Висвітлено сучасне становище Чорнобильської зони відчуження, а також погляди людей, які залишилися там жити та які виїхали з рідних місць на чорнобильську трагедію. Наведено відомості про створені в Інтернеті співтовариства про Чорнобиль колишніми чорнобильськими дітьми.

Освещено современное состояние Чернобыльской зоны отчуждения, а также взгляды людей на чернобыльскую трагедию: которые остались там жить и которые выехали из родных мест. Приведены сведения о созданных в Интернете сообществах о Чернобыле бывшими чернобыльскими детьми.

Сингулярність за умов бурхливого розвитку конвергентних технологій четвертого покоління ("Індустрія 4.0") перетворилася нині на один з ключових термінів для філософських роздумів про майбутнє людини й людства (Human 2.0). Філософські міркування щодо сингулярності стосуються багатьох розділів філософії включно з історією філософії, метафізикою, філософією науки, філософією техніки тощо. Філософські міркування про майбутнє "по той бік точки сингулярності" не є міркуваннями поза межами науковості. Дійсно, йдеться про те, чого поки що реально не існує й що неможливо уявити, якщо вважати наші уявлення принципово обмеженими відчуттями й сприйняттями. Але творча уява людини є наслідком її вродженого намагання здолати природу включно зі своєю власною людською природою, результатом самотрансцендування й самоподолання.

Розглянуто поетику роману, основаного на принципах літературного кіберпанку. Вільям Гібсон, засновник кіберпанку як жанру, у романі "Розпізнавання образів" використав образ задзеркалля з книги Льюїса Керролла "Аліса в задзеркаллі" як лейтмотив, ремінісцентно згорнений та оприявлений тільки у свідомості головної героїні Кейс Поллард. Проаналізовано семантику лейтмотиву задзеркалля та його функціональність у романі, а також відповідність щодо принципів трансреалізму й постгуманізму. Ідеться про "поетику гормонів" замість "поетики почуттів". Стани головної героїні пояснюються не вчинками чи періодом доби, а гормональним розладом; наукова обізнаність уплітається в метафоричність, і художній стиль В. Гібсона стає незворотно кіберпанковим.

Розкрито основні напрями філософських досліджень як XX ст., так і нового XXI ст., у різних царинах філософії: від метафізики до філософії науки та техніки, від етики до філософії свідомості та штучного інтелекту. Основна мета - висвітлити конкретно-концептуальні підходи до вирішення філософських проблем континентальної та аналітичної філософії. Визначено питання метафізики й онтології - буття та існування. Досліджено питання гносеології й епістемології - пізнання та знання. Увагу приділено філософії свідомості та штучного інтелекту. Охарактеризовано філософію людини: гуманізм, постгуманізм і постлюдина. визначено поняття моральна філософія: цінності, добро і зло. Висвітлено поняття соціальна та политична філософія; філософія культури і сучасна цивілізація; філософія науки і техніки.

Розглянуто одну з найбільш проблемних і неопрацьованих тем в сучасній гуманістиці - темі співвідношення трьох типів гуманізму: класичного гуманізму, постгуманізму і трансгуманізму. Криза гуманістичних ідей, спричинена історичними подіями XX ст., та, як наслідок, стрімким технологічним прогресом, сформувала нові філософські та культурологічні вектори пізнання людини і її природи. Трансгуманізм та постгуманізм претендують стати орієнтиром у розумінні людського в постіндустріальному суспільстві, тому важливо виокремити їхній взаємозв'язок із класичним гуманізмом, оскільки це допоможе зрозуміти сучасний ціннісний вектор: орієнтацією на людину в її природній та екзистенційній єдності або ж прагненням докорінної трансформації, переступанням через людську природу, культуру і зрощенню індивіда з техносферою.

В останнє десятиліття однією з тем, якій приділено значну увагу, є необхідність змін в освітньому менеджменті на всіх рівнях. Особливу увагу привертають до себе багатопрофільні заклади позашкільної освіти, що мають велику цінність для особистості, яка набуває різноманітних компетенцій, отримує можливість для розвитку творчості, креативності. Визнання важливості основних закономірностей, можливість зведення на їх основі змісту і принципів є вихідною точкою для подальшої трансформації позашкілля. В освітньому менеджменті таких закладів закономірності мають привернути велику увагу з боку різних представників громадянського суспільства, адже діти і молодь, що можуть навчатися у таких закладах, отримують додаткові можливості для покращення якості життя. Пропоноване дослідження має на меті розгляд основних закономірностей, на яких можливо у подальшому розбудувати новий зміст та принципи освітнього менеджменту багатопрофільних закладів позашкільної освіти. Вважаємо, що освітній менеджмент в епоху постгуманізму має у своїй основі такі цінності, як знання, вміння, компетенції. Це вимагає цілеспрямованого наукового планування для того, щоб покращити якість позашкільної освіти, спрогнозувати зміни у процесі управління творчими колективами, вивести на новий рівень позиції щодо мотивації педагогічних працівників та супроводу їх діяльності. Таке знання допоможе вчасно виявити наявні загрози, перетворити їх на додаткові можливості та у подальшому використовувати всі можливі ресурси для досягнення високої якості праці педагога-позашкільника. Знання про основні закономірності, можливості конструювання нового змісту та принципів освітнього менеджменту багатопрофільних закладів позашкільної освіти заохочує адміністративний персонал виконувати роботу не лише якісно, відповідно до посадових обов'язків, а й творчо, з урахуванням інновацій в управлінні. Виокремлено основні закономірності освітнього менеджменту в багатопрофільних закладах позашкільної освіти, які необхідні для розбудови нової системи з метою управління в умовах автономії: узгодженість освітньої політики у сфері позашкілля відповідно до наявного попиту населення; співвідносність вимог сучасного освітнього менеджменту з тими практиками управління, які є у закладах; оптимальне поєднання традицій та інновацій у процесі розвитку закладу; залежність процвітання багатопрофільних закладів позашкільної освіти у майбутньому від розбудови управлінської діяльності за новими сучасними вимогами (адаптивність, креативність, творчість, гнучкість); узгодженість роботи різних напрямів і відповідність їх розвитку потребам здобувачів позашкільної освіти.