспективной и четко продуманной структуры национального образования по новому методу.

Розглянуто боротьбу православних у Польщі за права своєї Церкви у 1596 р., відновлення православної ієрархії Української Православної Церкви у 1620 р. Висвітлено церковну політику Польщі від Переяславської угоди 1654 р. до "Вічного міру" Польщі з Москвою у 1686 р., внутрішнє життя Церкви у ХVII ст., її соборну діяльність. Особливу увагу приділено характеристиці стану шкільництва й духовної освіти, розвитку церковного мистецтва ХVI - XVII ст., впливу української вченості на церковне життя Московщини.

Досліджено процес відродження Української Православної Церкви в епоху національного відродження українського народу з розпадом Російської царської імперії, в період Першої світової війни (1914-1918) й революції 1917 р. Описано український церковний рух в Україні в часи Жовтневої революції 1917 р. до Всеукраїнського Церковного Собору (ВЦС) в Києві 14-30 жовтня 1921 р. Розглянуто діяння ВЦС 1921 р. та подальші події в житті Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) в Україні до Другої світової війни 1939-1945 рр., зокрема, ліквідацію комуністичним урядом Москви організаційної системи УАПЦ у 1931-1932 рр.

Розповідається про розвиток Православної Церкви українського народу в складі Російської Православної Церкви в 1686-1917 рр. Аналізується стан Київської митрополії та її долі, як автономної Церковної області. Ряд питань присвячений висвітленню становища української культури під впливом Церкви і причин її упадку в перше століття після підпорядкування Української Церкви Москві. Розглядається український церковно-культурний потенціал, його роль і праця на службі по культурному піднесенню Московщини у ХVIII ст. Відображається доля Православної Церкви й православних українців під Польщею від часу підпорядкування Української Православної Церкви юрисдикції Московської Патріархії й до падіння Польської держави в кінці XVIII ст. Простежується вплив Православної Церкви на життя українського народу в ХІХ-ХХ ст. (до революції 1917 р.).

Представлена система автоматизации печи электрошлакового переплава, внедренная в Научно-инженерном центре электрошлаковых технологий Института электросварки им. Е. О. Патона НАН Украины. Особое внимание уделено техническим аспектам применения устройств ввода - вывода производства фирм "Холит Дэйта Системс" (г. Киев) и "L-Card" (г. Москва), а также графической системы программирования LabVIEW фирмы "National Instruments" (США). Проект реализован фирмой "Элмет-Рол - группа Медовара" в течение 1998 - 1999 годов.

На основі розрахунків для кліматичних умов Москви та Московської області визначено величини теплових втрат у холодний період року через зовнішні стіни будівель різного призначення, споруджених з типових будівельних матеріалів. Розраховано товщину шару додаткового утеплювача з фасадних плит на основі базальтового штапельованого волокна, необхідну для зменшення величини втрат до значень, що відповідають новим стандартам Росії. Визначено величини теплових втрат за опалювальний період та економію коштів.

Виділено пункти нової політичної доктрини незалежних держав середньоазійського регіону (на прикладі Узбекистану): відмову від проросійської орієнтації та розширення контактів з західними й азіатськими країнами; проголошення ідеї об'єднання тюркомовних держав регіону (під егідою Ташкенту); неприйнятність зростання ісламістського впливу в політичному житті країни. Однак, на думку дослідника, зростання впливу ісламістів в країні та можливість їх прориву з території сусідніх Таджикистану та Киргизстану, утримують Узбекистан від остаточного розриву з Москвою та дозволяють спрогнозувати подальше зростання проросійської політики Ташкента.

На матеріалах москвофільської газети "Слово" розкрито ставлення галицького проросійського угруповання до Товариства "Просвіта". Визначено етапи взаємовідносин у 1868-1887 рр., подано їх характеристику.

Розглянуто теоретичні проблеми та проаналізовано фактичні обставини утвердження тоталітаризму в Україні в 1920-ті - на початку 1930-х рр., а також зворотного процесу трансформації тоталітаризму в Україні після здобуття незалежності. Досліджено генезу та основні ознаки тоталітаризму як політичного явища в цілому і за конкретно-історичних умов СРСР та його складової частини - Радянської України. Висвітлено проблему одержавлення та ідеологізації всього суспільного життя, статусу України в СРСР, її взаємовідносин з Москвою, оцінки тогочасної національної політики. Особливу увагу приділено процесу подолання тоталітарного спадку за сучасних умов. Визначено сутність посттоталітарної трансформації в цілому та в Україні, його специфіку, а також можливості реставрації тоталітаризму під новим прапором.

Роботу присвячено одному з важливих періодів розвитку українського козацтва. Після першого запрошення на державну службу (1561 р.) воно за три десятиріччя змогло пройти складний шлях становлення і оформлення як недержавної збройної сили українського народу. На міжнародній арені козацтво стало виступати як самостійний військово-політичний фактор, на які мусили зважати всі сусідні країни. На основі нових архівних джерел розглянуто походи козаків проти турків і татар, їх участь у війнах Великого князівства Литовського і Речі Посполитої проти Москви, взаємовідносини козацтва і влади. Особливу увагу приділено розгляду дипломатичних проблем, які виникали в Польщі в стосунках із Кримом, Туреччиною та Молдавією; свідченням про козаків в Австрії, Ватікані, Англії, Московії; висвітленню перших спроб встановлення контактів козацтва з урядами європейських країн. Події висвітлено в широкому контексті міжнародних відносин другої половини XVI ст.

Розглядаються основні етапи українсько-польської війни у листопаді 1918 - липні 1919 рр., хід бойових дій на Галицькому і Волинсько-Холмському фронтах. Аналізується військове будівництво Західно-Української Народної Республіки, організація Галицької армії і Війська Польського, діяльність військово-дипломатичних місій у Східній Галичині. Повідомляється про ходорівські переговори, про проблеми врегулювання конфлікту на Паризькій конференції, про воєнно-політичну експансію Москви. Показано вплив геостратегічної ситуації у Центрально-Східній Європі на хід і результати українсько-польського збройного протистояння у 1919 р. та ін.