Висвітлено особливості державного устрою сучасних федерацій в аспекті регіоналізму та націонал-сепаратизму. Наведено основні психолого-педагогічні підходи до виховання особистості. Відображено взаємозв'язок у викладанні історії України у середній школі та вищому навчальному закладі.

Розглянуто розвиток Індії у 1990-ті рр. Проаналізовано розвиток економіки, зовнішньої торгівлі, національні відносини в країні, зміцнення позицій Індії на міжнародній арені. Надано характеристику відносин України й Індії.

Выделены и рассмотрены проблемы сепаратизма, развития депрессивных районов, а также формирование региональных центров роста. Проанализированы и классифицированы основные угрозы экономической безопасности региона, cформулирована структура формирования региональной безопасности, предложены основные мероприятия по обеспечению экономической безопасности регионов.

Представлен результат многолетних исследований автором одного из сложнейших периодов истории Древнего Рима. Рассматриваются те аспекты социально-политического развития Римской империи в ІІІ в. н.э., которые являются предметом спора современных антиковедов. На основании свидетельств исторических источников автор показывает роль важнейших политических институтов римлян - сената и армии - в социально-политической жизни римского государства в ІІІ в. н.э., пытается решить вопрос о правомочности утверждений антиковедов относительно провинциального сепаратизма в империи в кризисный век ее истории, предлагает новую трактовку ряда теоретических аспектов проблемы ІІІ в. в Римской империи.

Розглянуто питання археології, давньої та середньовічної історії України, а також Нового часу та Новітньої доби, регіональної історії, зарубіжних країн та міжнародних відносин, джерелознавства та історіографії. Розкрито витоки духовної культури українського народу. Описано соціально-топографічну структуру м.Луцьк Х - XIV ст. за археологічними джерелами. Висвітлено аспекти системи оподаткування Київщини в другій половині XV - першій третині XVI ст. Проаналізовано становлення козацького політичного сепаратизму, політику уряду Б.Хмельницького щодо селянства та міщанства у період між Зборівським та Білоцерківським договорами в серпні 1649 - вересні 1651 рр. Визначено динаміку чисельності представників селянства серед міського населення Правобережної України в 1861 - 1914 рр. Розглянуто питання формування Збройних Сил УНР в період антигетьманського повстання в листопаді - грудні 1918 р., взаємини Української автокефальної православної церкви та радянської влади в 1924 - 1926 рр. Висвітлено теоретико-концептуальні аспекти аналізу ідеології німецького колоніалізму, проблеми історії слов'янських народів у вітчизняній історіографії ХІХ ст. - 1991 р.

Рассмотрены вопросы археологии, древней и средневековой истории Украины, а также Нового времени и Новейшего периода, региональной истории, зарубежных стран и международных отношений, источниковедения и историографии. Раскрыты истоки духовной культуры украинского народа. Представлена социально-топографическая структура г.Луцк X - XIV ст. по археологическим источникам. Освещены аспекты системы налогообложения Киевского региона во второй половине XV - первой трети XVI ст. Проанализированы становление казаческого политического сепаратизма, политика правительства Б.Хмельницкого относительно крестьянства и мещанства в период между Зборовским и Белоцерковским договорами в августе 1649 - сентябре 1651 гг. Определена динамика численности представителей крестьянства среди городского населения Правобережной Украины в 1861 - 1914 гг. Рассмотрены вопросы формирования Вооруженных Сил УНР в период антигетманского восстания в ноябре - декабре 1918 г., взаимоотношения Украинской автокефальной православной церкви и советской власти в 1924 - 1926 гг. Освещены теоретико-концептуальные аспекты анализа идеологии немецкого коллониализма, проблемы истории славянских народов в отечественной историографии ХІХ ст. - 1991 г.

Охарактеризовано кількісні параметри етнічних меншин Китаю, що нараховують понад 90 млн. населення (8%), їх територіальну локалізацію, культурно-національну політику в історичній ретроспективі. Наведено загальну етнічну характеристику та мовнокультурну класифікацію етнічних меншин країни, вказано на асиміляційні тенденції як запоруку збереження територіальної цілісності та відвернення небезпеки сепаратизму в Китаї. Проаналізовано мовнокультурну компетенцію мешканців периферійних, етнічно відмінних районів Китаю, висвітлено тенденції їх етнокультурного відродження як нового важливого чинника формування внутрішнього життя країни.

Охарактеризованы количественные параметры этнических меньшинств Китая, насчитывающих более 90 млн. населения (8%), их территориальная локализация, культурно-национальная политика в исторической ретроспективе. Приведены общая этническая характеристика и языковокультурная классификация этнических меньшинств страны, указано на ассимиляционные тенденции как гарантию сохранения территориальной целостности и отклонения опасности сепаратизма в Китае. Проанализированы языковокультурная компетенция жителей периферийных, этнически разных районов Китая, освещены тенденции их этнокультурного возрождения как нового важного фактора формирования внутренней жизни страны.

Проаналізовано діяльність Закарпатської крайової організації Народного Руху України наприкінці 1980 - початку 1990-х рр. у контексті національно-визвольного руху закарпатських українців. Висвітлено передумови та процес утворення Закарпатського Руху, його внесок у протидію тоталітаризму, регіональному сепаратизму, за демократизацію та становлення громадянського суспільства і здобуття українським народом державності.

Проанализирована деятельность Закарпатской краевой организации Народного Движения Украины конца 1980 - начала 1990-х гг. в контексте национально-освободительного движения закарпатских украинцев. Освещены предпосылки и процесс образования Закарпатского Движения, его вклад в противодействие тоталитаризма, регионального сепаратизма, за демократизацию и становление гражданского общества и достижение украинским народом государственности.

Відзначено актуальність проблеми становлення єдиної національної ідентичності громадян для українського суспільства, зокрема для подальшого формування його як повноцінної нації. Політичний контекст проблематики зумовлює необхідність виробити адекватну політику щодо кризових явищ, помітних в українській національній ідентичності. Теоретичні та практичні дослідження безпосередньо стосуються проблеми зменшення потенціалу сепаратизму, залучення до державотворчого процесу представників усіх етнічних груп, зміцнення можливостей держави у протистоянні зовнішньому тискові.

Досліджено термін "глобалізація" та її вплив на світовий порядок і Балканську кризу зокрема. Пояснено, як процеси глобалізації впливають на зростання націоналізму та сепаратизму, і, отже, на поширення локальних конфліктів в світі та Балканському регіоні зокрема. Наголошено на значенні наддержав у загостренні та врегулюванні конфліктів (на прикладі Балканської кризи) у світі, що глобалізується.

Розглянуто особливості етнотероризму як специфічного виду терористичної діяльності, який останнім часом набув значного поширення. Висвітлено роль тероризму і радикального сепаратизму у процесі вирішення регіональних конфліктів.

Дослідженом квебекське національне питання у 80 - 90-ті рр. ХХ ст., коли загострення проблеми, пов'язаної з існуванням франкомовної спільності, здебільшого у межах однієї провінції - Квебеку, призвело до виникнення конституційної кризи у канадській федерації. Визначено чинники зростання сепаратизму у Квебеку та з'ясовано причини невдачі конституційних угод, метою яких було надання провінції статусу "особливого суспільства". Це обумовлено процесом децентралізації федерації та непідписанням Квебеком конституції 1982 р. Розглянуто зіткнення сил націонал-сепаратизму та федералізму за наявності економічної інтеграції на континенті, а укладення угоди про вільну торгівлю призвело до багатоваріантності розвитку ситуації у Квебеку, внаслідок чого постала проблема розвитку багатонаціональних федерацій у наш час. Вперше квебекську проблему проаналізовано як багатоаспектне явище, що синтезує традиції та новації квебекського суспільства. Увагу приділено особливостям мовного й освітнього статусу, ментальності франкоканадців. Релігія, французька мова та колективістський дух є ознаками франко-канадської національної ідентичності. Розкрито причини зросту та основні риси сучасного націоналізму в Квебеку. За умов глобалізації та інтеграції, на засаді загальнодемократичних цінностей має місце зіткнення з традиційними цінностями, що призводить до етнічних конфліктів і суверенізації та регіоналізації.

Дисертація є першим в українській історіографії дослідженням політичної культури запорозьких козаків. Встановлено, що їх політична культура мала активістський характер. Система цінностей запорожців пов'язувалася з козацькою демократією, поняттями рицарства, товариства, станово-корпоративними правами і свободами, їхньою "руською" самоідентифікацією. Беручи участь у політичному житті Речі Посполитої, козаки прагнули зрівнятися у політичних правах з шляхтою. На адресу політичної системи країни вони висували вузькостанові, а також загальноукраїнські політичні вимоги. З'ясовано, що політичні позиції запорожців відзначалися радикалізмом, а також сепаратизмом, що проявлявся у незалежній від центрального уряду політиці Війська Запорозького. На середину XVII ст. в козацькому середовищі сформувалася установка на створення національної держави.

Проаналізовано особливості виникнення та проявів сепаратизму в історико-політичному аспекті. Запропоновано визначення даного поняття як обумовленого етнічними, політичними, соціально-економічними та культурними протиріччями прагнення регіону до політичного відділення від решти території держави або підвищення свого правового статусу у межах країни. Проаналізовано мету сепаратистського руху, спрямовану на реалізацію двох видів сепаратизму - регіонального та етнічного. Охарактеризовано соціальну базу сепаратистського руху, який передбачає участь політичної еліти, середніх і нижчих верств населення. Виявлено специфіку проявів сепаратизму в різних країнах світу, зокрема на пострадянському просторі. Розроблено класифікацію сепаратистських рухів за різними критеріями: визначенням мети та сутності, соціальної бази, методів та форм проведення, організацією та характерними проявами. Наведено рекомендації щодо запобігання виникненню сепаратизму шляхом надання широких повноважень місцевим органам влади, розвитку федералізму або регіоналізму, забезпечення економічних і політичних можливостей для регіональних груп поза межами їх власних територій.

Проблеми соціально-економічного і культурного розвитку УСРР 20-х - середини 30-х років досліджуються у контексті національної політики радянської держави. Аналізується комплекс найважливіших питань цієї багатопланової теми: становлення української радянської державності, її політико-правові, номенклатурно-партійні важелі та культурні чинники, роль і місце інтелігенції в "новому курсі", альтернативні шляхи економічного і культурного розвитку України, історичне призначення політики українізації, процес формування єдиного "народногосподарського простору", особливості управління промисловістю України, колективізація сільського господарства як засіб руйнування соціально-економічних основ "українського сепаратизму", соціально-демографічні та національні наслідки соціалістичної реконструкції, українське питання у філософії "культурного стрибка", централізація та уніфікація культурного життя, процес нівелювання культури національних меншин. Розглядаючи національно-державний, соціально-економічний і культурний розвиток УСРР в його суперечностях, автор висвітлює ряд дискусійних питань та історіографічних проблем.

Досліджено закарпатський аспект діяльності Народного Руху України (НРУ) у період його функціонування як громадсько-політичної організації народнофронтівського типу (1989 - 992 рр.). Висвітлено передумови, причини й етапи утворення Закарпатської крайової організації НРУ, розглянуто напрями та засоби її державотворчої діяльності, розкрито їх регіональну специфіку, обумовлену особливостями культурно-історичного розвитку та політичної ситуації у краї. Особливу увагу приділено вивченню такого своєрідного напрямку діяльності Закарпатської крайової організації НРУ як боротьба з місцевим сепаратизмом, що набула особливого загострення восени 1991 р., коли сепаратисти намагалися перетворити Закарпаття в автономну республіку. Показано внесок Закарпатського крайового Руху у здобуття незалежності України, збереження її соборності, здійснення демократизації, започаткування соціально-економічних реформ, поновлення національної пам'яті та відродження духовності народу. Визначено причини та умови трансформації НРУ у політичну партію, проаналізовано особливості перебігу даного процесу у Закарпатті. Доведено визначальну роль Народного Руху України у здобутті державної незалежності України.

Досліджено процеси та механізми формування спільної ідентичності, проведено системний аналіз їх впливу на національну безпеку (НБ) держави. Визначено загрози, які виникають внаслідок несформованої спільної ідентичності: криза політичних інститутів, сепаратизм, конфлікт політичних інтересів, низький рівень політичної культури та громадянського суспільства, цивілізаційна невизначеність та перебування в "сірій" зоні міжнародної політики, десуверенізація. Проаналізовано процеси та механізми впливу на формування спільної ідентичності в ЄС. Розроблено практичні рекомендації для вироблення ефективної політики формування спільної ідентичності в Україні на основі глибинного дослідження ролі європейських політичних інститутів у процесі формування спільної ідентичності громадян. Викладено нові методологічні підходи до дослідження ідентичності та вивчення її впливу на НБ.

Проаналізовано особливості мовно-політичного сепаратизму як явища розколу українського суспільства на Південний Схід та Центральний Захід, його вплив на геополітику української держави. Розкрито причини виникнення, сутність і наслідки даного феномену для СРСР та України як незалежної держави. Розглянуто мовно-політичні конфлікти у взаємозв'язку з поширенням російської мови у релігійній, освітній та інших сферах суспільного розвитку держави, зокрема у південно-східному регіоні та в Криму.

Проаналізовано процес формування політики Індії щодо країн пострадянського простору (ПРП) у взаємозв'язку з завданнями зовнішньої політики незалежної України. Особливу увагу приділено дослідженню пріоритетних напрямів політики Індії щодо країн ПРП, вивченню основних передумов її формування та засобів реалізації. Встановлено, що на ПРП основні напрями політики Індії - Російська Федерація та Центральноазійські республіки, другорядне місце відведено радянськіим республікам - державам Східної Європи, зокрема Україні, а також країнам Балтії та Кавказу в постбіполярний період. Визначено, що формування зовнішньополітичних пріоритетів Індії на ПРП відбувалося, значною мірою, на базі здобутків індо-радянських відносин та обумовлено високою концентрацією на зазначених напрямках - коротко- та довготермінових національних інтересів Республіки. Обгрунтовано доцільність гарантування енергетичної безпеки Індії, боротьбу з міжнародним тероризмом та сепаратизмом, інтенсифікацію економічного та військово-технічного співробітництва з потужними міжнародними партнерами та здобуття їх підтримки під час вирішення питання про набуття Індією статусу постійного члена Ради Безпеки ООН. Встановлено, що Індія здійснює співробітництво з країнами ПРП на рівні двостороннього співробітництва та в контексті багатосторонньої дипломатії (міжнародні організації, форуми, конференції). Доведено, що основні напрями політики Індії на ПРП - Російська Федерація та держави Центральноазійського регіону, Україна не відіграє значної ролі у зовнішньополітичній стратегії Індії постбіполярного періоду.

Викладено сучасні підходи до побудови структурної моделі іміджу регіонів України, концептуальні підходи до політичної регіоналістики в системі регіональних і політичних дисциплін. Проаналізовано особливості трансформації та перспективи демократизації національного суверенітету за умов глобалізації, формування та вплив регіональних ідентичностей на політичний процес в Україні. Розкрито організаційно-правові засади децентралізації публічної влади, концептуальні засади вирішення регіональних проблем у контексті наукових досліджень І.Ф. Кураса та становлення етнополітологічної науки в Україні, причини етнічного сепаратизму, етноконфліктний потенціал Криму і проблеми безпеки в Чорноморсько-Каспійському регіоні. Розглянуто питання кримського регіону у зовнішньополітичних стратегіях політичних партій Росії. Висвітлено проблеми структуризації регіонального політикуму, ідентифікації регіону як суб'єкта політичної діяльності. Визначено регіональний вимір української багатопартійності у європейському контексті, взаємодію і розмежування повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, вектори формування іміджу представників політичної влади Волині на основі аналізу повідомлень у місцевих ЗМІ.

Изложены современные подходы к построению структурной модели имиджа регионов Украины, концептуальные подходы к политической регионалистике в системе региональных и политических дисциплин. Проанализированы особенности трансформации и перспективы демократизации национального суверенитета в условиях глобализации, формирования и влияния региональных идентичностей на политический процесс в Украине. Раскрыты организационно-правовые основы децентрализации публичной власти, концептуальные основы решения региональных проблем в контексте научных исследований И.Ф. Кураса и становления этнополитологической науки в Украине, причины этнического сепаратизма, этноконфликтный потенциал Крыма и проблемы безопасности в Черноморско-Каспийском регионе. Рассмотрены вопросы крымского региона во внешнеполитических стратегиях политических партий России. Освещены проблемы структуризации регионального политикума, идентификации региона как субъекта политической деятельности. Определены региональное измерение украинской многопартийности в европейском контексте, взаимодействие и разграничение полномочий местных государственных администраций и органов местного самоуправления, векторы формирования имиджа представителей политической власти Волыни на основе анализа сообщений в местных СМИ.

Проведено комплексне дослідження сепаратизму як суспільно-політичного явища та феномену сучасної політики, розкрито його особливості на сучасному етапі світового розвитку та методи нейтралізації проявів. Доведено, що сепаратизм - об'єктивне суспільно-історичне та політико-правове явище, посилення сепаратистських рухів (СР) у регіонах з багатими природними ресурсами. Описано основні методи боротьби з СР, що залежать від рівня демократичності політичних режимів. Проаналізовано особливості проявів сепаратизму в Україні та визначено запобіжні механізми нейтралізації його проявів.

Проведено комплексное исследование сепаратизма как общественно-политического явления и феномена современной политики, раскрыты его особенности на современном этапе мирового развития и методы нейтрализации проявлений. Доказано, что сепаратизм - объективное общественно-историческое и политико-правовое явление, усиление сепаратистских движений (СД) в регионах с богатыми природными ресурсами. Описаны основные методы борьбы с СД, зависящие от уровня демократичности политических режимов. Проанализированы особенности проявлений сепаратизма в Украине и определены предохранительные механизмы нейтрализации его проявлений.