Вакцинація проти COVID-19 є головним глобальним профілактичним заходом у боротьбі з коронавірусом, який викликає гострий респіраторний синдром (SARS-CoV-2). Оскільки під час пандемії вакцини проти COVID-19 буде введено мільярдам індивідуумів у всьому світі, існує обгрунтоване побоювання виникнення тяжких побічних реакцій, що вимагають постійної пильності та ретельного лікування, зокрема в осіб з обтяженим алергологічним анамнезом. Мета роботи - розробка та втілення алгоритму проведення безпечної вакцинації проти COVID-19 у пацієнтів з патологією, що пов'язана з реакціями гіперчутливості. Із січня до червня 2022 р. після підписання інформованої згоди в проспективне одноцентрове дослідження були включені 126 дорослих пацієнтів з відповідними захворюваннями, які знаходилися в ремісії. В усіх пацієнтів збиралися скарги та медичний анамнез, включаючи супутні стани та медикаменти, що постійно отримуються, вивчалися антропометричні дані, проводився стандартний клінічний огляд, визначався рівень триптази у венозній крові, у хворих на бронхіальну астму додатково оцінювався рівень контролю за допомогою тесту контролю астми проводилася спірографія. За результатами дослідження доведено, що вакцинація проти COVID-19 у пацієнтів з патологією, що пов'язана з реакціями гіперчутливості, є безпечною за умови попередньої консультації алерголога для оцінки ризику несприятливих подій, а також проведення щеплення в умовах лікувального закладу. Розроблений алгоритм підготовки до вакцинації в зазначених осіб складається з ретельного збору медичного анамнезу; оцінки та, у разі відсутності, - досягнення контролю основного захворювання; аналізу та корекції терапії з тимчасовою заміною ліків, що є потенційними кофакторами виникнення анафілаксії; визначення рівня триптази крові. Для безпечної вакцинації пацієнтам з обтяженим алергологічним анамнезом запропоновано призначення 20 мг дезлоратадину перед кожною дозою вакцини зі спостереженням після щеплення протягом 30 хвилин.

Мета роботи - аналіз наявної наукової інформації та узагальнення основних результатів сучасних досліджень щодо причин і факторів ризику виникнення гіпоглікемії у хворих на COVID-19. Виконано пошук і аналіз повнотекстових статей у базах даних PubMed, Web of Science, Google Scholar, Scopus. Пошук здійснили за ключовими термінами: COVID-19 і гіпоглікемія, hypoglycaemia in COVID-19 patients, лікування COVID-19 і гіпоглікемія - від початку пандемії в грудні 2019 р. до 1 липня 2022 р. Аналіз відомостей фахової літератури дав змогу визначити три групи факторів, що призводять до виникнення гіпоглікемії у хворих на COVID-19: особливості перебігу цукрового діабету (ЦД) у хворих на COVID-19 і вплив супутніх захворювань, побічні ефекти окремих груп препаратів, методів терапії та профілактики, недоліки в організації лікування і догляду за пацієнтами. Показано, що гіпоглікемія - чинник ризику серцево-судинної та загальної смертності пацієнтів із діабетом, може бути "пусковим механізмом" виникнення цитокінового шторму під час хвороби COVID-19 та негативно впливає на смертність, тривалість перебування в лікарні при COVID-19. Висновки: для запобігання гіпоглікемічним станам у хворих слід уникати різких змін виду та дози гіпоглікемічних препаратів, періодично контролювати рівень HbA1c, розширювати охоплення пацієнтів віртуальними консультаціями та програмами телемедицини. Під час визначення програми лікування та щеплення від COVID-19 у хворих на ЦД слід враховувати відомі та можливі гіпоглікемізувальні ефекти лікарських препаратів і вакцин.

Пандемія COVID-19 стала викликом для систем охорони здоров'я у всьому світі. Станом на червень 2022 року у світі зареєстровано понад 545 мільйонів випадків, понад 6,34 мільйони з яких померли. Безпричинна та кровопролитна війна, розв'язана Росією в Україні, торкнулася системи охорони здоров'я, у тому числі порушила плани вакцинації від COVID-19. Використання імітаційних моделей для оцінки необхідного охоплення вакцинацією проти COVID-19 в Україні дозволить оперативно вносити зміни до політики боротьби з пандемією у воєнний час. Мета дослідження - розробка моделі вакцинації проти COVID-19 в Україні та дослідження впливу війни на цей процес. Дослідження є мультидисциплінарним і включає соціологічне вивчення ставлення населення України до вакцинації проти COVID-19 до ескалації війни, моделювання вакцинальної кампанії та прогнозування необхідної кількості доз, що вводяться після початку війни, епідеміологічний аналіз результатів моделювання. Об'єкт дослідження - епідемічний процес COVID-19 під час війни. Предмет дослідження - моделі та методи моделювання епідемічного процесу на основі статистичного машинного навчання. Для досягнення мети було застосовано методи соціологічного аналізу та побудовано модель ARIMA для оцінки охоплення вакцинацією проти COVID-19. В результаті дослідження населення України було кластеризовано по відношенню до вакцинації проти COVID-19. В результаті соціологічного дослідження 437 донорів та 797 медичних працівників було виділено чотири класи: прихильники, лоялісти, конформісти та скептики. Модель ARIMA була побудована для моделювання щоденного охоплення щепленнями проти COVID-19. Ретроспективний прогноз підтвердив точність моделі на період з 25.01.22 по 23.02.22 в Україні. Точність прогнозу на 30 днів становить 98,79 %. Модель застосовувалася з метою оцінки необхідного охоплення вакцинацією в Україні на період 24.02.22 - 25.03.22. Висновки: мультидисциплінарне дослідження дозволило оцінити прихильність населення України до вакцинації проти COVID-19 та розробити модель ARIMA для оцінки необхідного охоплення вакцинацією проти COVID-19 в Україні. Розроблена модель показала високу точність і може використовуватися установами громадської охорони здоров'я для коригування політики вакцинації у воєнний час. Враховуючи бар'єри на шляху прийняття вакцинації, незважаючи на бойові дії, необхідно продовжувати проводити просвітницьку роботу в ЗМІ, висвітлюючи не лише події війни, але й налаштовуючи населення на необхідність отримання першої та другої доз вакцини проти COVID-19 для людей, які раніше не були щеплені, і ревакцинації для тих, хто раніше отримав дві дози вакцини, із залученням до такої роботи лідерів громадської думки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.543-3

Рубрики:

Позалегеневі форми туберкульозу у дітей

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто мезоскопічну модель рідкокристалічної щітки, яка може слугувати фотоперемикаючою поверхнею для попередньої орієнтації низькомолекулярних рідких кристалів в об'ємній фазі. Щітка побудована шляхом причеплення до субстрату полімерів із молекулярною архітектурою, що містить бічні ланцюги, причому кожен бічний ланцюг закінчуються хромофорними групами азобензену. У процесі опроміненні ультрафіолетовим світлом хромофори фотоізомеризуються в немезогенний cis стан, а вся система перетворюється на звичайну полімерну щітку без орієнтаційного порядку, що може перебувати у двох станах: згорнутому та випрямленому залежно від щільності щеплення. У разі опромінення видимим світлом, хромофори фотоізомеризуються в мезогенний trans стан, у результаті чого утворюється сітка з ланцюгів за рахунок сильного притягання між хромофорами. Самоскупчення щітки в цих умовах призводить до орієнтаційно ізотропної полідоменної структури. Бажане планарне одновісне впорядкування хромофорів в щітці може бути досягнуте в певних інтервалах температури та щільності причеплення полімерів в результаті двоетапного протоколу приготування. Зовнішній чинник орієнтує хромофори одновісно на першому етапі. На другому етапі система врівноважується за заданої температури та вимкненого зовнішнього чинника. Попередньо орієнтовані хромофори зберігають або втрачають орієнтацію залежно від величини ефекту пам'яті, властивого сітці ланцюгів, що утворюються на першому етапі, подібно до випадку рідкокристалічних еластомерів, де такі ефекти викликані ковалентними поперечними зв'язками.

Мета роботи - вивчити стан захищеності від вакцинкерованих інфекцій у дітей із первинними імунодефіцитами (ПІД) і дітей, які отримують муносупресивну терапію. Об'єктом дослідження був рівень напруженості гуморального імунітету проти вірусних (кір, краснуха) і бактеріальних (дифтерія, правець) вакцинкерованих інфекцій в імуноскомпроментованих пацієнтів. Захисний рівень специфічних антитіл класу IgG проти вакцинальних антигенів спостерігався у 58 дітей із ПІД і 20 дітей, які отримують імуносупресивну терапію. Серед 58 дітей із ПІД було 26 дітей зі збереженою функцією антитілоутворення та 32 дитини з дефіцитами антитілоутворення та комбінованими імунодефіцитами, які перебувають на замісній терапії препаратами імуноглобулінів. Стан напруженості імунітету імуноскомпроментованих пацієнтів порівнювали з показниками здорових дітей групи контролю. У групі дітей із ПІД зі збереженою функцією антитілоутворення, щеплених вакциною проти кору та краснухи, захисний рівень антитіл проти кору мали 94,4 %, проти краснухи - 100 %. Захищеними від правця були 78,6 % щеплених дітей цієї групи і лише 57,1 % - від дифтерії. Усі діти з ПІД із порушенням антитілоутворення, які отримують замінну терапію препаратами внутрішньовенного муноглобуліну (ВВІГ), були захищені проти кору, краснухи, дифтерії та правця. Серед 10 пацієнтів на імуносупресивній терапії, щеплених вакциною проти кору та краснухи, антитіла проти вірусу кору в захисному титрі відмічалися у 80 %, краснухи - у 90 % дітей. Майже всі діти з ревматичними захворюваннями на імуносупресивній терапії, щеплені проти правця та дифтерії, були захищені від цих збудників, за винятком 2 (14,2 %) із 14 дітей, які не мали антитіл до дифтерії. Діти з гломерулонефритом із нефротичним синдромом мали недостатній захист від дифтерії та правця, лише 3 (50 %) із 6 дітей мали антитіла в захисному титрі проти правця, у жодного пацієнта з цією патологією не виявлено антитіл проти дифтерії. За отриманими даними, більшість пацієнтів із ПІД зі збереженою функцією антитілоутворення можуть формувати достатню імунну відповідь на щеплення проти вірусних (кір, краснуха) та бактеріальних (правець) інфекцій. Замісна терапія препаратами ВВІГ надає змогу захистити дітей із ПІД, які мають порушення функції антитілоутворення, від вакцинкерованих інфекцій. Більшість дітей із ревматичними захворюваннями, вакцинованих за Календарем профілактичних щеплень до початку імуносупресивної терапії, зберігають поствакцинальний захист антитіл проти вакцинкерованих інфекцій. Імунний захист від вакцинкерованих інфекцій знижений у хворих на гломерулонефрит із нефротичним синдромом, вони потребують ретельного спостереження і за необхідності проведення замісної терапії препаратами імуноглобулінів. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Мета роботи - виявлення частоти та симптомів постковідного синдрому у хворих на пневмонію, зумовлену вірусом SARS-CoV-2, які перебували на лікуванні в амбулаторних умовах. Проаналізувано спостереження за станом здоров'я 62 пацієнтів, які перенесли пневмонію, спричинену вірусом SARS-CoV-2, та перебували на лікуванні в амбулаторних умовах у період з травня 2020 до вересня 2021 рр. Хворих поділили на 3 клінічні групи залежно від віку, супутніх захворювань і поширеності процесу в легенях. Результати дослідження опрацювали, застосувавши статистичний пакет програми Statistica, версія 10. Висновки: навіть легкий перебіг пневмонії, зумовленої вірусом SARS-CoV-2, супроводжується постковідним синдромом, що потребує тривалого нагляду та відпрацювання методики реабілітації таких пацієнтів. Лікування пневмонії, що спричинена вірусом SARS-CoV-2, середньо-тяжкого перебігу в амбулаторних умовах призводить до збільшення частоти та тяжкості перебігу постковідного синдрому. Актуальним залишається питання щодо щеплення вакциною від COVID-19 для запобігання розвитку тяжкого перебігу пневмонії, що викликана вірусом SARS-CoV-2. Виявлені стоматологічні прояви (стоматит, парадонтит і парадонтоз) слід враховувати лікарям-стоматологам у ранній період постковідного синдрому. Необхідне продовження вивчення стоматологічної патології в період лікування пневмонії, спричиненої вірусом SARS-CoV-2, та при постковідному синдромі.

Пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) вважають групою високого ризику розвитку тяжких ускладнень грипу, які можуть призвести до госпіталізації, а іноді й до смерті. Саме через високий ризик розвитку тяжких ускладнень, ВООЗ рекомендує вакцинацію проти сезонного грипу для пацієнтів із ЦД. Мета роботи - встановити рівень охоплення вакцинацією проти сезонного грипу хворих на ЦД та визначити бар'єри до щеплення у цієї групи для подолання перешкод. Проведено аналіз даних охоплення вакцинацією проти сезонного грипу пацієнтів із ЦД та вивчення проблеми низької прихильності до вакцинації у хворих цієї групи. Застосовували контент-аналіз, бібліосемантичний, аналітичний, узагальнюючий аналізи. Встановлено недостатній рівень охоплення щепленням хворих на ЦД. Виявлено бар'єри вакцинації у цих хворих. Бар'єрами для проведення вакцинації проти сезонного грипу може бути: вік, стан здоров'я, алергічні реакції та супутні хронічні захворювання людей, нижчий рівень освіти, стать і зайнятість господарською діяльністю. Одночасно прогалини в знаннях медичних працівників, недостатнє залучення ендокринологів іа діабетологів до інформування пацієнтів із ЦД щодо необхідності їх вакцинації, обмежена кількість вакцин, що завозяться, низька фізична та економічна доступність вакцин негативно впливають на рівень охоплення вакцинацією проти сезонного грипу. Значним фактором, що впливає на рівень охопленням щепленням людей, є їх вагання щодо вакцинації. Фармацевти мають брати активну участь у кампанії вакцинації шляхом підвищення обізнаності суспільства та надання рекомендацій пацієнтам із ЦД, які регулярно відвідують аптечні заклади. Для підвищення охоплення вакцинацією хворих на ЦД необхідно впровадження навчальних програм для медичних та фармацевтичних працівників для залучення їх до кампаній вакцинації проти грипу. Одночасно необхідно проводити освітні кампаній та навчання пацієнтів із ЦД. Доцільно організувати проведення безкоштовного щеплення проти грипу в лікувальних та діагностичних закладах діабетологічного профілю для підвищення фізичної та економічної доступності вакцинації для хворих на ЦД. Велика кількість досліджень, що показують економічну ефективність вакцинації проти сезонного грипу хворих на ЦД, має стати для органів охорони здоров'я значним фактором для удосконалення заходів по підвищенню рівня охоплення щепленням пацієнтів цієї групи ризику.

Теоретично обґрунтовано прикладні основи репродукції та культивування різноманітних декоративних форм Morus alba L. в Україні. Розроблено методику комплексної оцінки морозо- та зимостійкості декоративних форм М. alba L. Установлено, що найкращу регенераційну здатність проявляють здерев'янілі живці, заготовлені з базальної частини однорічних пагонів молодих (до п'яти років) рослин, які не вступили у фазу плодоношення. Зазначено, що серед стимуляторів росту найефективнішим виявився clonex - від 64,7 до 70,5 % укорінення. Високу схожість (біля 86,0 %) одержано при посіві насіння М. alba L. влітку на глибину ґрунту до 1,0 см. Відслідковано закономірність - збільшення глибини посіву приводило до зменшення схожості насіння. Серед різних періодів щеплення найефективнішим виявився середньовесняний (1 - 2 декада квітня), а серед способів - поліпшене копулювання. Обґрунтовано підходи до стандартизації садивного матеріалу (декоративних форм M. alba L.), запропоновано класифікаційну модифікацію живоплотів з урахуванням семи основних показників: біологічних особливостей, облаштування, способу садіння, техніки утримання, кількості рядів, наявності штамбу та висоти. Запропоновано методику комплексної боротьби з Aphis pomi (тлею зеленою), яка полягає у вчасному знищенні їх на найбільш уразливих етапах розвитку, включаючи боротьбу із земляними мурахами-охоронцями.

Мета дослідження - проаналізувати особливості інформаційної кампанії щодо масової вакцинації від COVID-19 у профілях програми "ТСН" в Instagram та Facebook. У процесі дослідження використано метод аналізу для характеристики інформації про необхідність вакцинації від COVID-19, поданої в Instagram- та Facebook-профілях програми "ТСН"; метод аналогій та порівняння - для зіставлення інформації про щеплення від COVID-19 на аналізованих акаунтах "ТСН". Пости, що стосувалися вакцинації від COVID-19 у профілях Facebook та Instagram передачі "ТСН", було відібрано для дослідження за допомогою методу контент-аналізу. Застосовуючи метод узагальнення, вдалося дійти до логічних висновків та охарактеризувати особливості подачі інформації "ТСН" про необхідність вакцинації від COVID-19 у профілях Facebook та Instagram. Проаналізувавши акаунти програми "ТСН" в Instagram та Facebook, можна стверджувати, що тема вакцинації від COVID-19 тут не є топовою. Аналізовані профілі фокусуються на загальній інформації, статистиці захворювання по регіонах України, натомість рідко публікують пости про необхідність вакцинації від COVID-19. Оскільки вакцинація - це єдиний можливий метод вберегтися чи спростити перебіг COVID-19, виникає потреба у підвищенні рівня довіри до щеплення серед населення. Соціальні мережі, зокрема Instagram та Facebook, сьогодні є перспективним каналом в інформуванні громадськості про всі тонкощі вакцинування та його впливу на перебіг пандемії коронавірусу. У такі складні для людства часи медіа мають виробити чітку стратегію подачі інформації про необхідність вакцинації від COVID-19 на цих соціальних платформах. Для вироблення арсеналу таких навичок потрібно регулярно досліджувати прийоми, що застосовують вітчизняні медіа в Instagram та Facebook для пропагування необхідності масової вакцинації. Результати можуть бути використані під час комплексних досліджень інформаційних кампаній українських медіа в Instagram та Facebook, а також для розроблення чіткої стратегії роботи українських ЗМІ під час висвітлення інформації про COVID-19 та вакцинацію від цієї недуги зокрема.

У 2017–2019 рр. в Україні, зокрема в Запорізькій області, зафіксовано істотне зростання захворюваності на кір. Ретроспективний аналіз захворюваності в Запорізькій області за період цього епідемічного спалаху дає змогу визначити основні проблеми в системі епідеміологічного нагляду для прогнозування можливих наслідків у майбутньому. Мета роботи – порівняльний аналіз захворюваності на кір на території Запорізької області за епідеміологічними критеріями за період 2015–2020 рр. Як матеріали для ретроспективного епідеміологічного аналізу захворюваності на кір у Запорізькій області використовували річні звіти 2015–2020 рр., надані відділенням організації епідеміологічних досліджень ДУ «Запорізький обласний лабораторний центр МОЗ України». Статистичний аналіз даних виконали за епідеміологічними характеристиками: поділ за віком, проживання хворих у місті або сільській місцевості. Для оцінювання результатів застосовували загальноприйняті статистичні методи, що використовуються в медицині. Встановлено, що в Запорізькій області впродовж 2015 р. випадки кору виявлені тільки у 2 дітей, а у 2016 р. кір на території регіону не зареєстрований. У 2017–2019 рр. у Запорізькій області виявили 1433 хворих на кір: 68 % – дорослі, 32 % – діти. Меншу кількість випадків кору зафіксували в жителів сільської місцевості. Недостатнє охоплення населення щепленнями стало вагомою причиною поширення кору серед жителів Запорізької області. У 2020 р. у Запорізькій області випадки кору не зареєстрували. Превалювання захворюваності серед дорослих робить незаперечним факт, що нині кір не можна вважати лише дитячою хворобою. Відсутність імунного прошарку серед і дорослого, і дитячого контингенту спричинила швидке поширення хвороби. Обов’язкова вакцинація дітей та введення додаткової вакцинації дорослого населення, оптимізація системи епідеміологічного нагляду за кором, а саме постійний моніторинг вакцинації – основні механізми боротьби з цим захворюванням.

Індекс рубрикатора НБУВ: П872.3-911

Рубрики:

Хвороби органів травлення тварин

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати багаторічних досліджень з репродукції і культивування різноманітних декоративних форм Morus alba L., які зростають в Україні. Розроблено методику комплексної оцінки морозо- та зимостійкості декоративних форм М. alba L. Встановлено, що найкращу регенераційну здатність проявляють здерев'янілі живці, заготовлені із базальної частини однорічних пагонів молодих (до п'яти років) рослин, які не вступили у фазу плодоношення. Серед стимуляторів росту найефективнішим виявився сіопех - від 64,7 до 70,5 % укорінення. Високу схожість (біля 86,0 %) отримали при посіві насіння М. alba L. влітку на глибину Грунту до 1,0 см. Відслідковувалась закономірність - збільшення глибини посіву приводило до зменшення схожості насіння. Серед різних періодів щеплення найефективнішим виявився середньовесняний (1 - 2 декада квітня), а серед способів - поліпшене копулювання. Обґрунтовано підходи до стандартизації садивного матеріалу (декоративних форм M. alba L.), а також запропоновано класифікаційну модифікацію живоплотів з урахуванням семи основних показників: біологічних особливостей, облаштування, способу садіння, техніки утримання, кількості рядів, наявності штамбу і висоти.

У хворих на хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів спостерігається зниження вмісту інтерферону-α в секреті ротоглотки, рівень якого не зазнає змін після парентерального введення хворим протигрипозної вакцини. Одноразова вакцинація проти грипу А і В супроводжується нормалізацією знижених показників локального гуморального імунітету, зокрема концентрації секреторного IgA та імунних комплексів, збільшує вихід лімфоцитів до секрету ротоглотки. Парентеральне введення протигрипозної спліт-вакцини хворим на хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів у найближчі до вакцинації терміни викликає в них істотне зменшення представництва транзиторної мікрофлори в секреті ротоглотки, не впливаючи на загальний рівень бактеріального обсіменіння. Отримані дані дозволяють рекомендувати щеплення проти вірусу грипу в період до 3-х місяців до початку масових інфікувань як ефективний засіб стимуляції захисних реакцій локального імунітету слизових оболонок рото- та носоглотки у хворих на хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів.

Розглянуто вирішальну роль державного регулювання в протидії пандемії COVID-19. Показано його ключове значення під час упровадження карантину, надання фінансової допомоги національним економікам, розробки ковід-вакцин, розгортання їх виробництва, вчасної закупівлі ковід-препаратів і проведення масового щеплення населення. Підкреслено економічну і політичну вразливість країн, які не мають інституційних переваг у вигляді достатньо розвинутих державних інститутів.

Здійснено узагальнення стану нормативно-правового регулювання та судової і правозастосовної практики в сфері відносин з приводу праці, що виникають на тлі пандемії COVID-19. Проаналізовано нормативно-правові акти, на які посилається влада України при прийнятті рішень про обов'язкову вакцинацію, та що виступають нормативним підгрунттям усунення певних працівників від роботи. Одночасно здійснено аналітичний огляд рішень Верховного Суду України та рішень Європейського Суду з прав юдини по зверненнях, що стосуються примушування владою та адміністративними інституціями до вакцинації. Для аналізу використано також аналітичні матеріали громадських об'єднань юристів та практики Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Звертається увага на прогалини у законодавстві та підзаконних нормативних актах щодо питання інформованої згоди пацієнта. Пропонуються певні варіанти внесення змін до відповідних актів. Зроблено висновки щодо інструментального впливу інформаційно-правових аспектів на загальний стан охорони праці в умовах пандемії. Зокрема звертається увага, що держава, встановивши правило про те, що без щеплень певні категорії працюючих не можуть бути допущені до роботи, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення охорони праці. Тобто, державна влада і роботодавці шляхом створення умов безпеки і здоров'я на роботі захищають не тільки всіх працюючих і тих, хто отримує їх послуги, а й саму людину, яка не отримала профілактичні щеплення, через механізм пропонування для такого працівника, наприклад, умов для дистанційної праці. Водночас наголошується, що медичні установи і лікарі масово ігнорують положення чинного законодавства про об'єктивне інформування пацієнтів, які проходять вакцинацію. Йдеться про повідомлення пацієнтам про особливості різних вакцин та можливі наслідки їх застосування. А це, в свою чергу, мало б приводити до інформованої згоди самих пацієнтів. Таким чином, інформована згода в описаних правових відносинах виступає специфічним індикатором і, одночасно, інструментом охорони праці. Це, в даному випадку стосується не тільки суб'єктів, які вакцинуються, адже тоді вони отримують "допуск" до місця праці і самої праці, але одночасно є критерієм якісних умов праці медичних працівників, якості медичних послуг, як самостійного виду праці. А вихід на рівень колективного імунітету, завдяки масовій вакцинації, створює більш глобальний захист населення, а відтак, для працюючої його частини, і інструмент охорони всіх видів праці.

Мета роботи - проаналізувати обізнаність медичних працівників з організації проведення вакцинації населення в межах їх компетенції. Впродовж 2018 - 2019 років провели соціологічне дослідження 1384 медичних працівників 4-х областей України: лікарів первинної медичної допомоги (353 особи), лікарів-спеціалістів (233), керівників медичних закладів (88) та молодших спеціалістів з медичною освітою (700), інших (10). Встановлено прогалини в знаннях та переконаннях медичних працівників, пов'язаних з організацією вакцинації населення: менше половини опитаних медичних працівників розуміють, що щеплення проводять будь-якою сертифікованою вакциною, незалежно від країни-виробника; значна частка респондентів схильні призначати перед щепленням не рекомендовані міжнародними настановами обстеження (53,6 %), антигістамінні (15,9 %) та протизапальні (8,0 %) лікарські засоби; не знають про можливість робити за один візит декілька щеплень (47,3 %), і що порушення холодового ланцюга впливає на ефективність вакцини (52,4 %). Виявлено, що найбільш обізнаними з питань організації імунопрофілактики населення є керівники медичних закладів і медпрацівники, які пройшли спеціальні тренінги з вакцинації, а найменш поінформовані - лікарі-специалісти. Висновки: необхідно розробити комплекс науково обгрунтованих заходів із поліпшення обізнаності медичних працівників щодо організації вакцинації з метою поліпшення охоплення населення імунопрофілактикою.

Викладено стислий біографічний нарис на пошану 160-річчя від дня народження М. Ф. Гамалії, видатного мікробіолога, епідеміолога, гігієніста та організатора охорони здоров'я, який створив другу в світі бактеріологічну станцію для щеплень проти сказу. М. Ф. народився 17 лютого 1859 р. в Одесі у сім'ї відставного гвардійського офіцера Ф. М. Гамалії. М. Ф. Гамалія був 12-ю дитиною у сім'ї, яка належала до старовинного дворянського роду. Дід М. Л. Гамалія був лікарем, який першим у царській Росії опублікував результати досліджень щодо сибірки. Один із його предків Г. Висоцький служив у Б. Хмельницького, був його послом у Туреччині, де отримав прізвисько "Гамалія", що з турецької означало "могутній". У 1880 р. М. Гамалія закінчив Новоросійський університет в Одесі, а у 1883 р. - Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі. У 1883 р. Гамалія повернувся в рідну Одесу. Тут він займався проблемами бактеріології туберкульозу та сибірки. У 1886 р. працював у Парижі у Л. Пастера, вивчаючи щеплення проти сказу, вдосконалив пастерівський метод запобіжних щеплень. У 1886 р. Н. Ф. Гамалія разом із І. І. Мечниковим і Я. Ю. Бардахом організували в Одесі бактеріологічну станцію для щеплень проти сказу. М. Ф. визначив основний захід боротьби з чумою - винищення пацюків. Розробляв щеплення проти висипного тифу та туберкульозу. М. Гамалія зробив значний науковий внесок у розроблення заходів дезінфекції, ввів термін "дезінсекція", був ініціатором проведення на території всієї країни загальної вакцинації від віспи.

У контексті глобальних змін клімату сучасна стратегія агроекономіки передбачає інтродукцію нетрадиційних видів рослин і селекцію нових економічно перспективних сортів, пристосованих до різкої зміни погодних умов. Китайський за походженням Cornus officinalis (Cornaceae) є новим у такому аспекті для України; його реінтродукцію розпочато у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка HAH України в 1993 р. Мета дослідження - визначити біометричні параметри плодів та листків генотипів С. officinalis, гібриду C. officinalis x C. mas (сорт Етюд) та генотипу, одержаного від щеплення С. officinalis на C. mas за умов культивування в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка HAH України, для з'ясування ступеня адаптованості виду до сучасного клімату України (зокрема, Правобережного Лісостепу) і відбору перспективних генотипів для селекційної роботи. У дослідженні було використано 26-річну материнську рослину, отриману дворічним саджанцем у 1993 р. з розплідника "Northwoods Wholesale Nursery" (м. Молалла, Орегон, США), де рослини цього виду вирощували як декоративні; сорт Етюд - гібрид від схрещування C. officinalis х С. mas; генотип від щеплення C. officinalis на C. mas. У дослідженні материнську рослину позначено як G-01, а решту генотипів як G-02-G-08. Для цих рослин було вивчено біометричні параметри плоду (довжина, діаметр і маса), ендокарпу (довжина, діаметр і маса), квітконіжки (довжина і товщина), пластинки листка (довжина, ширина і кількість бічних жилок) і черешка (довжина, ширина і товщина). Досліджено динаміку формування плоду та ендокарпу протягом сезону (генотипи G-01-G-03 і G-05) та порівняно біометричні характеристики плодів генотипів G-01-G-05 урожаю за два роки, 2010 та 2018. Ці роки було обрано, оскільки вони вирізнялися дуже сприятливими для плодових рослин погодними умовами. Кількісні результати було опрацьовано методами варіаційної статистики, з використанням безкоштовного програмного забезпечення для наукового аналізу даних PAST 2.10. Мінливість показників було визначено за допомогою коефіцієнта варіації. Різницю між зразками оцінено за допомогою тесту Тукі-Крамера, а рівень мінливості - відповідно до класифікації Мамаєва (1975). Висновки: отримані дані важливі для комерційного використання С. officinalis та сорту Етюд як харчових і лікарських рослин, а також для подальшої селекції сортів в погодно-кліматичних умовах України і аналізу особливостей гібридизації у роді Cornus.

Вакцинація є найбільш дієвим заходом у боротьбі з інфекційними хворобами. Завдяки щепленням була ліквідована натуральна віспа, різко знизилась захворюваність на поліомієліт, правець. Згідно з даними ВООЗ, щорічно у світі від інфекційних захворювань гине 12 млн дітей. З цього числа 7,5 млн життів втрачається за рахунок захворювань, проти яких немає вакцин, але більше 4 млн людей помирають від хвороб, яким можна запобігти. Імунізація вважається одним із найбільш ефективних та економічно доцільних серед заходів медичного втручання в епідемічний процес, які сьогодні існують. Чим більш економічно розвинена держава, тим від більшої кількості хвороб захищає населення шляхом проведення імунопрофілактики. Для того, щоб створити колективний імунітет, ВООЗ рекомендує здійснювати щеплення не менше 95 % осіб. Проте у Львівській обл. та Україні загалом склалася негативна тенденція зниження охоплення профілактичними щепленнями до 45 - 53 %, що є небезпекою виникнення та епідемічного поширення імунокерованих хвороб. Мета дослідження - аналіз законодавчої бази з питань імунопрофілактики, особливості планування профілактичних щеплень, вимоги до кабінетів щеплень та сучасні протипоказання до вакцинації. Опрацьовано нормативно-правові документи з питань імунопрофілактики, проведено анкетування 210 сімейних лікарів з питань обізнаності щодо імунопрофілактики. Заключення: на сьогодні існує необхідність у безперервному професійному розвитку лікарів з питань імунопрофілактики, у тому числі шляхом проведення тренінгів, курсів теоретичного удосконалення, стажування у країнах Європи та українських центрах вакцинації.