Розглянуто актуальні проблеми філологічної науки, деякі питання української, російської та зарубіжної літератур, журналістики, а також сучасні комунікативні технології. Досліджено особливості комунікаційного впливу на масову свідомість, психологічні аспекти впливу реклами. Викладено типологію літературного процесу, культурологічні аспекти вивчення художньої творчості, історико-культурні дослідження тощо.

Вивчено питання взаємодії армії та політичної влади. Встановлено, що за різних політичних умов армія впливає на політику диференційовано: або це реакційна політична роль, або патріотична, або миротворча. Наведено приклади проявів самостійності армії в різних країнах і в різні часи, висвітлено динаміку військових переворотів за період з 1963 по 1985 рр., їх причини.

Розглянуто модернізаційні процеси в Білорусії, їх відмінності від подібних процесів у Росії та Україні. Досліджено білоруську політичну систему, розвиток економіки в порівнянні з сусідніми країнами, становище Білорусі з огляду на зовнішньополітичні та внутрішні умови.

Висвітлено питання необхідності екологізації процесу навчання на основі нових освітніх та інформаційних технологій. Доведено, що ці технології повинні формувати екологічний світогляд, свідомість і культуру поведінки, сучасний стереотип мислення. Надано рекомендації щодо вдосконалення процесу навчання в галузі екологічної освіти спеціалістів у сфері туризму.

Висвітлюється діяльність видатного громадсько-політичного діяча України В.К.Винниченка в період революційних потрясінь на початку XX ст. Розробка і відстоювання В.Винниченком оригінальної концепції необхідності вирішення соціальних і національних проблем українства в їх нерозривному взаємозв'язку і поєднанні стало одним з лейтмотивів його політичних переконань в передреволюційні роки. Цей період започаткував новий, дуже бурхливий, суперечливий та важливий етап діяльності Володимира Кириловича, в якому ідея національного відродження України, створення власної держави стане домінуючою.

Простежується життєвий шлях митрополита А.Шептицького на фоні загальної характеристики епохи, в якій він творив. Висвітлюються головні віхи церковної діяльності Шептицького, звертається увага на його екуменічні погляди. Зроблений грунтовний аналіз основних теологічних праць ("Культ Христової любові", "Про милосердя", "До вірних", "Не убій" та інших), простежується еволюція його релігійних поглядів. Дана оцінка діяльності А.Шептицького в галузі освіти і культури, а також зроблена спроба об'єктивно і без упереджень проаналізувати політичну орієнтацію митрополита, з'ясувавши мотиви його відношення до різноманітних режимів (польського, німецького, радянського). Характеризується релігійна ситуація в Закарпатті в 20-30-х рр. ХХ ст. і позиція щодо неї А.Шептицького.

Містяться матеріали наукової конференції "Гуманізм. Людина. Освіта", що відбулася в Дрогобичі у травні 1994 року. Розглядаються аспекти взаємозв'язку освіти і просвітництва, проблема філософії символу в європейському образотворчому мистецтві Нового часу, психологічний механізм прийняття особистістю обов'язків, гуманістичний зміст моральної відповідальності особистості в екзистенціалізмі. Характеризуються людське існування та мовна картина світу, національний зміст космополітичного світогляду, висвітлюється національна свідомість у контексті загальнолюдських цінностей та культурний субстрат національної свідомості. Визначається роль філософії в системі вищої освіти, а національної специфіки естетичного виховання - в українській школі. Приводяться етнопедагогічні основи сучасного навчання і виховання, а також шляхи застосування мистецтва у розвитку культури майбутнього вчителя. Підкреслюється доцільність формування національної свідомості молодших школярів засобами рідної мови та інше.

Проаналізовано історичні, філософсько-методологічні, соціальні та політичні проблеми демократичного вибору влади, узагальнено окремі аспекти виборів народних депутатів Верховної Ради України, що відбулися 1998 р. Розглянуто архетипи вибору в європейських народів, універсалізм як метафілософію сучасної політичної ментальності, діяльність опозиційних партій у політичній боротьбі, а також проблему співпраці провідних українських партій під час перших демократичних виборів в Україні тощо.

Відображається політична ситуація і становище українських земель в XIV - на початку XVI ст. Розглядаються державотворчі тенденції діяльності українського козацтва на початковому етапі його існування та елементи державотворення в діяльності Дмитра Вишневецького.

Досліджено чинники, які визначають траєкторію та вектор політичного розвитку. Виділено в історіографії даного питання три групи теорій, кожна з яких формувалася за різних історичних умов: визначальна роль у політичному процесі належить об'єктивним, незалежним від волі людини факторам (Ф.Аквінський, Ж.Боден, Д.Віко, К. Маркс та ін.); людський фактор є вирішальним у впливі на політичну дійсність (Г.Сковорода, В.Парето, З.Фрейд та ін.); політична дійсність є функцією, залежною від двох змінних - об'єктивної та суб'єктивної (Н.Макіавеллі, Ш.Монтеск'є, В.Винниченко, М.Вебер та ін.).

Висвітлюється політична культура і суспільні зміни на латиноамериканському континенті, особливості європейського курсу Великої Британії. Повідомляється про єврорегіональне співробітництво етносів, характеризується бразильська криза.

Розглядається предмет і метод політичної економії, характеризуються докапіталістичні способи виробництва. Аналізується товарна організація виробництва, теорія капіталу та шляхи його нагромадження. Висвітлюється кругооборот та оборот капіталу, розподіл додаткової вартості і утворення прибутку. Дається характеристика позичкового та акціонерного капіталу.

Досліджено українсько-молдавські економічні зв'язки середини XVII ст. Значну увагу приділено торгівлі Львова з Молдавією. Висвітлено питання Військового скарбу та реконструкції потенційного бюджету держави Війська Запорозького. Обгрунтовано економічну та політичну візію Гетьмана Богдана Хмельницького.

Досліджено процес розвитку українського жіночого руху та роль жіноцтва у різних сферах суспільного життя. Показано суть та етапи організаційного та ідеологічного поступу національного фемінізму в Західній Україні, з'ясовано його спільні риси й особливості в порівнянні з Наддніпрянщиною, а також різними європейськими країнами. Під час розгляду головних сфер прояву та піднесення суспільної активності жіноцтва - участь у масових громадських товариствах та підпільному націоналістичному русі, політична та господарсько-просвітницька діяльність, здобутки на терені освіти, літератури, мистецтва тощо - було зроблено акценти на його ролі як самостійного творчого фактора в історичному процесі.

Показано роль українського жіноцтва у державотворчому процесі й національному відродженні, його вплив на культурно-просвітницьке життя суспільства з кінця ХІХ - до кінця ХХ ст. Розкриваються передумови виникнення організованого жіночого руху, створення різних гуртків і товариств ("Товариство руських жінок" на Галичині, гурток Олени Доброграєвої у Києві та ін.), простежується жіноча діяльність у Східній Україні на початку ХХ ст. Аналізується літературно-наукова, педагогічно-виховна та громадсько-політична діяльність найкращих представниць жіночого руху (Н.Кобринської, Л.Українки, О.Кобилянської, С.Русової, Х.Алчевської, М.Омельченко та ін.). Значну увагу приділено аналізу галицької періодики для жінок на початку ХХ ст. як джерела дослідження історії жіночого руху.

Висвітлюються такі вузлові проблеми курсу "Загальне мовознавство", як предмет мовознавства та його місце в системі наук, знакова природа мови, мислення і свідомість, мова і мовлення, структура мови, фонологічна, граматична та лексико-семантична системи мови, характеристика основних рівнів мовної структури, мова і суспільство, мова й історія (розвиток мови). Значне місце приділено методам дослідження мови, серед яких - описовий, порівняльно-історичний, зіставний, структурний методи, метод лінгвістичної географії, соціолінгвістичні та психолінгвістичні, а також математичні методи.

Розглядається процес утворення Чехословаччини та її вплив на долю народів Центральної Європи. Висвітлюється економічна і соціальна політика уряду Чехословаччини на Закарпатті у 1919-1939 рр., показані особливості аграрного розвитку регіону у цей період. Описуються перші кроки правового регулювання соціально-політичної сфери та економіки в домюнхенській Чехословаччині, політична система Словаччини у 1945-1947 рр., територіально-адміністративні відносини Підкарпатської Русі і Словаччини. Розкриваються соціальні аспекти розвитку освіти та охорони здоров'я у 20-30-х роках ХХ ст. на Закарпатті. Простежується вплив етнічного оточення та історичних подій на семантику слів говірок Закарпатського регіону, досліджується розвиток декоративно-прикладного образотворчого мистецтва на Закарпатті в умовах Чехословацької республіки (1919-1939 рр.) тощо.

Висвітлено питання формування основ цілісної наукової картини світу у молодших школярів, соціальної відповідальності працівників освіти, психолого-педагогічні основи застосування дидактичних ігор у початкових класах. Запропоновано операційно-знаковий підхід до проектування наступності в інтелектуальному розвитку дошкільників і молодших школярів. Розглянуто проблеми вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду на діагностико-прогностичних засадах, перспективи розвитку нових форм організації продуктивної праці старшокласників. Проаналізовано педагогічну свідомість як феномен реальної дійсності та категорію професійної педагогіки. Наведено історичний аспект індивідуального і диференційованого навчання учнів, охарактеризовано стан екологічної активності молодших школярів тощо.

Аналізується розвиток преси XIX-XX століть, розглядаються проблеми становлення та функціонування сучасної української журналістики, досліджується творчість українських публіцистів. Серед висвітлених питань - українська преса Північної Буковини доби національно-культурного поступу (1885-1900 рр.); періодичні видання українських студентів у Празі (20-30 рр. XX ст.); "Український вісник" (1970-1974 рр.) в контексті історії української нелегальної періодики; преса як засіб міжнародного спілкування (журналістика і дипломатія); українська суспільно-політична думка початку ХХ ст. і проблема збройної боротьби; соціально-економічне реформування ідеології українського націоналізму та ін.

Досліджено історію правлячої еліти Східної Європи IX - XVI ст. Визначено генеалогію династій Рюриковичів і Гедиміновичів та інших, їх персональний склад, визначено їх роль у розвитку суспільства та політичних подіях. Детально охарактеризовано взаємини всередині князівських верств. Проаналізовано питання демографії, спадкового права та шлюбної політики, стосунки з іншими верствами суспільства, церквою, містами, а також вплив князів на розвиток військової справи, культури тощо.