Синтезовано алкілзаміщені трифеніл- і дифенілнафтиламіни. Вони мають більш низькі температури плавлення, кращу розчинність у неполярних розчинниках і меншу здатність до кристалізації, ніж незаміщені триариламіни. Використання їх у фотопровідникових шарах дозволило суттєво підвищити світлочутливість електрофотографічних матеріалів.

Явище електрохемілюмінесценції (ЕХЛ) успішно використовується в електрохемілюмінесцентних випромінювальних приладах для фізико-хімічного аналізу в задачах екології, хімії, біології, медицини та імунного аналізу. Кванти ЕХЛ є продуктами утворення електронно-збуджених часток у процесі гомогенних хімічних реакцій переносу електрона. Кінетика та механізми цих реакцій залежать від складу ЕХЛ-композиції, електроліту та розчинників, конфігурації ЕХЛ-комірки (об'ємна або тонкошарова), а також від прикладеного потенціалу (імпульсний або струм/напруга) тощо. Наведено математичне та числове моделювання для розв'язання задачі масоперенесення в тонкошарових безелектролітних комірках.

Явление электрохемилюминесценции (ЭХЛ) представляет собой излучение света, которое возникает в процессе электролиза сложных органических соединений и успешно применяется в ЭХЛ-излучательных устройствах. ЭХЛ применяется при физико-химическом анализе в задачах экологии, химии, биологии, медицины, в иммунном анализе. Кванты ЭХЛ являются продуктами образования электронно-возбужденных частиц в результате гомогенных химических реакций переноса электрона. Кинетика и механизм этих реакций зависят не только от состава ЭХЛ-композиции, элекролита и растворителей, но и в значительной степени от конфигурации ЭХЛ-ячейки (объемная или тонкослойная), а также от приложенного потенциала (импульсный или ток/напряжение) и т.п. Представлено математическое и численное моделирование для решения задачи переноса заряда в тонкослойных безэлектролитных ячейках.

The electrogenerated chemiluminescence (ECL) is a light-emitting phenomenon that arises during electrolysis of many organic compounds solutions and it has successful utilisation in the ECL emitting devices. On the other hand the ECL has applications in the physical and chemical analysis in ecology, chemistry, biology, medicine, immunoassays. ECL quanta are emitted by electronically excited molecules of pointed compounds products of homogeneous solution chemical electron-transfer reactions. Those reactions kinetic and mechanism depend strongly not only over ECL composition nature, electrolyte and solvents, but in great extent over ECL cell (volumetric or thin-layer) configuration, electrolysis mode (pulsed or direct current/voltage) etc. The mathematical modeling and digital simulation to solve a mass-transfer problems in thin-layer electrolyte-free cells are presented.

Встановлено, що бромування N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-бензохінонімінів та N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-амінофенолів залежно від природи розчинника, температури та мольного співвідношення похідна сполука - бром призводить до 2-бром-, 2,6-дибром-, 2,3,6-трибром- і 2,3,5,6-тетрабром-N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-амінофенолів, а також до 2,6-дибром-, 2,3,6-трибром- та 2,3,5,6-тетрабром-N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-бензохінонімінів. Виявлено, що однією з проміжних стадій отримання полібромпохідних є бромування N-(N-арилсульфонілбензімідоїл)-2-бром-1,4-бензохінонімінів за зв'язком C = C хіноїдного ядра з утворенням напівхіноїдних сполук - 4-(N-арилсульфонілбензімідоїл)-2,5,6-трибром-2-циклогексен-1-онів, які внаслідок прототропного перегрупування перетворюються на N-(N-арилсульфонілбензімідоїл)-2,5,6-трибром-1,4-амінофеноли.

Встановлено, що реакція солей амінокислот з 4-нітрофенілацетатом у системі тверда фаза/органічний розчинник під час каталізу краун-ефірами та четвертинними онієвими солями може здійснюватися як на поверхні поділу фаз, так і в органічній фазі залежно від природи учасників міжфазно-каталітичного процесу.

Показано, що метод зонної плавки порошкових матеріалів із розчинником домішок, що рухається, дає змогу виготовляти кристали з надтвердих тугоплавких сполук завдовки до 180 - 200 мм і діаметром 3,5 - 8 мм. Визначено умови протікання процесу, за яких об'єм кристала дорівнює об'єму розплаву, що дає змогу аналітично розраховувати діаметр кристала грунтуючись на фізичних і технологічних властивостях вихідного порошкового матеріалу та кінетичних параметрів зонної плавки. Експериментально встановлено межі, в яких розмір кристала може бути розраховано за запропонованою залежністю, що дає змогу, змінюючи швидкість пересування фронту кристалізації відносно фронту плавлення, регулювати діаметр кристала з точністю до 0,1 мм.

Методом інгібованої полімеризації і кінетичними дослідженнями термолізу полімерного пероксиду себацинової кислоти (ППСК) в полімеризаційній суміші показано, що причиною зміни полімеризації стиролу в розчині в присутності аеросилу є різний вплив наповнювача на стадію ініціювання полімеризації стиролу в залежності від природи розчинника. В полярних розчинниках (диметилформамід, діоксан) введення аеросилу приводить до прискорення полімеризації стиролу, ініційованої ППСК, а в неполярних розчинниках (бензол, хлороформ), як і при полімеризації в масі, присутність аеросилу сповільнює полімеризаційний процес.

Висвітлено причини та наслідки банкрутства сільськогосподарських товаровиробників. Запропоновано раціональні схеми формування посівів, системи добрив, режимів зрошення, обробітку грунту, які забезпечують енерго- та ресурсозаощадження з високоінтенсивним рівнем продуктивності люцерни. Проаналізовано залежність кінетичних закономірностей реакцій відновлення перманганат-, йодат- і пербромат-іонів від протоно-донорних властивостей у водних і неводних розчинниках. Досліджено можливості застосування електрогідроімпульсного способу очищення тваринницьких стоків від гельмінтів, а також інфекційних бактерій.

Методом ІЧ-спектроскопічного дослідження продуктів термолізу полімерного пероксиду в гетерогенній та гомогенній системах підтверджено, що частка гетеролітичного механізму термолізу пероксиду в присутності аеросилу в загальному процесі його деструкції залежить від природи розчинника.

Показано, що аніонні комплекси нікелю з нітрозонафтолами вилучаються із лужних розчинів малополярними розчинниками у вигляді іонних асоціатів з основним барвником. Встановлено склад, основні спектрофотометричні характеристики екстрагованих сполук та оптимальні умови їх утворення. Розроблено методику визначення малих кількостей Ni (II).

Вивчено вплив добавок донорно-активних розчинників на екстракцію іонних асоціатів срібла (I) з тіоціанатом та основним поліметиновим барвником астрафлоксином FF. Встановлено склад іонних асоціатів та їх основні спектрофотометричні характеристики. Розроблено методику екстракційно-фотометричного визначення малих кількостей срібла.

Викладено фізико-хімічну сутність процесу вирощування монокристалів тугоплавких матеріалів способом зонної плавки пористих заготовок з рухомим розчинником домішок. На основі експериментальних даних та теоретичних розрахунків показано взаємозв'язок між процесами теплопередачі, капілярного масопереносу розчинника домішок, спікання та перекристалізації, які протікають у вихідній порошковій заготовці перед зоною розплаву та визначають структурну та хімічну досконалість вирощуваних кристалів.

Вивчено вплив деяких факторів на екстракцію ртуті (II) фосфорорганічними сполуками та четвертинними амонієвими солями. Знайдено оптимальні умови виділення ртуті (II) з азотнокислих розчинів. Визначено розчинність екстрагентів і четвертинних амонієвих солей в органічних розчинниках різного типу.

З використанням флуоресцентного зонду (4-N-диметиламіностирил)-1-метилпіридиній N-толуолсульфонату (ДСМ) досліджено вплив низької температури на структуру мембран тіней еритроцитів. Результати флуоресцентних досліджень інтерпретовано за допомогою аналізу неоднорідного розширення спектрів флуоресценції розчинником. Отримані дані свідчать про існування, принаймні, трьох типів центрів зв'язування ДСМ на мембранах еритроцитів. Дія низької температури призводить до зміни структури мембран еритроцитів, що виявляється у збільшенні зв'язування зонду з мембраною та появі більш гідрофобних центрів сорбції.

Показано можливість квантово-хімічного випромінювання залежності спектрально-люмінесцентних властивостей молекул з гетероатомами від природи розчинника, зумовленої взаємозв'язком між відносним положенням рівнів енергії різної орбітальної природи і спинового складу і геометрією хромофорних фрагментів на прикладі молекули акридона. Розрахунки проведено методом РМЗ.

Вивчено електронні спектри трифторацетилацетонату заліза (III) в присутності різних кількостей бензоїлпероксиду в розчинах толуолу, хлороформу, стиролу та метилметакрилату. В розчинах толуолу та стиролу наявність ізобестичної точки вказує на утворення адукту хелату з бензоїлпероксидом. У розчинах хлороформу та метилметакрилату можлива конкуренція між розчинником і бензоїлпероксидом в адуктоутворенні з хелатом.

Наведено дані про набрякання вулканізованого природного каучуку в різних розчинниках, які можуть бути кількісно пов'язані з їх фізико-хімічними характеристиками за допомогою лінійного п'ятипараметрового рівняння. Встановлено, що вирішальний вплив на ступінь набрякання мають поляризованість та електрофільність розчинників.

Методом УФ-спектроскопії вивчена структура 9-бензокраунілгіпоксантинів в протоно-донорних розчинниках. З використанням методу модельних сполук на закріпленій таутомерній формі 9-(4'-бензо-15-краун-5-іл)-6-метоксипурину показано, що бензокраун-вмісні пурини знаходяться в лактимній формі.

Визначено, що піроксиліновий порох який використовується на підривних роботах та отриманий під час утилізації боєприпасів має відповідати вимогам, основними з яких є безпечність під час поводження та збереження ним детонаційних характеристик. Проведені дослідження показують, що властивості пороху залежать від характеру зміни одного з його компонентів - розчинника. Наведено експериментальні та розрахункові дані щодо вмісту розчинника в порохових елементах з урахуванням їх пористості та адсорбції полімерною матрицею.

Запропоновано новий підхід до поділу інтегральних термодинамічних характеристик процесу іонної асоціації в індивідуальних розчинниках на температурну та діелектричну складові з використанням рівняння Фуоса. Показано, що справжні термодинамічні характеристики найбільш повно відображають природу процесу іонної асоціації.

Експериментально встановлено взаємозв'язок між технологічними параметрами зонної плавки та процесом формування структури пористої заготовки з розчинником домішок, що рухається за умов великого температурного градієнта і безперервного нагрівання. Сформульовано основні вимоги до розчинника домішок. Показано, що розчинник домішок, введений у вихідний порошок, у процесі зонної плавки пересувається в полi температурного градієнта по порах підпеченого каркасу із частинок порошку тугоплавкого матеріалу, активує процеси ущільнення і перекристалізації вихідної заготовки на рівні окремо взятих частинок і за малих швидкостей руху фронту плавлення не потрапляє в зону розплаву. Це дозволяє поєднати операції одержання компактної заготовки і зонної плавки.