Розглянуто проблему недосконалості господарського механізму у питаннях забезпечення мінімально необхідного рівня економічного та соціального саморозвитку регіонів. Обгрунтовано поняття економічної самодостатності регіону за умов ринку. Висвітлено передумови та принципи економічної самодостатності підприємств та організацій, розміщених у регіоні, а також самого регіону.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4Укр)011.20

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У049(4УКР)6 + Х809(4УКР)790.10

Рубрики:

Економічна географія окремих країн (економіко-географічне країнознавство)

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено комплексний аналіз сутності категорії "національний інтерес", розкрито характер і структуру національних економічних інтересів України. Описано основні механізми їх реалізації у внутрішній і зовнішній сферах. Значну увагу приділено дослідженню проблем, що виникають у процесі трансформаційних перетворень української економіки. Обгрунтовано необхідність досягнення Україною економічної самодостатності за умов глобальних викликів на піставі національної ідеї та поетапного опанування постіндустріальної моделі розвитку. Розглянуто питання вибору Україною оптимального варіанта інтеграційної моделі за умов полівекторності.

Проведен комплексный анализ сущности категории "национальный интерес", раскрыты характер и структура национальных экономических интересов Украины. Описаны основные механизмы их реализации во внутренней и внешней сферах. Особое внимание уделено исследованию проблем, возникающих в процессе трансформационных преобразований украинской экономики. Обоснована необходимость достижения Украиной экономической самодостаточности в условиях глобальных вызовов с учетом национальной идеи и поэтапного освоения постиндустриальной модели развития. Рассмотрены вопросы выбора Украиной оптимального варианта интеграционной модели в условиях поливекторности.

Показано, що сучасне розуміння усвідомлювання місця особистості в універсумі, співпричетність її буття зі Всесвітом стає центральною в онтології, тому що людина здатна проаналізувати все універсальне буття як самозануреність у нього. Вивчення структури світобудови через розуміння її людиною приведе і до з'ясування сутності самої людини (причому без ізоляції її від світу). Особистість розглянуто як автономну інформаційну структуру, що розвивається, а також усвідомлює свою самоцінність і самодостатність. Розкрито особливості повсякденно-емпіричного, рефлексивного та власне духовного рівнів буття людини.

Досліджено механізм інституційних змін, який включає в себе стабільну інституційну основу, інституційні інновації та руйнацію інститутів як відображення ендогенного процесу їх історичного старіння або стохастичних за своєю природою шоків екзогенного характеру. Розглянуто роль функціональних зв'язків як своєрідних "імунних сил", що захищають систему від несанкціонованого проникнення деструктивних інституційних впливів ззовні. Доведено, що збої в усталених зв'язках порушують міру єдності інститутів та функцій, внаслідок чого система втрачає цілісність і самодостатність, відкривається для сприйняття нової інформації та формування нової системної якості.

Розглянуто теоретико-методологічні засади бюджетного забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів. Проаналізовано основні теоретичні моделі фінансових відносин регіонів і центру. Охарактеризовано регіональні особливості соціально-економічного розвитку та визначено основні причини територіальної диференціації. Установлено взаємозв'язок між рівнями соціально-економічного розвитку регіонів і наповненістю їх бюджетів. Розкрито суть поняття "бюджетна самодостатність" і здійснено класифікацію регіонів України за рівнями самозабезпеченості. Обгрунтовано необхідність застосування певних принципів бюджетного федералізму під час формування системи фінансового забезпечення регіонів. Визначено основні моделі формування адміністративно-територіальних одиниць базового рівня у процесі здійснення бюджетної та адміністративно-територіальної реформи.

Визначено фактори й умови, які забезпечують стан системної самодостатності та цілісноcті об'єктів містобудування й архітектури у районному плануванні (на субрегіональному рівні), а також фукціональні та структурні ознаки, що визначають їх системну суть. Відзначено, що самодостатність і цілісність об'єкта сільськогосподарський адміністративний район зумовлена необхідною та достатньою множиною системотвірних компонентів, функціонування яких є єдиним, загальним для них кількісним критерієм оптимальності. Запропоновано онтологічну, функціонально-логічну та математичну модель району як методичний інструмент цілеспрямованого пошуку оптимальних рішень у процесі наукових досліджень, виявлення архітектурної типології, варіантного проектування, експертизи й управління розвитком цієї системи. Визначено алгоритм і розроблено рекомендації стосовно вирішення дослідницьких, проектних і управлінських задач з застосуванням програмного продукту з оптимізації розміщення об'єктів рівня сільськогосподарського адміністративного району. Розроблено та протестовано програмне забезпечення, що відображає ефективне у контексті об'єктивності, достатньої надійності й оперативності, оптимального розв'язання задач у процесі наукових і проектних розробок дослідженого об'єкта.

Розглянуто особливості механізму управління фінансовою діяльністю корпоративних підприємств у транзитивній економіці за обмежених ресурсів. Виявлено та вирішено проблеми фінансового управління підприємств легкої промисловості корпоративного типу. За сучасного стану ринку в Україні характерною є вимушена самодостатність фінансування. Створено механізм фінансового управління з використанням оптимізації власного капіталу й оборотності сукупних активів. Досліджено вплив оборотності активів на стан фінансової діяльності, розроблено економіко-математичні моделі оптимізації структури капіталу й оптимального розміру дебіторської заборгованості.

Висвітлено теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку міського комплексу України, розкрито соціально-економічну суть даного комплексу, проблеми розвитку та шляхи їх вирішення. Визначено основні принципи реформування, зокрема, соціальну направленість, розмежування функцій усіх рівнів влади, самодостатність і самофінансування регіонів і міст країни. Розглянуто проблеми, пов'язані з удосконаленням системи управління соціально-економічним розвитком міст на основі використання інтелектуального, фінансово-економічного, культурного та трудового потенціалу міст. Науково обгрунтовано інноваційну діяльність міст, систему залучення інвестицій з метою розвитку територій. Розкрито наукові засади розвитку міського господарства, використання територіальних ресурсів на базі ринкових стосунків. Висвітлено питання ефективності механізмів фінансової стабілізації міської економіки, створення сучасної вітчизняної моделі іпотечної системи кредитування житлового будівництва. Досліджено та запропоновано нові підходи та принципи формування цінової та тарифної політики у міському господарстві. Значну увагу приділено напрямкам формування корпоративного управління містами та територіальними утвореннями, залучення до даного процесу населення, громадських об'єднань, органів самоврядування.

Проведено дослідження феномену синтезу у контексті видової специфіки мистецтв, що належить до актуальних проблем естетики та пов'язане з обгрунтуванням шляхів розвитку художньої культури, як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Проаналізовано естетико-мистецтвознавчі підходи до проблеми синтезу мистецтв від межі XIX - XX ст. до сучасного періоду та розкрито роль творчості конкретних митців у процесі становлення міжвидового синтезу мистецтв. Розкрито естетико-художні особливості "поліфонічних мистецтв" (театру, кінематографії, телебачення) і показано, як у процесі їх історичного розвитку синтез літератури, живопису, музики відповідно до психологічних і науково-технічних переваг кожного з видів дозволяє їм зберігати естетичну самоцінність і самодостатність. З урахуванням естетико-художніх особливостей "поліфонічних мистецтв" досліджено синестезію як один з різновидів синтезу. Обгрунтовано, що важливим чинником формування нового мистецького феномену може виступати інтерпретація, що визначає появу нових творів у кіномистецтві, театрі, хореографії, музиці, першоджерелом яких є література. Висвітлено досвід інтерпретацій "Лісової пісні" Лесі Українки у різних видах мистецтва, проаналізовано досягнення та прорахунки "перекладу" літературного першоджерела на мову інших видів мистецтва (опери, балету, кіно). Зроблено висновок, що серед досліджуваних спроб інтерпретації драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки набільш вдалим є драматичний, музичний і хореографічний досвід.

Проаналізовано сучасні теоретико-психологічні чинники формування професійної індивідуальності майбутнього вчителя, а саме: розробку диференційованих навчальних програм, інтегрування та впровадження міжпредметного змісту навчального матеріалу, моделювання систем особистісно орієнтованого навчального процесу на підставі змістових, технологічних і методичних параметрів. Обгрунтовано, що провідним чинником є професійна індивідуальність майбутнього вчителя, суть якої - психологічне новоутворення, в якому особистісні та професійні властивості інтегровані таким чином, що забезпечують успішну професійну діяльність і самодостатність майбутнього вчителя.

На підставі системно-комплексного підходу проаналізовано та розроблено теоретично-методологічні та практичні засади ефективного розвитку міських комплексів України. Визначено основні принципи підвищення ефективності розвитку міських комплексів, в яких відображено соціальну направленість, розмежування всіх рівнів місцевого самоврядування, самодостатність та фінансове забезпечення сталого розвитку сучасних міст України. Значну увагу приділено формуванню систем, пов'язаних з удосконаленням параметрів управління соціально-економічним розвитком міст на базі використання проектного менеджменту, значного інтелектуального, фінасово-економічного, трудового та культурного потенціалу міст. Науково обгрунтовано інноваційну діяльність інфраструктур міст, систему привабливості інвестицій для їх сталого розвитку. Розкрито науково-методологічні засади розвитку міських інфраструктур, використання міських ресурсів на базі формування ринкових відносин. Висвітлено питання розвитку механізмів фінансової стабільності міської економіки, створення сучасної вітчизняної моделі формування житлового будівництва. Запропоновано новий підхід та принципи створення систем синергізму в міському господарстві.

Системно досліджено жанр елегії в українській літературі XVI - XIX ст. як репрезентативного етапу становлення й утвердження дискурсивної практки цього жанру. У історико-типологічному аспекті розглянуто жанрову генезу елегії, її функціонування у давній поезії. Проаналізовано кращі зразки елегійної лірики давньоруських поетів, осібно Г.Сковороди та поетів XIX ст. - Л.Боровиковського, А.Метлинського, М.Петренка, В.Забіли, Т.Шевченка, О.Кониського, Л.Глібова, С.Руданського, Ю.Федьковича, С.Воробкевича, Я.Щоголева, М.Старицького, В.Самійленка, П.Грабовського, І.Франка, Лесі Українки, у творчості яких елегія оформилася в оригінальний самобутній ліричний жанр. Висвітлено її еволюцію, осообливості художнього світу, образну систему, поетику. Розглянуто розвиток елегійної поезії в літературному процесі України XVI - XIX ст. у аспектах: елегія як теоретична проблема; елегія як історико-літературне явище; жанрові модифікації елегії у творчості найяскравіших її репрезентантів. Визначальними складниками елегії є самодостатність художньо-ліричної системи, змістовно-емоційна тональність, форма ліричного наративу, особливості вираження авторського світовідчуття та характер образності. Висвітлено модифікацію жанру за різними етапами літературного процесу у контексті розвитку естетичної свідомості, розкрито його національні особливості, обумовлені поетичними традиціями та менталітетом українського народу. Визначено типологічні риси жанру - стійкого естетичного феномена, який упродовж багатовікової історії зберігає змістовно-поетичні константи.

Проведено філософське вивчення світоглядних парадигм космофізики, історичну динаміку яких розглянуто у контексті мегапарадигми світодосянення, яку запропоновано розуміти як форму інтеграції та структурування наскрізних тем космофізичних концептів. На підставі їх аналізу доведено, що визначальну роль як теоретичні засади здійснюють дві мегапарадигми теоретико-фізичного знання - космоцентризм і еволюціонізм. З урахуванням трансформації історичного змісту космоцентризму є можливим виявлення його певних фундаментальних ознак, а саме: оформленість, диференційованість, структурність, спрямованість, досконалість, прогнозованість, сталість, самодостатність. Втрата світоглядної домінанти космоцентризму дозволяє виявити евристичний потенціал еволюціоністської метапарадигми, що є формою наукової самосвідомості постіндустріального соціуму та базується на його досягненнях - молекулярній біології, нанонауці, комп'ютерсайнесі. На підставі теоретичного аналізу базових концептів космофізики (від ньютонівського до інфляційного етапу космології) узагальнено світоглядні параметри сценаріїв еволюціонуючого космосу. Викладено принципи космологічної еволюції Всесвіту, розглянутої як відкрита система, що самоорганізується. Ці принципи можуть бути застосовані під час опису величезної розмаїтості процесів. Постфрідманівська репрезентація картини світу, що формується на засадах плюралізму у сприйнятті об'єктивної реальності виявляє значення культури нелінійного мислення, яка аргументує культурно-історичну зумовленість парадигм космофізики та їх трансформацій.

Проведено комплексний аналіз специфіки літературної комунікації у німецькомовній літературі для дітей та юнацтва, зміни комунікативної парадигми в ній у період від 1970-х рр. до сьогодення. Обгрунтовано суть поняття літератури для дітей і юнацтва на базі комунікативної теорії дієвості. Визначено головні принципи здійснення комунікації в літературі для дітей та юнацтва, а саме: ідейне збагачення наративу, бінарність, рівноправність і самодостатність комунікантів, візуалізацію образу дитини як ідеального реципієнта, що є літературним явищем, зумовленим його власною природою як безпосереднім центром причинно-наслідкового зв'язку всієї комунікативної інтеракції у тексті. Проаналізовано твори видатних німецькомовних письменників У.Вьольфель, П.Гертлінга, О.Пройслера, М.Енде, Ю.Шубігера з метою з'ясування специфіки комунікативного процесу на внутрішньо-текстовому рівні.

Висвітлено питання проблеми системного вивчення теоретичних проблем літературознавства в текстах Євгена Маланюка, Юрія Липи, Олени Теліги, Олега Ольжича, їх основні концепції національного мистецтва, мистецької свідомості, стилю. Визначено проблеми дискурсу "пражан" і проаналізовано на теоретико-літературознавчому рівні. Українська література як національно-духовна цілісність у середовищі "празької школи" сприймалася як певний спосіб мислення. Спорідненість її представників, незважаючи на індивідуальну стильову своєрідність і відмінні естетичні уподобання, була дуже виразною. Збереження ментальності конкретних представників етносу було об'єднувальним критерієм між підсвідомим і свідомим у світосприйнятті, при цьому вирішальною домінантою в їх мислеформі була національна ідея. Це твердження, маючи зовнішній політичний сенс, приховувало в собі естетичний зміст, оскільки творча самобутність неможлива без глибинного національного феномену, для виявлення якого потрібна свобода самореалізації письменника. Наріжним каменем теоретичних проблем "пражан" були художність, самодостатність, формотворча, стилістична довершеність за наявності духовної субстанції та світоглядної довершеності.

Теоретично обгрунтовано художню творчість як міжнаукову проблему, що активно пов'язана з динамікою видоутворення мистецтва, специфікою дослідження феномену художньої творчості, яка була об'єктом широкого міжнаукового аналізу протягом другої половини XIX - XX ст. Обгрунтовано параметри дослідження художньої творчості - естетичний, психологічний, етичний, мистецтвознавчий. Запропоновано до теоретичного вжитку низку положень, сукупність яких виявляє специфічність і самобутність творчого процесу, непересічність особистості митця, самодостатність та естетичну цінність мистецького твору: естетичне творчої особистості, "мотив" і "стимул" творчості, досвід самоаналізу митця, природу художньої геніальності, "простір", "час", "пам'ять", "безпосередні враження" як константи активізації творчого процесу, творчість в контексті "позитивної" та "негативної" психології, професійну етику митця тощо. Вперше в Українській естетиці систематизовано досвід українських науковців, розглянуто історичну традицію та сучасний стан щодо з'ясування художньої творчості в контексті гуманітарного знання. Проведено естетико-мистецтвознавчий аналіз мистецької практики, з наданням переваги тим періодам розвитку мистецтва, які мають зустрічні приклади самоаналізу та самооцінки творчого процесу з боку самих митців (Леонардо да Вінчі, Ф.Шіллера, Е.Золя, О.Уальда, І.Франка, Л.Українки, О.Кобилянської, В.Винниченка, І.Бергмана, Л.Вісконті та ін.).

Описано механізми забезпечення самодостатності країн-лідерів у другій половині ХХ - початку ХХІ ст. Визначено сутність та ключові компоненти моделей економічного розвитку (ЕР), обгрунтовано доцільність застосування української парадигми під час розробки та реалізації сучасних моделей розвитку країн. Проаналізовано закономірності функціонування моделей ЕР США, країн ЄС, Японії, Китаю, Індії, нових індустріальних країн Азії. Наведено концептуальні положення моделі самодостатнього ЕР України в контексті глобальної інтеграції.

Описаны механизмы обеспечения самодостаточности стран-лидеров во второй половине ХХ - начала ХХІ ст. Определены сущность и ключевые компоненты моделей экономического развития (ЭР), обоснована целесообразность применения украинской парадигмы при разработке и реализации современных моделей развития стран. Проанализированы закономерности функционирования моделей ЭР США, стран ЕС, Японии, Китая, Индии, новых индустриальных стран Азии. Изложены концептуальные положения модели самодостаточного ЭР Украины в контексте глобальной интеграции.

Проведено комплексний науково-теоретичний аналіз правових відносин між учасниками бюджетного процесу на місцевому рівні. Визначено особливості правових категорій "бюджет", "бюджетні правовідносини", "правове регулювання бюджетних правовідносин", "бюджетні повноваження", "бюджетні права", "учасник бюджетних правовідносин", "самодостатність" громади. Сформульовано авторське визначення "правове регулювання відносин між учасниками бюджетного процесу" та "самодостатність" адміністративної одиниці. З'ясовано проблеми правового регулювання бюджетних правовідносин, що складаються на місцевому рівні. Проаналізовано взаємозв'язок між суб'єктами вказаних відносин, запропоновано класифікацію учасників бюджетного процесу за сферами діяльності та за групами бюджетних прав, розкрито сутність інституту повноважень учасників бюджетного процесу. Запропоновано законодавчо затвердити термін "самодостатність". Розглянуто порівняльну характеристику між бюджетними правовідносинами згідно з національним законодавством, а також законодавством Російської Федерації та Польщі з метою вивчення позитивного досвіду та внесення пропозиції щодо удосконалення національного законодавства.