Здійснено аналіз основних положень системології щодо підходів у дослідженні простих і складних систем. Розглянуто основні принципи системології та найбільш важливі функції пояснення та передбачення спостережуваних феноменів в досліджуваному класі систем, а також зв'язок між ускладненням поведінки об'єктів, що моделюються, і методами їх моделювання.

Здійснено аналіз основних положень системології щодо підходів у дослідженні простих і складних систем. Розглянуто основні принципи системології та найбільш важливі функції пояснення та передбачення спостережуваних феноменів в досліджуваному класі систем, а також зв'язок між ускладненням поведінки об'єктів, що моделюються, і методами їх моделювання.

Стаття є експлікацією особливостей антропологічного вчення Пітера Гакера з урахуванням контексту аналітичної філософії в рамках Оксфордської школи "буденної мови". Теоретичний базисдосл ідження визначається новітніми дослідженнями англомовної аналітичної філософської традиції, які переосмислюють місце антропологічної проблематики в системі філософського знання. Наукова новизна. На основі звернення до першоджерел реконструюється філософсько-антропологічне вчення Пітера Гакера в єдності його основних принципів і теоретико-практичних результатів. Визначено витоки ключових ідей його антропології, обгрунтована їх оригінальність, систематичність і логічна аргументованість. Його філософська позиція визначена як антропологічний холізм, що синтезує переосмислення ідеї Аристотеля і Вітгенштайна. Висновки: Пітер Гакер є творцем оригінальної версії аналітичної філософської антропології, яка заснована на критиці декартівського дуалізму і фізикалізму, що лежать в основі сучасних нейронаук і які він намагається подолати на основі вітгенштайнівської філософської "логотерапії". Концептуальний каркас його холістичної антропології становить переосмислена концептуальна схема філософії "буденної мови". Гакер розглядає свідомість не як окрему ментальну реальність, а одну із здібностей людської природи - інтелектуальну здатність, яка поряд з емоційною і моральною належать людині як цілісні й соціально-біологічній істоті. Стверджуючи свободу волі людини, оксфордський мислитель критикує жорсткий детермінізм, особливо в його найбільш поширені й форм і в сучасній науці - нейробіологічний детермінізм, який побудований на хибних філософських підставах. Ця критика дозволяє сучасному британському філософу побудувати оригінальну, систематичну і логічно несуперечливу антропологічну концепцію, яка стверджує непорушність вищих людських цінностей - добра, любові і щастя.