У підручнику з позицій новітніх знань і передового досвіду діяльності правоохоронних органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, відображено сучасний стан криміналістики та показані шляхи її розвитку. Викладено теоретичні та методологічні засади криміналістики, детально розглянуто систему засобів і методів криміналістичної техніки, зокрема, судова фотографія, кінематографія, відеозапис, криміналістична трасологія, дослідження зброї і слідів її застосування (судова балістика), почеркознавство та ін. Чільне місце посідає криміналістична тактика (у т.ч. організація та планування розслідування, слідчі дії, судова експертологія) і методика розслідування. Наводяться загальні положення методики розслідування окремих видів злочинів (проти життя, здоров'я, волі і гідності особи; злочини в сфері економіки; проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я; злочини в галузі інформаційних технологій). Це перший підручник з криміналістики, який написаний з урахуванням положень Конституції України (1996 р.), матеріалів слідчої, експертної та судової практики періоду реформ в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х894.151

Рубрики:

Почеркознавча експертиза

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х894.151

Рубрики:

Почеркознавча експертиза

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано досвід з розробки теоретико-методичних засад судового почеркознавства (СП) і судовопочеркознавчої експертизи (СПЕ). У Загальній частині розглянуто питання щодо теоретичних положень СП, його розвитку та сучасного стану, а також вчення про почерк і його основні властивості. Висвітлено теоретичні положення СПЕ, зокрема, предмет, задачі, об'єкти, загальні положення методики проведення почеркознавчих досліджень (ПЧД) і складання висновку експертизи. В Особливій частині наведено положення щодо проведення окремих видів ПЧД з урахуванням особливостей різноманітних почеркових об'єктів.

Проанализирован опыт по разработке теоретико-методических основ судебного почерковедения (СП) и судебнопочерковедческой экспертизы (СПЭ). В общей части рассмотрены вопросы о теоретических положениях СП, его развитии и современном состоянии, а также учение о почерке и его основных свойствах. Освещены теоретические положения СПЭ, в частности, предмет, задачи, объекты, общие положения методики проведения почерковедческих исследований (ПЧИ) и составления вывода экспертизы. В особенной части приведены положения о проведении отдельных видов ПЧИ с учетом особенностей разнообразных почерковых объектов.

За результатами проведеного узагальнення експертної практики, анкетування експертів-почеркознавців і представників правоохоронних органів, а також аналізу літературних джерел визначено коло неідентифікованих завдань, які можуть бути вирішені на сучасному етапі розвитку судового почеркознавства. Надано критичну оцінку можливостей існуючих методик для вирішення класифікаційних і діагностичних задач. Обгрунтовано необхідність розробки формалізованої системи ознак почерку та процесу їх виділення з метою однозначного їх сприйняття будь-яким експертом. Виявлено найбільш поширені недоліки, притаманні існуючим методикам щодо вирішення класифікаційних задач, які призводять до необгрунтованих висновків експертів. Розроблено методичні рекомендації щодо формулювання оціночних суджень експертів з вирішення діагностичних завдань на кожному з етапів дослідження та формування висновку, а також оформлення висновків судово-почеркознавчої експертизи для вирішення такого типу задач.

За результатами узагальнення комплексного аналізу судово-експертної практики останніх років, вивчення наукових досліджень у галузі судового почеркознавства з врахуванням закордонного досвіду, а також узагальнення експертної практики, опитування експертів-почеркознавців, викладачів кафедр криміналістики та судових експертиз, визначено ознаки експертних помилок у почеркознавчому дослідженні та сформульовано їх поняття. Запропоновано новий підхід до класифікації експертних помилок у почеркознавчому дослідженні, обгрунтовано підстави до такого їх поділу за групами. Виявлено типові помилки, яких припускаються почеркознавці під час оформлення висновків. Розкрито сучасні можливості виявлення та вивчення експертних помилок у почеркознавчому дослідженні. Встановлено причини й умови, що сприяють експертними помилкам.

Наведено результати досліджень з актуальних питань права, економіки, управління регіональним розвитком, статистики, мовознавства. Розглянуто загальноправові засади якості та безпечності сільськогосподарської продукції. Висвітлено проблеми вдосконалення процедури виконання судових рішень. Подано інформацію про межі здійснення авторських прав за цивільним законодавством України. Охарактеризовано аграрні договори на передачу майнового права на науково-технічну продукцію та прав на її використання. Розкрито особливості переміщення через митний кордон сільськогосподарської продукції, яку ввозять для переробки. Розглянуто питання почеркознавства як галузі криміналістики. Увагу приділено невербальним засобам спілкування. Наведено порівняльну характеристику статистичних методів взаємозв'язку економічних явищ. Обгрунтовано концептуальні підходи до модернізації управління регіональним розвитком.

Вивчено історичні основи виникнення почеркознавства, прослідковано шлях його становлення від накопичення імперичного матеріалу до формування у підрозділ криміналістичної науки. Розкрито основні етапи формування графологічних знань як основи почеркознавства, показано особливості створення дослідницьких установ почеркознавчого спрямування. Висвітлено теоретичні основи та можливості використання спеціальних почеркознавчих знань і форм , а також їх застосування у практичній діяльності. Конкретизовано сучасні можливості почеркознавства щодо вирішення ідентифікаційних і діагностичних завдань. Проаналізовано стан наукових розробок і почеркознавчих досліджень, визначено напрями їх подальшого розвитку.

Здійснено комплексний аналіз правових, теоретичних і прикладних проблем теорії та практики встановлення й ототожнення особи злочинця засобами криміналістики. Визначено методологічне підгрунтя та обгрунтовано вибір системи пізнавальних засобів дослідження наукових основ криміналістичної теорії про зовнішні ознаки та властивості особи злочинця. Виокремлено вихідні засади розбудови інтегративної криміналістичної теорії про зовнішні ознаки й властивості особи злочинця, зміст якої становлять системи відповідних знань (учень), що відбивають окремі елементи предмета криміналістики, нерозривно пов'язані між собою та створюють нове (інтегральне) знання. Сформульовано та обгрунтовано авторську концепцію подальшого криміналістичного дослідження особи злочинця як сукупності його соціальних, фізико-біологічних, психологічних якостей і властивостей. Запропоновано авторське визначення поняття «криміналістичний портрет» як методу моделювання особи злочинця, визначено його структуру та складові елементи. Виокремлено «криміналістичний портрет» озброєного злочинця та узагальнено типові криміналістичні портрети окремих видів злочинців. Визначено особливості дослідження кореляційного зв'язку особи злочинця та потерпілого. З'ясовано сучасний стан та перспективи застосування новітніх наукових знань про особу злочинця. Розглянуто можливості "нетрадиційних вчень" або "нетрадиційних напрямів" використання відомих криміналістичних методів у дослідженні особи злочинця: фізіогноміки, френології, дактилоскопії, хіромантії (хірогномії, хірології), габітології, локомоції, одорології, скриберології (почеркознавства), графології, фоноскопії. Приділено увагу питанням використання кримінальної реєстрації, криміналістичних обліків та інформаційно-пошукових систем як базових джерел накопичення інформації стосовно особи злочинця та запропоновано конкретні шляхи вдосконалення існуючої системи кримінальної реєстрації особи злочинця.

Визначено види спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами, якими є знання: в галузі зброєзнавства та слідознавства; криміналістичної фотографії і навички володіння фото-відео та комп’ютерною технікою; психології злочинної діяльності; процесу зберігання, обліку та видачі зброї на військових об’єктах, в органах та підрозділах МВС, а також навички поводження зі зброєю; технічного дослідження документів і почеркознавства; товарознавства та окреслено форми їх використання по кожному з видів. Розкрито поняття факультативних форм використання спеціальних знань під якими потрібно розуміти види діяльності обізнаних осіб, що сприяють швидкому та повному розслідуванню кримінальних правопорушень, але не зафіксовані у протоколах слідчих (розшукових) дій і додатках до них та інших процесуальних документах; розроблено організаційно-тактичні основи залучення спеціалістів для проведення огляду, обшуку та допиту при розслідуванні незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами, а також алгоритми їх діяльності по кожній з цих слідчих (розшукових) дій. Сфера використання: у нормотворчій діяльності – для вдосконалення нормативно-правової регламентації діяльності спеціалістів при розслідуванні кримінальних правопорушень та процесуального порядку призначення та проведення експертизи; у науковій діяльності – для подальшого дослідження методики розслідування незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами на сучасному етапі, а також методики проведення окремих видів судових експертиз; в освітньому процесі – для розробки програм і методичних рекомендацій, підготовлення підручників і навчальних посібників з вивчення навчальних дисциплін «Криміналістика», «Кримінальний процес»; у практичній діяльності – для підвищення ефективності розслідування незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами, а також під час призначення та проведення окремих видів судових експертиз.