Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.158.264*803.13

Рубрики:

Hymenoptera Перетинчастокрилі

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що цвітіння популяції Iris sibirica у Дрогобицькому районі Львівської області триває близько 4-х тижнів, цвітіння одного п'ятиквіткового генеративного пагона - 10 - 12 днів, а цвітіння квітки - близько 32 год. Запилювачами Iris sibirica найчастіше є перетинчастокрилі Apis mellifera Linnaeus і Bombus terrestіris Linnaeus, а також твердокрилі - Variimorda villosa Schrank, Phyllopertha horticola Linnaeus, Lasius niger Linnaeus, Aromia moschata Linnaeus. Протерандрія в Iris sibirica не відіграє суттєвої ролі у системі запилення, оскільки розкривання пиляків відбувається у закритому мерантії і не супроводжується перенесенням пилку на запилювача. Кожен із 3-х мерантіїв квітки відвідується комахами лише 1 раз. У дослідженому ізольованому локалітеті реалізується переважно гейтоногенне запилення в межах особини або клону та ксеногенне запилення у межах локалітету. Встановлено показники чоловічого (кількість пилку) і жіночого репродуктивного успіху (кількість насінних зачатків) є більшими у квіток першого порядку у порівнянні з квітками 5-го порядку, так само як і P/O-індекс (515 проти 338). За значенням P/O-індексу Iris sibirica є факультативно ксеногамним видом.

Узагальнено результати досліджень і літературні дані з фауни та екології хальцид триби Torymini (Chalcidoidea, Torymidae) фауни України. Наведено відомості щодо особливостей морфології, класифікації, біології, поширення та практичного значення хальцид триби Torymini. Викладено описи 86-ти видів торимін фауни України та таблиці для їх визначення. Подано діагнози та синонімію 86-ти видів з трьох родів (Diamorus, Ecdamua, Torymus). Показано роль торимін у природних і штучних ценозах як ентомофагів багатьох видів рослиноїдних комах, особливо з рядів двокрилих і перетинчастокрилих.

Починаючи з другої половини XIX ст., фауну безхребетних Карпат детально вивчали багато науковців. Західні відроги Чорногірського масиву Українських Карпат привертали увагу дослідників різноманітних груп безхребетних, проте за відсутності узагальнених багаторічних порівняльних даних немає можливості оцінити динаміку їх різноманіття на цій території. Зважаючи на це, а також на вигідне розташування тут високогірного біологічного стаціонару Львівського національного університету ім. Івана Франка як зручної бази для таких досліджень, поставлено мету описати видове різноманіття безхребетних Західної Чорногори для започаткування тут стаціонарних досліджень його динаміки. Матеріал було зібрано студентами під час навчальних екскурсій у липні 2015 - 2019 рр. згідно з загальноприйнятими в зоології методиками на семи радіальних маршрутах у різних ценотичних умовах і на різних ділянках Західної Чорногори. Загалом було зареєстровано 149 видів безхребетних тварин, які належать до 9 класів. Серед них за видовим складом значно переважають комахи (приблизно 80 %). Із 14 зареєстрованих рядів комах найбільшу видову представленість мають твердокрилі (приблизно 40 %), перетинчастокрилі та лускокрилі (по 15 %). Деякі з зареєстрованих видів безхребетних трапляються на кількох різних маршрутах. Наприклад, Gastrophysa viridula, Carabus auronitens, C. glabratus, Geotrupes stercorarius, Silpha carinata, Gordius aquaticus було виявлено на трьох із них. Найбагатшим за видовим представленням безхребетних є маршрут "Кевелів" (45 видів), де кількість зафіксованих видів майже удвічі перевищує середній показник по всіх маршрутах (26 видів), а найбіднішим - маршрут "Шешул" (17 видів). Серед зареєстрованих нами видів виявлено 7 представників Червоної книги України (Apatura iris, Aromia moschata, Chrysolina carpatica, Cordulegaster bidentata, Emus hirtus, Papilio machaon, Parnassius mnemosyne) та додатково 3 види з Червоної книги Українських Карпат (Bombus wurflenii, Carabus transsylvanicus, Pieris bryoniae). Вважаємо, що одержані дані можна використати як вихідні для подальшого аналізу зміни видового різноманіття безхребетних залежно від трансформації оселищ із подальшим розробленням ефективних способів збереження біорізноманіття Західної Чорногори.