Розглянуто визначні тенденції, основні проблеми й окремі цікаві, навіть парадоксальні факти з історії і політики двох найбільших держав Індостану - Індії та Пакистану. На основі широкого кола джерел і наукової літератури, а також власних спостережень авторки досліджено процеси формування суспільної думки та політичної культури Індостану від класичного періоду і часів мусульманського завоювання до утворення двох незалежних держав. Окреме місце відведено непростим відносинам між Індією та Пакистаном і проблемі Кашміру. Увагу приділено персоналіям, які в різні часи творили історію Індостану.

Праця полтавського дослідника В.М.Захарова «Трощинські: Гоголіана» є продовженням досліджень історії та генеалогії роду Трощинських, а також пов'язаних з ними письмових джерел, у тім числі фамільного архіву, залишки якого було виявлено автором в декількох архівах та документосховищах. Перша книга, «Трощинські: витоки», вийшла рік тому, й порушувала питання походження роду Трощинських, присвячувалась дослідженню генеалогії їх родових гілок, як Гадяцької, так і Яреськівської. Це видання порушує тематику взаємовідносин представників яреськівської гілки роду Трощинських з родиною їхніх родичів Гоголів-Яновських. Автор особливо зосереджує увага на тому, як впливало це спілкування на формування світогляду та творчість Миколи Васильовича Гоголя. Фактаж видання грунтується на потужному корпусі матеріалів, першоджерел, автентичних документів здебільшого епістолярного характеру, що розпорошені в архівах та документосховищах України та зарубіжжя. Серед цих документів автор широко використовує залишки фамільного архіву Гоголів-Яновських, що містяться в Ф.ІІ (історичні матеріали) та Ф.ІІІ. (листування) Інституту Рукопису Національної Бібліотеки України ім.В.І.Вернадського. Більшість поданих у книзі джерел друкується вперше. В.М.Захаров намагається у своїх дослідженнях передати повноту історичного факту через його висвітлення у декількох джерелах, що доповнюють одне одного. Він розкриває відомості про персонали, згадані в них, а також, коли це потрібно та можливо - із залученням фактів про локацію події (мапи, плани-межувань, використання матеріалів про поселення тощо). Розділ І містить дослідження історії фамільного архіву Гоголів-Яновських (так званий «архів Головні»), фрагменти якого зберігаються в Ф.ІІ та III ІР НБУВ. Зокрема порушуються питання розпорошення архіву першими дослідниками біографії письменника (Чаговцем, Дуриліним, Шенроком), ще до передачі його до Всенародної бібліотеки України при ВУАН, де він був опрацьований О.А.Назаревським. У книзі подана історія «фонду Головні» після придбання його бібліотекою, подаються дані про перші спроби опрацювання, каталогізації працівниками Інституту рукопису, дані про його евакуацію під час Другої Світової війни, створення міжфондової колекції «Гоголіана», та подальше дослідження цих унікальних документів. Автор розглянув колекції цих документів у Ф.ІІ та III в ІР НБУВ, уточнив та виправив назви, пагінацію деяких справ. Для певних документів, без зазначення дати, проведено спробу приблизного їх датування через згадки вказаних в них подій, чи епістолярного зв'язку з документами, де історично встановлені часові обставини. В цьому розділі також порівнюється вміст архівів, присвячених М.В.Гоголю у різних бібліотеках та документосховищах, наголошується на виявленні джерел, що були різними шляхами вивезені з фамільного архіву, що зберігався у селі Яновщина. Також коротко висвітлюється історія та вміст фондів, що являють собою залишки фамільного архіву Трощинських, вказуються документи, що висвітлюють питання взаємовідносин цього роду з родом Гоголів-Яновських. Розділ II містить узагальнені дані про відносини та спілкування представників двох родів у різні хронологічні періоди, як за архівними документами з архівосховищ та бібліотек, так і за допомогою публічно доступних джерел. Автор систематизує та поєднує наявні факти - як маловідомі, що містяться в архівних документах так і ті, що доступні публічно і були видані, наприклад, у працях біографів М.В.Гоголя, листуванні письменника, або знайдені у різних присвячених йому збірках. Ці відносини автор розділяє на хронологію та комунікації між окремими персоналіями. Тобто окремо описуються стосунки між старшими поколіннями Трощинських та Гоголів-Яновських (О.Д. Гоголь-Яновський, А.П. та А.М.Трощинські, Д.П.Трощинський), молодшими (батьки М.В.Гоголя, A.A. та О.Д.Трощинські, Д.А.Трощинський), а також зв'язок між представниками інших поколінь, утім числі -

Книжка охоплює широкий спектр історії Ужгорода з найдав¬ніших часів до наших днів. Досліджено за архівними матеріала¬ми й історичними даними конфесійний та сакральний Ужгород, його околиці в культових спорудах, навчально-виховних закладах і персоналіях.

На основі історико-правових джерел проаналізовано науковий та навчальний шлях провідних вчених-правників Львівського університету, які зробили значний внесок у розвиток правничої науки. Значну увагу зосереджено на характеристиці наукового доробку видатних вчених-юристів Львівського університету. Незважаючи на те, що Львівський університет і його юридичний факультет перебували у складі різних держав (Польщі, Австрії, Австро-Угорщини, Радянського Союзу), що, безумовно, відобразилося на основному надбанні університетів - його наукових школах, адміністрації, професорсько-викладацькому складі, юридична наука й освіта в ньому формували і реалізовувалися з погляду визнання високої місії права у суспільстві і державі. Суть же і призначення права, його місія обумовлені глибинними вимогами життя людей, а саме: внести у соціальне життя, яке постійно супроводжується більшими чи меншими зіткненнями, особистими конфліктами, постійні, тверді, чітко визначені правила поведінки, які б ґрунтувались на засадах миру, спокою, злагоди, врахування різних інтересів; визначити і забезпечити надійний і гарантований соціальний простір, межі свободи поведінки людини у суспільстві. Власне, врегулювання суспільних відносин за допомогою, права завжди було і буде нормою суспільного життя, організації та функціонування державної влади.

В інноваційному курсі розглянуто генезис організованої злочинності в Україні, інституції по боротьбі з організованою злочинністю, методи протидії, міжнародну практику. Курс розроблений практичними працівниками правоохоронних органів, які є і науковцями у сфері протидії організованій злочинності і корупції. Значну увагу приділено фоновим явищам організованої злочинності, що відрізняє книгу від попередніх розробок вчених із зазначеної тематики. Кримінологічний матеріал викладено в нестандартній, легкій для сприйняття всіма категоріями читачів формі, з конкретними історичними прикладами та персоналіями. Навчально-практичний посібник призначений для слухачів інститутів післядипломної освіти правоохоронних органів.

Стисло розглянуто у навчальному посібнику, з урахуванням сучасних тенденцій в українському державо- та правотворенні у форматі запитань і відповіей, основні аспекти державницьких і правових доктрин представників української міжвоєнної еміграції, що є підґрунтям для подальшої розбудови української державності, розширення ціннісних основ українського науково- інформаційного середовища, прогресивного світогляду загалом, і правового зокрема.

Мета статті - полягає в тому, щоб, відновивши первісне значення ономатопеї як майстерності давати імена і спираючись на сучасні дослідження з психоакустики, фоносемантики, виявити вплив звучання власного імені на характер його носія і ще раз підняти проблему про наслідки транспонування антропонімів до іншої мови. Об'єктом є власне ім'я відомого українського лінгвіста Дмитра Семеновича Іщенка (рос. "Дмитрий Семёнович Ищенко"). Предмет дослідження - етимологічні, психоакустичні особливості імені в українському та російському варіантах у співвіднесенні з мовною рефлексією його носія та об'єктивними рисами мовної особистості. Результатом дослідження є виявлення в українському варіанті антропоніму таких протилежних синестетичних характеристик, як ніжність - шорсткість, глибина - піднесеність, енергійність - млявість та інших, які не зберігаються при транспонуванні імені у російську мову. Актуальність проблематики визначається сучасною антропоцентричною парадигмою науки, у необхідності цілісного осмислення особових імен з точки зору етно-, психо-, соціо-, когнітивної лінгвістики та інших аспектів теорії мовного існування особистості, а також потреби у розробці практичних рекомендацій щодо транспонування власних імен до іншої мови. Висновки: особове ім'я, яке надають дитині і яке людина чує протягом життя, своїм звучанням і усвідомленою етимологією впливає на характер мовної особистості, тому за відсутністю істотних фонематичних розбіжностей між мовами його треба передавати за допомогою транслітерації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР-4ОДЕ-2О)112.01 р3

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: СО39090 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У систематизованому вигляді подано біографії відомих учених-юристів, які формували та наразі беруть участь у розвитку науки конституційного права України. У біографії кожного вченого наведено відомості про освіту, тематику монографічних робіт, наукові інтереси, а також іншу довідкову інформацію.

Уперше в історії спеціальної педагогіки представлено творчу спадщину українських вчених-дефектологів кінця XIX - початку XXI ст., які своєю науково-педагогічною діяльністю здійснили суттєвий вплив на її розвиток. До кожної персоналії додається стаття (уривок), що розкриває результати довготривалих досліджень вчених щодо специфіки навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями психофізичного розвитку та допоможе осмислити особливості розвитку спеціальної школи, сприятиме формуванню науково-педагогічного мислення, розширенню педагогічного світогляду та загальної культури. Багато теоретичних проблем дефектологічної науки не можна осмислити без урахування всієї історії розвитку педагогічної думки і навчально-виховної практики. Значна частина творчих біографій уперше стає об'єктом наукових досліджень. Обрані персоналії та тексти біографії розміщено хронологічному порядку та структуровано за таким принципом: спочатку подається стисла довідка про життєвий і творчий шлях особистості, потім основні «Праці» досліджуваного та «Література», з якої черпалася інформація для створення творчого портрету вченого. У другій половині статті подається фрагмент (уривок) маловідомої, найчастіше недоступної або актуальної для сьогодення наукової праці та вказується джерело.

Довідник подає відомості про працівників Хмельницької обласної універсальної наукової бібліотеки, які працювали в різні роки і працюють сьогодні. Видання присвячене 120-річчю бібліотеки. Досліджено бібліотечну справу на Хмельниччині. Видання базується на фондах та документах власного архівного підрозділу бібліотеки. Представлено 582 імен працівників бібліотеки, з них 353 - бібліотечних фахівців; 191 - працівників фінансово-господарського відділу та 38 - інженерів-системотехніків. Матеріал згруповано у чотирьох розділах: у перших трьох розділах подаються постаті директорів, бібліотечних працівників та працівників фінансово-господарського відділу. По персоналіях подається фото, коротка довідка біографічного характеру та про трудову діяльність працівника. У четвертому розділі подано алфавітний список працівників за родом їх діяльності, які не увійшли до перших трьох розділів.

Довідник є третім виданням у серії довідників про вчених України HELVETICA'S VADEMECUM, започаткованої Видавничим домом «Гельветика». У межах серії передбачене видання довідників, що будуть присвячені життєпису вчених з різних галузей знань (педагогіки, журналістики, публічного управління та адміністрування тощо) та спеціальностей (агрономії, філології, філософії, історії й археології, економіки, психології тощо). У довіднику в систематизованому вигляді подаються біографії відомих учених, які формували та наразі беруть участь у розвитку аграрної науки України. У біографії кожного вченого містяться відомості про освіту, тематика монографічних робіт, наукові інтереси, інша довідкова інформація.

Стаття присвячена Олексію Юрійовичу Митропольському - одному з фундаторів української школи морської геології, вченому і досліднику в галузі морської геології, геохімії та геоекології, доктору геолого-мінералогічних наук, професору, член-кореспонденту НАН України, засновнику і завідувачу відділу сучасного морського седиментогенезу, заступнику директора Інституту геологічних наук НАН України з наукової роботи, раднику при дирекції Інституту.

Анотований опис фондів Одеського художнього музею - це докладний опис архіву музею, його структури, складу та змісту, який дає можливість отримати інформацію про архів музею більшій кількості дослідників і ввести маловідомі документи музею у науковий обіг. На даний час в архіві ОХМ опрацьовано 60 фондів: 1314 одиниць зберігання, 1 4210 документів, 3 9770 аркушів, 1 2884 фотографій, 787 негативів на склі. Адресовано науковцям, історикам, архівістам, викладачам та студентам - усім, хто цікавиться історією мистецтва, музеєм та його колекцією, персоналіями, які працювали в музеї у різні періоди його діяльності, з часу створення установи. Усі використані зображення, фото, документи - з архіву ОХМ.

Висвітлено теоретичні та історичні аспекти взаємодії музичного та хореографічного видів мистецтва. Викладено основи теорії музики в їхній проекції на мову хореографії. Окреслено ретроспективу розвитку європейської музично-танцювальної культури від Середньовіччя до наших днів. Розглянуто жанрово-стильові особливості танцювальної музики різних епох, етапні твори балетної музики ХІХ-ХХІ ст. Охоплено теоретичні та історичні аспекти взаємодії музики та хореографії. Розглянуто теоретичні основи музики, зокрема тих параметрів музичної стилістики, які є визначальними у взаємодії обох видів мистецтва: інтонації, метро-ритму, фактури, мелодики. Досліджено розгалужену систему засобів створення музичного образу за допомогою яскравих прикладів творчості класиків та сучасних композиторів, представлених в аудіо- та відеозаписах, має розвинути у студентів не лише розуміння принципів організації музичної мови, але й слуховий досвід та музичну ерудицію, необхідні у подальшій роботі над створенням хореографічних композицій. Значну увагу приділено специфіці відтворення засобів музичної виразності у стилістиці танцю. Цю тему розглянуто на прикладах хореографічних концепцій провідних постановників минулого й сучасності: М. Фокіна, Дж. Баланчина, К. Голейзовського, І. Киліана та Ж.-К. Майо. Вивчення обширного музичного репертуару різних епох передбачає паралельне ознайомлення з ключовими фактами, подіями, явищами та персоналіями музично-історичного процесу, життєписами і творчістю видатних композиторів-класиків, що має значно поглибити знання студентів. Окрему увагу приділено історії українського балету. Увагу зосереджено на знакових балетах корифеїв української музики XX - початку XXI ст., до яких належать, зокрема, «Лілея» К. Данькевича, «Лісова пісня» М. Скорульського, «Ольга» Є. Станковича, «Повернення Батерфляй» М. Скорика.

Стаття присвячена Віктору Павловичу Усенку - вченому і досліднику в галузі морської геології та геоекології, кандидату геолого-мінералогічних наук, провідному науковому співробітнику відділу сучасного морського седиментогенезу Інституту геологічних наук НАН України.

Висвітлено історичний досвід діяльності колективу кафедри, яка є ровесницею закладу освіти - завідувачів кафедри педагогіки (кафедри педагогіки та спеціальної освіти), доцентів, викладачів і асистентів, лаборантів у різні періоди існування цього закладу вищої освіти, де ведеться підготовка педагогічних і дефектологічних кадрів упродовж останнього століття.

Іменні історичні гербарії MSUD є цінними науковими й історичними об'єктами, що надають змогу аналізувати флору півдня та сходу України, ознайомлюватися з рослинами, притаманними іншим географічним зонам світу. Метою та завданням даної роботи - проаналізувати їх склад, виявити особливості цих колекцій та ознайомитися з персоналіями колекторів. Проаналізовані колекції Е. Е. Ліндеманна, Й. К. Пачоського, П. С. Шестерікова, Г. Й. Потапенка відрізняються за низкою параметрів: кількістю гербарних аркушів, географією місць збору рослин, часом гербаризації, залученням гербарних зборів інших колекторів. Найціннішою за цими показниками є колекція Е. Е. Ліндеманна. У його гербарії представлено збори з різних куточків Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки. У списку колекторів - 448 прізвищ, обсяг колекції - 7939 гербарних аркушів. Збори Й. К. Пачоського охоплюють досить велику територію: Херсонську й Таврійську губернії, Поділля, Східну Буковину, Північну Бессарабію, Польщу, Югославію, Болгарію. Колекції Г. Й. Потапенка (1342 г.а.) та П. С. Шестерікова (2021 г.а.) є унікальними та важливими для дослідження і моніторингу регіональної флори.

Висвітлено наукову, виробничу та громадську діяльність відомих зоологів Полтавщини. Зазначено, що біографічні дописи створено на основі наукових публікацій, архівних джерел, зажиттєвого спілкування із персоналіями. Подано інформацію про таких вчених, як І. Д. Білановський, М. М. Вітвицький, Я. П. Зубко, А. М. Лукіна, В. А. Мельничук, І. І. Соколовська, М. Ф. Ярошенко.

Персоналія присвячена харківському історику та краєзнавцю, досліднику минулого в аспекті охорони здоров'я Харкова І. Ю. Робаку. Виділено найважливіші складові наукових інтересів вченого, його внесок в розвиток історико-медичного краєзнавства. Проведено аналіз праць І. Ю. Робака, який буде корисний дослідникам рідного краю.