Проаналізовано стан чисельності вовків, поширені методи іх відстрілу, взаємовідносини вовків з ратичними в межах Карпатського національного природного парку. З'ясовано, що за весь період функціонування парку, регулювання чисельності вовків проводилось без його наукового обгрунтування. Зазначено, що вовк є невід'ємною ланкою заповідних екосистем і регулювання його чисельності не завжди є доцільним. Аргументовано, що останніми роками спостерігається зменшення кількості ратичних і це підриває кормову базу хижаків, тому регуляцію популяції шляхом відстрілу доцільно проводити лише за досить значного збільшення кількості вовків і нанесення ними відчутної шкоди.

Досліджено видовий склад, морфологічні особливості, закономірності розвитку та розмноження шкідників овочевих, баштанних та плодово-ягідних культур. Розроблено методику їх обліку та прогнозування появи, розглянуто сучасні організаційно-господарські, механічні й агротехнічні засоби захисту рослин. Встановлено можливості застосування нетрадиційних методів боротьби зі шкідниками - інсектицидних і фітонцидних рослин, а також хижаків, паразитів та ентомофагів (біологічного методу). Наведено алфавітний покажчик українських та латинських назв шкідників та їх ентомофагів.

Исследован видовой состав, морфологические особенности, закономерности развития и размножения вредителей овощных, баштанных и плодово-ягодных культур. Разработана методика их учета и прогнозирования появления, рассмотрены современные организационно-хозяйственные, механические и агротехнические средства защиты растений. Определены возможности применения нетрадиционных методов борьбы с вредителями - инсектицидных и фитонцидных растений, хищников, паразитов и энтомофагов (биологического метода). Приведен алфавитный указатель украинских и латинских названий вредителей и их энтомофагов.

Розкрито сутність мінливості, охарактеризовано її форми та показано значення в еволюції організмів. Описано механізм дії природного добору, визначено його провідну роль у виникненні нових ознак і властивостей. Наведено класифікацію різних видів адаптації, показано особливості маскування, демонстрації, мімікрії, мімізії. Розглянуто механізм функціонування систем тварини-запилювачі - квіткові рослини, "фітофаг - рослина", "хижак - жертва", "комахоїдні рослини - комахи", "паразит - господар", "організми-галоутворювачі - рослини", наведено характеристику симбіонтів. Проаналізовано проблеми мікроеволюції, розглянуто різні способи видоутворення. Визначено основні напрями біологічного прогресу та регресу.

Раскрыта сущность изменчивости, охарактеризованы ее формы и показано значение в эволюции организмов. Описан механизм действия природного отбора, установлена его приоритетная роль в возникновении новых признаков и свойств. Приведена классификация различных видов адаптации, показаны особенности маскирования, демонстрации, мимикрии, мимизии. Рассмотрен механизм функционирования систем животные-опылители - цветочные растения, "фитофаг - растение", "хищник - жертва", "растения, съедающие насекомых - насекомые", "паразит - хозяин", "организмы-галообразователи - растения", приведена характеристика симбионтов. Проанализированы проблемы микроэволюции, рассмотрены различные способы видообразования. Определены основные направления биологического прогресса и регресса.

Проаналізовано динаміку фіторізноманіття гірських лісів Карпат. Розглянуто питання збереження та використання в селекційно-насінницьких дослідженнях лісового генетичного різноманіття. Висвітлено біологічні особливості росту та розвитку рідкісних видів рослин карпатського регіону, тенденції популяцій болотних видів рослин і проблеми їх збереження в даному регіоні. Розглянуто питання природного вегетативного поновлення інтродукованих дерев і кущів. Вивчено вплив рубок лісу на стан популяцій земноводних і плазунів, проблеми збереження та регулювання чисельності великих хижаків Карпат у контексті засад лісівництва. Визначено шляхи оптимізації процесів відтворення букових лісів на південному мегасхилі Карпат.

Проанализирована динамика фиторазнообразия горных лесов Карпат. Рассмотрены вопросы сохранения и использования в селекционно-семенных исследованиях лесного генетического разнообразия. Освещены биологические особенности роста и развития редкостных видов растений карпатского региона, тенденции популяций болотных видов растений и проблемы их сохранения в данном регионе. Рассмотрены вопросы природного вегетативного обновления интродуцированных деревьев и кустов. Изучены влияние рубок леса на состояние популяций земноводных и плазунов, проблемы сохранения и регулирования численности крупных хищников Карпат в контексте основ лесоводства. Определены пути оптимизации восстановления буковых лесов на южном мегасклоне Карпат.

Проаналізовано колекцію грибів Державного природознавчого музею НАН України як джерело інформації про рідкісні та маловідомі види макроміцетів для включення їх до Червоної книги України. Описано нові таксони мохів з гербарію видатного вченого з питань систематики, філогенії та ботанічної географії А.С. Лазаренка (1901 - 1979), флору судинних рослин природного регіону Розточчя, раритетні нелісові угруповання Національного природного парку "Сколівські Бескиди". Наведено класифікацію грунтів заплавних комплексів Закарпатської низовини. Висвітлено особливості екології малих популяцій рідкісних видів рослин високогір'я Карпат, структурно-динамічні особливості лісової рослинності Передкарпатської височини. Розглянуто питання моделювання паводків у долині верхнього Дністра. Визначено найімовірніші фактори загрози існуванню біосистем високогір'я Карпат, проведено моніторинг популяцій великих хижаків у Карпатах.

Проанализирована коллекция грибов Государственного природоведческого музея НАН Украины как источник информации о редчайших и малоизвестных видах макромицетов для включения их в Красную книгу Украины. Описаны новые таксоны мохов из гербария выдающегося учёного по вопросам систематики, филогении и ботанической географии А.С. Лазаренко (1901 - 1979), флора сосудистых растений природного региона Росточья, раритетные нелесные группы Национального природного парка "Сколевские Бескиды". Приведена классификация почв заплавных комплексов Закарпатской низменности. Освещены особенности экологии малых популяций редчайших видов растений высокогорья Карпат, структурно-динамические особенности лесной растительности Предкарпатского высокогорья. Рассмотрены вопросы моделирования паводков в долине Верхнего Днестра. Определены наиболее вероятностные факторы угрозы существованию биосистем высокогорья Карпат, проведен мониторинг популяций крупных хищников в Карпатах.

Розкрито нормативно-правові засади в галузі охорони та раціонального використання диких тварин. Проаналізовано економічну ефективність ведення мисливського господарства. Розглянуто питання обмеження хижаків і конкурентних щодо мисливських тварин видів, використання службових собак у розплідниках, обгрунтовано доцільність використання сухого корму в їх годівлі. Описано технологію вирощування лошат орловської рисистої породи. Визначено напрямки та перспективи селекції великої білої породи свиней.

Раскрыты нормативно-правовые основы в области охраны и рационального использования диких животных. Проанализирована экономическая эффективность ведения охотничьего хозяйства. Рассмотрены вопросы ограничения хищников и конкурентных относительно охотничьих животных видов, использования служебных собак в питомниках, обоснована целесообразность использования сухого корма в их кормлении. Описана технология выращивания лошат орловской рисьевой породы. Определены направления и перспективы селекции крупной белой породы свиней.

За умов захищеного грунту на овочевих культурах проаналізовано популяції трипсів. Домінантним видом трипсів визначено західний квітковий трипс Frankliniella occidentalis (Thysanoptera, Thripidae). Проведено біологічний контроль цього шкідника з використанням хижого кліща Amblyseius cucumeris, розведеного за лабораторних умов. Установлено найбільш ефективні параметри використання хижака.

Для однієї екологічної моделі типу "хижак - жертва", що містить 6 параметрів одержано періодичні розв'язки в лінійному наближенні, біфуркаційні значення параметрів, за яких виникають граничні цикли, загальні та частинні критерії стійкості та додаткові умови їх існування.

Викладено дані про перспективність використання пероральної антирабічної вакцини для профілактики сказу диких хижаків за допомогою принад.

Ключ. слова: медоносная пчела, улей-колода, акарофауна, клещи, нидиколы, сапрофаги, подмор
Індекс рубрикатора НБУВ: П873.371.641 + Е621.151.25*80

Рубрики:

Кліщі та павуки як паразити та шкідники бджіл. Арахнози бджіл

Acari Кліщі. Акарологія

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: дубова широкомінуюча міль, шкідники дуба, паразити, хижаки, ентомофаги
Індекс рубрикатора НБУВ: П496.6

Рубрики:

Шкідники лісонасаджень і боротьба з ними

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що вовк здавна складав конкуренцію людині, особливо у використанні трофічних ресурсів. Особливо актуальне це питання в теперішній час, у разі значної щільності людського населення в степових ландшафтах з обмеженим запасом мисливських тварин і інтенсивним веденням сільського господарства. Для дослідження харчового раціону вовка використано методики аналізу вмісту шлунків і капрологічний аналіз. З'ясовано, що в раціоні хижака, що мешкає на південному сході України, переважають корми антропогенного походження.

Проаналізовано стійкість за Ляпуновим нечітких імпульсних систем Такагі - Сугено. На підставі прямого методу Ляпунова встановлено достатні умови стійкості для таких систем. Показано, що ці умови виражаються системою лінійних матричних нерівностей. Як приклад розглянуто імпульсне нечітке керування у двовидовій моделі "хижак - жертва".

Наведено біологічне обгрунтування системи захисту черешні від вишневої мухи. Визначено її шкідливість і уточнено особливості біології за умов півдня України. Установлено основні природні чинники, що впливають на розвиток шкідника та регулюють його чисельність, а саме: гідротермічні умови вегетаційного періоду, комплекс грунтових хижаків і збудників хвороб. Удосконалено моніторинг популяції вишневої мухи та обгрунтовано критерії визначення оптимальних строків проведення захисних заходів. Визначено ефективні інсектициди з різних класів хімічних сполук проти вишневої мухи. Удосконалено систему захисту черешні, яка передбачає використання методів аналізу грунтових проб пупаріїв шкідника, моніторингу імаго за допомогою жовтих клейових пасток, застосування ефективних інсектицидів, своєчасне збирання врожаю сортів черешні середнього та середньопізнього строків достигання, а також рихлення грунту міжрядь та пристовбурових кругів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.158.262 Cul*80

Рубрики:

Diptera Двокрилі

Шифр НБУВ: РА333783 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено морфологію, екологію та практичне значення лисиці звичайної на території Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей, розташованих у нижній течії Дніпра. Зазначено, що Нижнє Подніпров'я складається зі степових угідь, значно перетворених людською діяльністю. Проаналізовано екологічні особливості біотопічного розподілу лисиці на територіях з різним ступенем антропогенного навантажнення, залежність характеру живлення хижака від сезону року, наявності різних кормових об'єктів у регіонах його мешкання. Вперше для Нижнього Подніпров'я встановлено типи нір, ступінь їх захищеності та особливості використання залежно від грунтових умов певних регіонів та ступеня антропогенного перетворення ландшафту. Досліджено динаміку чисельності хижака, вивчено екологічні чинники, які на неї впливають. Проаналізовано санітарно-епідеміологічне значення лисиці та надано оцінку її біоценотичного значення.

Проведено дослідження структурної організації макрозообентосу та видового розмаїття різних ділянок літоралі верхів'я Каховського водосховища за умов впливу потужного промислового центру. Проведено оцінку екологічного стану досліджених водойм та їх біопродуктивного потенціалу. Встановлено, що в забруднених водоймах макрозообентос складається з обмеженої кількості груп організмів, серед яких домінують олігохети, личинки хірономід та ізоподи. Виявлено, що у помірно забруднених водоймах (природних і штучних) у донних угрупованнях переважають личинки комах, головним чином за рахунок личинок бабок, одноденок і хірономід. Встановлено другорядне значення молюсків і олігохет. Виявлено, що серед трофічних груп макрозообентосу водойм, які постійно зазнають антропогенного забруднення, переважають фітофаги та сестоно-детритофаги. З'ясовано, що в макрозообентосі штучних водойм збільшується частка хижаків (до 29,9 - 35,5 % біомаси), в донному угрупованні модельної водойми (оз.Осокоркове) домінують сестонофаги (50,3 % біомаси), а сестоно-детритофаги набули другорядного значення. На підставі інтегральної оцінки структури макрозообентосу штучних водойм показано, що зменшення видового розмаїття донних безхребетних не відбувається за помірного забруднення внаслідок пригнічення розвитку численних видів. За високого рівня забруднення встановлено зниження величини індексу Шеннона, що пов'язано зі значним домінуванням декількох видів за умови зниження їх загальної кількості. Виявлено, що показники індексу сапробності та величини середньої біомаси макрозообентосу знаходяться у зворотній залежності від їх видового розмаїття.

Встановлено основні риси скіфського "звіриного стилю", який вважається канонічним мистецтвом. Розглянуто зміни образу хижака в межах VII - IV ст. до н.е. у скіфському мистецтві. Досліджено розвиток іконографії даного періоду, де використано образ хижака, з метою встановлення єдності або дискретності цього процесу та співвідношення його з духовними потребами та соціальним устроєм суспільства. Висвітлено етапи взаємодії "звіриного стилю" з художніми традиціями інших культур протягом VII - IV ст. до н.е. Розглянуто семантичну інтерпретацію образу хижака, його зв'язки з певними релігійно-міфологічними образами. Через еволюцію образу хижака та його оточення у мистецтві скіфів визначено період зламу людського світоуявлення у VII - IV ст. до н.е., який охарактеризовано як перехід від хтоніки до героїки.

Наведено результати досліджень щодо оптимізації інтегрованої системи захисту помідорів, що ростуть на закритому грунті, від шкідливих організмів на підставі включення до даної системи багатоїдного хижого клопа макролофуса (Macrolophus nubilus (H.S.), Meridae, Heteroptera). Доведено, що хижий клоп за виробничих умов теплиць успішно розмножується та накопичується. У разі використання багатоїдного хижака для регулювання чисельності білокрилки та попелиці ефективні співвідношення "хижак : жертва" - 1 : 5 та 1 : 10, а тютюнового трипсу - 1 : 5. Для біологічного контролю розвитку павутинного кліща на помідорах доцільним є сумісне застосування макролофуса (10 особин на рослину) та фіносейулюса (способом "насичення"). У разі використання вказаних співвідношень і дотримання норм випуску створюються умови для функціонування саморегулювальної системи триотрофу рослина - фітофаг - ентомофаг, яка діє впродовж 5 - 6 місяців. Встановлено, що використання макролофуса в системі захисту помідорів успішно поєднується з використанням фунгіцидів: байлетону, каратану, топазу, превікуру. Зроблено висновок: використання рекомендованої системи дозволяє замінити макролофусом щонайменше 5 вузькоспеціалізованих біоагентів і ряд інсектицидів, а також удвічі зменшити пестицидне навантаження під час вирощування помідорів.

Вивчено асиметрію реології та еритроцитарної ланки гемостазу у симетричних судинних регіонах в людей (ліктьових венах і крові з правого та лівого безіменних пальців рук) і тварин (яремних і стегнових венах) за фізіологічних умов. На підставі результатів дослідження установлено наявність асиметрії деформабельності еритроцитарної мембрани (еритроцити, одержані з правої яремної вени, мали вищу здатність до деформування, ніж з лівої) у котів. У їх яремних і стегнових венах вперше виявлено асиметрію прокоагулянтних і фібринолітичних властивостей еритроцитів, а також асиметрію еритропоетичної активності кісткового мозку, одержаного з епіфізів правої та лівої великогомілкової кістки. У людей і у венозній крові, одержаній з правої та лівої ліктьової вени, і у крові з безіменного пальця правої та лівої руки, деякі реологічні властивості (в'язкість, швидкість осадження еритроцитів (ШОЕ), час максимуму гемолізу) виявилися асиметричними справа та зліва. У людей асиметрія показників еритроцитарного гемостазу була більш характерна для крові з безіменних пальців. У правшів переважали реологічні показники та показники еритроцитарного гемостазу справа, у лівшів - зліва. За результатами дослідження з'ясовано, що асиметрія крові взагалі та морфофункціональна асиметрія червонокрівців зокрема є не випадковим, стохастичним явищем, а закономірним, оскільки вона реалізується у представників тваринного світу, які відносяться до одного класу (ссавців), одного підкласу (справжніх звірів), інфракласу (плацентарних), але до різних рядів (людина відноситься до ряду приматів, кіт - ряду хижаків, щур -