Исследована биофлора природного заповедника "Горганы". Зафиксировано наличие 157 видов мхов из 3 классов, 14 порядков, 27 семейств и 73 родов. 140 видов являются новыми для территории заповедника, 24 видов - для флористического района Горган. Проанализировано распределение мхов по субстратам, типам ареалов и экотопам.

Исследована гепатикофлора природного заповедника "Горганы" (Ивано-Франковская обл.). На данное время установлены 62 вида печеночных мхов из 2 подклассов, 3 порядков, 21 семейства и 34 родов. 58 видов являются новыми для территории заповедника, 4 вида - для флористического района Горган и 1 вид - для Украинских Карпат. Проведен анализ распределения печеночников по субстратам, типам ареалов, высотным поясам и экотопам.

Рассмотрены особенности формирования и функционирования фитогормональных систем у представителей разных систематических групп семенных и споровых растений и грибов.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*807*801.48(4УКР3) + Е50*801.8(4УКР3)

Рубрики:

Загальна біологія

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: РА347103 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено бріофлору аридноголарктичного рівнинного типу, яка за видовим складом найбільш подібна до бріофлор Лівобережного Злакового Степу та Південного берега Криму. Розрахований індекс її синантропізації, що складає 54,26%. Проаналізовано бріофлори різних типів місцезростань, встановлено їх вплив на структуру регіональної бріофлори. Виявлено, що у всіх ценобріофлорах переважають синантропні мохи, найбільше їх у водних і навколоводних та антропогенних місцезростаннях, в полиново-злакойих степах. Виділено 17 видів мохоподібних різних категорій рідкісності. Обстежено 14 заповідних об'єктів, в яких зростають 93 види мохоподібних, що в достатній мірі репрезентує бріофлору рівнинного Криму.

Індекс рубрикатора НБУВ: П342.58

Рубрики:

Охорона лісу

Шифр НБУВ: РА395204 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено листяні мохи Шацького національного природного парку та вивчено особливості їх розподілу за головними типами субстрату. Виділено екологічні групи за відношенням до головних чинників середовища. На досліджуваній території виявлено п'ять типів життєвих форм мохів: дернисті, подушкові, килимові, плетивні та дендроїдні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.2*801.636

Рубрики:

Bryophyta Мохоподібні (бріофіти)

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено епіфітні мохи центральних частин міст Львів й Івано-Франківськ та вивчено особливості їх поширення у прикореневій та стовбуровій частині форофітів. Виділено екологічні групи мохів стосовно головних чинників середовища, визначено їх життєві форми та стратегії, здійснено оцінку видів за ступенем урбанофільності.

Оселища з помітною участю сфагнових мохів є вкрай рідкісними у лісостеповій природній зоні України. На території національного природного парку "Слобожанський" (Харківська область, Україна) зосереджено понад 300-от боліт, заболочених лісів і торфових озер, у яких сформувалися подібні угруповання. Сфагнові мохи є субстратом для низки спеціалізованих видів агарикоїдних грибів. Окрім того, у місцях свого росту вони суттєво впливають на фізико-хімічні параметри середовища, що також стає причиною формування комплексу специфічних видів шапинкових грибів. У ході досліджень на території національного парку було виявлено 26 видів агарикоїдних грибів, що розвивалися серед сфагнових мохів. Лише деякі з них (Galerina cerina, G. paludosa, G. sphagnicola, Hypholoma elongatum, H. udum та Tephrocybe palustris) використовують сфагнові мохи як єдиний або основний субстрат. Частину виявлених серед сфагнових мохів видів можна вважати такими, що тяжіють до перезволожених оселищ, та при цьому не використовують мохи як субстрат. Більшість із виявлених видів, вочевидь, не пов'язані зі сфагнами безпосередньо, але толерантні до умов, що формуються у болотах і заболочених лісах за участі цих мохів (зокрема, до кислої реакції середовища). 17 з-поміж виявлених видів відомі у Харківському Лісостепу лише завдяки знахідкам зі сфагнових боліт і заболочених лісів національного природного парку "Слобожанський". Це вказує на те, що територія Парку є однією з ключових для підтримання різноманітності агарикоїдних грибів Сходу України.

Розглянуто роль очеретянок роду Acrocephalus Naum. як детермінантів гетеротрофних і як консортів автотрофних і гетеротрофних консорцій. Встановлено, що з очеретянками як детермінантами консорцій, трофічними, топічними, фабричними й форичними зв'язками пов'язані понад 20 вищих таксонів тварин і рослин (Aves, Mammalia, Gastropoda, Insecta, Araneae, Acari, Trematoda, Cestoda, Nematoda, Phragmites та інші). Водночас представники роду Acrocephalus є консортами автотрофно-детермінантних консорцій, ядрами яких є переважно рослини з високими міцними стеблами (найчастіше Phragmites communis, Urtica dioica та інші), а також верби (Salix), осоки (Carex), злаки (Poaceae), мохи (Bryophyta) та водорості (Algae) і пов'язані з детермінантами топічними та фабричними зв'язками. Очеретянки також належать до першого концентру багатьох гетеротрофно-детермінантних консорцій птахів, ссавців, земноводних, рептилій, а також безхребетних тварин. Зроблено висновок, що знищення ядра автотрофно-детермінантних консорцій призведе до зникнення гетеротрофно-детермінантної консорції очеретянок, і вказано на складну мережу консортивних взаємовідносин у біоценозах.

Досліджено сезонні зміни показників водного режиму (внутрішньоклітинний осмотичний тиск, нагромадження осмотично активних речовин) у пагонах мохів із різною толерантністю до дефіциту вологи - Bryum argenteum та Brachytecium salebrosum на території відвалу видобутку сірки. У листках мохів виявлено апікально-базальний градієнт осмотичного тиску, який посилює поглинання й утримання води за умов недостатнього водозабезпечення. У толерантного до водного дефіциту моху Bryum argenteum визначено вищий внутрішньоклітинний осмотичний тиск. Зроблено висновок, що осмотичний тиск може бути індикатором водного режиму мохів із різною толерантністю до дефіциту вологи. У мохів із різною чутливістю до водного дефіциту встановлено відмінності у нагромадженні розчинних цукрів. У пагонах Bryum argenteum визначено більший вміст розчинних вуглеводів протягом вегетаційного сезону та суттєве підвищення їх концентрації у літній період, що забезпечує регуляцію осмотичного тиску та захист субклітинних структур. За несприятливого гідротермічного режиму у толерантних до дефіциту вологи мохів відбувається значна перебудова метаболізму нітрогеновмісних сполук, що призводить до збільшення у клітинах загальної кількості вільних амінокислот і проліну.

Досліджено адаптивні реакції різних за стійкістю до водного дефіциту видів мохів Funaria hygrometrica Hedw. і Bryum argenteum Hedw. в умовах висушування та регідратації. Встановлено, що вологолюбний мох F. hygrometrica швидко втрачає значну кількість вологи під час дегідратації, порівняно з толерантним до висушування B. argenteum, який здатен не лише до утримування води, а й до інтенсивного відновлення вологоємності тканин унаслідок регідратації. Виявлено зміни адаптивних реакцій залежно від тривалості дегідратації/регідратації у мохів із різною стійкістю до висушування. У F. hygrometrica відзначено значне підвищення вмісту пероксиду водню внаслідок дегідратації, тоді як у B. argenteum зафіксовано зростання активності синтезу осмопротекторів вуглеводневої природи. Унаслідок регідратації концентрація вуглеводів та пероксиду водню у гаметофорах мохів знижувалася. Встановлено, що бріофіти з різними екологічними стратегіями проявляють подібні механізми толерантності до висушування, зокрема у B. argenteum стійкість реалізується завдяки вищій активності адаптивних реакцій, насамперед конститутивного клітинного захисту.

Наведено видовий склад різноманіття рослин та лишайників дачної ділянки на Олешківській піщаній арені. Ділянка була закладена як сільська садиба ще в кінці 1940-х років і до середини 1990-х років інтенсивно використовувалася як город та сад для отримання рослинної сільськогосподарської продукції та для вигодовування тварин. З середини 1990-х років було розпочато трансформування сільської садиби в дачну ділянку, яке відбувається і понині. На території ще залишилася низка видів рослин, що зростали на пісках до їх освоєння. На город, в сад та на територію двору проникли бур'яни, висаджувалися багаторічні та однорічні квіти. На посаджених деревах та на інших субстратах поселилися мохи та лишайники. Нині нараховується 67 видів диких трав'янистих рослин, 12 видів ефіроолійних, 77 видів квітів та декоративних рослин та 44 види овочевих рослин. Дерева, кущі та виткі рослини представлені 69 видами, мохоподібні - 17 ліхенофільні гриби - 1, лишайники - 18 видами. Є представники флори України, що занесені до природоохоронних документів.

Надано огляд наукової та науково-організаційної діяльності визначного флориста-систематика, академіка АН УРСР Д. К. Зерова. У багатій творчій спадщині вченого виокремлено його фундаментальні дослідження сфагнових і печінкових мохів. Упродовж 1921 - 1923 рр. як науковий співробітник Комісії з вивчення спорових рослин Д. К. Зеров досліджував сфагнові мохи не лише України, а й інших регіонів СРСР. Розробив типологію боліт і виявив основні фази їх розвитку. Одержані результати надали змогу визначити генезис українських боліт, з'ясувати закономірності динаміки їх рослинного покриву під впливом меліорації. Д. К. Зеров був засновником болотознавства в Україні. Вчений відомий своїми плідними дослідженнями в галузі палеоботаніки та фітогеографії. У його публікаціях, присвячених спорово-пилковому аналізу, висвітлюються питання формування й умови розвитку сфагнових боліт України, основні риси післяльодовикової рослинності від періоду максимального зледеніння. У 1963 р. в Інституті ботаніки створюється відділ історії флори та палеоботаніки під керівництвом Д. К. Зерова. Вчений є засновником Бріологічного гербарію Інституту. Від 1946 р. і протягом сімнадцяти років Д. К. Зеров очолював Інститут ботаніки АН УРСР, який під його керівництвом виріс у провідний багатогалузевий центр ботанічної науки в Україні.

Досліджено вплив бріофітного покриву на водний і температурний режими техносубстратів породних відвалів. Установлено, що влітку вміст вологи у субстраті під моховою дерниною підвищувався, а температура здебільшого була нижчою, порівняно з техноземом без мохового покриву. Водний режим субстрату на досліджуваних ділянках залежав від положення на відвалі, а також від ступеня його заростання вищими судинними рослинами. Відзначено, що під впливом негативних факторів трансформованого середовища (високих температур, інтенсивності освітлення та дефіциту вологи) вміст фенольних сполук, вільного проліну і розчинних цукрів у гаметофіті мохів підвищувався. У мінливих умовах існування механізми захисту мохів реалізувалися, насамперед, завдяки активному синтезу вільного проліну та фенолів. Виявлено, що кількість вуглеводів у тканинах рослин змінювалася з незначною різницею: ймовірно, їх дія компенсувалася завдяки іншим біологічно активним сполукам (наприклад, вільного проліну). Вміст імінокислоти у рослинах Ceratodon purpureus залежав як від водно-температурного режиму у субстраті, так і від інших стресових абіотичних чинників середовища. Установлено, що вміст фенольних сполук був найбільшим на терасі відвалу Центральної збагачувальної фабрики за умов високої температури технозему та значного впливу сонячного світла.

Ендофітні гриби безсимптомно існують у живих тканинах рослин-хазяїнів. Вивчено формування і співіснування асоціацій ендофітних мікроміцетів з мохами, ерикоїдними, трав'янистими і деревними рослинами на прикладі сфагнових боліт Полісся України, а також здійснено порівняльне дослідження фізіологічних властивостей ендофітних, фітопатогенних і грунтових ізолятів. Існування ендофітних мікроміцетів у рослинах цієї екосистеми є загальним явищем, що об'єднує мохи, трав'янисті і деревні рослини у спільний трофічний ланцюг. На основі розповсюдження в різних рослинах і їх органах досліджені ендофітні мікроміцети належать до класів 2 і 3 (NC-ендофітів), тобто вони присутні в усіх органах болотних рослин і характеризуються значною різноманітністю. На підставі виявлення ендофітних видів у різних органах певних рослин і певних видів рослин цю класифікацію доповнено новими даними щодо значного біорізноманіття ендофітних мікроміцетів класу 2 в рослинах. Вперше встановлено, що ендофітний спосіб існування мікроміцетів визначається екологічними і фізіологічними особливостями цієї групи: швидкою колонізацією різних видів болотних рослин, здатністю трансформувати більш токсичний базовий Т-2 токсин у його менш токсичні похідні, наявністю полігалактуроназної активності та її вищим рівнем, ніж у ізолятів з інших еконіш.

Досліджено вплив бріоугруповань на хімічний склад техногенних субстратів породних відвалів. Установлено, що на шахтних відвалах вміст загального нітрогену під мохоподібними перевищував його вміст у субстраті без рослин. Виявлено, що мікрокліматичні умови на території відвалів впливали на нагромадження нітрогену: за умовє значної інтенсивності сонячної радіації та дефіциту вологи вміст біогенного елемента знижувався. Поселяючись на антропогенно трансформованих територіях, моховий покрив впливає на перебіг сукцесійних процесів і сприяє їх ренатуралізації: позитивним чином впливає на збагачення поверхневого шару біогенними елементами, зокрема нітрогеном, та, акумулюючи важкі метали, вилучає їх із біогеохімічного циклу, внаслідок чого зменшується токсичність субстрату. Нагромадження мохами полютантів у значних кількостях підтверджує їх роль як інформативних індикаторів забруднення середовища.

Визначено особливості генеративного і вегетативного розмноження деяких видів мохів залежно від екологічних чинників. Виявлено відмінні гравіреакції двох екоморф Bryum pseudotriquetrum, які сформувалися за різних кліматичних умов. Показано, що поляризуюча дія гравітації може бути активним осморегуляторним чинником для посилення вегетативного розмноження й акселерації розвитку Leptobryum pyriforme під час сезонної нестачі води у природному середовищі. За умов гіпоксії та горизонтального кліностатування активність алкогольдегідрогенази (АДГ) є передумовою швидшого дозрівання чоловічих гаметангіїв, ніж жіночих, що забезпечує вищу ймовірність запліднення. Встановлено підвищену чутливість B. argenteum на стадії формування статевих органів до окиснювального стресу, ініційованого кліностатуванням. Зворотність фізіологічних процесів у B. argenteum після відновлення гравітаційного вектора можна розглядати як адаптацію репродуктивної системи до умов імітованої мікрогравітації.