Зроблено філософське дослідження апокрифічної апокаліптики у контексті патристики. Проаналізовано проблему походження "вічності" зла в світі, ідею апокаліпсиса. Значну увагу приділено апокаліптичним темам у ранніх пам'ятках словесності Руси-України, особливостям рецепції у різних слов'янських традиціях.

Розглянуто онтологічні, аксіологічні та інші проблеми в історії світової філософської думки. Детально проаналізовано особливості філософії Стародавнього світу, середньовіччя, західноєвропейської філософії епохи Відродження, Нового часу, а також охарактеризовано німецьке просвітництво ХVIII ст., німецьку класичну філософію на прикладі поглядів Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Канта, Фейєрбаха. Досліджено посткласичний розвиток світової філософії у другій половині ХІХ-ХХ ст., зокрема, філософські погляди П.Флоренського і С.Булгакова, філософську антропологію, неофрейдизм, антропологічні орієнтації герменевтики, прагматизму та неопозитивізму. Особливу увагу приділено висвітленню характерних напрямів розвитку філософської думки в культурі Київської Русі, в Україні у другій половині ХІІІ-ХVII ст., в епоху українського просвітництва у другій половині ХVII-XVIII ст., а також формуванню філософських та суспільно-політичних поглядів у ХІХ-ХХ ст. в Україні та в українській діаспорі.

Проаналізовано історичні, філософсько-методологічні, соціальні та політичні проблеми демократичного вибору влади, узагальнено окремі аспекти виборів народних депутатів Верховної Ради України, що відбулися 1998 р. Розглянуто архетипи вибору в європейських народів, універсалізм як метафілософію сучасної політичної ментальності, діяльність опозиційних партій у політичній боротьбі, а також проблему співпраці провідних українських партій під час перших демократичних виборів в Україні тощо.

Розглянуто співвідношення гносеології та епістемології, особливості тлумачення знання, ієрархічну будову процесу його формування, форми вираження істини у знанні, функціонування знання у культурі, а також його онтологічні аспекти. Окреслено зміст основних дослідницьких та світоглядних позицій у гносеології та епістемології, що дає можливість краще зрозуміти багатоаспектність знання.

Протистояння Католицької та Православної Церков, що триває майже тисячоліття, вливається окрім ідеологічних та політичних мотивів також у догматичні суперечки. Таїнство Євхаристії - одне з найголовніших у Християнській Церкві, належить до таких догматичних відмінностей. Не втратила своєї актуальності суперечка про таїнство Євхаристії й у ХХ ст., що помітив Гавриїл Костельник. Детально виклавши суть суперечки, дослідник зауважує, що вона триває від часів Миколи Кавасили ( 1334 р.) і не може бути вирішена, оскільки має різні вихідні засади. У творі "Спір про епіклєзу між Сходом і Заходом" Гавриїл Костельник переконливо розкриває справжню суть довготривалої суперечки.

Представлено праці одного з провідних філософів ХХ ст. Е.Левінаса (1906-1995), які присвячені найважливішим питанням сучасної етики, політики, філософії та права, серед яких: "Чи є онтологія фундаментальною?" (1951), "Нова раціональність", "Філософська детермінація ідеї культури" (1986), "Права людини і добра воля" (1985), "Про ідею нескінченного в нас" (1988) та ін.

Наведено думки фахівців з біч-гандболу щодо системи та правил гри, які потребують удосконалення. Наголошено, що вирішення даного питання є прерогативою організаторів та засновників цієї гри. Ця проблема не обминула жодного, навіть консервативного виду спорту. Предмет суперечки щодо функцій і ролі воротаря та нарахування очків за кожний гол залишається не вирішеним.

Робота є спробою створення концептуальної рамки для інтерпретації поняття "суб'єкту влади" в історико-філософській науці та сучасній соціальній і політичній філософії. Пропонується детально розроблена система орієнтирів для аналізу влади як суспільно-історичного феномену. Робиться історико-філософська розвідка витлумачення поняття влади основними представниками світової філософської думки. Подається концептуальна схема аналізу функціонування влади в сучасному українському суспільстві.

Розвивається філософська концепція системно-енергетичного бачення творчості у її людському вимірі. Розглянуто сутність і зміст категорії "творчий потенціал", яка репрезентує механізм здійснення активно-перетворюючого відношення людини до самої себе і до оточуючого світу. Творчий потенціал постає як цілісний феномен, системна єдність діяльно-есенціального, віртуального і трансцендентивного рівнів. Проаналізоване співвідношення вказаного поняття і таких соціально-філософських категорій, як "творчість", "пізнання", "діяльність", "культура", "духовність", "менталітет". Розкриті деякі закономірності творчої еволюції людини у ході здійснення індивідуального життєвого шляху і історичного розвитку людства (у онтогенезі і філогенезі). Вказані процеси розглядаються на фоні найсуттєвіших культурно-цивілізаційних змін кінця ХХ століття і трансформаційних зрушень у сучасному українському суспільстві. Визначені головні напрями реалізації потенційних творчих сил людини.

Висвітлюється цілий комплекс теоретичних та історико-літературних проблем, пов'язаних з явищем філософської лірики. Аналізуються ранні етапи розвитку філософської лірики у світовій літературі, джерела української філософської лірики. Пропонується систематичний розгляд української філософсько-поетичної традиції у найяскравіших проявах, що дає змогу з'ясувати як універсальні, так і національні її особливості. Найбільшу увагу приділено розгляду різних напрямків в українській філософській ліриці ХХ ст. (В.Свідзинський, Б.-І.Антонич, М.Зеров, М.Бажан, В.Мисик, В.Стус та ін.).

Висвітлено цілий комплекс теоретичних та історико-літературних проблем, пов'язаних з явищем філософської лірики. Систематичний розгляд української філософсько-поетичної традиції у найяскравіших проявах дав змогу з'ясувати як універсальні, так і національні її особливості. Значну увагу приділено українській філософській ліриці XX ст., зокрема, творчості видатних українських поетів: В.Свідзинського, Б.-І.Антонича, М.Зерова, М.Бажана, В.Мисика, В.Стуса та ін.

Проаналізовано шляхи розвитку українського теоретичного гуманізму, розкрито його джерела, теоретичні ідеї та сутність. Простежено християнські витоки його моральності, своєрідність самовизначення. Розглянуто здобутки українського гуманізму з позицій слов'янського світогляду та української духовності на прикладі тріади персоналій: Б.Паскаль - Г.Сковорода - П.Юркевич. Доведено, що українська філософська думка співзвучна західноєвропейським філософським концепціям.

Розглядаються актуальні проблеми філософії і соціології у світлі розвитку сучасної культури. Аналізується роль філософської методології у формуванні системи історичних, природознавчих і культурологічних знань, а також деякі аспекти становлення національної культури. Висвітлюються методологічні основи початку філософії, індивідуалістичні мотиви в філософії Просвітництва, національні особливості російського космізму. Досліджується філософія "Я" у художній концепції М.Хвильового, соціальна утопія Лазаря Барановича, повідомляється про релігійність та атеїзм М.Ломоносова. Характеризується філософська антропологія в структурі культурологічного знання, суперечлива сутність національного характеру та ін.

Викладено методологічні засади філософських учень про людину. Проаналізовано здобутки та втрати соціально-діяльнісної критики класичного антропологізму. Висвітлено принцип сублімативності людського світовідношення в сучасній антропологічній рефлексії. Досліджено проблему єдності буття. Особливу увагу приділено антропокультурним вимірам моральності.

Визначено предмет і значення логіки, наведено відомості про основні етапи її розвитку як філософської, юридичної та математичної дисципліни. Встановлено співвідношення формальної та діалектичної логіки, визначено сутність та функції міркування, охарактеризовано його структуру. Розглянуто логічні закони мислення (тотожності, протиріччя, достатньої підстави) та операційні прийоми, а також мовні засоби вираження понять та елементи теорії множин. Визначено сутність індукованого умовиводу, аналогії, гіпотези, доведення, суперечки, диспуту, дискусії, полеміки. Охарактеризовано їх види, структуру, засоби реалізації. Розглянуто варіанти перебігу й сформульовано основні принципи та правила ведення суперечки. Встановлено критерії оцінювання набутих знань і вмінь, розроблено плани проведення семінарських занять, тестові завдання, а також питання та вправи для самостійних і контрольних робіт, наведено приклади розв'язання типових задач.

Определены предмет и значение логики, представлены сведения об основных этапах ее развития как философской, юридической и математической дисциплины. Установлено соотношение формальной и диалектической логики, определена сущность и функции мышления, охрактеризована его структура. Рассмотрены основные логические законы (тождества, противоречия, достаточного основания) и операции, а также языковые средства выражения понятий и элементы теории множеств. Определена сущность индуцированного умозаключения, аналогии, гипотезы, доказательства, противоречия, диспута, дискусии, полемики. Охарактеризованы их виды, структура, средства реализации. Рассмотрены различные варианты споров и сформулированы основные принципы и правила их проведения. Установлены критерии оценивания теоретических знаний и практических умений, разработаны планы проведения семинарских занятий, учебные тесты, сформулированы вопросы и задания для самостоятельной и контрольной работ, приведены примеры решения типичных задач.

Розглянуто психологічні особливості судової діяльності. Проаналізовано методи дослідження матеріалів попереднього слідства та планування судового розгляду. Висвітлено психологічні аспекти справедливості та законності кримінального покарання. Розкрито суть деяких психічних процесів та явищ (зокрема, відчуття, сприймання, пам'яті, уваги, мислення, уяви, творчості) та визначено особистісні якості судді, необхідні для здійснення справедливого правосуддя. Наведено загальну психологічну характеристику судового процесу під час розгляду кримінальних справ. Запропоновано ефективні засоби здійснення психологічного впливу у судовій діяльності. Визначено основні психологічні передумови успішності проведення переговорів під час вирішення суперечки в господарському суді. Проаналізовано особливості судово-психологічної експертизи та психологічної консультації.

Рассмотрены психологические особенности судебной деятельности. Проанализированы методы исследования материалов предварительного следствия и планирования судебного разбирательства. Освещены психологические аспекты справедливости и законности криминального наказания. Раскрыта сущность некоторых психических процессов и явлений (в часности, ощущения, восприятия, памяти, внимания, мышления, воображения и творчества) и определены личностные качества судьи, необходимые для совершения справедливого правосудия. Приведена общая психологическая характеристика судебного процесса при рассмотрении уголовных дел. Предложены эффективные средства осуществления психологического влияния в судебной деятельности. Определены основные психологические предпосылки успешного проведения переговоров при решении споров в хозяйственном суде. Проанализированы особенности судебно-психологической экспертизы и психологической консультации.

Висвітлено історію розвитку мистецтва суперечки. Розкрито поняття суперечки, аргументації, критики, маніпулювання, визначено види та проаналізовано їх структуру. Наведено правила та помилки щодо тези, аргументів і форми. Висвітлено тактичні, психологічні та невербальні прийоми маніпулювання в суперечках.

Розглянуто та проаналізовано явища, що стали етапними на початку заснування філософії Відродження у галузях етнофілософії, політико-правових вчень (витоки української національної ідеї, діяльність Кирило-Мефодіївського товариства, філософська та політико-правова думка у Галичині) та музичної культури (етнічна спрямованість музичних творів першої половини ХІХ ст., ідеї народництва у творчості композиторів).

Розглянуто специфіку розвитку богословської думки доби Київської Русі, зумовлену впливом на християнство дохристиянських духовних традицій.

Визначено предмет і об'єкт конфліктології, розглянуто її закони та методи, а також розвиток проблем у парадигмах соціальної та правової наук. Проаналізовано динаміку конфлікту, визначено її витоки, причини виникнення, рушійні сили. Розглянуто сфери розгортання конфліктів, зокрема, економічну, політичну, етнонаціональну, юридичну, релігійну, а також сферу культур і духовних цінностей. Наведено засоби та механізми розв'язання конфліктів, а також соціально-правові технології запобігання суперечкам.