Охарактеризовано поняття науково-конструкторської школи та риси її лідера у ракетно-космічній техніці. Висвітлено основні етапи становлення і розвитку науково-конструкторської школи М.К.Янгеля, її космічну діяльність, вплив на суміжників та спадкоємців.

Зроблено одну з перших спроб у вітчизняній історіографії дослідити еволюцію козацької державності Запорозької Січі, розширити й систематизувати наукові знання з історії державно-політичного устрою України другої половини XVII ст. Розкриваються особливості, суперечності суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України-Гетьманщини шляхом висвітлення діяльності українських гетьманів, аналізу економічного стану та соціальної трансформації тогочасного суспільства. Особливу увагу приділено розгляду політичної діяльності гетьманів Б.Хмельницького, І.Виговського, Ю.Хмельницького, І.Брюховецького, П.Дорошенка, Д.Многогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи.

Охарактеризовано старцівські ритуальні дійства: вітально-молитовні, що відбувалися на зустрічах братії чи учнів, на спільних молебнях під час старцівських зібрань; містичні, наприклад заклинання нечистого; висвятні, що відбувалися у кілька етапів протягом усього життя старця й характеризували його статус. Зазначено, що обряди одклінщини-визвілки були основою формування спадкоємців традицій старцівської інституції, а мету існування самої інституції можна визначити як збереження народної духовної традиції в українському етнічному середовищі.

Охарактеризованы нищенские ритуальные действа: приветственно-молитвенные, которые происходили на встречах братии или учеников, на общих молебнах во время нищенских собраний; мистические, например заклинания нечистого; высвятные, которые происходили в несколько этапов на протяжении всей жизни нищего и характеризовали его статус. Указано, что обряды одклинщины-вызволки были основой формирования наследников традиций нищенской институции, а цель существования самой институции можно определить как сохранение народной духовной традиции в украинской этнической среде.

Проаналізовано теоретичні та практичні проблеми спадкового права України. Викладено сучасні доктрини та концепції у сфері спадкування. Здійснено порівняльно-правовий аналіз законодавства країн ближнього зарубіжжя, узагальнено нотаріальну та судову практику. Значну увагу приділено аналізу положень, які вперше з'явилися у спадковому законодавстві, та спірним проблемам спадкового права. Визначено порядок спадкування за заповітом, розкрито сутність заповідального розпорядження та спадкового договору. Встановлено умови дійсності заповіту, описано його форми та види. Розглянуто основні підстави спадкування за законом (родинні та сімейні відносини, шлюб, відносини усиновлення (удочеріння) та перебування на утриманні). Встановлено порядок реалізації права на спадкування за законом для спадкоємців першої, другої, третьої, четвертої та п'ятої черг. Розкрито особливості спадкування за правом представлення. Обгрунтовано підстави зміни черговості у процесі реалізації права на спадкування за законом. Охарактеризовано основні етапи здійснення права на спадщину.

Проанализированы теоретические и практические проблемы реализации права на наследство в Украине. Рассмотрены современные доктрины и концепции в сфере наследования. Приведены результаты сравнительно-правового исследования законодательства стран ближнего зарубежья, обобщена ноториальная и судебная практика. Значительное внимание уделено анализу положений, которые впервые внесены в законодательство о наследстве, и спорным проблемам права наследования. Установлен порядок наследования по завещанию, раскрыта сущность завещательного распоряжения и наследственного договора. Обоснованы условия действительности завещания, описаны его формы и виды. Рассмотрены основания наследования по закону (родственные и семейные отношения, брак, отношения усыновления (удочерения) и пребывания на содержании). Установлен порядок реализации права на наследование по закону для наследников первой, второй, третьей, четвертой и пятой очередей. Раскрыты особенности наследования по праву представления. Установлены основания изменения очередности в процессе реализации права на наследование по закону. Охарактеризованы основные этапы осуществления права на наследство.

Наведено результати науково-аналітичного дослідження джерел українського спадкового права від доби Київської Русі до новітніх законодавчих актів сучасної незалежної української держави. Розглянуто поняття та зміст спадкових відносин, право на свободу заповідальних розпоряджень, пріоритети заповіту над спадкуванням за законом. Висвітлено перспективи практичного застосування таких нових видів заповіту, як заповіт подружжя, секретний заповіт, встановлення сервітуту у заповіті. Прокоментовано нормативно-правові акти щодо питань спадкування окремих майнових прав спадкодавця, призначення спадкоємців, права на обов'язкову частку в спадщині. Увагу приділено проблемам нотаріального оформлення спадкових прав.

Приведены результаты научно-аналитического исследования источников украинского наследственного права со времен Киевской Руси до новых законодательных актов современного украинского независимого государства. Рассмотрены понятие и содержание наследственных отношений, право на свободу завещательных распоряжений, приоритеты завещания над наследованием по закону. Освещены перспективы практического применения таких новых видов завещания, как завещание супругов, секретное завещание, установление сервитута в завещании. Прокомментированы нормативно-правовые акты, касающиеся вопросов наследования отдельных имущественных прав наследодателя, назначения наследников, права на обязательную часть в наследстве. Уделено внимание проблемам нотариального оформления наследственных прав.

Здійснено аналіз шляхетських заповітів, які в першій половині XVIII ст. були вписані до реляційних книг Львівського гродського суду, зокрема розглянуто способи засвідчення заповітів - субскрипції тестаторів та свідків у текстах актів, особовий та чисельний склад осіб, що підписалися, зміст формул та термінологію тестацій. Інститут тестаментових свідків не був чітко регламентованим у коронному законодавстві. На практиці під час укладення та завірення шляхетських заповітів були присутніми майже винятково вихідці зі шляхти різного статусу (родичі-спадкоємці, екзекутори, магнати, урядники, військові) та духовні особи; подекуди свідками виступали представники чернечого стану та міщани. Загалом свідками ставали наближені до бажаючих скласти заповіт особи.

Визначено суть авторського права в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. Виявлено причини неможливості застосування правової категорії "інтелектуальна власність" до авторських прав і обгрунтовано доцільність використання категорії "виключні права". Запропоновано змінити структуру положень нового Цивільного кодексу з питань установлення системи належних авторам особистих немайнових і майнових прав. Проаналізовано поняття авторських правовідносин абсолютних і відносних. Досліджено проблеми понять об'єкта та суб'єкта авторських правовідносин. Визначено ознаки, структурні елементи твору як об'єкта авторських правовідносин, а також запропоновано ввести в Закон України "Про авторське право і суміжні права" визначення "твору" як одного з основних термінів зазначеного нормативного акта. Визначено правовий статус суб'єктів авторського права, яких запропоновано розглядати як первісних (автора чи співавтора твору) та похідних (спадкоємців й інших правонаступників). Розглянуто особливості основ виникнення абсолютних і відносних авторських правовідносин. Висвітлено найбільш розповсюджені способи здійснення авторських прав, зокрема авторські договори. Виявлено необхідність закріплення в законі України "Про авторські та суміжні права" положень про ліцензійні договори. З використанням теоретичних положень і судової практики досліджено способи захисту досліджених прав - цивільно-правові, кримінальні, адміністративні.

Комплексно досліджено правовідносини спадкування землі в Україні, необхідність цього викликана стрімким розвитком ринкових відносин, що сприяють докорінним перетворенням у системі власності. У першу чергу це обов'язкове забезпечення непорушності переходу права власності на землю від спадкодавців до їх спадкоємців, шляхом приведення чинної нормативної бази у відповідність з історичним вітчизняним і міжнародним досвідом. Особливості виникнення та розвитку права спадкування землі в Україні поетапно досліджено з часів формування незалежної Української держави разом з чинним вітчизняним цивільним законодавством. На основі аналізу чинного українського законодавства, судової практики та наукової цивілістичної літератури сформульовано теоретичні висновки та конкретні пропозиції щодо вдосконалення та застосування правових норм, які регулюють правовідносини спадкування землі в Україні.

Теоретично обгрунтовано понятійний апарат та зміст спадкових правовідносин у сучасному цивільному праві, поглиблено взаємозв'язки між спадковим правом та нотаріальним і цивільним процесами. Розкрито зміст понять "спадщина" та "спадкодавець", проаналізовано принципи спадкових правовідносин та види спадкування. Досліджено спадкові правовідносини, які розкриваються шляхом конкретизації прав та обов'язків кожного з суб'єктів. Уточнено понятійний апарат, удосконалено принципи спадкових правовідносин, запропоновано принцип охорони інтересів спадкодавця, створено класифікацію заповітів. Уточнено право на обов'язкову частку, визначено суб'єкти спадкових правовідносин, їх права та обов'язки. У нотаріальній процедурі конкретизовано порядок посвідчення заповітів, вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та розшуку й повідомлення спадкоємців. У цивільне судочинство введено нові категорії справ про визнання спадщини недійсною, умов заповіту - незаконними та про тлумачення змісту заповіту.

Здійснено узгодження основних положень спадкового права з корпоративними правами громадян та юридичних осіб, що регламентовані у різних нормативних актах, а також установчих документах корпоративних підприємств. Проаналізовано всі наявні сучасні теорії та концептуальні підходи щодо розуміння спадкових правовідносин та одночасно корпоративних прав з метою їх об'єктивного врегулювання у законодавстві та удосконалення теорії спадкового права. Здійснено чітку, послідовну та однозначну регламентацію спадкових правовідносин та їх тлумачення в юридичній практиці. На підставі дослідження нотаріальної та судової практики виявлено проблемні питання та розроблено заходи щодо поліпшення процедури охорони та захисту прав спадкоємців. Встановлено причини, що призводять до порушення прав громадян та юридичних осіб на практиці та обумовлюють необхідність їх звернення до цивільного судочинства з метою врегулювання спорів, які виникають із спадкових правовідносин. Здійснено узагальнення теорії та практики реалізації спадкових правовідносин і наведено рекомендації щодо удосконалення відповідних інститутів цивільного права, цивільного та нотаріального процесів.

На основі архівних й опублікованих джерел та наукової літератури встановлено шляхи й причини поширення заповітів на українських землях, простежено генезу шляхетського тестаменту. З'ясовано правову сутність заповітів як приватноправових актів та законодавчі підстави їх існування. Реконструйовано загальну схему внутрішньої структури тестаментів і простежено розвиток дипломатичного формуляру, окреслено основні причини використання тестаментів шляхтою як інституту спадкування. Проаналізовано джерельну інформацію тестаментових розпоряджень, визначено властиві для шляхетських заповітів предмет заповідання й коло спадкоємців.

Визначено категорію спадкування як особливого виду цивільного правонаступництва та виділено його характерні ознаки. Проведено класифікацію юридичних фактів. На підставі теоретико-правового аналізу проведено розмежування модельного та конкретних спадкових правовідносин. Рокрито зміст понять: цивільне правонаступництво, спадкування, спадкове правовідношення, спадщина. Проаналізовано підстави виникнення та динаміки спадкових правовідносин і структурні елементи останніх. Проведено розмежування учасників, визначено їх правовий статус, надано характеристику об'єму. Здійснено класифікацію прав та обов'язків спадкоємців. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері регулювання даних відносин.

Наведено результати дослідження маловідомого та контраверсійного явища 1917 - 1918 рр. - Вільного козацтва - своєрідної української громадської організації, що виникла та масово поширилась, насамперед, серед селянства. На підставі виявлених в архівах документів, широкого кола опублікованих джерел висвітлено причини й особливості появи вільнокозацького руху, комплексно проаналізовано діяльність загонів Вільного козацтва, зокрема, у період військово-політичного конфлікту Центральної Ради та Раднаркому РСФРР (грудень 1917 - березень 1918 рр.) та селянсько-повстанського руху літа 1918 р. Увагу приділено особливостям формування "козацького міфу" в добу "національного відродження", військовій і аграрній політиці часів Центральної Ради та Гетьманату, діяльності еміграційних "спадкоємців" Вільного козацтва у 1920 - 1930-х рр. Виявлено неточності, похибки та фальсифікації, що існують в історичній літературі на означену тему.

Приведены результаты исследования малоизвестного и контраверсионного явления 1917 - 1918 гг. - Свободного казачества - своеобразной украинской общественной организации, возникшей и массово распространившейся, прежде всего, среди крестьянства. На основе выявленных в архивах документов, значительного числа опубликованных источников освещены причины и особенности появления вольноказаческого движения, комплексно проанализирована деятельность отрядов Свободного казачества, в частности, в период военно-политического конфликта Центральной Рады и Совнаркома РСФРР (декабрь 1917 - март 1918 гг.) и крестьянско-повстанческого движения лета 1918 г. Уделено внимание особенностям формирования "казацкого мифа" в эпоху "национального возрождения", военной и аграрной политике времен Центральной Рады и Гетьманата, деятельности эмиграционных "наследников" Свободного казачества в 1920 - 1930-х гг. Виявлены неточности, погрешности и фальсификации, существующие в исторической литературе по указанной теме.

Проведено порівняльний аналіз основних процесів реалізації освіти в юридичних ВНЗ в Україні та США в контексті проблем і методології їх вирішення. Визначено вплив звичаєвого права на формування сучасного українського конституціоналізму. Розглянуто питання конституційного контролю за забезпеченням прав і свобод людини, першої регламентації інституту судових повісток в цивільно-процесуальному законодавстві України. Встановлено перелік спадкоємців з правом на обов'язкову частку в спадщині. Визначено законність і обгрунтованість як критерії оцінювання позовних вимог. Висвітлено соціально-правові проблеми розвитку інституту соціальної реклами. Розкрито правову основу міжвідомчих договорів України з кримінального судочинства, особливості адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі охорони здоров'я населення. Увагу приділено проблемам тендерної рівності у законодавстві про працю України, захисту права інтелектуальної власності як основного напряму державної політики.

Києво-руська історія дозволяла козацькій еліті визначити зв'язок Війська Запорозького з новим протектором - московським царем. Після Переяслава у середовищі козацтва намагалися відшукати і свою причетність до "київської спадщини", а також до героїв та минулого давньої Русі загалом. З іншого боку, попри спроби панегіристів гетьманів І. Самойловича й І. Мазепи активно "експлуатувати" києво-руську історію, автори перших козацьких історичних наративів початку XVIII ст. повністю від неї відмовляються.

Розглянуто основні питанням теорії та практики спадкового права (СП). Надано науково-практичні коментарі спадкового законодавства з урахуванням судової практики на конкретних цивільних справах. Розроблено рекомендації, що стосуються охорони спадкового майна, укладення та змісту договору управління спадщиною, а також зміни черговості одержання права на спадкування. Використано приклади із законодавства зарубіжних країн. Розкрито зміст поняття СП та його місце в системі цивільного права, а також поняття спадкування та його види. Висвітлено склад спадщини, час і місце її відкриття. Розглянуто правовий статус спадкодавця та спадкоємців. Описано випадки усунення від права на спадкування. Прокоментовано проблеми спадкування права на земельну ділянку, частки у праві спільної сумісної власності, права на вклад у банку тощо. Розглянуто питання спадкування права інтелектуальної власності. Визначено поняття заповіту та його правова природа, форму заповіту, порядок посвідчення заповіту та його зміст. Подано науково-практичні коментарі спадкового законодавства з урахуванням судової практики у вигляді конкретних цивільних справ. Надано рекомендації, що стосуються охорони спадкового майна, укладення та змісту договору управління спадщиною, а також зміни черговості одержання права на спадкування.

Висвітлено життя та діяльність видатного сина України, великого Кобзаря. Зібрано ретельно перевірені документи, що збереглися, автентичні спогади сучасників - друзів і соратників Т. Шевченка, які близько знали поета, а також наукові дослідження, що базуються на об'єктивному відборі фактів, грунтовному та неупередженому їх викладенні. Надано відомості про становлення та розвиток шевченкознавства, про дослідження творчої спадщини великого митця - поета, художника, революціонера, а також про його злиденні роки дитинства та юності аж до визволення з кріпатства та вступу до Петербурзької академії мистецтв.

Розглянуто найбурхливіший період в житті Т. Г. Шевченка: навчання в Петербурзькій академії мистецтв, знайомство та спілкування з видатними діячами культури того часу (В. Жуковським, К. Брюлловим. Ф. Глинкою, Є. Гребінкою, Г. Квіткою-Основ'яненком та ін.), участь у Кирило-Мефодієвському товаристві, арешт, ув'язнення та заслання.

Наведено матеріали, що стосуються останнього періоду життя та творчості Т. Г. Шевченка - від повернення із заслання і до самої його смерті у 1861 р. Висвітлено історичні погляди поета та його вплив на розвиток української та світової літератури, зокрема на творчість таких видатних митців, як Леся Українка, І. Франко, М. Драгоманов, які стали спадкоємцями традицій Кобзаря.

Дослідження присвячено аналізу проблем міжнародного врегулювання та сприйняття нотаріальних актів і нотаріальної діяльності, а також відтворенню міжнародних норм у законодавстві України та дослідженню проблем відповідності останнього провідному міжнародному досвіду. Досліджено найбільш складні та проблемні питання, пов'язані з не зовсім чітким висвітленням даного інституту в нормах міжнародного права, відсутністю уніфікації як кількості нотаріальних проваджень, так і специфіки їх вчинення. Розглянуто та проаналізовано проблеми застосування норм іноземного права, відсутність усталених і взаємовигідних зв'язків між нотаріальними палатами, нотаріусами, консулами різних країн тощо. Доведено, що приєднання багатьох країн до Базельської конвенції - це лише перший крок на шляху налагодження міжнародних зв'язків в питаннях спадкування. З огляду на те, що значна кількість громадян уже володіє майном в іноземних країнах, потребується уніфікація діяльності нотаріусів у питаннях вжиття заходів до охорони спадкового майна, міжнародного розшуку спадкоємців, видачі свідоцтв про право на спадщину, вироблення одноманітних вимог до оформлення заповітів, однозначних критеріїв щодо прийняття спадщини тощо. У зв'язку з цим у роботі проаналізовано іноземний досвід, міжнародні договори та з цих позицій зроблено численні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, включаючи вимоги до осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю.