Розкрито основні відмінності у викладанні французької мови як іноземної у Франції та в Україні. Це - франкомовне середовище у Франції, яке відсутнє в Україні, і опір на рідну мову в Україні, що у Франції не завжди враховується; більший стимул для іноземців, які навчаються у країні мови, яку вивчають, у зв'язку з необхідністю комунікації, чого немає в Україні; перевага на початковому етапі усного методу у Франції, а в Україні - вивчення фонетики, граматики та побудови речення; розробка методики псевдокомунікації в Україні тощо. Досліджено проблему співвідношення теорії та практики навчання французької мови в сучасній науковій літературі. Зазначено, що використання комунікативного методу можливе за наявності деяких знань, навичок і вмінь. На практиці мали місце випадки, коли навіть у класах з поглибленим вивченням французької мови учні не могли зрозуміти і запам'ятати матеріал з причин відсутності у них запасу слів. Доведено, що навчальні посібники французьких авторів обмежено придатні в Україні через те, що цілі та завдання масового навчання французької мови в Україні не ставлять такої мети: 90% учнів ніколи не будуть нею спілкуватись. Зроблено висновок про впровадження та використання робота-співрозмовника (Корея) для тренування у спілкуванні французькою мовою.

Розглянуто основні історичні періоди розвитку української мови, етичне й естетичне в усному і писемному мовленні, а також питання етики ділового спілкування. Визначено мовні та позамовні засоби емоційного впливу на співрозмовника: стилістичний та стильовий дисонанс, лексичні засоби виразності, зокрема, пароніми, синоніми, суржик. Проаналізовано стилістичні функції звертань, вставних слів, вставлених конструкцій, вигуків, а також стилістичні можливості порядку слів, питання літературного редагування та коректування тексту.

Розглядаються питання як психологічної теорії, так і соціальні питання юридичної психології: психологія особистості (особистість та соціальне середовище; шляхи формування та розвитку особистості; сучасні психологічні теорії особистості), кримінальна психологія (мотивація та емоційна активація вчинків; психологія діяльності слідчого як державного службовця; становлення особистості злочинця), психологія попереднього слідства (загальна характеристика психологічних особливостей діяльності слідчого; психологія огляду місця події, обшуку та затримання, допиту потерпілих та свідків, підозрюваних та обвинувачених, очної ставки, пізнання та ін.). Системно викладений матеріал дає можливість навчитись контролювати власні пізнавальні процеси, стани та якості, перевіряти хід розумових дій співрозмовника та приймати вірні рішення.

Висвітлено проблему інтеграції управління людськими ресурсами. Розглянуто ділове спілкування як процеси сприймання співрозмовниками один одного та міжособистісної взаємодії комунікантів. Викладено правила уважного слухача, прийоми рефлексивного та нерефлексивного слухання. Визначено причини неефективного управлінського спілкування, наведено тести для визначення потреби у спілкуванні.

Освещена проблема интеграции управления человеческими ресурсами. Рассмотрено деловое общение как процессы восприятия собеседниками друг друга, межличностного взаимодействия коммуникантов. Изложены правила внимательного слушателя, приемы рефлексивного и нерефлексивного слушания. Определены причины неэффективного управленческого общения, приведены тесты для определения потребности в общении.

Розкрито суть основних понять і категорій риторики, а також її практичне значення. Наведено риторичну спадщину римлян і східних слов'ян, розглянуто специфіку публічного мовлення. Проаналізовано структуру діяльності ритора. Охарактеризовано публічне мовлення як спілкування з колективом співрозмовників. Викладено засади полемічного мистецтва.

Раскрыты сущность основных понятий и категорий риторики, а также ее практическое значение. Проанализировано риторическое наследие римлян и восточных славян, рассмотрена специфика публичной речи. Рассмотрены структура деятельности оратора, а также публичная речь как общение с коллективом собеседников. Изложены основы полемического искусства.

Розкрито суть основоположних понять і категорій риторики як навчальної дисципліни, показано роль ораторського мистецтва в житті людини. Визначено зв'язок риторики з іншими науками. Наведено вимоги мовленнєвого закону до оратора. Проаналізовано риторичну спадщину східних слов'ян, розкрито специфіку публічного мовлення як спілкування з колективом співрозмовників. Викладено засади судового красномовства та полемічного мистецтва.

Раскрыта сущность основополагающих понятий и категорий риторики как учебной дисциплины, показана роль ораторского искусства в жизни человека. Определена связь риторики с другими науками. Приведены требования речевого закона к оратору. Проанализировано риторическое наследие восточных словян, раскрыта специфика публичной речи как общение с коллективом собеседников. Изложены основы судебного красноречия и полемического искусства.

Розкрито основні аспекти культури спілкування та етикету, проаналізовано параметри комунікативної ситуації. Описано систему знань, умінь і навичок, необхідних для ефективного спілкування, охарактеризовано психологічні типи його учасників. Розглянуто стилі мови та мовлення, висвітлено питання нормативності та двомовності спілкування, викладено правила поведінки у стандартних етикетних ситуаціях, а також рекомендації для адресанта, адресата та третьої особи, присутньої під час розмови. Встановлено критерії вибору мовних одиниць у мовленні, проаналізовано вплив невербальних засобів спілкування (пози, міміки, погляду) на співрозмовника. Розкрито сутність антиетикету у спілкуванні, зокрема, інвективної лексики та фраземіки, табу й евфемізмів.

Раскрыты основные аспекты культуры общения и этикета, проанализированы параметры коммуникативной ситуации. Описана система знаний, умений и навыков, необходимых для эффективного общения, охарактеризованы психологические типы его участников. Рассмотрены стили языка и речи, освещены вопросы нормативности и двуязычия общения, приведены правила поведения в стандартных этикетных ситуациях, а также рекомендации для адресанта, адресата и третьего лица, присутствующего при разговоре. Установлены критерии выбора языковых единиц, проанализировано влияние невербальных средств общения (позы, мимики, взгляда) на собеседника. Раскрыта сущность антиэтикета в общении, в частности, инвективной лексики и фраземики, табу и эвфемизмов.

Розглянуто різні форми інтерв'ю в друкованих ЗМІ. Розкрито питання їх підготовки, проведення та презентації. Проаналізовано різноманітні рівні спілкування, техніку задавання питань і ведення розмови. Охарактеризовано правовий статус інтерв'юерів і їх співрозмовників.

Рассмотрены разные формы интервью в печатных СМИ. Раскрыты вопросы их подготовки, проведения и презентации. Проанализированы разнообразные уровни общения, техника постановки вопросов и ведения разговора. Охарактеризован правовой статус интервьюеров и их собеседников.

Викладено проблему буття населення на маргінесі різних культур. Охарактеризовано пограниччя як мозаїчну в етнокультурному відношенні територію (печворк) чи різновид культурної зони, в якій елементи культури кількох сторін змішані і виступають у різних пропорціях. Зазначено, що особливістю пограниччя (території з неусталеними міждержавними межами) є багаторазові зміни кордонів і державної влади за життя одного покоління. Проаналізовано культурний аспект, пласт взаємних стереотипів двох сусідніх етносів, механізм процесів асиміляції та акультурації. Розглянуто ситуативність етнічної ідентифікації, яка детермінується не територією, мовою чи віросповідуванням, а найчастіше залежить від ситуації чи співрозмовника.

Изложена проблема бытия населения на маргинесе разных культур. Охарактеризовано пограничье как мозаичная в этнокультурном отношении территория (печворк) или разновидность культурной зоны, в которой элементы культуры нескольких сторон смешаны и выступают в разных пропорциях. Указано, что особенностью пограничья (территории с неустоявшимися межгосударственными пределами) являются многоразовые изменения границ и государственной власти при жизни одного поколения. Проанализированы культурный аспект, область взаимных стереотипов двух соседских этносов, механизм процессов ассимиляции и акультурации. Рассмотрена ситуативность этнической идентификации, которая детерминируется не территорией, языком или вероисповедованием, а часто зависит от ситуации или собеседника.

Узагальнено сучасні та класичні уявлення про спілкування як психологічне явище. Проаналізовано різні підходи щодо вирішення проблем у міжособистісному спілкуванні. Наведено опис нормативного, гармонійного, синтонного спілкування та його порушень (самотності, аутичності, відчуження). Визначено чинники дефектного та деструктивного спілкування та конфліктогенної поведінки. Викладено правила ділового етикету, розглянуто різні способи впливу на співрозмовника. Наведено методики уникнення маніпулятивних прийомів і конфліктогенної поведінки. Показано особливості невербальної комунікації, розкрито сутність соціальної перцепції та різних стилів вислуховування.

Обобщены современные и классические представления об общении как психологическом явлении. Проанализированы различные подходы к решению проблем в межличностном общении. Приведено описание нормативного, гармоничного, синтонного общения и его нарушений (одиночества, аутичности, отчуждения). Определены факторы деффектного и деструктивного общения и конфликтогенного поведения. Изложены правила делового этикета, рассмотрены различные способы влияние на собеседника. Представлены методики избежания манипулятивных приемов и уклонения от конфликтогенного поведения. Показаны особенности невербальной коммуникации, раскрыта сущность социальной перцепции и различных стилей выслушивания собеседника.

Викладено теоретичні відомості про риторику як науку та навчальну дисципліну, охарактеризовано складові риторичної культури вчителя. Розкрито вплив ораторського мистецтва на формування ціннісних особистісних якостей - культури мислення, виразність мовлення, тактовності, толерантності, поваги до співрозмовника, виконавської майстерності. Розглянуто основні ознаки класичної та сучасної гуманістичної риторики, проаналізовано її взаємозв'язок з філософією, лінгвістикою, логікою, етикою, естетикою та еристикою. Розроблено рекомендації щодо застосування елементів риторики на уроках української мови в старших класах профільної школи.

Изложены теоретические сведения о риторике как науке и учебной дисциплине, охарактеризованы составляющие риторической культуры учителя. Показано влияние ораторского искусства на формирование ценностных личностных качеств - культуру мышления, выразительность речи, тактичность, толерантность, уважение к собеседнику, исполнительское мастерство. Рассмотрены основные признаки классической и современной гуманистической риторики, проанализирована ее взаимосвязь с философией, лингвистикой, логкикой, этикой, эстетикой и эристикой. Разработаны рекомендации по использованию элементов риторики на уроках украинского языка в старших классах профильной школы.

Висвітлено сутність, роль та зміст ділового спілкування. Розкрито ефективні методи вирішення проблем спілкування, які виникають у практиці сучасного менеджменту, бізнесу, підприємництва. Увагу приділено переговорам як особливій формі ділового спілкування менеджера. Розглянуто методи вирішення ділових і емоційних конфліктів, можливості управління негативними емоціями співрозмовника.

Освещены сущность, роль и содержание делового общения. Раскрыты эффективные методы решения проблем общения, возникающих в практике современного менеджмента, бизнеса, предпринимательства. Уделено внимание переговорам как особой форме делового общения. Рассмотрены методы решения деловых и эмоциональных конфликтов, возможности управления негативными эмоциями собеседника.

Проаналізовано моделі звертання, які є доречними під час офіційного спілкування. Подано варіанти етикетних формул, здійснено їх функціонально-стилістичний аналіз. Запропоновані моделі дають можливість утворювати відповідні формули звертання до співрозмовника залежно від ступеня знайомства з ним, від рівня інтерпесональних стосунків, від стилістично-емоційних інтенцій мовця.

Проанализированы модели обращения, которые могут использоваться при официальном общении. Подаются варианты этикетных формул, осуществляется их стилистический анализ. Предлагаемые модели дают возможность создавать соответствующие формулы обращения к собеседнику в зависимости от степени знакомства с ним, от уровня межперсональных отношений, от стилистически-эмоциональных интенций говорящего.

The article deals with the patterns of addressing, which can be used in official communication. Variants of etiquette formulas are given with their stylistic analyses. The suggested patterns make it possible to develop proper formulas of addressing to the interlocutor depending on the degree of familiarity, level of interpersonal relations or stylistic and emotional intentions of the speaker.

Досліджено функціонально-семантичний аспект компліменту як мовленнєвого акту, направленого на співрозмовника із наміром позитивного впливу на нього. Визначено компоненти фреймової організації та структуру розподілу ініціюючих і відповідаючих реплік учасників мовленнєвого акту "комплімент"; вивчено та доповнено класифікації компліментарних актів. Зроблено висновок, що комплімент є невичерпним джерелом для лінгвістичного вивчення, багатоаспекним і поліфункціональним.

Проведено прагмалінгвістичний аналіз англомовного чату як масової комп'ютерно-опосередкованої комунікації (КОК), що відбувається між тілесно не представленими співрозмовниками, які обмінюються письмовими повідомленнями в on-line режимі. З'ясовано, що фатична вмотивованість і фантомність учасників чату нарівні з високим темпом спілкування та нетривалістю фіксації текстового продукту зумовлює його структурну та мовну специфіку. Досліджено прояви універсальних мовних законів економії та надлишковості у чат-спілкуванні, зокрема, розглянуто компресію й експансію мовленнєвого ланцюга. Зроблено висновок, що скорочення, абревіація, технократичне письмо та ємотикони економлять час, місце та комунікативні зусилля чат-співрозмовників; мультиплікація графем і вербалізація кінем їх збільшують і підсилюють експресивне забарвлення реплік. Розкрито сутність чат-спілкування як прототипового зразка фатичної КОК, за допомогою якої співрозмовник реалізує ігровий імпульс комунікації, прагнення до емоційно насиченого та необтяжливого спілкування.

Досліджено вербальний і невербальний аспекти дискурсивної поведінки мовця-обманника на матеріалі сучасної анголомовної художньої прози. Вивчено когнітивні, прагматичні й емотивні особливості здійснення комунікативного впливу на співрозмовника з метою введення його в оману. Установлено лінгвокогнітивні та прагматичні особливості вербального та невербального дискурсивних поведінкових компонентів, використовуваних англомовною особистістю "обманник" у контексті їх емотивності. За теорією можливих світів виявлено когнітивні закономірності виокремлення сфальшованого часопростору, побудовано інваріантну модель комунікативної поведінки обманника у термінах теорії мовної гри. З'ясовано вплив емотивного чинника на ефективність дискурсивної маніпулятивної діяльності. Розглянуто варіативність співвідношення вербальних і невербальних одиниць у ситуаціях, ініційованих обманником та його комунікативним партнером відповідно. Внаслідок проведеного дослідження виявлено та систематизовано різні типи стратегічно-тактичних поведінкових комплексів уведення комунікативного партнера в оману.

Досліджено особливості гендерно зумовленої комунікативної поведінки персонажів. Розглянуто гендерну диференціацію мовлення крізь призму комунікативної поведінки персонажів сучасної англійської драми. На підставі аналізу гендерних прагматичних відмінностей комунікативної поведінки та її невербальних компонентів розкрито гендерно марковані мовленнєві властивості персонажів. Охарактеризовано комунікативну поведінку персонажів-чоловіків з використанням мовленнєвих актів, які підвищують статус адресата, та стратегій домінування, що демонструють лідерство чоловіка в парі "чоловік - жінка". Для персонажів-жінок типовим є використання мовленнєвих актів, які підвищують статусну позицію обох співрозмовників. Визначено, що стратегії співробітництва притаманні комунікативній поведінці персонажів-жінок і свідчать про їх повагу до співрозмовників-чоловіків. Зазначено, що гендерно зумовлена вербальна поведінка також відображається лексико-стилістичними засобами. Гендерні особливості проявляються у використанні оцінної лексики, вульгаризмів, звертань, варваризмів та іноземних слів, професійної лексики, "дитячого" мовлення, фразеологічних одиниць, засобів модифікації прагматичного значення висловлювання.

Відзначено, що невпевненість (хеджинг) у сучасному англомовному діалогічному дискурсі становить поліфункціональну комунікативну стратегію, що вербалізується через мовні сигнали (хеджи) та спрямована на модифікацію іллокутивної сили або пропозиційного змісту висловлювання. У межах запропонованої когнітивно-прагматичної моделі невпевненість являє собою глобальну стратегію (когнітивно-прагматичної підсистеми референціальної та афективної невпевненості), локальну стратегію (локальні субстратегії у межах підсистем) і мовленнєву стратегію (лексичні, лексико-граматичні, синтаксичні та фонетичні хеджи). Зауважено, що референціальна (модифікація пропозиції) й афективна (модифікація іллокуції) невпевненість регулюються згідно з принципами кооперації та ввічливості, а також мають власні функціонально-прагматичні різновиди з притаманними ним прагматичними функціями. Відзначено, що за горизонтальним соціальним варіюванням хеджинг домінує у мовленні друзів і близьких, а за вертикальним - у мовленні співрозмовників, що не володіють владою, а також у рівних за соціальним статусом. Зазначено, що гендерне варіювання первинно детермінується його прагматичною природою.

Здійснено лінгвопрагматичний аналіз інтерогативів у сучасній французькій мові. Встановлено основоположну роль категорії питальності у процесі комунікації, з'ясовано основні засоби вираження питальності та досліджено основні теоретичні підходи до проблеми інтерогативності. Розглянуто структурно-семантичні особливості інтерогативів французької мови, які зумовлено необізнаністю мовця й її актуалізацією в питанні. На підставі аналізу семантичної структури питально-відповідної єдності, яка вибудовується мовцем у пласті інформації, відносно якого запитуються певні компетенції мовця, який виокремлює референт запиту та спрямовує семантичний й комунікативний фокус на лакуну референтного чи модального планів, розроблено когнітивно-семантичні моделі діалогічних єдностей з буквальними інтерогативними імплікатурами. Визначено сукупність факторів, що впливають на успішність інтерогативного мовленнєвого акту, а саме: комунікативні ролі співрозмовників, тип спілкування, стратегії та тактики комунікантів. Показано, що категорія питальності виступає комунікативно-смисловим ядром певних мовленнєвих жанрів, зокрема, медійного та філософського.

Проведено функціональний аналіз особливостей спілкування членів двомовних родин. Розглянуто основні типи комунікативної поведінки білінгвів, виявлено закономірності впливу мов матері, батька, чоловіка, дружини та дітей на мовну поведінку інформанта, визначено залежність вибору мови комунікації від ситуації спілкування, теми розмови, соціальної ролі мовця, віку співрозмовника, а також специфічні риси мовлення членів білінгвальної сім'ї в ефективних та стереотипних ситуаціях спілкування.