Розглянуто аспекти авторської позиції М.Смотрицького, спрямованої на піднесення харизматичних образів пророків, що передбачала наявність відповідно налаштованого читача. Охарактеризовано передмови-посвяти, що супроводжували основні частини його творів: "Антиграфи", "Тренос", "Апологія", "Паранезис". Зазначено, що передмови-посвяти, побудовані на засадах панегірика, мали на увазі конкретного адресата, зміну його переконань та конфесійних позицій.

Рассмотрены аспекты авторской позиции М.Смотрицкого, направленной на вознесение харизматических образов пророков, которая предусматривала наличие соответственно настроенного читателя. Охарактеризованы предисловия-посвящения, сопровождавшие основные части его сочинений: "Антиграфы", "Тренос", "Апология", "Паранезис". Указано, что предисловия-посвящения, сформированные на принципах панегирика, имели ввиду конкретного адресата, изменение его убеждений и конфессионных позиций.

Проаналізовано панегірики, присвячені українському гетьману І.Мазепі на основі архівних матеріалів, стародруків, універсалів і епістолярію, описано образ гетьмана та висвітлено духовні цінності українського суспільства. Викладено філософську концепцію побудови українського суспільства у взаємовідносинах з владою від античного періоду Платонівського тлумачення держави, систему цінностей епохи високого бароко, а також сарматську модель української культури.

Проанализированы панегирики, посвященные украинскому гетману И.Мазепе на основе архивных материалов, старопечатных книг, универсалов и эпистолярия, описан образ гетмана и освещены духовные ценности украинского общества. Изложена философская концепция построения украинского общества во взаимоотношениях с властью от античного периода Платоновского толкования государства, система ценностей эпохи высокого барокко, а также сарматская модель украинской культуры.

Розглянуто явище prosimetrum (поєднання поезії та прози) в українській літературі XVII - XVIII ст. на матеріалі "учительних" книжок "Діоптра" В.Дубенського, "Алфавіт духовний" І.Копинського, "Театрон" І.Максимовича, полемічних трактатів "Nowa miara..." Л.Барановича, "Камінь віри" С.Яворського та панегіриків "Bogaty wirydarz" І.Орновського, "Echo giosu..." С.Яворського.

Рассмотрено явление prosimetrum (соединение поэзии и прозы) в украинской литературе XVII - XVIII вв. на материале "учительных" книг "Диоптра" В.Дубенского, "Алфавит духовный" И.Копинского, "Театрон" И.Максимовича, полемических трактатов "Nowa miara..." Л.Барановича, "Камень веры" С.Яворского и панегириков "Bogaty wirydarz" И.Орновского, "Echo giosu..." С.Яворского.

Розглянуто особливості перекодування художнього тексту як семіотичну проблему літературознавства. Проаналізовано архетип хліба в контексті біблійної семіосфери, міф про побудову Вавілонської башти. Висвітлено семантику драматичного панегірика Ф. Прокоповича "Володимир". Визначено виміри структури модерністського тексту в українській драматургії наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.

Рассмотрены особенности перекодировки художественного текста как семиотическую проблему литературоведения. Проанализированы архетип хлеба в контексте библейской семиосферы, миф о построении Вавилонской башни. Освещена семантика драматического панегирика Ф. Прокоповича "Владимир". Определены измерения структуры модернистского текста в украинской драматургии конца ХІХ - начала ХХ ст.

Розглянуто історичні, філософські та літературні питання кінця XVII ст. Охарактеризовано постаті І. Самойловича, І. Мазепи, П. Дорошенка, П. Орлика. Увагу приділено питанню про переваги різних форм правління, зокрема, монархічним ознакам влади королів і гетьманів. Запропоновано макрокосмічну концепцію Гетьманщини у контексті гетьманської монархічної ідеології другої половини XVII ст. Висвітлено особливості розшифрування образів українських гетьманів у панегіриках, тезах, конклюзіях, віршах і офіційних промовах кінця XVII - початку XVIII ст.

Рассмотрены исторические, философские и литературные вопросы конца XVII в. Охарактеризованы личности И. Самойловича, И. Мазепы, П. Дорошенко, П. Орлика. Внимание уделено вопросам о преимуществах различных форм правления, в частности, монархическим признакам власти королей и гетманов. Предложена макрокосмическая концепция Гетманщины в контексте гетманской монархической идеологии второй половины XVII в. Освещены особенности расшифровки образов украинских гетманов в панегириках, тезисах, конклюзиях, стихотворениях и официальных выступлениях конца XVI - начала XVIII вв.

Розглянуто проблему інтерпретації образу гетьмана Івана Мазепи в українській, російській (царській) і зарубіжній історіографії, фольклорі та літературі. Зазначено, що у фольклорі та давній українській літературі образ Івана Мазепи трактувався як образ зрадника, запроданця-авантюриста. В історичних піснях ім'я гетьмана супроводжувалося епітетом "проклятий", що пішло від анафеми, але не за зраду російського царя, а за арешт Палія. У літературі XVII - XVIII ст. ім'я гетьмана возвеличувалось у панегіриках, складених наближеними до його особи людьми. Після переходу Мазепи на бік шведів ті ж самі "друзі" створили вірші-прокльони на адресу гетьмана. Історичні події періоду гетьманування Мазепи знайшли своє відображення у козацьких літописах та "Історії Русів", де образ гетьмана трактується неоднозначно. Докорінних змін зазнає трактування постаті Івана Мазепи у творчості Т.Шевченка, але радянська історіографія розглядала ці скупі Шевченкові згадки про нього лише у негативному світлі. Зазначено, що лише після Другого найціонального відродження він змінив погляд на особу гетьмана Мазепи, образ якого сприймається як образ-символ, образ борця за державну незалежність.

Розглянуто етикетні латиномовні твори української літератури, написані протягом XVI - XVIII ст., а саме різноманітні види етикетної поезії: панегірики (енкомії), епіталами, генеліакони, епіцедії, патетичні вірші, парамітетику, які оспівували людину, її земне життя і здобутки. До наукового обігу введено тексти української латиномовної етикетної поезії зазначеного періоду, здійснено їх опрацювання та детальне вивчення, що дало змогу реконструювати цілісну картину поступу українського письменства та простежити його тісний зв'язок з суспільними процесами.

Розглянуто питання синкретизму поезії та прози в українському письменстві XVII - XVIII ст., генезу цього явища, його природу, форми існування та особливості розвитку. Об'єктом дослідження є учительні книжки, полемічні трактати та панегірики XVII - XVIII ст. Зазначено, що композиційні, тематичні та жанрові особливості поєднання поезії та прози свідчать про потужну риторичну традицію, котра сформувалася в літературі того часу, а також вказують на розвиток тогочасних прозових та поетичних жанрів на засадах риторики.

Висвітлено проблему дефініції жанру оди в українському літературознавстві та її кореляції з іншими жанрами похвальної лірики (віршовим панегіриком, гімном, псалмом). Проведено компаративний аналіз жанру оди та панегірика, оди та гімну. Проаналізовано особливості києворуського панегіризму як початкового етапу становлення давньоукраїнської похвальної літератури. Простежено зміну середньовічної епічної парадигми на ренесансну лірику через призму розвитку похвальної лірики. Визначено джерела одичного жанру в українській літературі. На основі порівняльно-типологічного аналізу виявлено особливості еволюції оди в українській літературі XVI - XX ст. Запропоновано концепцію жанрової парадигми української оди та хронологічну періодизацію розвитку одичної лірики.

Детально розроблено жанр української геральдичної поезії, популярної у літературі бароко. З'ясовано генезу віршів на герби, постання яких було зумовлене зростанням ролі шляхетського стану в тогочасному супільстві. Звернено увагу на взаємозв'язки українських геральдичних віршів з аналогічним жанром стематів у польській літературі, звідки гербова поезія була запозичена українським письменством. Геральдичну поезію розглянуто як синтетичний графіко-літературний жанр, що постав на суміжжі двох інших популярних барокових жанрів - панегірика й емблеми. Геральдичні вірші є емблематичними за формою та панегіричними за змістом. Головним художнім засобом вираження заслуг і достоїнств шляхтича було використання багатої символіки. Виділено найуживаніші геральдичні символи й систематизовано їх у тематичні групи. Значну увагу приділено значенню цих символічних знаків та їх функціонуванню у тексті.

Висвітлено роль постаті видатного польського поета та хроніста доби бароко - С. Твардовського (бл. 1595 - 1661 рр.). Зазначено, що його твори різноманітні за жанрами та тематикою, серед них: поеми на міфологічні сюжети античного часу, переклади з Горація, ліричні вірші, елегії, панегірики, епітафії.

Розроблено класифікацію середньовічної кримськотатарської літератури. Висвітлено сутність і особливості середньовічного кримськотатарського квантитативного вірша, розроблено класифікацію і термінологію рими (кримськотатарською мовою). Визначено перелік віршових метрів (везнів), що використовуються у кримськотатарській метричній поезії. Визначено правила застосування рукнів у метричному вірші та турака в силабічній поезії. Підтверджено, що більшість використовуваних у квантитативній поезії форм мають арабське походження і лише окремі - перське. Встановлено, що середньовічний кримськотатарський метричний вірш - це результат арабо-перського впливу. Проведено наукове дослідження кримськотатарського силабічного вірша, надано характеристику складу, ритмічної частини, туркума, бента та турака. Встановлено, що застосування рими й алітерації нерозривно пов'язані, принципи використання рими в арузі докорінно відрізняються від принципів її використання в пармаці. Запропоновано класифікацію рими у межах кримськотатарського силабічного вірша, а також показано, що редиф не є обов'язковим елементом поетичного твору. Зазначено, що любовне почуття є основою, навколо якої будується переважна більшість сюжетів, у становленні панегірика одну з вирішальних ролей відіграв кримськотатарський класичний диван, середньовічна кримськотатарська сатира має штучний, неконкретний і замовний характер, у кримськотатарській поезії дидактика має риси морального, релігійного та філософського характеру, одним з основних семантичних напрямів кримськотатарської силабічної поезії є героїчна тематика, існує класифікація кольорових характеристик (позитивних, негативних, нейтральних), властива літературі дивану та запозичена писемною народною поезією, поети кримськотатарської писемної силабічної поезії, порівняно з поетами дивану, не так обмежені правилами написання та розкриття образних систем.

Розглянуто шлюбні панегірики латинською та польською мовами, що зберігаються у відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ. Названо авторів та адресатів цих величальних прозових і віршованих творів, охарактеровано їх структуру. Особливу увагу приділено аналізу зовнішнього оформлення цих видань. Зазначено особливості відображення цих видань у бібліографії.

The article deals with wedding panegyrics in Latin and Polish, kept in the department of early printed and rare books of the Vernadski National Library of Ukraine. Authors and recipients of prose and poetry laudatory works are called, as well as structure of works is characterized. Particular attention is paid to the analysis of the typography design of these publications. Particularities of displaying these publications in the bibliography are indicated.

Комплексно досліджено проблему іконографії козацьких старшин XVII - XVIII ст.: стан її наукової розробки, обсяг і кількісні показники джерельної бази, методи та прийоми роботи з зображальними джерелами, їх інформативні й інтерпретаційні можливості, а також перспективи майбутніх наукових пошуків. Розкрито зміст поняття, охарактеризовано місце зображальних джерел у типолого-видовій класифікації історичних носіїв інформації. Здійснено підрахунки гіпотетичного та реального обсягу джерельного масиву, яким можуть користуватися дослідники. Сформульовано поняття іконографії козацьких старшин. Доведено, що наявний візуальний матеріал недостатній для формування повноцінного уявлення про зовнішність, одяг, традиції зображення та саморепрезентації, побутових і мистецьких уподобань представників козацької старшини XVII - XVIII ст. Аналіз виявлених портретів, виконаних у різних техніках, на різноманітному матеріалі та в різний час, в окремих випадках дозволяє відстежити формування кількох іконографічних типів зображення однієї постаті, з'ясувати, чи відображають різні зображення одну й ту саму особистість, продемонструвати можливості використання неавтентичних портретів для формування іконографії конкретного історичного діяча. Розкрито функції зображальних джерел та особливості їх еволюції. Описано інформативний потенціал зображальних джерел, що репрезентували козацьких старшин у творах іконопису, релігійного стінопису, графічних панегіриках, книжкових ілюстраціях, графічних та живописних портретах тощо. Продемонстровано особливості застосування різноманітного дослідницького інструментарію та інтерпретаційних практик.

Здійснено комплексний аналіз барокових інновацій, обгрунтовано використання лінгвопоетично-дискурсивного підходу в діахронії, встановлено перспективність взаємозв'язків історичної лінгвопоетики та історичної дискурсології. Запропоновано визначення та класифікацію барокових інновацій, що характеризують особливості текстотворення барокового панегірика, зумовленість дискурсивної реалізації метафори, епітета, порівняння, символу, антитези в барокових текстах. Досліджено мовну своєрідність українського бароко, його вплив на стильову диференціацію та розвиток виражальних засобів староукраїнської літературної мови XVII ст. Охарактеризовано специфіку барокових панегіриків у жанрово-стильовій систематиці староукраїнської літературної мови досліджуваного часу, з'ясовано особливості жанрово-стильової дифузії (панегірики та геральдичні вірші, казання, агіографічні тексти).

Розглянуто питання генези емблематичного та панегіричного жанрів української поезії епохи бароко, а також синтетичного жанру геральдичної поезії. Особливу увагу приділено ролі емблематики та панегіриків у формуванні жанру геральдичної поезії.

Рассмотрены проблемы генезиса эмблематического и панегирического жанров украинской поэзии эпохи барокко, а также синтетического жанра геральдической поэзии. Особое внимание уделено роли эмблематики и панегириков в формировании жанра геральдической поэзии.

In the article there are considered the questions of genesis of emblem and panegyric genres of Ukrainian baroqueТs poetry and also synthetic genre of heraldic poetry. Roles of emblem genre and panegyrics in a formation of the genre of heraldic poetry have a considerable attention.

Уточнено сутність та зміст понять "мистецька освіта", "музична освіта", "художня освіта", "театральна освіта", виявлено особливості їх організації в колегіумах Лівобережної України зазначеного періоду. Проаналізовано соціальні та культурно-історичні передумови становлення мистецької освіти в колегіумах Лівобережної України (XVІІІ - початок XIX ст.). Виявлено особливості змісту музичної, художньої та театральної освіти, основні методи навчання мистецьких дисциплін у цих закладах: повторення музичного матеріалу з голосу вчителя та вивчення основ нотної грамоти (на уроках музики); копіювання (на уроках малювання); написання віршів, промов (на уроках поетики та риторики). Встановлено провідні форми організації мистецької освіти в навчальних закладах - урочні (урок - лекція, урок - диспут) та позаурочні (шкільний театр, обов'язкова участь у церковному хорі, "весняні рекреації", "епетиції", "вакації", виготовлення та оздоблення декорацій для шкільного театру, тез-об'яв, лиcтів-панегіриків, "кужбушки", розмальовування хат тощо. Виокремлено та охарактеризовано прогресивні ідеї історико-педагогічного досвіду організації мистецької освіти в колегіумах Лівобережної України: ідея особистісно-орієнтованого (індивідуального) підходу; ідея введення мистецького компоненту до змісту навчальних дисциплін (поетики, риторики): ідея створення всезагального хорового колективу навчального закладу; ідея проведення спільних "весняних рекреацій"; ідея використання календарно-обрядового фольклору у навчально-виховному процесі колегіумів.

Розглянуто одну з літературних пам'яток, присвячених битві під Оршею та перемозі князя Костянтина Острозького (1514 p.). Твір, про який ідеться, становить частину так званого Волинського короткого літопису, уперше надрукованого у 1836 р. Попри доволі тривале перебування в науковому обігу, він і досі недостатньо досліджений, як і "Сказання...", що міститься в його складі. Проаналізовано літературні джерела останнього та світогляд анонімного автора. Зроблено висновок, що текст твору не надає вказівок на суспільне середовище, в якому його було створено.

Висвітлено особливості роботи з кириличними та латинськими фрагментами, а також музичними уривками. Увагу приділено проблемі попримірникової каталогізації фрагментів кириличних стародруків для видавничих оправ. Розглянуто проблему атрибуції й описування фрагментів давніх кириличних рукописних кодексів (за фондами Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського). Описано можливості електронних технологій під час атрибуції фрагментів стародруків (за львівським латиномовним жалобним панегіриком Ю. Потоцькому). Проведено кодикологічний і палеографічний аналіз фрагментів рукописів музики Григоріанського хоралу (на матеріалах Центрального державного історичного архіву м. Львів). Представлено проекти з фрагментології.

Проаналізовано панегіричну поему, присвячену Йоасафові Кроковському, важливій постаті в українському культурному житті та в українській православній Церкві XVII - XVIII ст. (він обіймав три найважливіші посади: ректор Києво-Могилянської колегії, архімандрит Києво-Печерського монастиря й митрополит). Поему було написано 1699 р., коли Кроковський був архімандритом Києво-Печерського монастиря. Головною метою поезії в той час уважали сприяння вихованню благочестивих людей і лояльних підданих, тому панегірик був одним із провідних жанрів у могилянських поетиках. І найкращим способом досягнення цієї мети було зображення зразкових людських учинків, які би становили варті наслідування взірці. Твір свідчить про вплив філософії гуманізму та Відродження на українську літературу.