Висвітлено експериментальні результати, що показують вплив нагрівання електронним пучком на параметри запису інформації у плівках барвника. Композитні плівки барвника отримано методом вакуумного напилення. Вивчено зміни оптичних властивостей і структури поверхні. Плівки органічного барвника опромінено електронним пучком за різної тривалості опромінення, щоб змінити структуру і морфологію поверхні. Зміни, що спостерігались у структурі, досліджено за допомогою електронного мікроскопа з високою роздільною здатністю. Максимальне збільшення ширини спостережено для аморфної плівки барвника на початковій стадії дифракційної картини. Відпал плівок барвника електронним пучком протягом 2 - 5 с веде до утворення зерна, розмір якого змінюється від 2 до 5 нм. Виявлено, що плівки органічного барвника мають гексагональну структуру зерен, утворених після відпалу електронним пучком. Оцінено порогові енергії, необхідні для зміни структури поверхні плівки барвника у процесі опромінення електронним пучком. Отримані результати дають змогу вивчити поведінку шарів барвника як середовища для запису інформації за допомогою електронного пучка.

Досліджено ефекти орієнтації та переорієнтації директора на полімерній поверхні під дією світла на об'єм рідкого кристала. Розглянуто появу осі легкої орієнтації в нематичному рідкому кристалі 5ЦБ з домішками барвника метилового червоного при поглинанні світла об'ємом рідкого кристала. Розглянуто вплив опромінення на напрямок директора та на параметр порядку рідкого кристала. Запропоновано застосування ефекту для запису високоефективних поляризаційних голографічних граток та формування періодичної структури в комірці з холестеричним рідким кристалом, зумовленої світлоіндукованою просторовою сегрегацією молекул домішки.

Висвітлено класифікацію пестицидів, що набули широкого застосування, за призначенням та хімічною будовою, їх небезпечність для здоров'я, екологічні наслідки використання, фізико-хімічні властивості, а також шляхи перетворення у навколишньому середовищі, рослинах та організмах теплокровних. Особливу увагу приділено теорії та практиці відбору проб, підготовки їх до аналізу, сучасним методам ідентифікації та кількісного визначення мікрокількостей пестицидів у сільськогосподарській продукції, продуктах харчування та об'єктах навколишнього середовища (повітрі, воді, грунті) методами фотометрії, газової, тонкошарової, високоефективної рідинної хроматографії, мас-спектрометрії та хромато-мас-спектрометрії, імуноферментним методом тощо.

Висвітлюються окремі розділи аналітичної хімії, деякі питання загальної та фізичної хімії щодо використання їх у хімічному аналізі. Аналізуються властивості слабких електролітів у розчині, гідроліз солей, буферні системи. Описано вплив концентрації одноіменного іона на розчинність електроліту, сторонніх електролітів на розчинність осаду тощо. Розглядаються характерні реакції та систематичний хід аналізу катіонів та аніонів, умови їх осадження та механізм дії групових реагентів.

Розглянуто теоретичні основи якісного та кількісного (класичного) аналізів, а також фізико-хімічні методи аналізу. Наведено аналітичні реакції, які застосовуються для визначення елементів, іонів, хімічних сполук, для підтвердження тотожності катіонів і аніонів, що входять до складу лікарських засобів, а також реакції, за допомогою яких контролюють чистоту та допустимі межі домішок даних засобів. Значну увагу приділено фармакопейним методам аналізу.

Вивчався вплив різних концентрацій свинцю (0,1, 0,2, і 0,3 мг/л) на вміст нуклеїнових кислот та білків в печінці, м'язах і крові у двохрічок коропа. Після 14 діб аклімації відмічено незначне зменшення вмісту РНК в печінці і м'язах, а ДНК - в печінці і крові при всіх досліджуваних концентраціях металу. Вміст загального білку при цьому зростав в печінці, а білку РНК - в м'язах. В результаті дії йонів свинцю змінювалась і метаболічна активність досліджуваних тканин.

Розглянуто структуру та ферментативні реакції перетворення основних класів біомолекул - білків, амінокислот, вуглеводів, ліпідів, вітамінів, нуклеотидів, інформаційних нуклеїнових кислот. Висвітлено питання молекулярної біології та генетики, біохімічні основи фізіологічних функцій організму людини та їх нейрогормональної регуляції, молекулярні механізми виникнення найбільш поширених патологічних процесів (атеросклерозу, цукрового діабету, ожиріння) та спадкових ензимопатій. Значну увагу приділено молекулярним механізмам функціонування клітин крові, печінки, м'язів, імунної, нервової систем, ензимодіагностиці та біохімічним засадам фармакотерапії порушень обміну речовин.

На сучасному рівні викладено основні питання біохімії та молекулярної біології. Значну увагу приділено медико-біологічній і фармацевтичній спрямованості викладання поданого матеріалу, зокрема, деяким положенням клінічної біохімії, біохімії органів і тканин. Запропоновано основні шляхи перетворення лікарських речовин в організмі, а також розглянуто питання перенесення генетичної інформації та біосинтезу білка в клітинах.

Розглянуто основні відомості з хімії біогенних елементів, елементи хімічної термодинаміки й основи хімічної кінетики. Викладено властивості істинних розчинів високомолекулярних сполук. Розглянута реакційна здатність біологічно активних гетерофункціональних органічних речовин, у тому числі ліпідів, вуглеводів, амінокислот, білків, а також нуклеїнових кислот і гетероциклічних сполук. Велика увага приділена медико-біологічному аспекту розглянутих питань.

Розглянуто прикладні аспекти біоорганічної та біонеорганічної хімії, пов'язані з фізіологією рослин, агроекологією, агрохімією, грунтознавством і рослинництвом. Наведено відомості про біологічно важливі сполуки та надмолекулярні комплекси у зв'язку з їх місцем і значенням у функціонуванні рослинного організму. З позицій біонеорганічної хімії охарактеризовано фізіолого-біохімічні функції біометалів, а також відображено сучасні уявлення про молекулярні основи взаємодії організму та середовища.

Роботу присвячено вивченню процесу одночасного структурування та іммобілізації трикомпонентної системи: стиромаль - ліполактин - м-фенілендіамін, а також дослідженню властивостей одержаних структурованих фермент-полімерних комплексів, які містять в макромолекулах полімеру фрагменти ліполактину.

Знайдено збільшення фотопровідності і гасильної дії зовнішнього електричного поля на фотолюмінесценцію допованих плівок полі-N-епоксипропілкарбазолу при заміні ціанінових барвників з одним хромофором на відповідні бісціаніни. Зроблено висновок, що при такій заміні барвників зростає фотогенерація триплетних електронно-діркових пар, дисоціація яких і визначає фотопровідність.

На прикладі симетричних і несиметричних полікарбоціанінів у полімерних плівках знайдено, що в їх довгохвильових смугах поглинання відбувається перерозподіл інтенсивностей у постійному електричному полі. Показано, що такий перерозподіл закономірно залежить від хімічної будови барвників. Спектральні ефекти інтерпретовано зміною імовірності вібронних переходів внаслідок перерозподілу електронної густини у хромофорі барвника в зовнішньому електричному полі.

На прикладі катіонних тіакарбоціанінів знайдено, що гасіння їх фотолюмінесценції у фотопровідних плівках полі-N-епоксипропілкарбазолу під дією зовнішнього електричного поля підсилюється зі збільшенням структурної жорсткості молекул барвників. Гасіння люмінесценції цих плівок підсилюється також у разі зменшення довжини хвилі світла збудження. Запропоновано кінетичну модель спостережуваних ефектів, у якій враховується можливість прискорення синглет-триплетної конверсії у фотогенерованих електронно-діркових парах за механізмом спін-гратової релаксації.

Встановлено, що у випадку застосування N,N-діетилдитіокарбамату міді як аніоноїдного реагенту та каталізатора, селективність процесу взаємодії тетрафтороборату арилдіазонію з акриламідом зменшується, а сама реакція відбувається за радикальним механізмом, на відміну від реакції, що проходить у присутності N,N-діетилдитіокарбамату натрію. Остання реакція відбувається селективно з утворенням продукту аніонарилювання, N,N-діетилдитіокарбаматобензолу та цис-азобензолу. Вихід основного продукту - аміду-2-N,N-діетилдитіокарбамату-3-фенілпропанової кислоти за каталітичних умов приблизно в 13 разів вищий, ніж в некаталітичних.

Висвітлено основні питання загальної хімії: теорію будови атома та речовин, періодичність зміни властивостей простих речовин і сполук елементів, основи хімічної термодинаміки, хімічний зв'язок, властивості розчинів, закономірності перебігу хімічних реакцій, а також комплексні сполуки. Охарактеризовано властивості металів і сплавів, корозію металів та електроліз. Значну увагу приділено простим речовинам та сполукам, які використовуються у фармації та медицині.

Викладено теоретичні основи загальної та неорганічної хімії: атомно-молекулярна теорія, періодичний закон Д.І. Менделєєва, будова атома, хімічний зв'язок, енергетика і напрямленість хімічних процесів, кінетика хімічних реакцій, властивості розчинів, природа якісно-відновних процесів та їх застосування. Розглянуто властивості металів, закономірності комплексоутворення, систематику координаційних сполук, властивості та способи добування простих речовин і хімічних сполук за всіма групами періодичної системи елементів Д.І. Менделєєва.

Описано будову електронних оболонок атома. Висвітлено історичні передумови відкриття фундаментального закону хімії. Наведено квантово-механічні підходи до опису хімічного зв'язку. Викладено основи хімічної термодинаміки та хімічної кінетики. Досліджено окисно-відновні процеси. Вміщено загальні відомості про електроліз водних розчинів і розплавів. Подано опис хімічного зв'язку в координаційних сполуках.

Розглянуто будову атомів, молекул і висвітлено їх властивості, основні закономірності перебігу хімічних реакцій, електрохімічні процеси, властивості металів, їх стійкість в агресивних середовищах тощо.

Розглянуто можливість застосування гідропероксидних полімерних мікросфер для біотехнології, біохімії, медицини в якості носіїв та матриць.