Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР55)624-299 + Х911.5

Рубрики:

Історія

Захист прав біженців та переміщених осіб

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На прикладі жителів Києва та Київщини проведено комплексне історико-соціальне дослідження окремої спільноти громадян України, які в роки Другої світової війни перебували на примусовій праці в нацистській Німеччині та належали до категорії остарбайтерів. Визначено передумови створення системи примусової праці іноземців у нацистській Німеччині, встановлено причини та обставини залучення в економіку Третього рейху трудових ресурсів з України. Розкрито особливості нацистської окупаційної політики та функціонування радянської репатріаційної системи на Київщині. Здійснено перевірку існуючих статистичних даних щодо завербованих та репатрійованих жителів Київщини. Розглянуто зміни в соціальній структурі, правовому статусі, життєвих циклах, настроях, поведінковій стратегії остарбайтерів у часовому проміжку від вивезення на територію Третього рейху до повернення й початкового етапу соціальної адаптації на батьківщині.

Досліджено особливості капітуляції, полонення та інтернування Квантунської армії у 1945 р. Розглянуто специфіку трудового використання японських військовополонених та їх репатріації протягом 1946 - 1956 рр. Висвітлено зміст ідеологічного перевиховання у таборах для військовополонених Міністерства внутрішніх справ СРСР та окремих робочих батальйонах Міністерства оборони СРСР. Вперше в Україні здійснено систематизацію наявної історіографічної та джерельної бази дослідження. Встановлено залежність становища японської армії від завдань економічного та військового зміцнення далекосхідного регіону СРСР за наявності протистояння між Радянським Союзом і США у повоєнний період. У хронологічній послідовності висвітлено процес репатріації військовополонених Квантунської армії до Японії та проаналізовано причини, що перешкоджали його здійсненню. Узагальнено досвід політичної роботи серед військовополонених.

Висвітлено наслідки примусової репатріації радянських громадян і політичного іміджу СРСР у світі. Визначено та проаналізовано політичні, соціально-економічні, національні та релігійні причини, що призвели до небажання повертатися в СРСР частини радянських осіб. Український вектор репатріації обгрунтовано тим, що саме УРСР прийняла й пропустила через свою територію основний потік повоєнних репатріантів. Охарактеризовано методи та механізми здійснення репатріації, особливості перевірки та фільтрації репатріантів. Спростовано міф, створений радянською історіографією, про добровільне повернення усіх без виключення радянських громадян до СРСР. Зазначено, що більшість примусових репатріантів після повернення в СРСР тривалий час піддавалася дискримінації.

Проведено дослідження соціально-демографічних процесів у Донбасі в 1943 - 1955 рр. На підставі аналізу даних поточної статистики населення регіону та України загалом, матеріалів опублікованих статистичних збірок і результатів найближчих переписів населення (1939, 1959 рр.) показано зміни в чисельності населення регіону на час визволення від окупації у порівнянні з довоєнним періодом. Відзначено високу інтенсивність заселення Донбасу, досліджено міграційну специфіку регіону. На підставі вивчення статистичних джерел і відповідних документів партійних і радянських органів розглянуто міграційні потоки не лише за місцем виходу, прибуття, а й сформованих під впливом державних механізмів - трудові та учбові мобілізації, оргнабір, сільськогосподарські переселення, демобілізація, репатріація. Показано позитивний вплив міграції на прискорення процесів відбудови промисловості та сільського господарства. Охарактеризовано роль таких найбільш характерних для післявоєнного періоду міграцій як демобілізація та репатріація, що суттєво поповнили населення Донбасу та його трудовий потенціал. Проаналізовано особливості воєнного та повоєнного заселення регіону у контексті вивчення найсуттєвіших відбудовчих процесів, за грандіозними успіхами яких часто ігнорувались людські інтереси та доля окремих осіб.

Здійснено комплексне дослідження етнополітичних процесів, які є в АР Крим у контексті теорій міжетнічних комунікацій, визначено специфіку міжетнічних комунікацій народів регіону в політичному та соціокультурному аспектах. Визначено параметри, форми та фактори міжетнічних комунікацій, що спостерігаються в республіці. Обгрунтовано положення про те, що репатріація депортованих народів Криму є специфічним макросоціальним суперечливим процесом, що має свої суб'єкти, особливості, динаміку. Розкрито розуміння національного руху кримських татар як соціокультурного феномену, з властивим йому комплексом ознак: обгрунтовано значення національного руху як основи формування сучасної етнічної еліти. Уточнено взаємозв'язок макрополітичних і макросоціальних процесів з внутрішньоетнічними та внутрішньогруповими; специфічність етнічних інститутів з притаманними їм технологіями участі та мобілізації своїх етнічних груп. Систематизовано підходи та версії інтегративних моделей, запропонованих кримському соціуму політичними й етнічними елітами.

На підставі аналізу архівних матеріалів, спогадів очевидців висвітлено долі мільйонів громадян України, які в роки Другої світової війни примусово працювали в нацистській Німеччині. Розглянуто історію їх повернення та повоєнної ресоціалізації. Увагу приділено правовому статусу остарбайтерів у системі примусової праці Третього рейху, соціальній структурі депортованого населення, системі радянських репатриаційний органів і їх діяльності на Київщині.

На основе анализа архивных материалов, воспоминаний очевидцев освещены судьбы миллионов граждан Украины, которые в годы Второй мировой войны принудительно работали в нацистской Германии. Рассмотрена история их возвращения и послевоенной ресоциализации. Уделено внимание правовому статусу остарбайтеров в системе принудительного труда Третьего рейха, социальной структуре депортированного населения, системе советских репатриационных органов и их деятельности в Киевской области.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)63-611.9

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 22-23 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено останні шість місяців життя видатного українського історика, етнолога, літератора, перекладача, публіциста, поета і дипломата М. А. Славинського (1868 - 1945), які він провів як арештант, спочатку в Празі, а потім в слідчій частині тюрми № 1 УНКВС Київської області, очікуючи суду за свою політичну та дипломатичну діяльність в еміграції. Зроблено спробу узагальнюючого підходу до вивчення найбільш трагічної сторінки життя відомого українського громадсько-політичного діяча.

На основі документальних джерел і досягнень історіографії здійснено аналіз та систематизацію форм і методів діяльності органів державної влади України з репатріації кримськотатарського народу. Розглянуто механізми створення нормативно-правової бази України щодо вирішення проблем облаштування депортованих громадян на території Автономної Республіки Крим. Показано проблеми, що виникали в результаті взаємодії офіційного Києва та влади автономії. Досліджено зусилля Української держави у забезпеченні діалогу з органами самоврядування кримських татар.

Розглянуто комплекс проблем, пов'язаних з основними тенденціями останнього етапу Другої світової війни і переходом українського суспільства до мирних умов існування. Розкрито заходи радянського керівництва у соціально-економічній та етноконфесійній сферах, у руслі кримінального переслідування справжніх та уявних колабораціоністів, комеморативній політиці. Проаналізовано характер взаємовідносин та ієрархію усередині механізму влади.

На переважно невідомих широкому науковому загалу історичних документах, проведено аналіз військово-політичних умов та правових актів, регулюючих засади створення, принципи та напрямки діяльності Головної Української комісії у справах полонених і біженців - центрального відомства УСРР у розв'язанні комплексу проблем, пов'язаних з колишніми біженцями та військовополоненими Першої світової війни.

Йдеться про процес репатріації полонених та інтернованих вояків-українців з Німеччини до України, який здійснювався Військово-санітарною місією УНР у 1919 - 1920 рр. Проаналізовано труднощі його налагодження, окреслено ставлення німецької влади до проблеми репатріації, встановлено абсолютні кількості репатрійованих. З'ясовано, що внаслідок несприятливої військово-політичної ситуації в Україні, українським дипломатам не вдалось репатріювати значну частину полонених українців, що викликало у них відчуття зневіри та відчаю.

Здійснено спробу історичної реконструкції обласної управлінської ланки системи радянських органів репатріації переміщених осіб. Проаналізовано питання організації, кадрового забезпечення, функціональної діяльності, фінансування відділів у справах репатріації виконкомів обласних рад Української РСР у 1945 - 1953 рр.

Вперше з’ясовано сутність проблеми політики румунського уряду в роки війни щодо етнічних груп на території Трансністрії. Проаналізовано форми та методи проведення депортаційної та репатріаційної політики стосовно етнічних груп. Доведено, що ставлення адміністрації до єврейської та ромської громад мало репресивний характер і включало її до загальної політики союзників Німеччини. Встановлено, що репатріація молдовського населення проводилась для розширення етнічних і в подальшому політичних кордонів Румунії. Обгрунтовано, що окупаційна влада проводила політику асиміляції і румунізації слов’янського населення, що складали більшість мешканців в регіоні. У науковий обіг залучено масив нових і маловідомих джерел українських архівів і матеріалів, які доповнюють картину депортаційної політики та розкривають суть репатріації румунського населення в зазначеному регіоні.

Наведено різні визначення прибутку щодо формування сучасної економічної думки, і при цьому акцентовано увагу саме на прибутку спільного підприємства: його формуванню, його розподілу, його репатріації до країни походження інвестицій та особливості перетину кордону України. Приділено увагу рівню ризиковості країн для фомування спільного підприємства як форми вкладання іноземних інвестицій.

Розкрито основні поняття стосовно дослідження міграційних процесів як фактору впливу на зовнішню політику Польщі. Розглянуто найбільш ефективні методи дослідження взаємозв'язку міграції та зовнішньої політики держави. Виявлено, що існує велика кількість видів міграції, які водночас не виключають одні одних.

Показано еволюцію ірансько-іракської співпраці у вирішенні питання класифікації військовополонених, розкрито різнобічні підходи до їх репатріації через призму посередницької роботи Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Ради Безпеки ООН. Визначено результати роботи постійних контактних груп з обміну полоненими та тілами загиблих із зазначенням їх ролі у подальшому розвитку ірансько-іракської економічної та політичної співпраці. Зроблено висновки, що ірансько-іракська війна 1980 - 1988 рр. спричинила зміни у системі міжнародного гуманітарного права, поставивши на перше місце інтереси військовополонених.

Мета роботи - вивчити видовий склад і структуру спонтанної флори на території Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України (м. Київ). Об'єкт дослідження - таксономічний склад спонтанного рослинного покриву Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України. Дослідження проведено у 2010 - 2018 рр. на території Ботанічного саду. Конспект аборигенної фракції спонтанної флори Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України містить 385 таксонів, що становить близько 59 % від усієї спонтанної флори. Ще не менше 7 видів, зокрема рідкісні, слід вважати зниклими із природної флори Ботанічного саду. Цінними є існуючі аборигенні популяції декількох рідкісних видів флори. Висновки: аборигенна фракція спонтанної флори Ботанічного саду характеризується великим таксономічним багатством, що пояснюється різноманітністю екотопів на його території та розташуванням у флористично багатому районі. Природоохоронна роль Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України надзвичайно важлива, оскільки на його території об'єктом збереження є аборигенна флора Правобережного Лісостепу. Перспективною є репатріація втрачених популяцій декількох рідкісних аборигенних видів.

У зв'язку з ініціативою Київського еколого-культурного центру та ВЕО "Жива планета" щодо Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості Поділись із лісом підсніжниками - 2022" проаналізовано деякі теоретичні та практичні аспекти реінтродукції та репатріації раритетних видів у природні умови (популяції). Показано, що реінтродукція рослин може відігравати певну роль у збереженні видів, проте довгострокова життєздатність більшості реінтродукційних популяцій досі не оцінена належним чином. Зазначена ініціатива проаналізована в контексті наявних методологічних та практичних аспектів процесу реінтродукції чи репатріації. Зроблено висновок про шкідливість і неприпустимість таких недостатньо добре планованих ініціатив, оскільки вони несуть загрозу генетичній самобутності природних популяцій, створюють передумови для потенційних фітоінвазій, а також суперечать чинному законодавству України.